ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.12.2021
Просмотров: 217
Скачиваний: 2
Виявлено, що в природне середовище кадмій надходить переважно під час видобування й переробки металоносних корисних копалин, згорання деяких палив, спалювання побутових відходів на звалищах, а також із промисловими стічними водами. Попадаючи в ріки, кадмій далі виноситься в море, де накопичується в морських рослинах, планктоні, кістках риб. Крім того морські фосфорити, як і добрива, що з них виготовляють, містять підвищену кількість кадмію, а це призводить до його накопичення в грунтах, куди вносять добрива.
Ртуть (Hg) - є дуже отруйною речовиною. Особливо токсичними є органічні сполуки Меркурію: Hg(CH3)2, Hg(C2H5)2 тощо. В організмі людини, потрапляючи в кров, ртуть циркулює і, з'єднуючись з білками, частково відкладається в печінці, селезінці та тканинах мозку. Особливо небезпечні сполуки Меркурію для немовлят.
Характерні ознаки ртутного отруєння - поява по краях ясен синьо-чорної смаги, зниження працездатності, поганий сон, послаблення нюху, головний біль, тремтіння пальців.
Ртуть, що потрапляє в організм внаслідок разового отруєння, виводиться сечогінними засобами дуже повільно - протягом трьох-чотирьох місяців.
Обговорюючи шкідливу дію різних хімічних речовин на здоров'я людини та навколишній світ , варю звернути увагу на ще один факт. До впливу існуючих в природі здавна токсичних речовин усі організми були еволюційно підготовлені, бо пристосовувались тисячі й тисячі років. А до дії нових, не існуючих в природі речовин, екосистеми еволюційно не встигли пристосуватись. Ці чужі для природи речовини не можуть перероблятись, розкладатись й окислюватись організмами.
Такими небезпечними новими токсичними речовинами є поліхлоровані біфеніли (ПХБ), поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), нітрозоаміни, вінілхлориди та інші.
Різні сучасні домішки до продуктів харчування, пакувальні матеріали, процеси сушіння, вяления, випікання, копчення продуктів є важливими джерелами появи ПАВ у харчовому раціоні.
Більшість згаданих речовин є канцерогенними й впливають на генетичний апарат людей. Дуже небезпечно те, що прихований період захворювання через отруєння цими речовинами триває 10-15 років і більше.
До нових токсичних хімічних речовин, які не переробляються живими організмами біосфери, належать також різні сучасні синтетичні пральні засоби. Знаючи це, японці ще в 1987 р. винайшли нову пральну машину, яка не використовує такі речовини, а працює за допомогою ультразвукового пристрою. Такий пристрій генерує у воді величезну кількість повітряних бульбашок, які вилучають весь бруд з білизни.I
4.3. Методи визначення якості та обсягу забруднень
Для визначення ступеня забруднення та оцінки шкідливості забруднювачів, проведення екологічної експертизи нині в усьому світі користуються такими поняттями:
- гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин;
- гранично допустимі викиди (ГДВ) забруднювачів;
- гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН);
- максимально допустимий рівень (МДР);
- кризисні екологічні ситуації (КЕС);
- санітарно-захисні зони (СЗЗ) тощо.
ГДК - шкідливої речовини - це такий її вміст у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров'ю в разі постійного контакту, а також не викликає негативних наслідків у нащадків.
В основному нормування всіх забруднювачів покладено визначення ГДК у атмосфері, питній воді, грунтах. Ці дані наведено в довідниках. За основну приймають найнижчий рівень забруднення, який грунтується на санітарно-гігієнічних нормах.
Слід зазначити, що ГДК забруднювачів в різних країнах часто різняться, хоча й незначно.
Під час визначення ГДК враховують не лише ступінь впливу забруднювачів на здоров'я людини, але й їх дію на диких та свійських тварин, рослин, гриби, мікроорганізми і природні угрупування в цілому.
Результати найновіших досліджень свідчать, що нижніх безпечних меж впливів канцерогенних речовин і іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.
За наявності в повітрі чи в воді кількох забруднювачів їх сумарна концентрація не повинна перевищувати одиницю. Приблизний розрахунок можна зробити користуючись формулою:
С1/ГДК1+ С2/ГДК2+ С3/ГДК3 +.... + Сn/ГДКn = 1 ,
де С1,С2,С3 ... Cn - фактичні концентрації забруднювачів, мг/м3, ГДК1, ГДК2, ГДК3 ... ГДКn - ГДК забруднювачів, мг/м3. Дуже шкідливою є сумарна дія таких шкідливих речовин як SO2, NO2, С6Н5ОН, H2SO4, HF та аерозолі.
