ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2019
Просмотров: 264
Скачиваний: 1
Культура вживання злучних зворотів
Злучні звороти (сполучники, частки, прислівники, вставні слова) або, як їх тепер називають, дискурсивні слова, виконують функцію зв’язності тексту. Вони не лише сполучають між собою складові речення, а і є своєрідним засобом початку й переходу від однієї синтаксичної фрази до іншої. Так виникає зв’язний текст.
Непохідні сполучники аби – щоб – щоби
У літературній мові сполучник аби як синонім до коли б лише, тільки б розпочинає підрядні речення умови: Аби все склалось, як бажалось. У 70-ті роки 20 ст. аби в значенні сполучника мети потрапив до розряду «засуджених» та «ідеологічно» небажаних слів. Природно, що на початку 90 - х аби відновив, наче на знак протесту, цю функцію.
На думку С. Караванського, аби в значенні щоб є діалектизмом, який не тільки нестандартно звучить, а й іноді перекручує зміст сказаного. Наприклад, вираз «для того, аби відбути» можна зрозуміти двояко: «для того, щоб відбути» і «для того, щоб тільки відбути». Побутує думка, що сполучник аби має відтінок умовності, більшої м’якості, бажаності, тоді як сполучник щоб передає значення наміру. Правильно вживати сполучник щоб. Остання форма збережена в Західній Україні під впливом церковнослов’янської мови.
Непохідні сполучники і – та
«Невинний» сполучник та зазнав більшовицької немилості. У «Резолюції Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній» під 12 пунктом зазначено: «Надуживання сполучника та в невластивій йому функції забороняється. Таку сполучникову гріховність трактовано як один із «націоналістичних рецептів» і «повсякчасне відштовхування від спільностей українсько-російських». Насправді сполучник та вживаємо здебільшого в межах речення: він з’єднує однорідні члени речення й рідше речення.
Сполучник і має ширший спектр використання. Він завжди заміняє та, натомість та не завжди заступає і. Характерна й стилістична вмотивованість уживання і – та.
Бо – тому що – через те що – позаяк
Калькованим з російської мови є сполучник так як , що його часто використовують у складнопідрядних реченнях із підрядним причини. В українській мові значення причини передають сполучники бо, позаяк (притаманний розмовному стилю), тому що, через те, що: Заняття в школі скасували, оскільки розпочалася епідемія грипу.
Як
Сполучник як треба використовувати замість кальки з російської мови в якості у реченнях із прикладкою: У національну історію Г. Сковорода ввійшов як філософ, письменник-байкар, перший український лірик.
Правильне використання похідних сполучників.
|
Неправильно |
Правильно |
|
Не стільки …, скільки: Страшні не стільки протести, скільки провокації. Чим …, тим: Чим вищий сукупний дохід, тим вищий рівень життя народу. Із тим, щоб: Наполегливо працюють із тим, щоб досягти результату. У силу того, що: У силу того, що мешканці заборгували, будинок від’єднали від енергомережі. Так як: Вони не отримали кредиту, так як вчасно не оформили документів. Не дивлячись на те, що: Не дивлячись на те, що їх попереджали, вони знову порушили закон. Настільки, що: Доповідь була настільки цікава, що всі захоплено слухали. По мірі того, як: Виплату будуть здійснювати по мірі того, як надходитимуть кошти. Як би не було: Як би не було важко, ми обов’язково досягнемо потрібного результату. Який би не був: Який би він не був фахівець, людські якості також важливі. Хто (що) б не: Хто б не казав, перевірити треба. Куди б не: Куди б не пішов, скрізь однаково. Де б не: Де б не був, працювати треба. Не то, не то: Він не то працював, не то робив вигляд, що працює. До тих пір: Він працював до тих пір, поки не сіло сонце. |
