Файл: 2015.05.26 - Матеріали ХVІ Міжнародної науково-практичної конференції «Безпека інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».pdf

УДК 351.746 

ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА СИСТЕМИ  

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ  

В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ 

*М. М. Шевченко, канд. філос. наук, доц.; **С. О. Зозуля. 

*Національна академії державного управління при Президентові України 

e-mail: dozent1970@gmail.com 

Однією  з  ключових  проблем  формування  і  розвитку  відкритого  суспільства  є 

прозорість  діяльності  влади,  як  ознаки  демократичного  суспільства,  чинника  його 

відкритості.  Розвиток  інформаційно-комунікаційних  технологій  дає  змогу  реалізувати 

принципи відкритості і прозорості шляхом впровадження системи електронного урядування, 

яке  можна  розглядати  як  інструмент  забезпечення  підконтрольності  влади  та  розвитку 

комунікацій  між  різними  учасниками  демократичного  політичного  процесу,  як  засіб 

підвищення  активності  громадян,  їхньої  політичної  культури,  як  форму  реалізації  права 

громадян на повну і об’єктивну інформацію.  

Сьогодні  Українська  держава  здійснює  реформування  системи  державного 

управління, й зокрема у сфері інформаційної безпеки, що передбачає перехід до соціального 

порядку  відкритого  доступу.  Відповідно  актуальною  науковою  проблемою  державного 

управління  є  з’ясування  функціональної  структури  системи  забезпечення  інформаційної 

безпеки України в умовах впровадження електронного урядування. 

Головною  метою  функціонування  системи  забезпечення  інформаційної  безпеки 

України є забезпечення певного рівня інформаційної безпеки держави, який гарантував би її 

інформаційний  суверенітет.  Мета  функціонування  цієї  системи  досягається  реалізацією 

головної  функції  –  виявленням  небезпек  і  загроз  національним  інтересам  та  їх 

нейтралізацією.  

Для  визначення  функціональних  складових  та  структури  системи  забезпечення 

інформаційної  безпеки  необхідно  провести  аналіз  функцій  зазначеної  системи,  а  саме: 

функцій  цілепокладання,  цілеформування,  цілереалізації,планування,  фундаментальної 

(основоположної)  функції,  організаційно-управлінської,  інтеграційної,  прогностичної, 

аналітичної, координаційної, соціально-адаптивної, ідеологічної, партисипаторної.  

Відповідно  до  вказаного  переліку  функцій  створюються  окремі  підсистеми,  що 

забезпечують  виконання  завдань  по  забезпеченню  інформаційної  безпеки,  а  саме: 

інституційна,  організаційно-управлінська,  прогнозно-проектувальна,  функціональна, 

культурно-ідеологічна, комунікативна. Ці підсистеми функціонують як самостійні складові 

системи  забезпечення  інформаційної  безпеки,  що  керуються  формальними  (державними) 

структурами.  Однак,  за  законами  самоорганізації  складних  систем,  алгоритм  управління 

повинен  включати  додаткову  підсистему  неформальної  самоорганізації,  що  «запускає» 

функціонування решти підсистем.

Функціональна  структура  системи  забезпечення  інформаційної  безпеки  за  рахунок 

створення  каналу  «комунікативна  підсистема  (неформальний  контроль)  –  суб’єкти 

управління»  зумовлює  задіяння  механізму  неформальної  самоорганізації,  що  функціонує 

паралельно з формальними структурами в рамках моделі «партисипаторного» управління. 

Отже,  система  забезпечення  інформаційної  безпеки  має  такі  структурні 

елементи:  підсистему  законодавчих  актів,  що  охоплюють  широке  коло  питань 

забезпечення інформаційної безпеки; адміністративну підсистему, яка включає в себе 

«профільні»  органи  державної  влади  та  органи  державної  влади  «загальної 

компетенції»,  що  безпосередньо  та  опосередковано  опікуються  питаннями 

забезпечення  інформаційної  безпеки;  підсистему  державних  аналітичних  інститутів, 

які  здійснюють  моніторинг  загроз  національним  інтересам  в  інформаційній  сфері, 

прогнозують  тенденції  їх  розвитку  та  пропонують  шляхи  їх  нейтралізації;  структури 

136 

міжнародної та регіональної безпеки, а також партисипаторну підсистему, яка включає 

в  себе  «профільні»  суб’єкти  та  суб’єкти  «загальної  компетенції»  недержавного 

сектору,  що  безпосередньо  та  опосередковано  опікуються  питаннями  забезпечення 

інформаційної  безпеки,  підсистему  недержавних  аналітичних  інститутів.  Саме 

партисипаторна  підсистема  забезпечує  ненасильницьку  конкуренцію  в  політиці, 

економіці і в будь-якій іншій сфері суспільства з відкритим доступом. 

