Файл: радиац_Чорнобиль.pdf

Радіація: що це таке, як її виміряти і звідки вона береться?

Чому відбулася чорнобильська катастрофа

Наслідки Чорнобильської аварії

Екологічні наслідки

Медичні наслідки

Соціально!економічні наслідки

Проблеми зони відчуження, закриття ЧАЕС, НБК

Соціальний захист й активна життєва позиція

Особливості життя на забруднених територіях

3

3

115

5

2

29

9

3

30

0

3

37

7

4

44

4

4

49

9

5

56

6

6

68

8

Шановні вчителі!

Перед Вами брошура, присвячена чорнобильській тематиці. 
Чорнобильська катастрофа лишилася за межою століття, але породжені нею проблеми і
дотепер хвилюють світ. 
"Чому сталася Чорнобильська катастрофа?", "Як вплинула аварія  на життя та здоров'я людей,
на світ тварин та рослин?", "Як захистити себе від дії радіації?" ! ці питання і сьогодні цікавлять
багатьох людей з різних країн. Особливо важливо дати правдиву відповідь на них школярам та
їхнім батькам. Таку спробу зробили автори цієї брошури, використавши різноманітні офіційні
інформаційні джерела. Ми зібрали відповіді на питання, які люди задають найчастіше. Саме тому
брошура написана у вигляді питань та відповідей і структурована за наступними розділами:

Брошура видана Чорнобильською програмою відродження та розвитку Програми розвитку Організації Об'єднаних
Націй в Україні.

3

Радіація: що це таке, 

як її виміряти 

і звідки вона береться?

Радіація – це один із багатьох видів випромінювань, що існують у природі. Як і

всі інші види випромінювань, радіацію можна виміряти. Існують природні і
штучні джерела радіації. Земля має природний радіаційний фон, неоднаковий у
різних її точках.

Усі біологічні об'єкти чутливі до впливу радіації, але найбільш чутливою до її дії

є людина. Вплив радіації на людину пов'язаний з радіоактивними частинками,
які, маючи величезну енергію та швидкість, під час проходження через будь)яку
речовину, зіштовхуються з атомами і молекулами цієї речовини і призводять до
їх руйнування, іонізації, до утворення "гарячих" (високоенергетичних) і
винятково реакційноздатних частинок – осколків молекул: іонів і вільних
радикалів.

Радіація вносить у наше життя ризик виникнення віддалених наслідків,

наприклад, ризики виникнення пухлин і генетичних змін. Однак ці ризики
порівнянні з іншими ризиками в нашому житті.

Радіація: що це таке, 
як її виміряти і звідки вона береться?

4

Атоми (елементи, ізотопи), ядра яких схильні до радіоактивного розпаду

або до інших радіоактивних перетворень, називаються радіоактивними.
Терміни "радіоактивні атоми" (елементи, ізотопи), "радіонукліди",
"радіоізотопи" – синоніми. 

Чим

відрізняються

радіонукліди і

радіоактивні

атоми?

Слово "радіація" у перекладі з латинської означає "випромінювання", і хоча
існує безліч видів випромінювання – до них належать і видиме світло, і
ультрафіолетове випромінювання, і інфрачервоні (теплові) промені, і

радіохвилі – найчастіше це слово використовується для позначення "іонізуючого"
випромінювання. "Іонізуюче" випромінювання змінює атоми речовини, на яку воно
впливає, перетворюючи їх на електрично заряджені частинки.

До іонізуючого випромінювання належать рентгенівське і гамма'випромінювання. Це
електромагнітні хвилі, тобто те ж саме, що і радіо' або світлові хвилі, тільки з дуже
малою довжиною. Також до іонізуючого випромінювання належить випромінювання
різних частинок: альфа'частинок (великих частинок, що складаються з двох протонів
і двох нейтронів), бета'частинок (це випромінювання електронів), нейтронів та інших
частинок.

Що таке

радіація?

Радіоактивність

– це здатність ядер атомів різних хімічних елементів

руйнуватися, видозмінюватися з випущенням атомних і субатомних
частинок високих енергій. 

Радіоактивний розпад

– це випущення, викид з величезними

швидкостями з ядер атомів "елементарних" (атомних, субатомних)
частинок, що прийнято називати радіоактивними частинками або
радіоактивним випромінюванням. У результаті радіоактивного розпаду
атом одного хімічного елемента (ізотопу) перетворюється на атом іншого

елемента (ізотопу). 

Таким чином, радіоактивність – це властивість ядер атомів, а радіоактивний розпад –
це процес, при якому, у переважній більшості випадків, ядра атомів (а значить, і самі
атоми) одних хімічних елементів перетворюються на ядра атомів (на атоми) інших
хімічних елементів, або принаймні один ізотоп хімічного елемента перетворюється на
інший ізотоп того ж елемента.

Що таке

радіоактивний

розпад та

радіоактив!

ність? 

Чим вони

відрізняються?

Як відомо, кожен атом складається з ядра й електронів, що рухаються
навколо нього. У свою чергу ядро складається з позитивно заряджених
частинок – протонів, а також з не маючих заряду (нейтральних) частинок

нейтронів. Скільки в ядрі протонів, стільки й електронів обертається навколо ядра.
Цьому ж числу дорівнює і номер елемента в таблиці Д.І. Менделєєва.

