Славлю себе!

І те, що приймаю я, приймаєш і ти,

Бо кожен атом, належний мені, так само тобі належить.

Я байдикую і тішу душу свою,

Блукаю і байдикую собі на вдоволення… оглядаючи списи тра нок літніх.

Мій язик, кожен атом моєї крові створено з цього ґрунту, з цьог повітря.

Народжений тут від батьків, які народилися тут від своїх батьк! а їхні також від своїх,

Я, тридцятисемирічний, починаю у добрім здоров’ї І сподіваюся не скінчити до самої смерті.

Віри та школи в занепаді,

Хоч їх не забули,

Вони йдуть назад, бо їм досить того, що мають.

Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання, Природа не знає цензури, вона повна первісних сил.

---

Смотрите также файлы

• альбатрос.docx

• БП.docx

• биотехнология.docx

• Лабораторна робоминерали12.docx

• Лабораторна породиеколог.docx