Файл: Висипний тиф. Етіологія, патогенез. Ускладнення. Принципи лікування. Антибіотикотерапія. Підготував студент 6 курсу, 12 групи, і медичного факультету.pptx
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.02.2024
Просмотров: 29
Скачиваний: 1
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Висипний тиф. Етіологія, патогенез. Ускладнення. Принципи лікування. Антибіотикотерапія.
Підготував студент 6 курсу, 12 групи, І медичного факультету
Дегтяр Нікіта Анатолійович
Етіологія
Збудник хвороби - рикетсії Провачека (Rickettsia prowazekii).
Інкубаційний період триває від 6 до 25 днів (у середньому 12- 14 днів).
Рикетсії Провасека передаються через вошей - переважно через одежну (Pediculus vestimenti), а зрідка - через головну (Pediculus capitis). Механізм передачі трансмісивний.
Джерелом інфекції є людина, яка заразилася вперше (епідемічний висипний тиф).
Постінфекційний імунітет напружений, тривалий. Для захворювання характерна зимово-весняна сезонність.
Патогенез
Ускладнення
Перебіг висипного тифу, як і одужання після нього, може обтяжуватися внаслідок виникнення різноманітних ускладнень, зумовлених:
патогенетичними особливостями ураження ССС (тромбози і тромбоемболії, розрив мозкових судин із ознаками геміпарезів чи навіть паралічів, кишкові кровотечі, гостра недостатність надниркових залоз, міокардити);
патогенетичними особливостями ураження нервової системи (психози гострого періоду, періоду реконвалесценції та більш пізні прояви - полірадикулоневрити, вогнищеві ураження, нейросенсорна глухота);
приєднанням вторинної інфекції (пневмонії, отити, паротити, фрурункульоз, абсцеси);
змішаною патологією - ураження судин і нервової системи із приеднанням вторинної мікрофлори (гангрена пальців кистей і стоп, вушних раковин, пролежні, хондрити і перихондрити, зазвичай хрящів гортані, тромбофлебіти, нефрит, нефрозонефрит).
Діагностика
Епідемічні критерії:
гострий початок захворювання з гарячки, головного болю;
характерна поведінка хворого зі схильністю до збудження ЦНС (галюциноз, ейфорія);
типовий вигляд хворого: стійка гіперемія й одутлість обличчя, червоні очі з характерним блиском ("пʼяне обличчя" і "кролячі очі");
позитивні симптоми Кіарі, Лендорфа - Розенберга, Годельє- Ремлінже, Діча;
поява із 4 -5-го дня хвороби після температурного "врізування" типового поліморфного розеольозно-петехіального висипу на шкірі тулуба й кінцівок (за виключенням обличчя, долонь і підошов) із утворенням згодом вторинних петехій у центрі розеол;
розвиток хвороби тифозного статусу, делірію у період розпалу;
переважання енцефалітних симптомів (порушення психіки, рухові розлади) над менінгеальними;
помірне збільшення печінки і селезінки;
характерна температурна крива (тривалістю 2-2,5 тижня) із двома "врізуваннями"
Спеціфична діагностика
Лікування
Суворий ліжковий режим призначають до 5-го дня нормальної температури тіла, вставати з ліжка і ходити дозволяють лише на 7-10-й день апірексії. Усім хворим необхідні: активний догляд (профілактика втеч, самогубств, нанесення травм собі та іншим особам і т. ін.); туалет ротової порожнини для профілактики стоматиту, паротиту; профілактика виникнення пролежнів. Важливо контролювати фізіологічні потреби; за необхідності проводять катетеризацію сечового міхура, ставлять очисну клізму.
Патогенетична терапія
Патогенетична терапія. Вона включає поповнення втрат ОЦК через високу гарячку за рахунок колоїдів і кристалоїдів, дезінтоксикаційну терапію з урахуванням необхідності боротьби з набряком-набухання головного мозку (обовʼязкове застосування салуретиків із осмодіуретиками, розчинів, які зумовлюють детоксикаційний ефект і вихід набрякової рідини до кровоносного русла), ГКС для усунення вираженого набряку мозку. За можливості виконують краніоцеребральну гіпотермію. Уводять інгібітори протеолізу для купірування геморагічного синдрому, гепарин і засоби, що зміцнюють судинну стінку - для усунення запалення судин і запобігання утворенню тромбів. Призначають різноманітні заспокійливі засоби, транквілізатори.
Етіотропна терапія
Доксициклін по 0,1 г 2 рази на добу з 1-го по 3-й день; із 3-го по 10-й день дозу зменшують до 0,1 г 1 раз на добу.
Левоміцетину в дозі 0,75- 1,0 г 4 рази на добу парентерально впродовж 5 днів, але препарат часто погіршує нервовий статус.
