Давайте ж детальніше розглянемо такий засіб укриття населення, як захисні споруди.

Один з найбільш надійних способів захисту населення від впливу СДОР при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах і від радіоактивних речовин при неполадки на АЕС, під час стихійних лих: бур, ураганів, смерчів, снігових заметів і, звичайно, у випадку застосування зброї звичайних видів і сучасних засобів масового ураження - це укриття в захисних спорудах (ЗС). Захисна споруда - це інженерна споруда, призначена для укриття людей, техніки та майна від небезпек, які виникають в результаті аварій і катастроф на потенційно небезпечних об'єктах (ПОО) або небезпечних природних явищ у районах розміщення цих об'єктів, а також від впливу сучасних засобів ураження (ССП ). До таких споруд відносять сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися і найпростіші укриття.

Укриття персоналу об'єкту та населення в засобах колективного захисту (СКЗ) - це збір, розміщення і життєзабезпечення ховається в СКЗ з метою збереження їхнього життя та здоров'я при виникненні НС.

До ЗС закритого типу з колективною захистом від ВВ (ОХВ), РВ і БС відносяться сховища, в яких захист забезпечується подачею і приміщення очищеного зовнішнього повітря за допомогою фільтровентиляційних установок (режим 2) або регенерацією внутрішнього повітря (режим 3).

До ЗС закритого типу з індивідуальним захистом відносяться протирадіаційні укриття (ПРУ), повітря в яких подається не очищеним від OB (OXB) і БС, а у разі появи їх у зовнішньому повітрі люди використовують для захисту засоби індивідуального захисту.

Укриття персоналу об'єктів економіки і населення в ЗС - основний і найбільш надійний спосіб захисту людей в НС.

Для укриття людей, в основному, використовуються притулку і ПРУ, які забезпечують розміщення і життєзабезпечення людей. Однак для їх короткочасної захисту можуть використовуватися і найпростіші укриття.

По термінах будівництва захисні споруди поділяються на побудовані завчасно, тобто в мирний час, і швидкобудуюємі, які споруджуються в передбаченні будь-яких надзвичайних ситуацій (подій) або при виникненні воєнної загрози.

Сховища - це захисні споруди, в яких протягом певного часу забезпечуються умови для укриття людей з метою захисту від ССП, вражаючих факторів і впливів ОВ, OXB, РВ і БС.

Сховища повинні забезпечувати захист всіх людей, що укриваються від усіх вражаючих факторів джерел НС. Конструкція ПРУ повинна забезпечувати захист від іонізуючих випромінювань, а укриття, розташовані в межах дії повітряної ударної хвилі (в межах зони можливих слабких руйнувань), повинні витримувати надмірний тиск (DРф) у фронті хвилі не менше 20 кПа; забезпечувати підтримання необхідних санітарно-гігієнічних умов для переховуваних: температура повітря не вище +27-32 ° С (27 при вологості 90%, 32 - при 46%), відносна вологість не більше 90%, вміст вуглекислоти не більше 3%, вміст кисню не менше 18-20%; забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше двох діб;будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затоплення;

---

В окремо стоять притулках допускається один з входів, розміщених поза зоною завалів, проектувати як аварійний вхід.

Всі притулку позначаються спеціальними знаками, розмір яких 0,5 х 0,6 м. Розташовуються на видному місці біля входу і на зовнішніх дверей. Маршрути руху до притулку позначаються покажчиками. Знаки і покажчики фарбуються в білий колір, написи робляться чорною фарбою. На знаку вказується номер притулку, кому належить, у кого ключі (посада, місце роботи, телефон).

Система повітропостачання повинна забезпечувати людей в притулок необхідною кількістю повітря відповідної температури, вологості та газового складу в умовах, якими характеризується складний вогнище ураження.

Повітропостачання сховищ здійснюється за рахунок зовнішнього повітря за умови його попереднього очищення. Система повітропостачання не тільки подає в притулок необхідну кількість повітря, а й захищає від потрапляння всередину споруди радіоактивного пилу, ОР, бактеріальних засобів, диму і окису вуглецю при пожежах.

