ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.08.2024
Просмотров: 42
Скачиваний: 0
5 Економіка виробництва цукрових буряків
Значення виробництва цукрових буряків
2. Розвиток і розміщення виробництва цукрових буряків
3. Економічна ефективність виробництва цукрових буряків
4. Шляхи підвищення ефективності буряківництва
1. Значення виробництва цукрових буряків
В Україні цукрові буряки є найважливішою технічною культурою. Це єдине джерело сировини для цукрової промисловості в нашій країні для виробництва цінного продукту харчування - цукру. Коренеплоди цукрових буряків містять до 18,5 % цукру. Цукрові буряки є також цінною кормовою культурою. В результаті їх вирощування одержують гичку, а при переробці коренеплодів - жом і кормову патоку. При врожайності цукрових буряків 350 ц/га вихід цукру з 1 га посіву становить 52,5 ц (при цукристості 15 %), збір кормів у гичці - понад 23 ц корм. од., вихід жому -280 ц, або 33 ц корм. од., кормової патоки -16 ц. Отже, при вирощуванні цукрових буряків крім цукру, з гектара посіву одержують 72 ц корм. од., враховуючи поживність гички і продуктів переробки коренеплодів.
Виробництво цукрових буряків і цукру має велике економічне значення. Цукор є важливим експортним продуктом і забезпечує валютні надходження держави. Для переробки цукрових буряків і виготовлення цукру в країні є 192 цукрових заводи, які були здатні за добу переробити 509,72 тис. т цукрових буряків. Прямо чи побічно в буряковому та цукровому виробництвах ще не так давно було зайнято 1,5 млн. чол. Цукрова галузь є однією з головних, що підтримує життєвий рівень села. На цукрових заводах тримається регіональна економіка і бюджети, соціальна інфраструктура призаводських селищ (школи, дитячі садки, лікарні, їдальні, магазини, будинки побуту, гуртожитки, житлові будинки тощо), оскільки функціонують на заводських інженерних мережах (енергоживлення, водопостачання, опалення, каналізація).
Буряківництво - трудо- і матеріаломістка галузь рослинництва. Затрати праці на 1 га посіву цукрових буряків у 6-8 разів, матеріально-грошові витрати - у 4-5 разів більші ніж на гектар зернових культур. Вирощування цукрових буряків підвищує культуру землеробства, вони є кращим попередником у сівозміні для ярих зернових культур.
2. Розвиток і розміщення виробництва цукрових буряків
В 1990 р. в Україні було вироблено 6,8 млн. т цукру, в тому числі близько 5,4 млн. т із цукрових буряків. Середня тривалість сокодобування становила при цьому 107,5 діб. Було вироблено цукру з вітчизняної сировини з розрахунку на душу населення 103,8 кг. При науковообґрунтованій нормі споживання цукру 38 кг на рік на душу населення, в 1990 р. споживання цукру в Україні становило 50 кг.
Найвищого рівня буряківництво в Україні досягнуло в 1989 р., коли було одержано 51,9 млн. т цукрових буряків при середній урожайності 317 ц/га. Державні заготівлі коренеплодів досягли рекордного рівня - 51,8 млн. т. При цьому врожайність цукрових буряків у господарствах Вінницької області становила 379 ц/га, Чернівецької - 363 ц/га, Тернопільської - 361 ц/га. Проте рівень продуктивності буряківництва в Україні порівнюючи з країнами Західної Європи ще низький. У 1990 р. у Франції було одержано в середньому 668,3 ц/га, Німеччині - 496,3 ц/га, та 2002 р. відповідно - 761,0 і 583,1 ц/га. В Україні урожайність цукрових буряків у 2003 році становила 199,6 ц з кожного гектара. Цукрові буряки вирощують у 19 із 25 областей. Виробництво розміщене переважно в господарствах Лісостепової зони, зокрема Вінницької, Полтавської, Черкаської, Хмельницької, Тернопільської, Київської, Сумської та Харківської областей. У 2002 р. Вінницька область виробила цукрової сировини - 2114 тис. т, Київська - 1817 тис. т, Полтавська - 1114 тис. т, Тернопільська - 1200 тис. т, Харківська - 1086 тис. т, Черкаська - 987 тис. т, Хмельницька - 917 тис. т.
Структура валового збору цукрових буряків за категоріями підприємств в Україні 2002 р. наступна: господарські товариства - 35,5%, приватно-орендні господарства - 15,4%, виробничі кооперативи - 9,2%, фермерські господарства - 8,1%, державні підприємства - 2,3%, особисті селянські господарства - 26,2%, інші - 3,3%.
Основна маса цукрових буряків виробляється в сільськогосподарських підприємствах, фермерських, а також особистих селянських господарствах, всього понад 8000 бурякосіючих господарств.
