Серед несприятливих факторів у промисловому птахівництві е біологічні шкідливості (бактеріальні та пилові аерозолі, грибкова мікрофлора, пташиний послід), а також різні біоактивні речовини, переважно мікробіологічного синтезу (вакцини, вітаміни, антибіотики). Це особливо характерно при групових методах обробки птиці препаратами — аерозольні вакцинації та імунізації, введен­ня антибіотиків та інших лікувальних препаратів.

Захворюваність у птахівництві у 2 рази перевищує захворюваність працівників інших професій сільського господарства за відносними показниками. Наприклад, пташниці хворіють у 2,5 разів частіше, ніж доярки чи механізатори, і в 1,5 разів ніж працівники ремонтних майстерень.

У загальній структурі захворюваності (хвороб) працівників птахівництва переважають такі як грип і катари верхніх дихальних шляхів, ангіна і захворювання органів дихання, кровообігу, нирок і сечовивідних шляхів.

Птахівникам загрожує також небезпека ураження професійними інфекційними захворюваннями, які можуть виникнути в результаті контакту з хворою птицею або інфекційним матеріалом (трупами птиці, пташиним послідом, пухом, підстилкою), такими як орнітоз, актимікоз, аспергильоз.

Персонал, що доглядає тварин, повинен бути проінструктований про засоби особистої гігієни, а також правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо.

Перед входом у тваринницьке приміщення, а також між секціями створюють бар'єри (дезмати, дезкилимки, змочені дезрозчином).

Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди один раз на квартал, а доярки — один раз на місяць. Один — два рази на рік доярки проходять диспансерний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.

Керівники господарств несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.

У галузі рослинництва найбільш шкідлива професія – механізатор. На виробничий травматизм і професійну захворюваність механізаторів мають вплив специфічні умови роботи.

В нашій країні механізатор, у більшості колективних і державних сільськогосподарських підприємств, працює щоденно і майже весь рік, а в часи найбільш напружених польових робіт — світловий день. При цьому через недооцінку машинобудівниками проблем комфорту у кабінах вітчизняних машин наявні всі умови для передчасного стомлення працюючого протягом робочого дня та накопичення втоми протягом місяця, кварталу, року. Постійні перепади температури та перегрів організму у літній період призводять до частих захворювань .

Найбільш частою формою патології дихальної системи у механізаторів є хронічний бронхіт, який виявляється після 15 років роботи і призводить до інвалід­ності приблизно 12 % тих, хто захворів. Частота виявлення цієї патології складає 12-15 %.

---

На піщаних ґрунтах при концентрації пилу в кабінах машин від 371 до 474 мг/м³ з вмістом вільного двоокису кисню до 88 відсотків у механізаторів виявляється навіть силікоз та фіброзонні зміни в легенях дифузного характеру.

Слід відзначити, що у структурі захворюваності механізаторів перше місце посідають захворювання периферійної нервової системи та опорно-рухового апарату. На думку більшості авторів досліджень, ці захворювання викликані умовами праці на тракторах, комбайнах та іншій самохідній техніці.

В останні роки під час масових медичних оглядів механізаторів все частіше виявляється і діагностується захворювання шлунково-кишкового тракту. Найбільш поширеним діагнозом є хронічний гастрит та гастронтез (опущення шлунка). За припущеннями багатьох авторів, загальна низькочастотна вібрація здатна викликати ослаблення зв'язкового апарату, резонансні коливання шлунка та його опущення. Цей стан порушує секреторну та евакуальну діяльність шлунка, внаслідок чого розвивається гастрит. Залежно від стану роботи такі захворювання діагностуються у 70% випадків. Одним з професійних факторів виникнення цих захворювань, з усією очевидністю, може бути шум, який суттєво впливає на секреторно-евакуаторну діяльність шлунка, так і на органи слуху.

Знання вказаних вище професійних небезпек і шкідливих особливостей деяких виробничих процесів у працівників агропромислового комплексу, дасть змогу покращити організацію праці, систему управління охороною праці та розробити заходи щодо профілактики захворювань і зміцнення здоров’я працюючих на галузевих об’єктах.

2. Звітність та інформація про нещасні випадки, профзахворювання.

Законом України „Про охорону праці ” визначено, що Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади проводять єдину науково–технічну політику в галузі охорони праці (ст.33) і на державному рівні ведуть єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці (ст.23), форми якої погоджені Держгірпромнаглядом України, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Роботодавець на підставі актів форми Н-1 та форми НПВ подає відповідним організаціям держалну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, та несе відповідальність за її достовірність.

Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і виконувати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи державного управління охороною праці, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та її робочі органи, профспілки перевіряють в межах своєї компетенції ефективність роботи з профілактики нещасних випадків.

