ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.11.2019
Просмотров: 839
Скачиваний: 1
Під час подання заяви заявник пред’являє паспорт або інший документ, що засвідчує його особу, а в разі, коли він діє від імені заставодавця або заставодержателя, — відповідне доручення. До заяви додається документ про внесення плати за здійснення запису до реєстру.
Реєстратор видає заявникові довідку про прийняття заяви, в якій зазначаються відомості про реєстратора і заявника та дата прийняття заяви, або відмову у внесенні запису в письмовій формі з зазначенням причин відмови. Будь-яка особа на підставі такої довідки має право безоплатно отримати від реєстратора витяг, який свідчить про реєстрацію застави рухомого майна. У витягу зазначаються: дата реєстрації застави рухомого майна; відомості про заставодержателя та заставодавця; загальний опис предмета застави.
Запис до реєстру вноситься реєстратором протягом двох днів з дати прийняття заяви. Запис містить: відомості про заставодавця та заставодержателя; відомості про предмет застави; вхідний номер заяви, за якою вноситься запис; дата прийняття заяви; дата внесення відомостей до реєстру; реєстраційний код запису; відомості про реєстратора; прізвище посадової особи, яка внесла запис до реєстру. Дата внесення відомостей до реєстру, відомості про реєстратора та реєстраційний код запису в реєстрі визначаються і вносяться автоматично. Реєстраційний код запису, визначений системою, заноситься реєстратором у Книгу обліку заяв.
Датою реєстрації застави рухомого майна в реєстрі вважається дата внесення до нього відповідного запису. Протягом двох робочих днів з дати реєстрації застави рухомого майна реєстратор поштою направляє заставодержателеві та заставодавцеві витяги, які свідчать про внесення відповідного запису до реєстру і реєструються в Книзі обліку витягів. Заставодержателеві надсилається також бланк заяви про внесення змін до запису для заповнення в разі виявлення помилок у витягу.
Внесення змін до реєстру здійснюється в порядку, аналогічному до внесення записів.
Записи
про реєстрацію застави рухомого майна
у реєстрі зберігаються
з дати внесення до дати виключення
запису, але не більше
п’яти років. Заставодержатель може
продовжити термін дії
реєстрації
застави рухомого майна в будь-який час
протягом останнього року дії такої
реєстрації на наступні п’ять років
шляхом подачі відповідної заяви.
Виключення запису про реєстрацію застави рухомого майна в реєстрі виконується в разі закінчення 5-річного терміну; надходження заяви заставодержателя про виключення запису з реєстру; рішення суду. При цьому в реєстрі вказуються підстава і дата виключення запису, відомості про реєстратора. Після виключення запису з реєстру протягом двох днів заставодавцеві та заставодержателеві надсилаються відповідні витяги.
Витяг з реєстру про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно, фізичні та юридичні особи можуть одержати шляхом подання запиту держателеві реєстру або реєстратору. Запит за підписом заявника має містити один із варіантів:
-
реєстраційний код запису в реєстрі;
-
найменування або код в ЄДРПОУ для юридичної особи, що є заставодавцем;
-
прізвище, ім’я, по батькові або ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб для фізичної особи, що є заставодавцем;
-
серійний номер транспортного засобу, назва моделі, якщо предметом застави є транспортний засіб.
У запиті зазначається вид витягу (завірений чи незавірений), який бажає отримати заявник, і адреса, якщо заявник бажає отримати витяг поштою. До запиту додається документ про внесення плати за одержання витягу. Факт надання витягів реєструється в базі даних реєстру.
Існують
певні особливості реєстрації податкової
застави рухомого майна.
Підставою для реєстрації такої застави
є заява відповідного органу державної
податкової служби, яка за підписом
відповідної посадової особи подається
адміністратору реєстру.
У заяві
зазначаються відомості про платника
податків (див. примітку вище); дата
виникнення податкової застави; відомості
про орган державної податкової служби,
за заявою якого здійснюється реєстрація.
Реєстрація податкової застави здійснюється
безоплатно.
До реєстру вносяться: відомості про орган державної податкової служби — найменування, юридична адреса та код в ЄДРПОУ; вхідний номер заяви, за якою здійснюється реєстрація, та дата її надходження; відомості про платника податків (для юридичної особи — найменування, юридична адреса та код в ЄДРПОУ; для фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності — прізвище, ім’я, по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб); дата виникнення податкової застави; дата внесення відомостей до реєстру; реєстраційний код запису; вiдомостi про адміністратора; прізвище посадової особи, яка внесла запис.
