ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.03.2026
Просмотров: 142
Скачиваний: 0
- рання алкогольна неврастенія;
- фізичний і соціальний інфантилізм;
- виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною поведінкою;
- знижений рівень інтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соціальної інформації, суспільних норм та вимог, створює труднощі у спілкуванні з іншими підлітками та дорослими, включаючи батьків та близьких родичів. Ґрунтовний сучасний аналіз психічних аномалій як кримінологічної умови формування мотивації та здійснення злочинних вчинків неповнолітніх, проведений на емпіричних матеріалах Харківського регіону, міститься у колективній монографії фахівців Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.
4. Причини та умови злочинності неповнолітніх
Кримінологи виділяють такі негативні обставини, що відіграють вирішальну роль у формуванні особи неповнолітніх, здатних у певній ситуації вчинити злочин:
- незадовільні умови виховання в сім’ї. Істотні дефекти сімейного виховання мають місце в більшості випадків негативного формування особи та наступного переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30-40% випадків злочинів неповнолітніх був негативний вплив із боку батьків та інших старших членів сім’ї;
- відсутність (тимчасова чи тривала) у батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько 30 млн. громадян мають прибутки, що нижчі за прожитковий мінімум. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. Якщо ж немає соціальної підтримки, ці обставини формують мотивацію злочинів – крадіжок, хуліганства тощо;
- негативний вплив у найближчому оточенні – побутовому, навчальному, виробничому з боку однолітків чи дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуації, які формують неправильне уявлення про допустимість і безкарність злочинних дій; свідчать про розрив між словами і вчинками самих вихователів тощо;
- підбурювання з боку дорослих злочинців, що має місце в 30% випадків. Воно часто пов’язано з попереднім втягненням у пияцтво, азартними іграми, іншими формами до злочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою «переваг» життя злочинців;
- тривала відсутність занять у неповнолітніх, що залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських поглядів і звичок, що можуть реалізуватися в ситуативних злочинах чи спричинити входження до злочинної групи;
- проникнення в середовище молоді стандартів повсякденної поведінки, не сумісних із ціннісними орієнтаціями нашого суспільства (культ сили, жорстокості, наркотиків, сексу тощо).
Поряд із цим, у тісній взаємодії з зазначеними факторами формуванню криміногенної мотивації та її прояву в злочинності неповнолітніх сприяють соціальні фактори:
- значний розрив у матеріальному забезпеченні дітей – вихідців із різних соціальних груп (соціальне розшарування);
- бездоглядність як брак належного контролю з боку сім’ї й освітніх установ за поведінкою, зв’язками, проведенням часу неповнолітніх. її відзначають у 4/5 випадків злочинів неповнолітніх;
- безпритульність неповнолітніх-потерпілих, що сприяє створенню ситуації та підстав для злочинів (За даними Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, на кінець 2006 р. в Україні налічувалося близько 120 тис. дітей, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Працівники міліції щороку вилучають з вулиці 30-35 тис. бездоглядних підлітків. Цей показник зростає у геометричній прогресії. Не рятує становища створення протягом останніх років притулків для таких підлітків загальною кількістю 28 тис. місць. Значна частина підлітків через незадоволення умовами та порядками у притулках швидко залишає їх, знову поповнює «вуличний світ». Станом на жовтень 2005 р. у правоохоронних органах перебувало 5 тис. заяв про розшук підлітків, що втекли із виховних закладів. Але розшукові справи були заведені лише по третині заяв. Отже, у XXI ст. у країні, що офіційно сповідує високі ідеали та цілі, прагне до європейських стандартів, розвивається паралельне нецивілізоване підліткове квазісередовище середньовічних трущоб та диких звичаїв, звідки постійно рекрутуються неповнолітні злочинці.);
- низький рівень роботи освітніх установ (формалізм, нечесність, непрофесіоналізм, нехтування індивідуальним підходом до виховання та навчання тощо);
- розпад системи працевлаштування підлітків;
- відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громадських установ для підлітків;
- збільшення частки дітей і підлітків із відставанням в інтелектуальному, вольовому та психічному розвитку.
