Усі такі технології потребують нормативного регулювання питань цифрового зберігання бюлетенів, подання їх на екрані дисп­лея та транспортування. Впровадження Інтернет-виборів додає
до цього списку проблеми регламентації використання персональ­них комп’ютерів та технологій WWW з метою голосування.

Водночас упровадження Інтернет-виборів неможливе без вирішення специфічних проблем, основні з яких розглянуто нижче.

Ідентифікація виборця. Ідентифікація може виконуватись різними способами, кожний з яких має свої переваги та недоліки, зокрема:

• за допомогою посилання на національну систему ідентифікації — голосуючий має вказати певну таємну інформацію (наприклад, ідентифікаційний код);

• з використанням бази біометричних даних виборців;

• за допомогою електронних цифрових підписів;

• звичайним чином (перевіркою паспорта чи посвідчення особи членом виборчої комісії, реєстрацією за допомогою паперових документів і «живого» підпису).

Ще одне рішення полягає у впровадженні системи «Надрукуй власний бюлетень» — виборець завантажує бюлетень з сервера виборчої дільниці, роздруковує його, заповнює, підписує і надсилає поштою. Працівник виборчої комісії має звірити підпис на одержаному бюлетені з тим, що зберігається у внутрішніх документах. Зрозуміло, це певна «вироджена» форма проведення Інтернет-виборів.

Забезпечення надійності та захищеності процесу підрахунку голосів — бюлетені слід правильно підрахувати, не розкриваючи вибору окремого голосуючого, при цьому неприпустимі втрати бюлетенів, їх дублювання або порушення їхньої цілісності.

Коли підрахунки виконуються за допомогою програмного забезпечення, розробленого певною фірмою, єдиною гарантією того, що оголошені результати дійсно відповідають волі виборців, є тестування, заздалегідь проведене незалежною організацією. Для того щоб цей метод спрацював, тестування має охоплювати все! програмне забезпечення, що використовується для подання вибор­чого бюлетеня голосуючому та оброблення голосів як на локальних машинах для голосування, так і на машинах центру підрахун­ку голосів — не тільки прикладне ПЗ, а й системні та інструментальні засоби (ОС, СКБД, компілятори, програмні оболонки тощо). Повністю виконати цю вимогу можна тільки за умов використання ПЗ з відритим кодом та додаткових заходів захисту інформації.

Іншим аспектом проблеми є трудність перевірки ідентичності ПЗ, встановленого на конкретній машині для голосування, програмі, раніше перевіреній у лабораторних умовах. Навіть збіг вер­сій не можна вважати гарантією відповідності. Виходом може стати зберігання у захищеному місці початкового та об’єктного коду кожної протестованої версії ПЗ; використання середовища програмування «прямо з коробки», яке не має незадокументованих можливостей; застосування машин для голосування, які дають змогу легко визначити справжнє встановлене на ній ПЗ. З погляду технології задовольнити ці вимоги доволі складно.

---

Інтернет-вибори — проблема ідентифікації програм Якщо хтось у моїй присутності скомпілює програму, запише початковий та об’єктний код на CD-ROM і дасть його мені, я не можу бути впевнена, що на диску записано саме той початкових код, який було продемонстровано. Причина полягає в тому, що я не конт­ролюю комп’ютер, на якому виконано названі операції. Насправді цілком реально змінити звичайні команди так, щоб вони виконували зовсім інші операції.

І навіть за умов виконання всіх наведених вимог тестування має деякі обмеження:

• за допомогою тестування неможливо наблизити рівень прозорості Інтернет-виборів до рівня відкритості виборів з використанням паперових бюлетенів у присутності спостерігачів, оскільки тут зацікавлені особи мають покладатися на висновки експертів;

• тестування не може попередити атаки з боку службовців виборчих дільниць.

Підтасування результатів — електронні вибори у Чикаго Після зачинення виборчої дільниці працівники виборчої комісії замінили машину для голосування і висунули вимогу повторного підрахунку голосів. Таким чином, саму процедуру повторного підрахунку було використано для шахрайства.

Використання «чистих» систем з точки зору користувача. Як було вже сказано, технологічно дуже важко гарантувати, що система, встановлена на комп’ютері, не має прихованих функцій. З іншого боку, завантаження сертифікованої «чистої» системи для взяття участі в Інтернет-виборах з персонального комп’ютера може бути незручним для користувача. По-перше, заміна системи може означати втрати виконаних раніше настроювань. По-друге, сертифікація системи як «чистої» не означає, що вона не має побічних ефектів з точки зору захисту приватної інформації, безперебійної роботи комп’ютера і т. ін. Загалом, необхідність зміни системи значно ускладнює просту, по суті, процедуру.