М. М. Шевченко,  О. С. Зозуля. Функціональна  структура  системи  забезпечення 

інформаційної безпеки в умовах впровадження електронного урядування 

Проведено  аналіз  проблем  забезпечення  інформаційної  безпеки  України  в  умовах 

впровадження  електронного  урядування.  Визначено  функціональні  складові  та  структуру 

системи забезпечення інформаційної безпеки. Розкрито зміст партисипаторного управління в 

системі державного управління інформаційною безпекою. 

Ключові слова:  електронне  урядування,  функціональна  структура  системи 

забезпечення інформаційної безпеки, модель «партисипаторного» управління. 

М. М. Shevchenko, A. S. Zozuiya. A functional structure of the system of providing of 

informative safety is in the conditions of introduction of electronic management 

The analysis of problems of providing of informative safety of Ukraine is conducted in the 

conditions of вповадження of electronic management. Functional constituents and structure of the 
system of providing of informative safety are certain. Maintenance of participatory management is 
exposed in the system of state administration informative safety. 

Keywords:  electronic management, functional structure of the system of providing of 

informative safety, «participatory» case frame.

137 

УДК 342.9 
 

ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 

УКРАЇНИ 

В. Л. Плескач, д-р екон. наук, проф.; М. В. Плескач 

Київський національний університет ім.Тараса Шевченка 

e-mail: 

v_pleskach@ukr.net

, masha_plesk@ukr.net 

Проблему  фінансового  забезпечення  інформаційної  безпеки  нині  необхідно 

розглядати як одну із першочергових, бо сучасні механізми залучення фінансових ресурсів у 

цю сферу є недосконалими, а наявні методи регулювання застосовуються на недостатньому 

рівні.  Тому  пошук  оптимальних  шляхів  покращення  фінансового  забезпечення 

інформаційної безпеки набуває особливої актуальності. 

Нині  серед  українських  учених  немає  єдності  щодо  визначення  сутності  поняття 

«фінансове забезпечення». На думку В. М. Опаріна, фінансове забезпечення − це структурна 

підсистема фінансово-кредитного механізму, система джерел і форм фінансування розвитку 

відповідних сфер суспільних відносин [1]. Я. М. Буздуган вважає, що фінансове забезпечення 

− 

це метод фінансового механізму, за допомогою якого формують і використовують фонди 

коштів, і який характеризує зміст впливу фінансів на різні аспекти розвитку суспільства [2]. 

Ряд  авторів  стверджує,  що  фінансове  забезпечення  −  це  формування  цільових  грошових 

фондів  у  достатньому  розмірі  та  їх  ефективне  використання [3].  Доводиться  констатувати, 

що  на  сьогодні  ні  на  законодавчому  рівні,  ні  науковому  не  надається  визначення  поняття 

«фінансове забезпечення інформаційної безпеки».  

У зв’язку з цим, вважаємо за необхідне надати власне визначення і дослідити сутність 

цього  поняття.  Стан  інформаційної  безпеки  тісно  пов’язаний  та  залежить  від  рівня 

організації  системи  забезпечення  інформаційної  безпеки.  Ґрунтуючись  на  аналізі  різних 

джерел та нормативно-правових актів, систему забезпечення інформаційної безпеки можна 

визначити  як  систему  теоретико-методологічних,  нормативно-правових,  інформаційно-

аналітичних, управлінських, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, 

кадрових,  науково-технічних,  ресурсних,  фінансових  та  інших  заходів,  спрямованих  на 

забезпечення  процесу  управління  загрозами  і  небезпеками,  за  якого  державними  і 

недержавними  суб’єктами  гарантується  прогресивний  розвиток  національних  інтересів 

України  в  інформаційній  сфері,  ефективне  функціонування  системи  забезпечення 

інформаційної  безпеки,  інфраструктури  інформаційної  безпеки  і,  зрештою,  самої  системи 

інформаційної безпеки. 

Тому, можна зробити висновок, що фінансове забезпечення інформаційної безпеки − 

це складова системи забезпечення інформаційної безпеки, що визначає принципи, джерела й 

форми фінансування інфраструктури інформаційної безпеки, а також суб’єктів забезпечення 

інформаційної  безпеки,  діяльність  яких  спрямована  на  попередження,  виявлення  й 

нейтралізацію  тих  обставин,  факторів  і  дій,  які  можуть  завдати  збитків  чи  зашкодити 

реалізації національних інтересів особи, суспільства чи держави у інформаційній сфері. 