---

Підприємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а також робочі органи виконавчої дирекції Фонду ведуть облік усіх нещасних випадків.

Органи державної пожежної охорони ведуть облік осіб, які постраждали під час пожеж, а установи державної санітарно-епідеміологічної служби та робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - облік осіб, які постраждали від гострих професійних захворювань (отруєнь).

Збирання статистичних даних про осіб, які постраждали від нещасних випадків на підприємствах, здійснюють органи державної статистики.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Державну статистику ” Держкомстат України затвердив форми державного статистичного спостереження:

• наказом від 15.09.2009р. №390 „Звіт про травматизм на виробництві ” – форма №7-тнв;

• наказом від 17.07.2007р. №233 „Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації ” – форма №1–ПВ (умови праці).

Відповідно до наказу Держнаглядохоронпраці від 31.03.94 р. №27 подається „Звіт про стан умов і безпеки праці” – форма №1–УБ.

Облік, аналіз та оцінка стану умов та безпеки праці і результатів профілактичної роботи здійснюється відповідно до Положення про порядок оцінки стану охорони праці підприємства за прийнятими на підприємстві показниками, що формуються на базі показників статистичної звітності з охорони праці, встановлених Єдиною державною системою показників обліку умов і безпеки праці, з урахуванням поставлених перед СУОП завдань.

Система показників:

• рівень виробничого травматизму (Кч, Кт);

• рівень профзахворювань;

• рівень захворювань, пов’язаних з умовами праці;

• кількість тих, що працюють в незадовільних умовах праці;

• кількість обладнання, технологічних процесів, що не відповідають вимогам нормативних актів про охорону праці;

• кількість аварійних будівель та споруд;

• забезпеченість ЗІЗ, санітарно-побутовими приміщеннями;

• витрати на поліпшення стану охорони праці, на відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної здоров’ю, на розслідування та ліквідацію наслідків аварій, нещасних випадків і профзахворювань.

Як джерело вихідної інформації використовуються:

- акти про нещасні випадки і звіти про виробничий травматизм;

- акти, звіти про загальну і професійну захворюваність;

- паспорти санітарно-технічного стану умов праці, матеріали атестації робочих місць і карти умов праці на робочих місцях,;

- журнали оперативного контролю за станом охорони праці струк­турних підрозділів;

- акти і приписи за підсумками комплексних і цільових перевірок стану охорони праці.

Наявність достовірної інформації має першочергове значення для ефективного управління охороною праці, тому має бути приділена особлива увага дотриманню встановленого порядку збирання та накопичення необхідної інформації, її обліку, реєстрації та зберігання.

---

3.Методи дослідження виробничого травматизму.

Методи аналізу їх суть.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи:

• статистичний,

• топографічний,

• монографічний,

• економічний,

• метод анкетування,

• метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

П_чт =

де П_чт - показник частоти травматизму;

Т— кількість випадків травматизму за звітний період;

Р — середньоспискова чисельність працівників.

П_тт =

де П_тт - показник тяжкості травматизму;

Т— кількість випадків травматизму за звітний період;

Д — кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності (втрат робочого часу) це число людино днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

П_в.р.ч = П_чт *П_тт =

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого ; місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, г технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.

---

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі, вперше виявлені, хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше. Тому, окрім показників частоти та тяжкості профзахворюваності (визначаються аналогічно) важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань та показник днів непрацездатності які припадають на 100 працюючих.

На основі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно нормативних вимог.

Для дієвої боротьби з виробничим травматизмом необхідно мати дані про його рівень та причини, які характерні для галузі виробництва, цеху, дільниці, виду робіт. Виявлення різноманітності причин, ступеня їх впливу на загальний стан травматизму дозволить розробити та здійснити ефективні заходи по усуненню нещасних випадків на виробництві.

Дослідження виробничого травматизму складається з наступних етапів:

• аналізу початкової інформації;

• попереднього аналізу явища;

• збору відомостей (інформації);

• їх обробки та аналізу;

• виявлення основних закономірностей явища .

Тобто в такому вигляді аналіз розглядається як система послідовних та взаємопов’язаних операцій. З іншої сторони для одержання обгрунтованих математичних моделей по всіх показниках виробничого травматизму необхідне використання комплексу різноманітних методів аналізу: статистичного, монографічного, економічного та ін. Одержана сукупність математичних моделей травматизму є основою для прогнозу різних аспектів його зниження. Таким чином, даний підхід до дослідження виробничого травматизму можна назвати комплексним аналізом та прогнозом.

---

Смотрите также файлы

• П.з. 3.1. ОПГ.doc

• завдання до ІСР.doc

• ІСР охорона праці в галузі.doc

• Методичка курсова.doc

• псп дніпровські зорі.doc