Хімічні властивості атома даного хімічного елемента визначаються кількістю протонів
у ядрі та, відповідно, кількістю електронів. Кількість нейтронів на хімічні властивості
не впливає і може бути різною. Тому атоми одного хімічного елемента можуть мати
різну вагу: кількість протонів однакова, а нейтронів – різна. Такі різновиди атомів
називаються ізотопами.

Що таке ізотоп?

Радіонукліди отримують із трьох джерел. 

Перше джерело – це природа. Це природні радіонукліди, що збереглися,
дожили до нашого часу з моменту їх утворення (можливо, з часу утворення

сонячної системи або Всесвіту), тому що вони мають великі періоди напіврозпаду, а,
отже, – і великий термін життя. Природно, що їх залишилося набагато менше, ніж було
спочатку. Їх вилучають із природної середовища. 

Загальна кількість відомих природних радіонуклідів сягає 300. Але кількість тих, що
мають практичне значення і відіграють помітну роль у природі, серед них невелике  –
не більше десятка.

Звідки беруться

радіонукліди?

Радіація: що це таке, 

як її виміряти і звідки вона береться?

5

Друге і третє джерела – штучні. 

Штучних радіоактивних ізотопів набагато більше, їх отримано тисячі. У багатьох
хімічних елементах їх кількість значно більше 10. Крім цього, отримано нові, невідомі
раніше і відсутні в природі радіоактивні елементи, які взагалі не містять стабільних
ізотопів. Особливо велика кількість нових радіоактивних ізотопів і елементів з'явилася
після створення атомних реакторів та випробування ядерних бомб. Сьогодні відомо
близько 2000 штучних радіонуклідів.

Штучні радіонукліди утворюються двома способами. 

Перший – радіонукліди осколкового походження, що утворюються в результаті
розподілу ядер атомів. Це "осколки розподілу". Природно, що основна їх маса
утворюється в ядерних реакторах різного призначення, де відбувається керована
ланцюгова реакція, а також – при випробуваннях ядерної зброї (некерована ланцюгова
реакція). Вони знаходяться в опроміненому урані, що вилучається з реакторів
військового призначення (з "промислових реакторів"), і у величезних кількостях – у
відпрацьованому ядерному паливі (ВЯП), що вилучається з енергетичних реакторів
АЕС. 

Раніше в природне середовище такі радіонукліди потрапляли під час проведення
ядерних випробувань і переробки опроміненого урану. Зараз продовжують
потрапляти під час переробки (регенерації) ВЯП, а також при аваріях на АЕС, на
реакторах.

Другий – це радіонукліди активаційного походження. Вони утворюються зі звичайних
стабільних ізотопів у результаті активації, тобто при влученні в ядро стабільного атома
будь'якої субатомної частинки, у результаті чого стабільний атом стає радіоактивним.
У переважній більшості випадків такою частинкою'снарядом є нейтрон. Тому для
отримання штучних радіонуклідів, як правило, використовують метод нейтронної
активації. Він полягає в тому, що стабільний ізотоп будь'якого хімічного елемента в
будь'якому вигляді (метал, сіль, хімічна сполука) розміщують в активній зоні реактора
на певний час. Через те, що в активній зоні реактора щосекунди утворюється
колосальна кількість нейтронів, всі хімічні елементи, що знаходяться в активній зоні
або поблизу неї, поступово стають радіоактивними. Активуються й елементи,
розчинені у воді, яка охолоджує реактор. Рідше використовується метод
бомбардування стабільного ізотопу в прискорювачах елементарних частинок
протонами, електронами і т.п. 

Радіонукліди або радіоактивні елементи – це хімічні елементи, ядра яких
схильні до радіоактивного розпаду.

А радіоактивні частинки – це елементарні частинки, що "випускаються",
"викидаються" з величезними швидкостями з ядер атомів радіоактивних
елементів під час радіоактивного розпаду.

Чим

відрізняються

радіонукліди і

радіоактивні

частинки?

Існує три основних види випромінювань: альфа', бета' і гамма'
випромінювання, але зустрічаються й інші. Назви альфа і бета були дані
Ернестом Резерфордом у 1900 році під час вивчення радіоактивних
випромінювань. 

Альфа'випромінювання – це викид (випущення) з ядра атома альфа'
частинки.

Альфа'частинка складається з 2 протонів і 2 нейтронів, тобто є ядром атома гелію з
масою 4 одиниці й зарядом +2. Швидкість альфа'частинки під час вильоту з ядра
становить від 12 до 20 тис. км/сек. У вакуумі альфа'частинка могла б обігнути земну
кулю за екватором за 2 сек. 

Альфа'розпад характерний для природних радіоактивних елементів шостого і сьомого
періодів таблиці Д. І. Менделєєва (уран, торій і продукти їхнього розпаду до вісмуту
включно) і особливо для штучних трансуранових елементів. Тобто до цього виду
розпаду схильні окремі ізотопи усіх важких елементів, починаючи з вісмуту. 

У результаті випущення альфа'частинки утворюється новий елемент, що у таблиці

Які види

радіоактивного

випромінювання

існують у

природі?