Як  правило,  фінансове  забезпечення  здійснюється  в  таких  формах:  бюджетне 

фінансування,  що  здійснюється  на  безповоротній  основі  за  рахунок  коштів  державного  та 

місцевого  бюджетів;  кредитування,  яке  здійснюється  за  рахунок  мобілізації  тимчасово-

вільних  коштів  на  основі  принципів  забезпеченості,  платності,  повернення,  цільового 

призначення;  самофінансування,  засноване  на  використанні  власних  ресурсів  для 

забезпечення розвитку суб’єктів певної діяльності [4]. 

На нашу думку, усіх суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки можна поділити на 

дві великі групи, зокрема, на суб’єктів, що здійснюють забезпечення інформаційної безпеки 

від  імені  держави,  і  недержавних  суб’єктів.  З  огляду  на  те,  що  фінансове  забезпечення 

інформаційної  безпеки  визначає  принципи,  джерела  й  форми  фінансування  суб’єктів 

забезпечення  інформаційної  безпеки,  вважаємо  за  доцільне  розглянути  особливості 

138 

фінансового забезпечення першої групи суб’єктів − основних органів державної влади у цій 

сфері.  Тому,  відповідно  до  вищезазначеного  та,  враховуючи  те,  що  у  системі  суб’єктів 

забезпечення  інформаційної  безпеки  вагоме  місце  займають  органи  державної  влади, 

потужним  джерелом  фінансового  забезпечення  інформаційної  безпеки  України  є  кошти 

державного  та  місцевих  бюджетів.  З  огляду  на  це,  основною  формою  фінансового 

забезпечення інформаційної безпеки виступає бюджетне фінансування.  

У процесі фінансування найповніше розкривається призначення державного бюджету, 

його  спрямованість  на  виконання  функцій  держави,  у  тому  числі  щодо  захисту 

інформаційної безпеки, рівень корисності цих функцій для суспільства, стратегічний напрям 

руху суспільства та його траєкторія, відповідні тенденції й динаміка розвитку. 

Можна стверджувати, що перша група суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки, 

що  пов’язана  з  ЦОВВ,  отримують  бюджетне  фінансування,  зокрема:  Рада  національної 

безпеки  і  оборони  України;  Служба  безпеки  України;  Генеральний  штаб  Збройних  Сил 

України;  Служба  зовнішньої  розвідки  України;  Міністерство  інформаційної  політики 

України;  Державна  спеціальна  служба  зв’язку  та  захисту  інформації  України;  Національна 

експертна  комісії  України  з  питань  захисту  суспільної  моралі  (хоч  і  запущено  механізм  її 

ліквідації);  Національна  рада  України  з  питань  телебачення  і  радіомовлення;  Державний 

комітет  телебачення  і  радіомовлення  України;  Державне  агентство  з  питань  електронного 

урядування Мінрегіонбуду тощо.  

Аналіз  показників  фінансування  з  Державного  бюджету  України  дає  підстави 

стверджувати,  що  більшість  державних  суб’єктів  забезпечення  національної  безпеки 

отримують певне бюджетне фінансування, проте зважаючи на цифровізацію суспільства та 

глобалізаційні  процеси,  воно  порівняно  з  розвинутими  країнами  (наприклад,  США)  є 

недостатнім. Ще однією формою фінансового забезпечення інформаційної безпеки в Україні 

виступає фінансування з місцевих бюджетів, однак і воно є низьким.  

Важливим є також фінансове забезпечення процесів інформатизації органів державної 

влади,  які  відповідають  за  інформаційну  безпеку.  Варто  зазначити,  що  одним  із  основних 

стримуючих  факторів  розвитку  сфери  інформаційної  безпеки  в  Україні  є  відсутність 

бюджетного  фінансування  процесів  інформатизації  органів  державної  влади  −  суб’єктів 

забезпечення  інформаційної  безпеки,  у  той  час  коли  розвинуті  країни,  такі  як  США, 

виділяють на ці потреби близько $79 млрд. у рік [5].  