Залежно від конкретних умов і вимог спеціальні пристрої в системі повітропостачання виконують і додаткові функції, наприклад, підігрівають або охолоджують повітря, осушують або зволожують його.

Система повітропостачання, як правило, працює за двома режимами: чистої вентиляції (перший режим) і фільтровентиляції (другий режим). Якщо притулок розташоване в пожежонебезпечному районі (нафтопереробне підприємство) або в районі можливої ​​загазованості небезпечними хімічними речовинами, додатково передбачають режим регенерації внутрішнього повітря (тобто відновлення газового складу, як це робиться на підводних човнах) і створення підпору (режим 3).

Щілини слід розташовувати поза зонами можливих завалів при вибухах, тобто на відстанях Від будівель не менших половині їх висоти (але не ближче 7 м), а при наявності вільної території - ще далі. Разом з тим їх слід розташовувати по можливості ближче до місць перебування людей, які будуть користуватися щілинами.

1. Методика оцінки інженерного захисту на об’єктах АПК.

Інженерний захист працівників об’єкта – це захист з використанням інженерних споруд: сховищ, протирадіаційних укриттів. Він досягається завчасним проведенням інженерних заходів щодо будівництва і обладнання захисних споруд з урахуванням умов розташування об’єкта і вимог будівельних норм і правил.

Оцінка інженерного захисту працівників об’єкта полягає у визначенні показників, які характеризують здатність інженерних споруд забезпечити надійний захист людей, що можливо при виконані наступних умов:

загальна місткість захисних споруд дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну; захисні властивості захисних споруд відповідають потрібним (забезпечують захист людей від надлишкового тиску ударної хвилі та іонізуючих випромінювань); системи життєзабезпечення захищених споруд забезпечують життєдіяльність персоналу протягом встановленого терміну безперервного перебування їх в захисних спорудах; розміщення захисних споруд відносно місць роботи дозволяє людям укритися за сигналом ЦО у встановлені строки.

---

На основі оцінки інженерного захисту визначаються заходи, спрямовані на підвищення надійності заходу персоналу об’єкта від уражаючих факторів, а відповідно, і на підвищення стійкості функціонування об’єкта в умовах виникнення НС.

Для оцінки інженерного захисту працівників в умовах радіаційного забруднення необхідні наступні вигідні дані:

Місткість захисних споруд об’єкта визначається у відповідності з нормами об’ємно-планувальних рішень. За кількістю місць оцінюється можливість укриття працівників у найбільшій працюючій зміні.

ІСР № 4.

Оцінка економічних втрат галузі рослинництва в умовах радіаційного забруднення.

1.Вплив радіаційного опромінення на сільськогосподарські рослини.

Радіоактивні речовини надходять у рослини двома основними шляхами: забруднення рослин радіоактивними речовинами, які осідають із атмосфери безпосередньо на рослини і засвоєння рослинами радіонуклідів з ґрунту. У вегетаційний період забруднення рослин радіонуклідами може відбуватися одночасно двома шляхами.

Забруднення сільськогосподарських рослин позакореневим шляхом надходження обумовлюється природою радіоізотопів, умовами зовнішнього середовища, фізико-хімічними властивостями радіоактивних речовин і біологічними властивостями рослин.

Рівні радіоактивного забруднення рослин залежать від концентрації радіонуклідів в атмосфері та інтенсивності їх осідання. Значну роль відіграє дисперсність радіоактивних речовин, чим більші частинки, тим менше їх затримується на рослинах. На ступінь фіксації рослинами радіонуклідів впливають хімічні властивості. У рослини проникають найбільш рухомі радіонукліди, у першу чергу йод і цезій.

На ступінь радіоактивного забруднення рослин впливають морфологічні особливості. Затримка рослинами радіоактивних речовин збільшується з ростом і розвитком вегетативної маси, із горизонтальним розміщенням листя і стебел, наявністю складок, зморшкуватості, опушеності й смолистих відкладень.

