ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 204
Скачиваний: 1
Нинішній етап ринкових відносин характеризується поверненням функцій продажу зі сфери виробництва в сферу торгівлі. Цей процес в умовах господарської самостійності виробничих суб’єктів формується неоднозначно.
Найбільш проста форма просування товарів: виробник ‑ роздрібне торгове підприємство. Однак ця схема не завжди прийнятна як для товаровиробника, так і споживача. По-перше, підприємства-виробники предметів народного споживання розміщені по території країни нерівномірно, тобто місця виробництва не завжди співпадають із місцями споживання, що ускладнює безпосередній зв’язок виробник ‑ споживач. В результаті цього нерідко виникає необхідність перевозити товари на великі відстані. По-друге, постачання продукції від товаровиробників безпосередньо в пункти реалізації товарів економічно більш вигідніше здійснювати великими партіями, проте багато торгових підприємств не в змозі їх прийняти і продати, не зважаючи на те, що постачання товарів великими партіями прискорює доставку, скорочує витрати обігу, підвищує ефективність використання транспортних засобів. По-третє, у зв’язку з сезонними умовами між процесом виробництва і реалізацією сільськогосподарської продукції існує значний розрив у часі. А тому сезонність виробництва сільськогосподарської продукції вимагає нагромадження товарних запасів для торгівлі і сировини для промисловості, що викликає необхідність проміжної ланки в товарорусі. По-четверте, для того щоб максимально задовольнити запити споживачів торгові підприємства повинні мати широкий асортимент товарів, однак виробничий асортимент, навіть у великих виробників, не збігається з торговим, що змушує комплектувати партії товарів для торгових підприємств на складах і базах. Саме оптові підприємства перетворюють вузьку виробничу номенклатуру багатьох підприємств у широкий торговий асортимент. По-п’яте, при простій схемі товароруху значна частина фінансових і трудових ресурсів виробничих підприємств відволікається на продаж товарів, що знижує ефективність виробництва і збуту.
Перераховані проблеми викликали до життя більш складні, але досконаліші форми товароруху: виробник ‑ оптова ланка – роздрібне підприємство ‑ споживач.
Зміни в економічному житті обумовили тенденції заміни класичних функцій оптової торгівлі новими формами активності її існування. З одного боку, в самій оптовій торгівлі утворились об’єднання торгових підприємств за товарними групами (продуктів харчування, взуття, одягу, спорттоварів, будівельних матеріалів та побутової техніки), які виконують функції роздрібної торгівлі. З іншого боку, всередині оптової торгівлі деякі типові для неї функції виконуються самостійними комерційними посередниками.
Виникає необхідність і можливість розширення мережі збуту і ринку, включення товарів у більш широку концепцію збуту, розширення знань про ринок, більш ефективної раціоналізації збуту, оптимізації маркетингу, збільшення кількості замовлень, які не виправдовують прямі зв’язки з клієнтами.
Таким чином, сучасний стан оптової торгівлі характеризується втратою господарських зв’язків між виробниками сільськогосподарської продукції і роздрібними структурами, складним фінансовим становищем оптових організацій, зниженням частки оптового обороту в роздрібному, відсутністю позитивних результатів у конкурентній боротьбі, а також відсутністю стратегічних планів організації і розвитку нової ринкової системи реалізації продукції агропромислового комплексу, зокрема, продукції скотарства.
Здійснювана незалежними структурами, оптова торгівля є реальною і сильною противагою монополізму переробників, який вони намагаються зміцнити за допомогою власних залежних структур. Акумулюючи роздріблені товарні ресурси окремих виробників, оптове підприємство має можливість формувати необхідний товарний асортимент і постачати товарами роздрібне торгове підприємство відповідно до вимог і специфіки.
Найважливіша функція ринку ‑ здійснення господарських зв’язків між суб’єктами економіки, територіями, державами. Оптова торгівля постачає позаринкових споживачів (бюджетні організації, створює державний резерв), здійснює міжрегіональний і міждержавний обмін.
Зміна системи розподілу продиктувала суб’єктам економічних взаємовідносин необхідність, самостійного пошуку потенційних партнерів для організації товароруху. Економічна нестабільність, поява великої кількості посередницьких фірм-“одноденок”, відсутність досвіду пошуку і вибору надійних партнерів роблять роботу з налагодження господарських зв’язків мало ефективною. Це, в свою чергу, негативно впливає на стан як оптової торгівлі, так і економіки країни вцілому. Тому, актуальною задачею в сфері розподілу є підвищення ефективності господарських зв’язків шляхом застосування нових форм організації оптової торгівлі, які виступлять в якості сполучної ланки виробничих, оптових і роздрібних підприємств.
Оптова ланка в ринкових умовах найбільш активно може виконувати роль організатора ринку, оскільки вона безпосередньо пов’язана і з виробником, і зі споживачем. Саме вона має реальну інформацію про попит та пропозицію, тенденції їх розвитку, і виходить, можливість реально оцінювати місткість ринку, формувати товарну пропозицію на споживчому ринку відповідно до обсягу і структури попиту. Розвиваючи процес торгового обслуговування, підвищуючи якість пропонованих товарів, оптова торгівля не тільки сприяє задоволенню попиту, але і його розвитку. Оптова ланка в ринкових умовах повинна бути більш гнучкою, швидко реагувати на будь-які зміни в економіці.