Не так … як: Не так страшні протести, як провокації. Що …, то: Що вищий сукупний дохід, то вищий рівень життя народу. Щоб (для того, щоб): Наполегливо працюють, щоб досягти результату. Через те, що: Через те, що мешканці заборгували, будинок від’єднали від енергомережі. Тому що, бо, позаяк: Вони не отримали кредиту, тому що вчасно не оформили документів. Попри те, що; дарма що; всупереч тому, що; хоч; незважаючи на те, що: Попри те, що їх попереджали, вони знову порушили закон. Така, що: Доповідь була така цікава, що всі захоплено слухали. Відповідно до того, як: Виплату будуть здійснювати відповідно до того, як надходитимуть кошти. Хоч (хай) як буде: Хоч як буде важко, ми обов’язково досягнемо потрібного результату. Хоч (хай) який: Хоч який він фахівець, людські якості також важливі. Хоч (хай) хто каже (казатиме): Хоч хто каже, перевірити треба. Хоч (хай) куди: Хоч куди піду, скрізь однаково. Хоч (хай) де: Хоч де будеш, працювати треба. Чи то, чи то: Він чи то працював, чи робив вигляд, що працює. Доти, до того часу: Від працював доти, доки не сіло сонце. |
Таблиця вживання частотних злучних зворотів
|
Неправильно |
Правильно |
|
а між тим більше всього більше ніж досить більше року у випадку чого вірніше сказати в кінці кінців в найближчий час в порівнянні в принципі, мені все рівно в силу можливості для початку до останнього часу з цієї причини і все ж і так коротко кажучи на даний час наряду з тим настільки цікавий наступним чином не виключено ніскільки певним чином по крайній мірі при всьому цьому при цьому при чому скоріше всього таким чином у більшості випадків у кожному разі у незначній мірі у першу чергу у свою чергу у той же час у той час у тому числі якби ж то як раз до речі |
а тим часом, проте, а втім, насправді понад усе, найбільше, більше за все цілком (зовсім) достатньо (досить) понад рік коли що, в разі чого правду кажучи врешті, врешті-решт, зрештою, нарешті, кінець кінцем незабаром, невдовзі, найближчим часом порівняно з, проти кого, чого, супроти кого, чого власне кажучи, фактично, насправді мені однаково (байдуже, все одно, мене це не обходить) по змозі, як буде змога, як вистачить сил почнімо з того, що; спочатку, передусім, насамперед донедавна через це і все-таки отже одним словом сьогодні, на цю пору, у цей момент поряд з тим такий цікавий так, таким способом не без того анітрохи, аж ніяк, зовсім ні, нічого якось принаймні, щонайменше попри все це до того ж, одночасно і то найімовірніше, мабуть, радше отже, отож, значить, виходить здебільшого як-не-як незначною мірою насамперед, передусім зі свого боку, і собі, своєю чергою водночас, одночасно тоді серед них (і, й), поміж ними, зокрема й, навіть і, також і якби-то саме до речі |
Написання сполучників
Складні сполучники проте, зате, щоб, якби потрібно відрізняти від однозвучних слів, які пишуть окремо.
|
Сполучники зате, проте |
Займенник те з прийменниками про, за |
|
є повнозначними словами; член речення (додаток); не може замінюватися. |
|
Сполучники якби, щоб |
Прислівник і займенник із часткою би (б) |
|
повнозначні слова з часткою, що відповідають на питання і є членами речення; наголошені Як би, щОб; частку би можна перенести до інших слів; не можуть бути замінені. |
Написання часток
Частки з різними частинами мови пишуть разом, окремо й через дефіс.
-
а) Разом пишуть словотворчі частки аби-, де-, -ся, що-, чи-: абихто, дещо, деінде, щотижня, чимдуж. Разом також пишуть формотворчі частки як-, що-, -ся: якнайкраще, щонайбільше, керуватися. Якщо між часткою та займенником є прийменник, то всі слова пишемо окремо: аби з ким, де з ким.
б) Разом пишуть частки би, же, то, що знаходяться в складі сполучників і сполучних слів: атож, нібито, немовбито.
в) частку не пишуть разом, якщо вона в складі будь-якої частини мови функціонує як префікс, якщо вона не заперечує, а творить слова з новим значенням: немовля, негайно, нехтувати. Дієслова здужати, славити, покоїтися залежно від контексту з не пишуть і разом, і окремо.
г) частку не пишуть разом у складі префікса недо-: недосипання, недоспіваний.
2. Окремо потрібно писати частки, що надають цілим реченням смислових, емоційно-експресивних відтінків.
3. Через дефіс пишуть частки казна, хтозна, бозна, будь, небудь, бо, но, то, от, таки.
Порушення синтаксичних норм
1. Неузгодження підмета з присудком
Форму однини присудка вживають у таких випадках:
А) підмет виражений словосполученням на зразок багато, мало, чимало, кілька, декілька + іменник у родовому відмінку множини: Багато учнів зацікавилося завданням.