На рівні радіоактивного забруднення суттєво впливають умови зовнішнього середовища. Підвищена вологість повітря збільшує ступінь затримання на рослинах радіоактивних речовин, і навпаки, великий дощ змиває їх з рослин.

Зменшення забруднення рослин радіонуклідами з часом зменшується завдяки дії всіх факторів зовнішнього середовища: змивання дощем, здування вітром, обтрушування тваринами, опадання з відмерлим старим листям.

Опромінення рослин відбувається радіоактивними речовинами, що знаходяться на рослинах і на поверхні ґрунту.

2. Можливі втрати в залежності від їх фази розвитку.

При ураженні радіоактивними речовинами рослин навесні й влітку в момент їх активного росту вміст радіонуклідів виявляється найбільш високим у вегетативних органах — листі та стеблах рослин. Зерно забруднюється менше і неоднаково у різних культур і сортів: більше у колосових за рахунок безпосереднього потрапляння на них радіоактивних речовин, менше — у бобових і кукурудзи.

---

Променеве ураження у рослин виявляється у гальмуванні й затримці росту, зниженні урожайності, зменшенні репродуктивних властивостей насіння, бульб і коренеплодів. Знижуються харчові якості врожаю. Важке ураження призводить до повної зупинки росту і загибелі рослин через кілька днів або тижнів після опромінення.

Таблиця 1. Можливі втрати врожаю зерна озимої пшениці, жита і ячменю залежно від сумарної експозиційної дози опромінення і фаз розвитку рослин у момент випадання радіоактивних речовин, %

Рівень радіації, Р/год	Фаза розвитку
	Кущіння	Вихід у трубку	Колосіння і цвітіння	Молочна стиглість
20—40	10	20	5	5
40—60	25	40	15	5
60—80	45	60	ЗО	10
80—120	60	80	45	10
120—160	80	90	60	15
160—240	90	100	80	15
240—600	100	100	80	15

Радіоактивні опади, осідаючи на рослини, не тільки уражують їх, а й забруднюють урожай. Забрудненість урожаю радіоактивними речовинами залежить від таких факторів: щільності осідання радіоактивних речовин; первинного затримання радіоактивних опадів у момент їхнього випадання на поверхні рослин, що залежить від виду рослин, розмірів і розчинності частинок опадів; втрат радіоактивних частинок із забруднених рослин, які обумовлені змиванням частинок з рослин дощами, струшуванням вітром, опаданням відмерлих забруднених частин рослин.

3. Які рослини найбільш стійкі до радіаційного забруднення.

Опромінення рослин може бути зовнішнім, внутрішнім і змішаним. При зовнішньому опроміненні рослин бета-частинки рівномірно опромінюють всі органи. Внутрішнє опромінення рослин відбувається тоді, коли радіоактивні речовини потрапляють у рослини через кореневу систему і листя.

Наявність джерел зовнішнього і внутрішнього випромінювання дає змішане опромінення.

Ступінь радіаційного ураження (від ледь помітного пригнічення росту до повної втрати урожаю і навіть загибелі всіх рослин) залежить в основному від таких факторів: одержаної дози опромінення і радіочутливості рослин під час опромінення.

Радіочутливість рослин кількісно характеризується величиною дози, яка викликає певний ефект — пригнічення росту, зниження урожайності, часткову або повну загибель. Різні сільськогосподарські культури мають різну радіочутливість. У табл. 19 наведені летальні дози опромінення сільськогосподарських культур. Радіочутливість рослин значно залежить від їхньої фази розвитку. Рослини, які формують наземні плоди, найбільш чутливі до опромінення у фазі закладання і формування репродуктивних органів.