Основні задачі оптової торгівлі в теоретичному аспекті зводяться до посередництва, просування товарів від виробників до споживачів. В умовах ринкових відносин їх зміст піддається принциповим змінам. Головна роль оптової ланки полягає в залученні наявних товарних ресурсів в оборот на основі конкуренції як товаровиробників, так і покупців.
У ринковій економіці, в якій суб’єкти, що господарюють, одержали право вільно організовувати свою діяльність, оптова ланка впливає на деякі принципові моменти прийняття рішень. Вона інформує виробників щодо запитів споживачів і бере участь у рекламній діяльності, а це, в свою чергу, впливає на вибір того чи іншого товару, сприяє конкуренції, здійснюючи порівняння і вибір постачальників, бере активну участь у формуванні витрат виробництва і роздрібних цін. Від росту товарообігу і товарообертання, які пов’язані з активністю й ефективністю торгівлі, у значній мірі залежить зростання виробництва відповідних видів товарів.
Уже сьогодні зрозуміло, що в Україні назріла необхідність структурних змін у системі товароруху, яка є однією з умов стабілізації і подальшого розвитку діяльності сільськогосподарських підприємств. А тому необхідно створити таку систему реалізації, яка б дозволила швидко просувати продукт від виробника до споживача з найменшими втратами кількості та якості.
Формування єдиного ринку України, сучасного ринкового механізму господарських зв’язків безпосередньо пов’язано зі створенням інфраструктури. Оптовій торгівлі належить провідна роль у загальній концепції формування і функціонування ринку. Саме з реорганізації оптових структур починається рух до ринку. Оптова ланка ‑ це структура, з якої починається ринок, тому що вона погоджує інтереси виробника товарів, продавця і покупця.
В існуванні ефективної ринкової системи реалізації продукції скотарства зацікавлений також і кінцевий споживач, оскільки він прагне купувати свіжу, високоякісну, відсортовану продукцію протягом усього року.
За умов ринкового господарства розвинута оптова торгівля є об’єктивною реальністю і необхідністю, тому що основна її мета – забезпечення попиту на товари в зручний для споживача час, відповідно до потреб і в межах його фінансових можливостей. Необхідною умовою реалізації всіх вище зазначених напрямків є формування нових оптових ринкових структур у вітчизняній економіці.
Ключовими елементами інфраструктури організованої ринкової оптової торгівлі у сучасних умовах є виставки, ярмарки, товарні біржі, аукціони, торги та оптові продовольчі ринки. Ми вважаємо, що оптимальною формою організації оптової торгівлі і товароруху продукції скотарства для постачання населення є оптові продовольчі ринки, які при створенні можуть використати наявну матеріально-технічну базу оптових підприємств споживчої кооперації.
Оптові продовольчі ринки являють собою один із найбільш ефективних засобів вдосконалення каналів розподілу продовольства. Вони в найбільшій мірі відповідають потребам поточного періоду і найкраще можуть поєднати інтереси товаровиробників і споживачів сільськогосподарської продукції. Як свідчить світовий досвід, створення оптових ринків – це лише перший і необхідний етап структурної перебудови каналів товароруху. Подальший їх розвиток має проходити у напряму поглиблення спеціалізації та укрупнення оптових ринків, потім відбуватиметься перехід до торгівлі за зразками і, нарешті, угоди укладатимуться лише зі стандартною продукцією.
У такій ситуації, коли першочерговою задачею стає необхідність формування нової, досконалішої ринкової системи збуту продукції скотарства і визначення шляхів розвитку її оптової торгівлі, корисно познайомитися з організацією оптової торгівлі в розвитих країнах світу, що давно пройшли період становлення ринкових відносин і нагромадили досить цікавий і повчальний досвід роботи оптових торгових структур в умовах конкуренції, для того щоб виділити позитивне і не повторити помило
Висновки
Аналіз розвитку біржової торгівлі в Україні показав, що на сьогодні ця складова ринкової інфраструктури далеко не повною мірою виконує свої функції. Нерозвиненість біржового сегменту торгівлі, зумовлена наявністю системних проблем в національній економічній системі, з одного
боку, з іншого також виступає гальмуючим чинником еко
номічного розвитку. Це призводить до висновку, що про
блеми в розвитку як основної структури національної еко
номіки, так і її інфраструктурної підсистеми, включаючи і
біржовий сегмент, повинні вирішуватись синхронно.
Необхідні заходи саме в частині вдосконалення
державного регулювання біржової торгівлі включають
упорядкування організаційно-правового статусу бірж, по
долання існуючої фрагментованості торгівельних майдан
чиків шляхом підвищення вхідних бар'єрів на ринок, роз
роблення механізмів гарантування виконання укладених
біржових угод, стимулювання бірж запроваджувати сучас
ні електронні системи торгівлі. Комплексна реалізація за
пропонованих заходів дозволить посилити зацікавленість
професійних торговців фінансовими та речовинними акти
вами переходити в біржовий сегмент торгівлі.
У подальших дослідженнях порушених у статті пи
тань доцільно розвинути підходи до оцінювання результа
тивності та ефективності біржової торгівлі в Україні.