444

Тут відсутня ієрархія пам'яті, а адресний простір визначається ємністю кеш пам'яті. Крім того, тут наявна директорія D кеш пам'яті, яка допомагає у віддаленому доступі до кеш пам'яті. Прикладом цієї архітектури є система KSR-1 фірми Kendall Square Recearch.

12.8. Організація комп'ютерних систем із розподіленою пам'яттю

Системи передачі повідомлень - клас багатопроцесорних систем, в яких кожен про­цесор має доступ до своєї локальної пам'яті. На відміну від систем із спільною пам'яттю, комунікації в системі передачі повідомлень виконуються шляхом посилання та отриман­ня повідомлень. Вузол в такій системі складається з процесора і його локальної пам'яті (рис. 12.22).

Вузли зазвичай запам'ятовують повідомлення в буферах (тимчасові комірки пам'яті, де повідомлення чекають до того часу, коли вони можуть бути послані або одержані), і виконують посилання-отримання повідомлення під час обробки даних. Паралельна об­робка повідомлення і поточного обчислення здійснюється під керуванням операційної системи. Процесори не розділяють спільну пам'ять і кожен процесор має доступ до його власного адресного простору. Вузли в системі передачі повідомлень можуть бути з'єдна­ні різноманітними способами - від спеціалізованих комутаторів до географічно розпо­ділених мереж.

Підхід передачі повідомлень є масштабованим до великих пропорцій, тобто число процесорів може бути збільшено без істотного зменшення ефективності їх взаємодії.

---

445

Для організації зв'язку системи передачі повідомлень використовують статичні ме­режі, зокрема гіперкубічні мережі, які були досить популярні протягом багатьох років. Двовимірні і тривимірні решітчасті мережі так само широко використовувались в сис­темах передачі повідомлень. Два важливі чинники повинні розглядатися в проектуван­ні комунікаційної мережі для систем передачі повідомлень. Це - пропускна здатність і мережний час очікування. Пропускна здатність визначена як кількість бітів інформації, переданих за одиницю часу (біт/сек). Мережний час очікування визначений як час, по­трібний для передачі повідомлення. В 1987 році була введена блокова маршрутизація як альтернатива традиційній маршрутизації з проміжним зберіганням для того, щоб скоротити розмір необхідних буферів і щоб зменшити час очікування повідомлення. У блоковій маршрутизації пакет ділиться на менші блоки, які називають блоками керу­вання потоком даних, так, що ці блоки рухаються конвеєрним методом разом з блоком заголовка до вузла призначення. Коли блок заголовка блокується через мережний затор, наступні за ним блоки блокуються також.

12.9. Комунікаційні мережі багатопроцесорних систем

12.9.1. Типи комунікаційних мереж

В основі архітектури будь-якої багатопроцесорної комп'ютерної системи лежить здатність до обміну даними між її компонентами. Це забезпечується комунікаційною мережею (КММ), яка з'єднує між собою вузли комп'ютерної системи за допомогою ка­налів передачі даних (каналів зв'язку). В ролі вузлів можуть виступати процесори, мо­дулі пам'яті, пристрої введення-виведення, комутатори або декілька перерахованих елементів, об'єднаних у функціональний пристрій. Організація внутрішніх комунікацій комп'ютерної системи називається топологією.

Топологію комунікаційної мережі визначає множина вузлів, які об'єднані множи­ною каналів. Зв'язок між вузлами зазвичай реалізується по двоточковій схемі (point-to-point). Будь-які два вузли, зв'язані каналом зв'язку, називають суміжними вузлами або сусідами. Кожен канал з'єднує один вузол-джерело з одним вузлом-приймачем. Канал характеризується кількістю сигнальних ліній, частотою або швидкістю передачі бітів по кожній сигнальній лінії, затримкою - часом пересилання біта з одного вузла до іншого. Для більшості каналів затримка знаходиться в прямій залежності від фізичної довжини лінії зв'язку та швидкості, розповсюдження сигналу.