Таблиця 2. Летальні дози однократного опромінення рослин у фазі вегетації

Рослини	Доза опромінення, рад	Рослини	Доза опромінення, рад
Цибуля ріпчаста	1500	Цукрові буряки	13 400
Овес	3 300	Рис	19 600
Кукурудза	4 200	Льон	20 700
Жито	4 350	Квасоля	36 000
Ячмінь	4 350	Тис	800
Пшениця	4 500	Сосна веймутова	1000
Горох	4 600	Ялина сиза	1020
Бавовник	10100	Модрина японська	1250
Природні трави	12 000	Туя західна	1500
Капуста	12 300	Береза	8 000
Помідори	12 400	Дуб червоний	8 000
Картопля	12 600	Клен червоний	10 000

---

Так, пшениця, жито, ячмінь та інші злакові культури найбільш чутливі у фазі виходу в трубку (табл. 2), кукурудза — у фазі викидання волотей, гречка, бобові й насінники дворічних культур — у ранній фазі бутонізації, картопля і коренеплоди — у фазі проростків.

ІСР № 5.

Оцінка економічних втрат галузі тваринництва в умовах радіаційного забруднення. (4 год).

1. Вплив надзвичайних ситуацій на галузь тваринництва.

Захист сільськогосподарських тварин у надзвичайних умовах — це комплекс організаційних, інженерно-технічних і зооветеринарних заходів, спрямованих на зниження впливу на тварин небезпечних факторів: при стихійних лихах, виробничих аваріях і катастрофах та захист від радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів.

Організація заходів захисту сільськогосподарських тварин у надзвичайних умовах покладається на службу ЦЗ тварин і рослин, керівників, спеціалістів і власників господарств, які мають тварин.

Основними способами захисту сільськогосподарських тварин від уражаючих факторів надзвичайних ситуацій є: укриття тварин у спеціально підготовлених (герметизованих) приміщеннях в умовах стійлового і лагерно-пасовищного утримання, тимчасове укриття в ярах, лісах, кар'єрах, перегін тварин на території, не заражені ОР, СДЯР, БЗ або з допустимими рівнями радіації — якщо немає приміщень або в умовах відгін ного тваринництва; евакуація тварин із небезпечних зон; застосування заходів індивідуального захисту органів дихання і травлення; специфічна профілактика інфекційних хвороб тварин, застосування антидотних засобів і протекторів; проведення у тваринництві заходів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Вибір способу захисту тварин повинен вирішуватись з урахуванням умов і особливостей господарства, з яких найбільше значення мають: розміщення господарства, його віддаленість від великих міст, залізничних станцій, гідротехнічних споруд, хімічних комбінатів і АЕС; рельєф місцевості, кількість і якість тваринницьких приміщень, пора року, поголів'я тварин і умови їх утримання та ін.

Для підтримання постійної готовності господарств до своєчасного і ефективного захисту тварин у надзвичайних ситуаціях основні заходи служби ЦЗ тварин і рослин повинні проводитися постійно у звичайних виробничих умовах.

Система заходів ЦЗ у тваринництві при загрозі надзвичайної ситуації передбачає: приведення в готовність формувань і установ служби захисту тварин і рослин, проведення заходів захисту тварин, герметизацію тваринницьких приміщень і створення в них запасів фуражу та підготовку тварин для утримання в укриттях; евакуацію тварин із господарств, які попадають в небезпечну зону, а також із зон імовірного затоплення, розосередження тварин, які знаходяться на відгінних пасовищах, при відсутності приміщень; забезпечення племінних і високопродуктивних (а по можливості й інших) тварин засобами індивідуального захисту; підготовка наявної техніки для проведення ветеринарної обробки тварин, знезаражування території і продуктів сільськогосподарського виробництва; спостереження і лабораторний контроль, ветеринарна розвідка районів розміщення і випасів тварин, маршрутів перегонів з метою своєчасного виявлення їх зараженості, вивезення запасів кормів із районів катастрофічного затоплення.

---

Смотрите также файлы

• Самостійна 6.docx

• БЖД.docx

• Зміст(Мирна).docx

• КУРСОВА РОБОТА.docx

• Документ Microsoft Office Word (2).docx