ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 25.03.2024

Просмотров: 81

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

1. Засновником генетичного ґрунтознавства є:

М.М. Сибірцев;

К.К. Гедройць;

+ В.В. Докучаєв;

В.Р. Вільямс;

О.Н. Соколовський.

2. Ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується наступними особливостями:

+ родючістю, обмеженістю у просторі, незамінністю, неперемішуваністю;

різноманітністю, обмеженістю у просторі, родючістю, незамінністю;

розораністю, обмеженістю у просторі , родючістю, незамінністю.

3. Факторами й умовами ґрунтотворення є:

вода, повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, рослинний і тваринний світ;

+ клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи, рельєф, вік;

клімат, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, вода, повітря.

4. Чим відрізняється ґрунт від геологічної породи?

забарвленням.

гранулометричним складом.

+ родючістю.

реакцією середовища.

сольовим складом.

5. Наукою, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва, є:

меліоративне ґрунтознавство;

генетичне ґрунтознавство;

+агрономічне ґрунтознавство;

екологічне ґрунтознавство.

6. Відклади, що утворюються внаслідок геологічної роботи річкової води в заплаві річки, називають:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

елювіальними;

+ алювіальними.

7. Механічне дроблення і зміна хімічного складу ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності живих організмів називається:

фізичне вивітрювання;

хімічне вивітрювання;

біологічне поглинання;

+біологічне вивітрювання;

біологічна продуктивність.

8. Продукти геологічної діяльності тимчасових потоків атмосферної води називаються:

колювіальними;

+делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

елювіальними.

9. Назвіть найпоширенішу в Україні материнську породу:

+леси та лесоподібні суглинки;

флювіогляціальні відклади;


сучасні та давньоалювіальні відклади;

морена.

10. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром менше 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

фізичний пісок;

+фізична глина;

мул.

11. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром понад 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

+фізичний пісок;

фізична глина;

мул.

12. Ґрунти, які виявляють значний опір під час обробітку, глинисті або суглинкові за гранулометричним складом, називаються:

легкими;

+важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

13. Ґрунти, які виявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані), називаються:

+легкими;

важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

14. Продукти руйнування (вивітрювання) корінних гірських порід, які залишаються на місці свого утворення, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

+елювіальнимими.

15. Осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

+еоловими;

елювіальними.

16. Частина долини річки, що періодично затоплюється водою під час повені, називається:

терасою;

+заплавою;

старицею;

боровою терасою;

берегом.

17. Верхні шари літосфери, змінені під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання, називаються:

педосферою;

біосферою;

+корою вивітрювання;

грунтом.

18. Пухка, пилувата, карбонатна суглинкова ґрунтотворна порода палевого кольору називається:

елювієм;

делювієм;

+лесом;

мореною;

алювієм.

19. Породи, які утворилися в результаті дії льодовиків, називаються:

елювієм;

делювієм;

лесом;

+мореною;

алювієм.

20. З хімічної точки зору до складу гумусу входять:

кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;


свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

+вуглець, кисень, водень, азот.

21. Найбільше у складі гумусу з хімічної точки зору:

кальцію;

+вуглецю;

кисню;

азоту;

водню.

22. Найвищим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

дерново-підзолисті;

сірі лісові;

+чорноземи типові;

чорноземи звичайні;

каштанові;

чорноземи південні.

23. Найнижчим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

сірі лісові;

+дерново-підзолисті;

чорноземи типові;

чорноземи звичайні;

каштанові;

чорноземи південні.

24. Факторами гумусонакопичення є:

+оптимальні природно-кліматичні умови, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

глибина залягання ґрунтових вод, структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту.

25. Більш високим умістом гумусу (за однакового гранулометричного складу) характеризується:

сірозем;

сірі лісові;

чорнозем південний;

+чорнозем типовий;

чорнозем звичайний.

26. Процес розкладу органічних решток до вуглекислоти, води та простих солей називається:

гуміфікацією;

гуміфіксацією;

+мінералізацією;

конденсацією.

27. Вміст азоту в гумусі становить, %:

+3-5;

15-20;

32-39;

52-69;

78-85.

28. В якому ценозі надходження органічної маси до ґрунту найвище?

у лісі під широколистими деревами.

у лісі під хвойними деревами.

під просапними культурами.

+на природному лузі.

під культурами суцільного посіву.

29. Перехід ґрунтових колоїдів зі стану золю у стан гелю під впливом розчинів електролітів називається:

+електролітна коагуляція;

взаємна коагуляція;

термічна коагуляція;

гідрофобна коагуляція;

гідрофільна коагуляція.


30. Здатність ґрунту затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища називається:

вологоємність;

адгезія;

+вбирна здатність;

когезія;

адсорбція.

31. Загальна кількість катіонів, які утримуються у ґрунті і здатні до заміщення на інші катіони, виражена у мг-екв/100 г ґрунту, називається:

вбирна здатність;

+ємність обміну катіонів;

обмінне вбирання;

біологічне вбирання;

фізичне вбирання.

32. Здатність ґрунту механічно затримувати тверді часточки із суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються через ґрунт, називається:

обмінним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

+механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

33. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду (виражається в мг-екв/100 г ґрунту), називається:

+фізико-хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

34. Катіони, що утримуються в колоїдному комплексі і здатні обмінюватися на інші катіони, які трапляються у ґрунтовому розчині, називаються:

+обмінні катіони;

необмінні катіони;

іони;

лужноземельні катіони.

35. Здатність ґрунту як пористого тіла затримувати тверді часточки, які можуть потрапляти у ґрунт разом із водою, що фільтрується крізь нього, називається:

хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

+механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

36. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища називається:

реакційною здатністю ґрунту;

+вбирною здатністю ґрунту;

буферною здатністю ґрунту;

відновлювальною здатністю ґрунту.

37. Здатність ґрунту вбирати речовини у вигляді цілих молекул називається:

хімічним вбиранням;

+фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.


38. Кислотність ґрунту, яка обумовлена наявністю у ґрунтовому розчині іонів водню, називається:

пасивна;

обмінна;

гідролітична;

+активна;

потенційна.

39. Спосіб хімічної меліорації кислих ґрунтів з метою заміни у вбирному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію називається:

гіпсуванням;

+вапнуванням;

кислуванням;

удобренням;

підживленням.

40.Здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот і лугів називається:

коагуляцією;

+буферністю;

пептизацією;

вбирною здатністю;

структурністю.

41. Частина пасивної кислотності, яка виявляється за взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію рН 8,3), називається:

обмінною;

+гідролітичною;

активною.

42. Один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення у ґрунт кислих хімічних речовин (сірчаної кислоти, сульфатів заліза, алюмінію тощо), які підвищують розчинність сполук кальцію та нейтралізують соду, називається:

гіпсування;

вапнування;

+кислування;

удобрення;

підживлення.

43. Кислотність ґрунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію у колоїдному вбирному комплексі ґрунту, називається:

+потенціальною;

актуальною;

активною.

44. Основний спосіб боротьби з підвищеною кислотністю ґрунту:

внесення добрив;

гіпсування ґрунту;

+вапнування ґрунту;

піскування ґрунту;

мульчування ґрунту.

45. Вид вбирної здатності, що лежить в основі хімічної меліорації ґрунтів:

механічний;

фізичний;

+фізико-хімічний;

хімічний;

біологічний.

46. Ємність вбирання ґрунту залежить від:

щільності ґрунту;

пористості ґрунту;

температури ґрунту;

+кількості у ґрунті колоїдів;