Вузол у мережі може бути термінальним, тобто джерелом або приймачем даних, ко­мутатором, що пересилає інформацію з вхідного порту на вихідний, або суміщати оби­дві ролі. У мережах із прямими зв'язками кожен вузол одночасно є як термінальним вузлом, так і комутатором, і повідомлення пересилаються між термінальними вузлами безпосередньо. У мережах з непрямими зв'язками вузол може бути або термінальним, або комутатором, але не одночасно, тому повідомлення передаються опосередковано, за допомогою виділених комутуючих вузлів. Існують також такі топології, які не можна однозначно зарахувати ні до прямих, ні до непрямих. Будь-яку пряму КММ можна зо­бразити у вигляді непрямої, розділивши кожен вузол на двотермінальний вузол і ву­зол комутації. Сучасні прямі мережі реалізуються саме таким чином - комутатор від-

---

446

діляється від термінального вузла і поміщається у виділений маршрутизатор. Основна перевага прямих КММ полягає в тому, що комутатор може використовувати ресурси термінальної частини свого вузла. Це стає істотним, якщо врахувати, що, як правило, останній включає комп'ютер або процесор.

Комунікаційні мережі багатопроцесорних систем можуть бути поділені на наступні групи:

• залежно від того, чи залишається конфігурація взаємозв'язків незмінною, при­наймні поки виконується певне завдання, розрізняють мережі із статичною і динаміч­ною топологіями;

• залежно від способу функціонування: синхронні та асинхронні;

• залежно від стратегії керування: централізовані та децентралізовані;

• залежно від способу перемикання: схемні та пакетні.

З'єднання в статичній мережі є фіксованими, тоді як в динамічній мережі вони мо­жуть змінюватися в процесі роботи мережі за допомогою програмних засобів. При цьому статичні комунікаційні мережі в свою чергу ділять на одно-, двовимірні та гіперкубічні.

Динамічні комунікаційні мережі ділять на шинні (одно та багатошинні) та комутую­чі (одноярусні, багатоярусні та координатні), як це показано на рис. 12.23.

Дві можливі стратегії операцій взаємодії в мережі - це синхронна й асинхронна. У синхронних КММ всі дії жорстко узгоджені в часі, що забезпечується за рахунок єди­ного генератора тактових імпульсів (ГТІ), сигнали якого одночасно транслюються у всі вузли. В асинхронних мережах єдиного генератора немає, а функції синхронізації роз­поділені по всій системі, причому в різних частинах мережі часто використовуються ло­кальні ГТІ.

Залежно від вибраної стратегії комутації розрізняють мережі з комутацією з'єднань і мережі з комутацією пакетів. Як у першому, так і в другому варіанті інформація переси­лається у вигляді пакету. Пакет є групою бітів, для позначення якої застосовують також термін повідомлення.

У мережах з комутацією з'єднань шляхом відповідного встановлення комутуючих елементів мережі формується канал від вузла-джерела до вузла-приймача, що зберіга-

---

447

ється, поки весь пакет не досягне пункту призначення. Пересилання повідомлень між певною парою вузлів проводиться завжди поодинці і за тим же маршрутом.

В мережі з комутацією пакетів приймається, що повідомлення самостійно знаходить свій шлях до місця призначення. На відміну від мереж із комутацією з'єднань, маршрут від початкового пункту до пункту призначення кожного разу може бути іншим. Пакет послідовно проходить через вузли мережі. Черговий вузол запам'ятовує прийнятий па­кет у своєму буфері тимчасового зберігання, аналізує його і робить висновки, що з ним робити далі. Залежно від завантаженості мережі ухвалюється рішення про можливість негайного пересилання пакету до наступного вузла і про подальший маршрут прохо­дження пакету на шляху до пункту призначення. Якщо всі можливі канали для пере­міщення пакету до чергового вузла зайняті, в буфері вузла формується черга пакетів, яка "розсмоктується" у міру звільнення ліній зв'язку між вузлами (якщо черга також на­сичується, то відповідно до однієї із стратегій маршрутизації може відбутися так зване "скидання хвоста", тобто відмова від пакетів, що знову поступають).

