Одночасно підприємство у міру своїх економічних можливостей може установлювати вищі розміри ставок оплати праці порівняно з тими, що передбачені на галузевому, територіальному та інших рівнях.

У колективному договорі стосовно тарифної оплати праці працівників підприємства передусім фіксується найменший рівень оплати за виконання норми праці (трудових обов’язків), який і є мінімальною ставкою (мінімальною тарифною ставкою).

Визначаючи величину мінімальної тарифної ставки працівників підприємства, необхідно брати до уваги співвідношення між загальнодержавним мінімумом заробітної плати і фактичною середньою заробітною платою на підприємстві, приведеною до середньої заробітної плати простої праці за попередній місяць до вироблення колективного договору на наступний рік.

Визначаючи мінімальну тарифну ставку працівників підприємства, треба орієнтуватися на оптимальну для сучасного стану економіки питому вагу тарифу в заробітній платі (приблизно 65—70 %), поступово підвищуючи цей рівень до загальноєвропейського стандарту. Відповідно до цього стандарту в країнах з розвинутою ринковою економікою питома вага тарифної частини становить не менше 90 %, забезпечуючи високий рівень організації оплати й ефективність праці.

Колективно-договірна система трудових відносин на виробничому рівні має сприяти захисту інтересів як роботодавців так і працівників, поліпшенню організації трудових відносин, а також забезпеченню їх стабільності.

Структура колективного договору, його розділи, додатки визначаються самостійно сторонами цього договору на основі їхніх зобов’язань, взятих кожною стороною, із зазначенням посадових осіб, відповідальних за їх реалізацію, і строків виконання.

Колективні договори підлягають повідомчій реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади.

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, чи уповноваженими ними представниками.

Підприємства підприємницького сектору (акціонерні товариства всіх видів, приватні підприємства тощо) мають право самостійно здійснювати виробничу і фінансову діяльність і відповідати за її результати, а також формувати фонд оплати праці. Зі сторони держави єдиною гарантією, тобто вимогою держави до організацій-роботодавців, є установлення рівня місячної оплати праці не нижче визначеного законом мінімального його розміру.

Рівень оплати праці працівників визначається фінансовими можливостями організацій. Виходячи із виробничих і фінансових планів (завдань) на наступний період під час укладення колективного договору (якщо він укладається) організації установлюють рівень мінімальної заробітної плати, тарифні ставки 1-го розряду (для різних видів виробництва), посадові оклади фахівців і технічних службовців, системи оплати праці і виплати соціального характеру.

---

Фактичний фонд оплати праці, на основі якого визначається рівень середньої заробітної плати працівників, формується як залишок коштів після розрахунку за використані матеріальні ресурси, сплати податків і внесків до позабюджетних фондів.

---

Задача (варіант 12)

Розрахуйте місячний заробіток працівника підприємства (головний енергетик) за посадовим окладом згідно діючого штатного розпису господарства з урахуванням фактично відпрацьованого часу і Положенням про оплату праці та преміювання працівників.

Штатний розпис: місячний оклад = 2000 грн, стаж роботи = 15, середньоденний заробіток за 6 попередніх місяців = 105,26 грн.

Фонд робочого часу за місяць: календарний = 240 год., номінальний =176 год., лікарняні = 8 год.

Витяг з Положення про оплату праці. Умови основної зарплати та преміювання працівників: 20 % від посадового окладу за економію енергоресурсів + 300 грн. до дня працівника сільського господарства.

Розв’язання

Заробітна плата за фактично відпрацьований час:

Лікарняні:

105,26 × 8 × 1,0 = 842, 08 (грн.)

Премія:

х грн. – від посадового окладу за економію енергоресурсів

2000 = 100%

х = 20 %

Місячний заробіток:

1909,08 +842,08 + 400 + 300 = 3451,16 (грн.)

Відповідь: місячний заробіток головного енергетика дорівнюватиме 3451,16 грн.

Список використаних джерел:

1. Барр Р. Политическая экономия. -М.: «Международные отношения», 1994.

2. Богиня Д. Актуальні проблеми регулювання доходів і організації заробітної плати на етапі трансформації економіки України // Україна: аспекти праці. — 2000.

3. Кривенко К. Т. Продаж робочої сили на ринку праці: методологічні аспекти // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження і викладання): Матеріали міжнар. наук. конф. — К.: КНЕУ, 2000.

4. Крищенко К. Т. Савчук В. С. Бєляєв О. О. «Політична економія» 2001 р.

5. Могерний В. Устинко О. А. Фомішин С. В. «Політична економія» Херсон 2002 р.

---

Смотрите также файлы

• 11-20,41-50.docx

• Вступ.docx

• Statistika_ekzamen.docx

• Protokol_Demi_K_V.docx

• Курсова (Організація).docx