Користувачі реєстру — державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси, які уклали відповідні угоди з адміністратором, мають доступ до реєстру через комп’ютерну мережу, отримують довідки про відсутність або наявність заборони та арештів у зв’язку із вчиненням ними нотаріальних дій. Користувачі несуть у повному обсязі відповідальність за помилки, допущені ними при виготовленні довідок.

Для роботи реєстраторові (користувачеві) надається ідентифікатор та пароль, при цьому визначаються виконавці, які будуть працювати з програмою (оператори). Факт встановлення програми та адреса розташування комп’ютерного робочого місця реєструються Держінформ’юстом.

Підстави для внесення у реєстр відомостей про накладені заборони відчуження та арешти об’єктів нерухомого майна такі:

• накладення заборони відчуження на об’єкт нерухомого майна державним або приватним нотаріусом, які є реєстраторами;

• повідомлення про накладення заборони відчуження на об’єкт нерухомого майна державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом, які не є реєстраторами;

• повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради про накладення заборони відчуження на об’єкт нерухомого майна;

• повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна;

• повідомлення органів державної виконавчої служби про накладення арешту на об’єкти нерухомого майна.

Заборону на відчуження об’єктів нерухомого майна знімають нотаріуси, які є реєстраторами. Підставами для цього можуть бути також відповідні повідомлення від державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів, які не є реєстраторами; посадових осіб виконавчого комітету сільської, селищної або міської ради; судових і слідчих органів. Органи та особи, які надали інформацію про накладення (зняття) заборон або арештів, що вносяться до реєстру, несуть відповідальність за її вірогідність.

Повідомлення про накладення (зняття) заборони відчуження або арешту об’єктів нерухомого майна надсилаються реєстратору в день виконання відповідної дії. У ньому зазначаються такі дані: відомості про нотаріуса, орган або посадову особу, які виконали дію; дата та час виконання дії; відомості про документ, на підставі якого виконано дію (найменування, номер, дата, видавець); відомості про об’єкт, на який було накладено заборону відчуження або арешт (назва, адреса розташування, розмір част­ки, площа тощо); відомості про власника майна, щодо якого
накладено заборону відчуження або арешт (для фізичних осіб — прізвище, ім’я, по батькові; місце проживання; серія, номер та дата видачі паспорта; для юридичних осіб — найменування, юридична адреса).

Відомості про накладені заборони та арешти вносяться до реєстру в день їх надходження.

---

Довідки про відсутність або наявність заборони відчуження та арештів об’єктів нерухомого майна мають право одержувати:

• державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси;

• за письмовим запитом — суди, прокуратура, органи дізнання і слідства — у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні, а також органи державної виконавчої служби — у зв’язку з відкриттям виконавчого провадження;

• за письмовим запитом БТІ — у зв’язку зі здійсненням ними реєстрації прав власності на нерухоме майно — довідки про відсутність арештів об’єктів нерухомого майна.

7.2.3. Єдиний реєстр захисних знаків
та спеціальних бланків нотаріальних документів

Єдиний реєстр захисних знаків та спеціальних бланків нотаріальних документів — це комп’ютерна база даних, призначена для обліку надходження і витрачання спеціальних бланків і знаків, перевірки їх справжності та статистичного аналізу. Єдиний реєстр включає реєстр нотаріусів (державних і приватних, див. п. 7.2.4) і реєстр спеціальних бланків та знаків нотаріальних документів.

Реєстр запроваджений у серпні 1997 року.

Мета створення — надання нотаріусам України та правоохоронним органам можливості перевірити справжність нотаріальних документів, виконаних на спеціальних бланках нотаріальних документів, що сприяє уникненню укладання угод, які суперечать законним інтересам фізичних та юридичних осіб. Щоденно у реєстр вносяться відомості про витрачання близько 21тис. бланків.

Ведення реєстру покладено на Держінформ’юст, який також відповідає за організацію виготовлення захисних знаків, їх постачання державним нотаріальним конторам і приватним нотаріусам; ведення обліку постачання і витрачання захисних знаків та спеціальних бланків нотаріальних документів. Анало­гічні функції щодо спеціальних бланків нотаріальних документів виконує підприємство «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату» (ІВЦУН). Бланки та знаки виготовляються відповідно до зразка й опису, затверджених Міністерством юстиції України. Міністерство юстиції забезпечує організацію постачання, зберігання, обліку постачання й звітності витрачання бланків та знаків.

Відомості для внесення до реєстру надходять до Держінформ’юсту з управління юстиції, від державних нотаріальних кон­тор, приватних нотаріусів та ІВЦУН. Первинні документи обліку такі:

• у Міністерстві юстиції України — журнал реєстрації виданих свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю;

• в управлінні юстиції — журнал реєстрації приватної нотаріальної діяльності; повідомлення відділу кадрів управління юстиції про призначення, переведення та звільнення державних нотаріусів; видаткова накладна на відправлення бланків (знаків) ІВЦУН (Держінформ’юстом); звіт про витрачання бланків; копії доповідних записок про викрадені бланки та знаки; акти про прийняття-передання або знищення зіпсованих, анульованих і дефектних бланків та знаків.