КММ можна також класифікувати по тому, як в них організоване керування. У де­яких мережах, особливо з комутацією з'єднань, прийняте централізоване керування (рис. 12.24).

Процесори посилають запит на обслуговування в контролер комунікаційної мережі, який проводить арбітраж запитів із врахуванням заданих пріоритетів, і встановлює по­трібний маршрут. До даного типу слід віднести мережі з шинною топологією. Процесор­ні матриці також будуються як мережі з централізованим керуванням, яке здійснюється сигналами від центрального процесора. Приведена схема застосовна і до мереж з ко­мутацією пакетів. Тут тег маршрутизації, що зберігається в заголовку пакету, визначає адресу вузла призначення. Більшість серійних комп'ютерних систем має саме цей тип керування.

У схемах із децентралізованим керуванням функції керування розподілені по вузлах мережі. Варіант із централізованим керуванням простіше реалізується, але розширення мережі в цьому випадку пов'язане із значними труднощами. Децентралізовані мережі

---

448

в плані підключення додаткових вузлів є значно гнучкішими, проте взаємодія вузлів у таких мережах є істотно складнішою.

У ряді мереж зв'язок між вузлами забезпечується за допомогою деякої множини ко­мутаторів, але існують також мережі з одним комутатором. Наявність великого числа комутаторів веде до збільшення часу передачі повідомлення, але дозволяє використову­вати прості комутуючі елементи. Подібні мережі зазвичай будують як багатоярусні.

12.9.2. Основні характеристики комунікаційних мереж багатопроцесорних систем

До основних характеристики комунікаційних мереж багатопроцесорних систем на­лежать наступні:

• розмір;

• складність;

• кількість зв'язків;

• діаметр;

• затримка;

• частота роботи;

• пропускна здатність;

• здатність до розширення;

• надійність.

Розмір мережі визначається кількістю вузлів, які об'єднані мережею.

Складність мережі вимірюється кількістю обладнання, потрібного для її реалізації. При цьому одиницею вимірювання може бути транзистор, вентиль або вузол деякої приведеної складності, наприклад, двовходовий мультиплексор.

Важливою характеристикою мережі є кількість зв'язків (каналів) між вузлами мере­жі, яка суттєво впливає на складність мережі та її надійність.

Діаметр мережі - число вузлів, через які повинне пройти повідомлення, щоб досягти його місця призначення.

З діаметром тісно пов'язана інша характеристика мережі - затримка, яка рівна часу проходження повідомлення через вузли мережі до місця призначення.

Частота роботи мережі визначає, як швидко дані можуть передаватися через мережу одне за одним.

Із частотою та кількістю зв'язків мережі тісно пов'язана пропускна здатність мережі, тобто кількість інформації, яка може бути передана через мережу за одиницю часу.

Важливою характеристикою мережі є її здатність до розширення шляхом додавання додаткових вузлів. Вартість додавання вузла залежить в значній мірі від кількості компо­нентів і зв'язків, потрібних для додавання вузла. Для деяких мереж вартість додавання вузла фіксована. Причому, для одних мереж вартість додавання вузлів зростає лінійно або квадратично як функція розміру мережі, для інших - логарифмічно. Вартість частО є обмежуючим чинником для розширення даної мережної топології.

Надійність в значній мірі залежить від надлишковості мережі, яка визначається кіль­кістю різних шляхів, через які повідомлення може пройти від його джерела до місця призначення. Якщо немає ніякої надлишковості, дефектний вузол може зашкодити про­ходженню всіх або частини повідомлень через нього, та досягненню їх місць призна-

---

Смотрите также файлы

• Екологія посібник.doc

• LR3_[5405].doc

• Питання до модуля 1 з АК.doc

• Питання до 1 модуля з КЕ.doc

• ДБН В.3.2-2-2009_Жил_здания_реконст_кап_ремонт.doc