Бурякоцукровий підкомплекс АПК України сьогодні перебуває в кризовому стані. Вдвічі скоротились посівні площі під цукровими буряками, в 1,5 рази знизилась середня врожайність коренеплодів, і як наслідок, у три рази зменшилось виробництво цукросировини та в 3,5 рази - виробництво цукру. Україна втратила зовнішні ринки збуту цукру і з 1998 року стала імпортером цукру-сирцю з тростини (табл. 21.1).
21.1. Виробництво цукрових буряків та цукру
в Україні (усі категорії господарств)
|
Показник |
1990р. |
1995р. |
1999р. |
2000р. |
2001р. |
2002р. |
2003р. |
|
Зібрана площа, тис. га |
1605,4 |
1448,5 |
899,8 |
747,0 |
583,1 |
763,3 |
666,0 |
|
Урожайність, ц/га |
275,7 |
204,7 |
156,3 |
176,7 |
182,6 |
189,3 |
201 |
|
Валовий збір, тис. т |
44265 |
29650 |
14064 |
13199 |
15580 |
14453 |
13392 |
|
Виробництво цукру із цукрових буряків, тис. т |
5388 |
3500 |
1640 |
1552 |
1657 |
1428 |
1450 |
До 1995 року в Україні існувала державна монополія на виробництво і збут цукру, цукрові буряки вирощували на основі державного замовлення. У 1995 році державна монополія і держзамовлення були відмінені, господарства почали поставляти буряки на переробку на давальницьких умовах. При цьому розрахунки здійснювалися цукром.
У середньому по країні в 90-х роках майже 59 % виготовленого цукру належало підприємствам, які вирощували цукрові буряки, 41 % - залишався у власності заводів. Таким чином, основна частина цукру на ринок пропонувалася товаровиробниками, для яких собівартість видатків на переробку була нижчою від заводської ціни. Це призвело до того, що на внутрішній ринок, з одного боку, надходить дешевий цукор товаровиробників, з іншого - дорогий цукор (заводський). Ціна заводського цукру становила 474 дол. США за тонну, при оптовій ціні на внутрішньому ринку 295 дол. США, а на світовому ринку білий цукор пропонувався за ціною 370 дол. за тонну. Практично, український цукор втратив свою конкурентоспроможність. І саме через це Україна почала втрачати свої традиційні ринки збуту. Мається на увазі, перш за все, продовольчий ринок Росії та інших країн СНД. До 1997 року близько 90 % цукру експортували в країни СНД, із них у Росію - 70 %, Білорусь - 4 %, Азербайджан - 3 %, незначну частину українського цукру поставляли в середньоазіатські республіки.
Внаслідок скорочення посівних площ під цукровими буряками сировинні зони цукрових заводів розбалансувалися. Сировинні зони кожного заводу визначалися посівними площами та кількістю валової продукції. Оптимальна робота цукрових заводів дорівнює приблизно 80 діб, наприклад у 1988 р. цукрові заводи України працювали 92 доби, а у 1989 р. - 105 діб. Недопустимий необґрунтований короткий строк переробки сировини, тому що недостатньо використовуються виробничі потужності цукрових заводів.
У сезон 2002 р. працювало тільки 126 цукрових заводів із 192 наявних, з них 26 було зупинено через відсутність сировини. Так, у 2000 році 13 заводів у Вінницькій, Полтавській та Черкаській областях працювали від 2 до 14 діб. Це привело до збитків, нерозрахунків з виробниками і до банкрутства підприємств. Розрахунки показують, що в основних бурякосійних країнах тривалість процесу сокодобування коливається в межах 80-157 днів (табл. 21.2).
21.2. Середня тривалість процесу цукроваріння
в основних країнах-виробниках цукру
|
Країна |
Кількість днів переробки цукрових буряків |
||
|
1997-1998 рр. |
1998-1999 рр. |
1999-2000 рр. |
|
|
Велика Британія |
157 |
139 |
150 |
|
Греція |
102 |
68 |
71 |
|
Ірландія |
84 |
80 |
79 |
|
Нідерланди |
85 |
88 |
86 |
|
Данія |
96 |
92 |
95 |
|
Німеччина |
91 |
88 |
96 |
|
Франція |
82 |
80 |
83 |
|
Швеція |
94 |
102 |
100 |
|
Австрія |
96 |
102 |
95 |
А цукрові заводи України в останні три роки працювали лише 36-46 днів, або менше у 4 рази ніж британські цукровари.
Оцінюючи виробничий потенціал цукрової галузі, необхідно зазначити, що коефіцієнт зношення цукрових заводів становить 60 %. Так, із загальної кількості цукрових заводів 58 - побудовані ще до 1860 року, 66 - з 1861 до 1900 року, 24 заводи - в 1900-1940 роках і 44 - у 1941-1995 роках. За окремими підрахунками, лише для модернізації цукрових заводів потрібно інвестицій на суму 12 млрд. дол. США. В той же час лише окремі власники здійснюють капіталовкладення в розвиток виробництва, решта вижимає все можливе для прибутку, тому частина заводів зруйнована, доля ряду непрацюючих заводів досі не визначена.