Для визначення максимальної разової концентарції ГДК використовують різні високочутливі тести за допомогою яких виявляють мінімальні впливи забруднювачів на здоров'я людини у разі короткочасних контактів. Під час визначення тривалих впливів забруднювачів (токсикантів) проводять експерименти на тваринах, використовують дані спостережень під час епідемій, аварій, додаючи до певного порогового впливу коефіцієнт запасу, що знижує шкідливу дію ще в кілька разів.
Для різних середовищ значення ГДК одних і тих же токсикантів різняться. Різні також максимальні разові й середньодобові ГДК тих самих забруднювачів. Так максимальна разова ГДК газу SO2 становить - 0.5 мг/м3, а середньодобова - 0.05 мг/м3, ГДК парів гідрогенфлуориду - 0.02 мг/м3 і 0.005 мг/м3, амоніаку - 0.2 мг/м3 і 0.004 мг/м3.
ГДК визначені для дуже малої кількості найбільш поширених забруднювачів середовища, але в наш час людина продукує понад 20000 шкідливих речовин, ГДК яких слід визначити.
Для всіх об'єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і встановлюють норми на ГДВ. ГДВ - це кількість шкідливих речовин, яка не новина перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою від ГДК. ГДВ - визначають на основі розсіювання забруднювачів у атмосфері.
СЗЗ - це ділянки землі навколо підприємств, які створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров'я людини. Їх розташовують з повітряного боку підприємств і засаджують деревами і чагарниками. Вони мають вигляд парків чи лісопарків. Залежно від токсичності забруднювачів, що викидаються, й можливості їх очистки, кожне підприємство відносять до того чи іншого класу шкідливості. Відповідно до цього за розмірами розрізняють п'ять класів СЗЗ:
1-й - 1000 м; 2-й - 500 м; 3-й - 300 м; 4-й - 100 м; 5-й -50 м.
СЗЗ не повинні використовуватися для розширення виробництва, розміщення шкіл, зон відпочинку, лікарень. Ці зони мають бути озеленені і упорядковані. Нині під час планування міст зеленим зонам і СЗЗ приділяють особливу увагу: не менше 50% території мусить бути зеленою, а ширина СЗЗ збільшується до 5-10 км, причому в цих зонах висаджуються в основному пилостійкі дерева та дерева що мають бактерицидні властивості (біла акація, береза, канадська тополя, шовковиця, дуб, грецький горіх, сосна, піхта та інші).
Розрізняють кілька видів екологічних ситуацій: критичні; складні; перехідні; прості (початково-негативні).
Прикладом критичних екологічних ситуацій можуть бути 30-кілометрова зона ЧАЕС, район Аральського та Азовського морів, міста Нижній Тагіл, Ангарськ, Єреван, Кемерово, Дніпродзержинськ, Донецьк, Лисичанськ, Луганськ. Складні екологічні ситуації мають міста Київ, Кривий Ріг, Чернівці, Нікополь, Одеса, Ялта, Львів та більшість обласних центрів України. Для районів критичних і складних екологічних ситуацій характерний дуже високий рівень індустріалізації, велика щільність населення, найбільша інтенсивність транспортних засобів порівняно із іншими зонами, найвищий рівень забруднення природного середовища - 70%, що межує з смертельним для біосфери і є загрозливим для здоров'я людини.
Перехідні екологічні ситуації характерні для районів з меншим ступенем забруднення довкілля (50-60 %), але з виснаженими та вичерпаними, природними ресурсами (Придніпров'я, Приаралля, Кіровоградщина, Харьківщина). Райони мають стан близький до загрозливого.
Прості екологічні ситуації мають райони з напіввиснаженими природними ресурсами й частково (20-40%) забрудненим природним середовищем (Полісся, Карпати).
Спеціалісти вважають, що в наш час найбруднішими ареалами на планеті є місця великого скупчення людей тобто - найбільші міста світу (Нью-Йорк, Мехіко, Токіо, Шанхай, Лос-Анджелес), а також райони з найвищим розвитком промисловості, де розвинені металургія, коксохімія, хімічне виробництво, нафтопереробна промисловість, транспорт, енергетика.