З  огляду  на  це,  вважаємо,  що  практика  та  досвід  США  у  сфері  управління 

інформаційною безпекою є надзвичайно важливими та корисними для України. Для того, аби 

вивести інформаційну безпеку на належний рівень, Україна має стимулювати та створювати 

сприятливі умови для розвитку інформаційної галузі, забезпечення інформаційної безпеки, у 

першу  чергу,  шляхом  належного  фінансування  цієї  сфери,  адже  у  порівнянні  з 

фінансуванням  інформаційної  безпеки  США  (на  рівні  $  20  млрд.  у  2014  р.),  бюджетне 

фінансування інформаційної безпеки України (на рівні 8 млрд. 116 млн. 520 тис. гривень, що 

у  доларовому  еквіваленті  за  нинішнім  курсом  валют  складає  $  338  млн  611 тис.)  виглядає 

мізерним.  Також  Україні  необхідно  приділяти  більше  уваги  фінансовому  забезпеченню 

головних  державних  суб’єктів  забезпечення  інформаційної  безпеки,  враховуючи  останні 

світові тенденції до збільшення асигнувань військових державних програм. Важливу роль у 

процесі  забезпечення  інформаційної  безпеки  відіграють  витрати  на  наукові  дослідження  у 

цій сфері. З огляду на це, провідні країни виділяють великі суми на ці потреби. В Україні ж, 

на жаль, на такі наукові дослідження кошти не виділяються. 

Враховуючи те, що нині в Україні за інформаційну безпеку відповідають переважно 

державні  органи,  необхідним  є  більш  ефективне  залучення  недержавних  суб’єктів  до 

функціонування  системи  забезпечення  інформаційної  безпеки,  а  саме  громадських  ЗМІ. 

Останні,  в  свою  чергу,  мають  фінансуватись  за  рахунок  таких  джерел  як:  реклама, 

спонсорство, абонентна плата, добровільні пожертвування тощо, і не повинні залежати від 

фінансування  з  державного  та  місцевого  бюджетів,  з  метою  уникнення  тиску  на  них. 

Економічна  незалежність  громадських  ЗМІ  є  необхідною  запорукою  їхнього  відмежування 

139 

від  відомчих  або  вузько-приватних  інтересів  і  максимального  служіння  суспільним 

інтересам.  Тому,  на  нашу  думку,  з  метою  стимулювання  розвитку  сфери  інформаційної 

безпеки,  Україна  має  віднайти  баланс  між  державними  та  недержавними  суб’єктами 

інформаційної безпеки України, забезпечивши їх належне фінансування.  

Література 

1. 

Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): навч. посібник / В. М. Опарін. − 2-ге 

вид., доп. і перероб. − К.: КНЕУ, 2002 р. − 240 с. 

2. 

Буздуган  Я.  Організаційно-правові  засади  функціонування  фінансів  галузі 

охорони здоров’я в Україні за останні роки // Наукові записки Тернопільського державного 

педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. − 2004. − № 16. – 

С. 114-122. 

3. 

Воробйова  О.  І.  Фінансове  забезпечення  інвестиційної  діяльності  суб’єктів 

малого 

підприємництва. 

[Електронний 

ресурс]. 

− 

Режим 

доступу: 

http://www.napks.edu.ua/library/compilations_vak/eiu/2011/5/p_18_24.pdf.  

4. 

Фінансовий  механізм.  −  [Електронний  ресурс].  −  Режим  доступу: 

http://uk.wikipedia.org/wiki/Фінансовий_механізм. 

5.  An Official Website of the United States Government. 

− 

[Електронний ресурс]. − 

Режим доступу: https://itdashboard.gov/.  

В.Л.Плескач,  М.В.Плескач  Фінансово-правове  забезпечення  інформаційної 

безпеки України 

Обгрунтовано  пропозиції  щодо  вдосконалення  фінансово-правового  забезпечення 

інформаційної  безпеки  України.  Розкрито  особливості  фінансового  забезпечення 

інформаційної  безпеки  України  та  надано  пропозиції  щодо  вдосконалення  системи 

забезпечення інформаційної безпеки в частині її фінансового забезпечення, зокрема джерел і 

форм фінансування інфраструктури інформаційної безпеки, а також суб’єктів забезпечення 

інформаційної  безпеки.  Здійснено  акцент на фінансування  за  рахунок  коштів,  отриманих з 

недержавних джерел вітчизняного та іноземного походження. 

Ключові  слова:  суб’єкти  забезпечення  інформаційної  безпеки,  бюджетне 

фінансування, небюджетні фонди фінасування  

V.L.Pleskach, M.V.Pleskach  Financial and legal providing of information security in 

Ukraine 

Financial and legal providing of information security of Ukraine are discussed. 

The features 

of 

financial and legal providing of information security 

and suggestions for improving the system of 

information security in terms of financial support, including funding sources and forms of 
information security infrastructure and of information security. Focus on the financing with funds 
received from non-governmental sources of domestic and foreign origin are concentrated. 

Keywords: subjects of information security, government funding, off-budget funds  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

140