ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.12.2021
Просмотров: 288
Скачиваний: 2
Грунт складається з кількох шарів, або горизонтів. Сукупність усіх ґрунтових горизонтів становить профіль грунту. Це товщина грунту від його поверхні до материнської породи. Кожний шар грунту має свою будову, структуру, колір і потужність. У різних грунтів (чорноземів, каштанових, дерново-підзолистих та ін.) профілі неоднакові.
Під час вивчення грунтів виникла потреба в умовному позначенні їх горизонтів. Російський учений-грунтознавець В. В. Докучаєв, наприклад, використовував для цього літери латинського алфавіту: А — верхній гумусний, або акумулятивний,-горизонт; В — перехідний, залягає безпосередньо під горизонтом А; С - порода, на якій утворився грунт. В окремих горизонтах виділяють ще й підгоризонти. Глибини горизонтів неоднакові, наприклад гумусного — від 25 до 125 см і більше. Глибина ґрунтового профілю — від 20 см (у пустелях) до 200 — 250 см (у чорноземах) (рис. 41).
Кожен грунт умовно поділяють на три частини, або фази: тверду, рідку й газоподібну. Тверда фаза складається з мінеральних (80 — 90 % і більше) та органічних речовин (нерозкладені та напівроз-кладені рештки рослин і ґрунтових тварин та гумус). Рідка фаза грунту — це вода і розчинені в ній солі, органічні речовини, а газоподібна — повітря, яке заповнює вільні від води проміжки в грунті — пори. З усіх фаз найбільш стійкою є тверда, а інші безперервно змінюються.
Вміст у грунті різних за розміром твердих часточок, або фракцій (каміння, пісок, пил, мул) визначає його механічний,а також фізичний і хімічний склад. Чим дрібніші ці часточки, тим більше значення мають для ґрунтової родючості. Від механічного складу грунту значною мірою залежать його агрономічні властивості. Так, піщані й супіщані грунти легко обробляти, тому їх називають легкими, а суглинкові та глинисті — важкими.
Родючим може бути тільки структурний грунт, тобто здатний утворювати грудочки, або структурні агрегати. Сукупність усіх різних за формою, розмірами, міцністю, водопроникністю і пористістю структурних агрегатів, властивих даному грунту і його генетичним горизонтам, називають структурою грунту.
Ґрунтовий перегній – гумус утворюється з органічної частини грунту внаслідок дії на неї ферментів, що виділяються ґрунтовими грибами, бактеріями. Склад перегною залежить від складу вищих рослин, з решток яких він утворюється, а також від зволоження, способів обробітку та удобрення грунту, сівозмін тощо.
Гумус склеює грудочки грунту, сприяє створенню його цінної агрономічної структури. Він також є джерелом зольних елементів та азоту для рослин.
Земельні ресурси України. Уся площа земної суші становить 148 мли км2. З них 10 % займають оброблювані землі, 28 % — ліси, 17 % — луки й пасовища, а решту 45 % — міста, населені пункти, пустелі, напівпустелі, гори, болота, льодовики, тундра (рис. 43).
Загальна земельна площа України -- 60355 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя — 41973 тис. га. Найбільші площі сільськогосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші - в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних земель у Дніпропетровській, найменше — в Закарпатській областях.
Під складування промислових та побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводиться 5—6 тис. га земель, значну частину яких становлять орні землі. Внаслідок цього площа орних земель з розрахунку на душу населення в середньому по Україні зменшилася і становить близько 0,75 га. В густонаселених західних регіонах (Рівненська, Чернівецька, Львівська, Закарпатська області) цей показник становить 0,57 — 0,16 га. Тому тут особливо гостро стоїть проблема раціонального використання грунту та його охорони.
Займаючи третину території усіх центральноєвропейських країн, Україна володіє 40 % світової площі чорноземів - найродючіших грунтів. Розораність земель тут найбільша у світі -- 80 %, а в Тернопільській, Вінницькій, Кіровоградській — перевищує 90 %. Для порівняння: в Англії цей показник становить 29,6; у Франції — 32, Німеччині - 32,3 %.
Високий рівень розораності угідь певною мірою зумовлює розвиток несприятливих процесів: ерозії, утворення кислих грунтів (збільшились на 1,8 млн га), солонців та засолених земель (збільшились на 2,9 млн га).
Площа сільськогосподарських угідь в Україні за останні ЗО років зменшилась на 2 млн га, а орних - майже на 1 млн. Після Чорнобильської катастрофи з використання вилучено 3,7 млн га.
У степовій частині 2 га з кожних 3 га землі є малородючими. Щорічні втрати грунту становлять близько 600 млн т, у тому числі гумусу — понад 20 млн т. З урожаєм з грунту виноситься 500 — 700 кг/га поживних речовин, що в 2—3 рази більше, ніж вноситься з добривами. За висновками спеціалістів, це один з найвищих показників у світі.