На сьогодні обговорюються можливості лікування рикетсіозів за допомогою фторхінолонів, однак до кінцевого висновку експерти ВОО3 поки ще не дійшли, хоча всі рикетсії виявилися чутливими до цих препаратів.
Дякую за увагу
Підготував студент 6 курсу, 12 групи, І медичного факультету
Дегтяр Нікіта Анатолійович
Етіологія
Збудник хвороби - рикетсії Провачека (Rickettsia prowazekii).
Інкубаційний період триває від 6 до 25 днів (у середньому 12- 14 днів).
Рикетсії Провасека передаються через вошей - переважно через одежну (Pediculus vestimenti), а зрідка - через головну (Pediculus capitis). Механізм передачі трансмісивний.
Джерелом інфекції є людина, яка заразилася вперше (епідемічний висипний тиф).
Постінфекційний імунітет напружений, тривалий. Для захворювання характерна зимово-весняна сезонність.
Патогенез
Ускладнення
Перебіг висипного тифу, як і одужання після нього, може обтяжуватися внаслідок виникнення різноманітних ускладнень, зумовлених:
патогенетичними особливостями ураження ССС (тромбози і тромбоемболії, розрив мозкових судин із ознаками геміпарезів чи навіть паралічів, кишкові кровотечі, гостра недостатність надниркових залоз, міокардити);
патогенетичними особливостями ураження нервової системи (психози гострого періоду, періоду реконвалесценції та більш пізні прояви - полірадикулоневрити, вогнищеві ураження, нейросенсорна глухота);
приєднанням вторинної інфекції (пневмонії, отити, паротити, фрурункульоз, абсцеси);
змішаною патологією - ураження судин і нервової системи із приеднанням вторинної мікрофлори (гангрена пальців кистей і стоп, вушних раковин, пролежні, хондрити і перихондрити, зазвичай хрящів гортані, тромбофлебіти, нефрит, нефрозонефрит).
Діагностика
Епідемічні критерії:
гострий початок захворювання з гарячки, головного болю;
характерна поведінка хворого зі схильністю до збудження ЦНС (галюциноз, ейфорія);
типовий вигляд хворого: стійка гіперемія й одутлість обличчя, червоні очі з характерним блиском ("пʼяне обличчя" і "кролячі очі");
позитивні симптоми Кіарі, Лендорфа - Розенберга, Годельє- Ремлінже, Діча;
поява із 4 -5-го дня хвороби після температурного "врізування" типового поліморфного розеольозно-петехіального висипу на шкірі тулуба й кінцівок (за виключенням обличчя, долонь і підошов) із утворенням згодом вторинних петехій у центрі розеол;
розвиток хвороби тифозного статусу, делірію у період розпалу;
переважання енцефалітних симптомів (порушення психіки, рухові розлади) над менінгеальними;
помірне збільшення печінки і селезінки;
характерна температурна крива (тривалістю 2-2,5 тижня) із двома "врізуваннями"
Спеціфична діагностика
Лікування
Суворий ліжковий режим призначають до 5-го дня нормальної температури тіла, вставати з ліжка і ходити дозволяють лише на 7-10-й день апірексії. Усім хворим необхідні: активний догляд (профілактика втеч, самогубств, нанесення травм собі та іншим особам і т. ін.); туалет ротової порожнини для профілактики стоматиту, паротиту; профілактика виникнення пролежнів. Важливо контролювати фізіологічні потреби; за необхідності проводять катетеризацію сечового міхура, ставлять очисну клізму.
Патогенетична терапія
Патогенетична терапія. Вона включає поповнення втрат ОЦК через високу гарячку за рахунок колоїдів і кристалоїдів, дезінтоксикаційну терапію з урахуванням необхідності боротьби з набряком-набухання головного мозку (обовʼязкове застосування салуретиків із осмодіуретиками, розчинів, які зумовлюють детоксикаційний ефект і вихід набрякової рідини до кровоносного русла), ГКС для усунення вираженого набряку мозку. За можливості виконують краніоцеребральну гіпотермію. Уводять інгібітори протеолізу для купірування геморагічного синдрому, гепарин і засоби, що зміцнюють судинну стінку - для усунення запалення судин і запобігання утворенню тромбів. Призначають різноманітні заспокійливі засоби, транквілізатори.
Етіотропна терапія
Доксициклін по 0,1 г 2 рази на добу з 1-го по 3-й день; із 3-го по 10-й день дозу зменшують до 0,1 г 1 раз на добу.
Левоміцетину в дозі 0,75- 1,0 г 4 рази на добу парентерально впродовж 5 днів, але препарат часто погіршує нервовий статус.
На сьогодні обговорюються можливості лікування рикетсіозів за допомогою фторхінолонів, однак до кінцевого висновку експерти ВОО3 поки ще не дійшли, хоча всі рикетсії виявилися чутливими до цих препаратів.
Дякую за увагу