5. Попередження злочинності неповнолітніх
До суб’єктів профілактики злочинності та злочинів неповнолітніх належать:
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що забезпечують програмування, планування, правове регулювання та ресурси цієї діяльності, контроль за її здійсненням і результатами;
- інститути соціального виховання – родина, школа, трудовий колектив, установи культури й дозвілля, які здійснюють у взаємодії та у межах своєї компетенції профілактику виникнення викривленої позиції дітей і підлітків, корекцію таких криміногенних чинників, якщо їх можна нейтралізувати за допомогою педагогічних чи інших виховних засобів;
- органи захисту та соціальної, психолого-педагогічної, медичної та правової допомоги дітям і підліткам, які перебувають у несприятливих життєвих умовах;
- правоохоронні органи в цілому та їх спеціалізовані підрозділи й служби.
Система профілактики злочинності неповнолітніх складається з:
- ранньої профілактики;
- безпосередньої профілактики;
- профілактики до злочинної поведінки;
- профілактики рецидиву.
Ці етапи профілактики спрямовані на те, щоб:
- оздоровити середовище та допомогти неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя і виховання, ще до того, як негативний вплив цих умов позначиться на їх поведінці (етап ранньої профілактики);
- не допустити переходу на злочинний шлях і забезпечити корекцію осіб зі значним ступенем дезадаптації, які вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики);
- не допустити переходу на злочинний шлях і створити умови для корекції поведінки осіб, які систематично здійснюють правопорушення, характер та інтенсивність яких вказують на ймовірність учинення злочинів у найближчому майбутньому (етап профілактики до злочинної поведінки);
- запобігти рецидиву злочинів підлітків, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву).
Зміст заходів ранньої профілактики:
- попередження й усунення істотних порушень нормальних умов життя і виховання неповнолітніх шляхом нагляду та контролю за дотриманням правових норм, що регулюють ці умови, надання соціальної допомоги, підтримки, захисту в різних формах, необхідних для їх відновлення;
- усунення джерел несприятливого впливу на умови життя і виховання неповнолітніх;
- корегування неприйнятного розвитку особи в початковій стадії, а також нормалізація умов середовища життя та виховання конкретних підлітків чи їх груп.
Заходи безпосередньої профілактики необхідні, якщо на попередньому етапі не було відвернено формування в неповнолітнього схильності до правопорушень і він почав їх учиняти.
На цій стадії також здійснюється нормалізація умов життя та виховання, оздоровлення середовища. Разом із тим, істотно збільшується вплив на самого неповнолітнього, з використанням за потреби заходів правового характеру.
Заходи щодо неповнолітніх, які виявлені за вчинення правопорушень незлочинного характеру:
- постановка на облік в органах, які здійснюють профілактику злочинів неповнолітніх, тривала виховна роботу і контроль;
- громадський вплив за місцем проживання, навчання або роботи;
- влаштування до спортивно-трудових таборів, загонів і клубів;
- цивільно-правові заходи (відшкодування збитків).
Наступний етап профілактики становлять заходи щодо неповнолітніх, яких можна розглядати як таких, що перебувають у силу розвитку криміногенної мотивації на межі вчинення злочину. Тут використовують заходи, які реалізуються в процесі щоденного, інтенсивного й демонстративного контролю за поведінкою, зв’язками та проведенням часу неповнолітнього. їх завдання – утримати неповнолітнього від переходу на злочинний шлях.
Заходи запобігання рецидиву злочинів передбачають:
- діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх, слідчих, прокурорів, суддів із виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми;
- використання виховно-профілактичного впливу безпосередньо під час судового розгляду справи;
- своєчасне вилучення зброї та знарядь злочинів у раніше засуджених підлітків;
- правову та моральну підготовку до життя на волі засуджених, які звільняються з місць позбавлення волі;
- трудове й побутове влаштування неповнолітніх, звільнених із місць позбавлення волі або засуджених до заходів, не пов’язаних із позбавленням волі, та контроль за їх поведінкою тощо.
До заходів впливу на злочинність неповнолітніх також належать:
- формування системи ювенальної юстиції, яка спеціалізується на розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ щодо неповнолітніх;
- поліпшення координації зусиль державних та громадських організацій щодо профілактичного впливу на злочинність неповнолітніх;
- організація правового та військово-патріотичного виховання підлітків;
- професійна діагностика фізичних та психічних захворювань дітей.