---

Управління юстиції до 10 числа кожного місяця в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, надсилають Держ­інформ’юсту для ведення реєстру нотаріусів повідомлення про зміни в складі приватних нотаріусів і державних нотаріальних контор.

Державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяця надсилають Держ­інформ’юсту звіти про витрачання бланків та знаків, у яких зазначаються серія, номери бланків і знаків, коди та дата їх витрачання.

ІВЦУН щоденно надсилає до Держінформ’юсту відомості про постачання бланків державним нотаріальним конторам і приватним нотаріусам.

Копії доповідних записок про викрадені бланки та знаки державні нотаріальні контори й приватні нотаріуси надсилають до Держінформ’юсту негайно в разі виявлення факту крадіжки.

Дані, що містяться в реєстрі, доступні для перевірки всім користувачам інформаційної мережі Міністерства юстиції України. Перевірка може здійснюватись за допомогою телефонного зв’язку з черговим адміністратором реєстру.

ІВЦУН, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси відповідають за своєчасність і вірогідність відомостей, наданих Держінформ’юсту для внесення до реєстру.

Держінформ’юст відповідає за своєчасність унесення та відповідність даних у реєстрі даним звітів державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів та відомостям, наданим ІВЦУН.

7.2.4. Єдиний реєстр нотаріусів України

Єдиний реєстр нотаріусів України — це комп’ютерна база даних, у якій містяться відомості про нотаріальні округи, державні нотаріальні контори, державних та приватних нотаріусів України.

Реєстр введений у дію в серпні 1997 року.

Мета створення реєстру — забезпечення упорядкування обліку державних та приватних нотаріусів України.

Ведення реєстру здійснює Держінформ’юст. Він несе відповідальність за зміст даних реєстру. Дані, що містяться в реєстрі (за винятком особових даних), доступні для перевірки всім користувачам інформаційної мережі Міністерства юстиції України.

Інформація вноситься до реєстру на підставі повідомлень, що їх щомісяця надсилають Держінформ’юсту його філії. За своєчас­ність надання, повноту та вірогідність відомостей, що надаються філією Держінформ’юсту, відповідає директор філії.

Повідомлення про внесення відомостей до реєстру повинно містити назву регіону, дату складання повідомлення, змістову частину повідомлення, посаду і прізвище особи, яка склала пові-
домлення.

Змістова частина повідомлення складається з реквізитів таких форм:

1. «Прийом на роботу державного нотаріуса» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріаль­ною діяльністю та дата його видачі (якщо цих відомостей немає — причина їх відсутності); дата прийому на роботу; місце роботи (назва нотаріальної контори); посада; дата народження; домашня адреса та телефон (за згодою нотаріуса);

2. «Звільнення державного нотаріуса» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; місце роботи (назва нотаріальної контори); посада; дата звільнення;

3. «Переведення державного нотаріуса на іншу посаду в межах області (міста)» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та дата його видачі (якщо ці відомості відсутні — причина їх відсутності); дата переведення; нове місце роботи (назва нотаріальної контори); посада;

4. «Переведення державного нотаріуса на нову посаду в межах нотаріальної контори» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та дата його видачі (якщо ці відомості відсутні — причина їх відсутності); дата переведення; місце роботи (назва нотаріальної контори); посада (нова);

5. «Реєстрація приватної нотаріальної діяльності» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріаль­ною діяльністю та дата його видачі; номер реєстраційного по­свідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та дата його реєстрації; нотаріальний округ; поштовий індекс та адреса розташування робочого місця; робочий телефон; дата народження; домашня адреса і телефон (за згодою нотаріуса);

6. «Тимчасове припинення (призупинення) приватної нотаріаль­ної діяльності» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва
   про право на заняття нотаріальною діяльністю; дата, термін і підстава тимчасового припинення (призупинення) приватної нотаріальної діяльності;

7. «Поновлення приватної нотаріальної діяльності» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; номер реєстраційного посвідчення; дата поновлення приватної нотаріальної діяльності;

8. «Зміна адреси розташування робочого місця приватного нотаріуса (робочого телефону) в межах одного нотаріального округу» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; поштовий індекс та адреса розташування робочого місця (нового); робочий телефон (новий);

9. «Зміна нотаріального округу приватного нотаріуса» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; нотаріальний округ (новий); поштовий індекс та адреса розташування робочого місця; робочий телефон;

10. «Припинення приватної нотаріальної діяльності» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; дата і підстава припинення приватної нотаріальної діяльності (наказ начальника управління, наказ Міністра юстиції);

11. «Зміна прізвища нотаріуса» — колишнє прізвище, ім’я та по батькові; нове прізвище; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

---

7.2.5. Єдиний реєстр доручень

Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку — це комп’ютерна база даних, в якій здійснюється обов’яз­кова реєстрація посвідчених нотаріусами доручень на право користування та/або розпорядження майном, у тому числі транспорт­ними засобами, а також реєстрація припинення їх дії.