Б) підмет, виражений словосполученням, має значення приблизної кількості: Вздовж перону стояло зо два десятки вагонів.
В) Якщо підмет виражений сполученням іменників зі значенням сукупності (гурт, табун, група, зграя тощо) у називному відмінку однини та іменників у родовому відмінку множини, то присудок погоджує свої граматичні форми відповідно до граматичних форм першого компонента: І вся ця група гір заросла густим лісом. Групи туристів відвідали цей мальовничий край.
Г) підмет, виражений словосполученням, має значення вибірковості на зразок хтось із них (нас, пасажирів, товаришів), кожний із них (нас, присутніх): І кожний з нас те знав...
Д) однорідні підмети поєднані розділовими сполучниками: Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллється.
Форму множини присудка вживають у таких випадках:
А) друга частина підмета багатоелементна: Більшість інженерів, викладачів, підприємців не схвалили цього рішення.
Б) присудок віддалений від підмета: Більшість громадян, які прийшли на віче, отримали повну інформацію про земельні проблеми.
Паралельні форми однини й множини вживають у таких випадках:
А) якщо підмет виражений словосполученням, що складається з іменників більшість, меншість, частина + іменник у родовому відмінку множини, то постпозитивний присудок має переважно форму однини: Більшість студентів працює над науковими темами. Препозитивний присудок при такому підметі має форму тільки однини: Зареєструвалася більшість учасників наради. Якщо перед словами більшість, меншість є означення, то присудок має форму тільки однини: Переважна більшість студентів погодилася взяти участь в олімпіаді.
Б) до складу підмета входять збірні числівники: Шестеро осіб взяло (взяли) участь в обговоренні. Якщо увагу зосереджено на кількості – однина, на дії – множина.
В) якщо підмет виражений сполученням кількісного числівника та іменника в називному відмінку (2,3,4) або у родовому відмінку множини: Шість років минуло (минули).
Г) якщо підмет виражений словосполученням, до якого входять іменник у називному відмінку однини + з + іменник в орудному відмінку, то присудок звичайно вживається в множині: Батько з сином виходять із затінку на сонце. Якщо дія стосується тільки першого компонента, то присудок має форму однини, бо дія пов’язується тільки з першим субʼєктом – підметом, іменник в орудному є додатком: Батько з сином вийшов...
Г) якщо підмет, виражений словосполученнями, до яких входять слова половина, півтора, півтори + іменник у родовому відмінку, присудок має форму однини: Половина озер обміліла. Коли при іменнику, який входить до складу підмета, наявні означення, то присудок ставиться у множині: Останні півтори години планувалися для екскурсії.
Д) присудок, що стоїть після однорідних підметів має форму множини: Біла скатертина на столі та помиті лави сіяли чистотою. Препозитивний присудок координується в усіх граматичних формах іх найближчим до нього однорідним підметом: На столі лежав олівець, книги, кілька зошитів. На столі лежали книги, олівець, кілька зошитів.
Порушення принципів граматичного керування
-
Вживання іменників і займенників у невідповідній відмінковій формі: відзначив про важливість порушеної проблеми (правильно: відзначив важливість порушеної проблеми).
-
Перенесення граматичних ознак слів російської мови на слова української: пробачити його, доглядати за хворим, піднімати проблему (пробачити йому, доглядати хворого, порушувати проблему).
-
Помилкове вживання прийменника за замість прийменника про при дієсловах зі значенням мислення, говоріння: розповідали за практику (розповідали про практику).
-
Дієслова дорікати, докоряти вимагають давального й орудного відмінків:дорікати сестрі недбалістю.
-
Помилкове вживання іменника у формі родового відмінка замість форми давального при дієслові запобігати: запобігати помилок (запобігати помилкам).
-
Сплутування форм керування при дієсловах оволодівати, опановувати: оволодівати мову (оволодівати мовою), опановувати письмом (опановувати письмо).
-
Помилкове вживання іменника чи займенника у формі родового відмінка замість давального при дієслові дякувати: подякувати лікаря (подякувати лікарю).
-
Помилкове вживання іменника чи займенника у формі давального відмінка замість знахідного при дієсловах зраджувати, зрадити:зраджувати собі (зраджувати себе).
-
Помилкове вживання іменника чи займенника у формі орудного відмінка із прийменником над замість родового відмінка із прийменником з при дієслові знущатися: знущатися наді мною (знущаєшся з мене).