Стандартизація у галузі автоматизованих систем для проведення виборів. На сучасному ринку автоматизованих систем голосування і підрахунку голосів домінують кілька компаній, які пропонують різні технічні рішення та ПЗ. У процесі поступового впровадження технології Інтернет-виборів може скластися ситуація, коли різні виборчі округи використовуватимуть різне облад­нання, а відповідні системи зберігатимуть дані в несумісних фор­матах. Це може звести нанівець всі переваги від використання нової технології. З іншого боку, виробники технічного і програмного забезпечення часто дуже неохоче розкривають деталі форматів даних та іншу інформацію, необхідну для перевірки надійності та захищеності роботи системи. Зрозуміло, що для додатків з Інтернет-голосувань це неприйнятний варіант. Вихід полягає у використанні відкритих стандартів, що забезпечить сумісність різ­них систем і надасть можливість перевірити їх захищеність не тільки уповноваженим особам, а й представникам громадськості (експертам з криптографії, наприклад). Таємницю можуть складати тільки частина ключів, які постійно змінюються.

---

Зберігання дублікатів даних голосування. При використанні будь-якої телекомунікаційної технології для передавання даних одна копія тимчасово зберігається на машині-відправнику, а інша — на машині-одержувачеві. Тільки після перевірки правильності передачі оригінал знищується. Під час проведення електрон­них виборів оригінал електронного бюлетеня залишається на машині для голосування на виборчій дільниці, і існуючі стандарти зберігання бюлетенів запечатаними тут не спрацьовують. Тому очевидною є необхідність законодавчого регулювання проб­лем зберігання і транспортування та ситуацій, пов’язаних з можливими відмінностями в копіях електронних бюлетенів. З погляду технології слід передбачати використання цифрових підписів або зберігання надлишкової інформації для виявлення помилок, зроблених у процесі передавання або зберігання, і фактів навмисного перекручування інформації, а також для визначення правильної копії.

Заповнення бюлетенів як операція введення даних користувачем. Перед запам’ятовуванням даних система може вимагати підтвердження правильності їх введення. Непідтверджені дані можуть розглядатися як недійсні бюлетені, але при цьому слід попереджувати ситуації, коли голосуючий вважає, що його бюлетень прийнятий системою. З іншого боку, виборцеві слід надати можливість внести зміни у бюлетень, який він тільки-но ввів (і тільки у цей бюлетень!) або навіть знищити його з пам’яті машини. При цьому слід установити відповідність між локальною та віддаленою копіями, якщо остання вже існує.

Забезпечення надійності роботи всієї системи. Надійною можна назвати систему Інтернет-виборів, якщо:

• вся система працює правильно навіть у разі виникнення локальних збоїв;

• нові збої призводять до поступового (а не катастрофічного) зниження продуктивності системи;

• повністю усунено ймовірність глобальних збоїв системи;

• голосуючі одержують безсумнівні підтвердження того, що їх голосів не торкнулись збої будь-якого роду;

• усунено можливість втрати бюлетеня, одержаного від виборця, через технічні проблеми після підтвердження його прийому;

• усі процедури з проведення Інтернет-виборів захищені від людських помилок або навмисних дій, які можуть вплинути на результати голосування.

К онтрольні запитання і завдання

1. Що мають за мету проекти з теледемократії і які технології для цього використовуються?

2. Схарактеризуйте ІС Верховної Ради України.

3. Яку структуру має інформаційно-технічний комплекс «РАДА»?

4. Що є вихідною інформацією інформаційно-технічного комплексу «РАДА»?

5. Які інформаційні зв’язки має система «РАДА»?

6. Яке призначення має ІС «Законопроект»?

7. Назвіть і опишіть призначення, вхідну та вихідну інформацію інформаційно-аналітичних комплексів, що входять до ІС «Законопроект».

8. Схарактеризуйте «Електронний інформаційний бюлетень».

9. На яких користувачів зорієнтовано інформаційно-пошу­кові системи, що входять до ІС Верховної Ради України?

10. Які функціональні можливості має ІС «Вибори»?

11. Обґрунтуйте думки фахівців щодо організації Інтернет-виборів:

---

• організувати традиційну систему електронної комерції лег­ше, ніж систему Інтернет-виборів;

• Інтернет-вибори варто впроваджувати поступово;

• голосування через Інтернет спочатку слід реалізувати на регулярних виборчих дільницях;

• під час проведення Інтернет-виборів до складу наглядачів необхідно включати обізнаних технічних експертів.

12. Які переваги і недоліки мають підходи до ідентифікації учасника Інтернет-голосування?

Л ітература

1. Горьовий Л. Є. та ін. Комп’ютеризована система інформаційно-аналітич­ного забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності. — К., Парламентське вид-во, 1998. — 149 с.

2. Косолапов В. Л. Автоматизированная система обработки информации и экспертных оценок при анализе общественно-политических процессов // УСиМ. — 1998. — № 1. — С. 25—32.

3. Косолапов В. Л. Информационно-аналитическая технология под­держки избирательной кампании. — http://www.cecu.kiev.ua/new/ r8/kos.htm.

4. М атеріали сайтів http://www.cs.uiowa.edu/~jones/voting/, http://www. electioncenter.org/, http://www.misq.org/discovery/articles96/.

---

Смотрите также файлы

• ___звіт___1.doc

• ___звіт___1.doc

• ___звіт___.doc

• Oporny_konspekt.doc

• ФЕОДОСИЯ - ПАЛЕРМО.doc