Реєстр започаткований у травні 1998 року.

Метою створення реєстру є профілактика злочинів проти влас­ності завдяки нагромадженню та використанню нотаріусами, органами ДАІ та іншими правоохоронними органами відомостей про посвідчені доручення. Щоденно у реєстрі реєструється понад 7000 доручень.

Реєстратори вносять записи про посвідчені доручення, про припинення дії доручень та перевіряють дійсність доручень через запити до реєстру.

Користувачі реєстру — державні нотаріальні контори, приват­ні нотаріуси та інші установи й організації, які уклали відповідні угоди з адміністратором, мають доступ до реєстру через комп’ютерну мережу, перевіряють дійсність доручень шляхом запитів до нього.

Установи та організації, яким може бути надано право користування реєстром (за умови, що перевірка дійсності доручень потрібна їм у зв’язку з виконанням покладених на них обов’язків і не порушує таємниці нотаріальних дій), визначаються Міністерством юстиції України.

Внесення запису до реєстру здійснюється реєстратором в день посвідчення доручення або отримання заяви про реєстрацію доручень від інших нотаріусів чи адміністратором в день отримання такої заяви. Заяви про реєстрацію доручень подаються дер-
жавними та приватними нотаріусами не пізніше наступного дня після посвідчення доручень. Реєстраційний запис має містити: номер та серію спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст доручення; дату посвідчення доручення; строк дії доручення; номер запису в реєстрі нотаріальних дій; посаду, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який посвідчив доручення.

До реєстру вносяться відомості про припинення дії доручення в разі одержання нотаріусами заяви від особи, яка видала доручення, про його скасування або заяви від особи, якій видано доручення, про відмову від нього, а також у разі одержання пові­домлень про припинення діяльності юридичної особи, від імені якої видано доручення, або про смерть громадянина, який видав доручення, про визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісти пропалим. Відомості вносяться в день їх одержання.

Реєстраційний запис про припинення дії доручення має містити: підставу і дату припинення доручення; прізвище, ім’я, по бать­кові нотаріуса, якому надійшло повідомлення про припинення дії доручення; серію та номер спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст цього доручення; дату його посвідчення; номер відповідного запису в реєстрі нотаріальних дій; посаду, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який посвідчив доручення.

---

На прохання особи, яка бажає припинити дію доручення, що було посвідчено відповідно до чинного законодавства до введення в дію Єдиного реєстру доручень або не було зареєстровано в цьому реєстрі з інших причин, нотаріус одночасно вносить до реєстру доручень реєстраційний запис та відомості про припинення дії такого доручення.

Нотаріуси при посвідченні угод за участю осіб, які діють на підставі доручень, користуються даними реєстру (за відсутності комп’ютерного доступу — за запитом до адміністратора або реєстратора, який містить серію та номер спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст доручення), перевіряючи за їх допомогою дійсність цих доручень, строк їхньої дії тощо.

7.2.6. Державний реєстр застав рухомого майна

Державний реєстр застав рухомого майна — єдина ком­п’ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про застави рухомого майна, її видання та захист від несанкціонованого доступу.

Реєстр уведений в дію 1.03.1999 р. і функціонує відповідно до статей 15, 151 Закону України «Про заставу» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1998 р. № 1185.

Мета створення реєстру — забезпечення переважного права заставодержателя у задоволенні вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих піз­ніше застав; надання в інтересах юридичних та фізичних осіб
інформації про заставлене рухоме майно або про відсутність застав рухомого майна.

Міністерство юстиції — держатель реєстру — надає завірені витяги з нього, які свідчать про внесення запису або про його відсутність.

Реєстраторами є Держінформ’юст, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, комерційні банки, які згідно з відповідними договорами з Держінформ’юстом приймають заяви про внесення записів до реєстру, внесення змін до записів, виключення записів з реєстру, приймають запити, надають витяги з реєстру та ін.

Суб’єкти реєстрації застав рухомого майна — заставодавець, заставодержатель або особи, які діють від їх імені за дорученням, орган державної податкової служби, реєстратори, держатель реєстру.

Будь-яка фізична чи юридична особа може користуватися інформацією у реєстрі шляхом підключення до нього через ком­п’ютерну мережу. Підключення здійснюється адміністратором реєстру на підставі відповідного договору.

Реєстрація застави рухомого майна в реєстрі здійснюється реєстратором за вибором заявника, яким може бути заставодержатель або заставодавець. Заява реєструється у Книзі обліку заяв, де зазначаються: вхідний номер і дата надходження заяви; відомості про заявника¹; дата реєстрації застави або відмови в реєстрації; реєстраційний код застави рухомого майна в реєстрі. У заяві зазначаються: відомості про заставодавця та заставодержателя¹ і загальний опис предмета застави¹.

---

Смотрите также файлы

• 5 КТ.doc

• 6КТ.doc

• ___звіт___1.doc

• ___звіт___1.doc

• ___звіт___.doc