Протягом двох робочих днів з дати реєстрації податкової застави адміністратор поштою направляє відповідному органу державної податкової служби та платнику податків витяги, що свідчать про внесення відповідного запису до реєстру. У витягу зазначаються: реєстраційний код запису; дата реєстрації податкової застави; дата виникнення податкової застави; відомості про платника податків; відомості про орган державної податкової служби, за заявою якого внесено запис до реєстру. Відповідному органу державної податкової служби надсилається також примірник заяви про внесення змін до запису для заповнення в разі виявлення помилок у витягу.
Записи про реєстрацію податкової застави рухомого майна у реєстрі зберігаються з дати внесення до дати виключення запису, але не більше п’яти років. Запис про податкову заставу підлягає виключенню з реєстру на підставі повідомлення відповідного органу державної податкової служби про припинення податкової застави.
7.2.7.
Єдиний державний реєстр
об’єднань
громадян та благодійних організацій
Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій — це комп’ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованої комп’ютерної системи, яка складається із сукупності електронних копій державних реєстрів об’єднань громадян та благодійних організацій, книг обліку філій, представництв всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, об’єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.
Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій введений у дію 10.03.1999 р. на виконання Законів України «Про об’єднання громадян» та «Про благодійництво та благодійні організації», а також Положення про порядок легалізації об’єднань громадян і Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, відповідно, № 40 від 26.02.1993 р. і № 382 від 30.03.1998 р.
Мета створення реєстру — забезпечення переважного права на використання назви об’єднання громадян, яке зареєстровано в реєстрі, перед іншими об’єднаннями, що легалізуються пізніше.
Реєстраторами є Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, а також управління юстиції в містах Києві та Севастополі.
У день державної реєстрації до реєстру вносять такі реквізити: реєстраційний номер і дата реєстрації; назва; статус; дата надходження документів на реєстрацію; мета діяльності; юридична адреса; відомості про засновників; відомості про органи управління; номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію, його дубліката чи дубліката статуту; відомості про зміни, внесені до статутних документів; відомості про припинення діяльності (ліквідацію, реорганізацію); реєстраційний орган, який здійснив державну реєстрацію організації.
Про зареєстровані філії та представництва всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій до реєстру вносять такі реквізити: назва філії, представництва всеукраїнської або міжнародної благодійної організації; дата надходження документів на реєстрацію; юридична адреса; номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію всеукраїнської або міжнародної благодійної організації; відомості про припинення діяльності (реорганізацію або ліквідацію); номер та дата листа-повідомлення про реєстрацію; реєстраційний орган, який здійснив реєстрацію.
Внесення до реєстру відомостей здійснюється безкоштовно.
7.2.8. Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ
Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ — це комп’ютерна база даних, що містить відомості про заповіти та спадкові справи.
Реєстр введений у дію 1 грудня 2000 року.
Мета створення реєстру — захист майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, створення єдиної системи обліку заповітів та спадкових справ, зменшення навантаження на суди за рахунок розв’язання питань спадкування у безспірному порядку.
Реєстратори — державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси — здійснюють реєстрацію посвідчення, зміни, скасування заповітів, зміни місця зберігання заповітів, заведення спадкових справ, видачу свідоцтв про право на спадщину, списання спадкових справ до архіву та зміни місця зберігання спадкових справ, а також приймають на реєстрацію відповідні заяви від інших державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів, які не є реєстраторами, та заповідачів1, виконують перевірки за даними реєстру і видають довідки про наявність або відсутність заповітів та спадкових справ.
Відповідальність за вірогідність відомостей, що вносяться до реєстру, несуть особи, які надали цю інформацію.
Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, та заведені спадкові справи підлягають обов’язковій реєстрації в реєстрі. Реєстрація здійснюється шляхом унесення запису до реєстру протягом 5 робочих днів із часу посвідчення реєстратором заповіту або не пізніше наступного робочого дня з часу отримання від інших нотаріусів або заповідачів1 відповідної заяви і не пізніше наступного робочого дня з моменту заведення спадкової справи або надходження відповідної заяви. Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться до реєстру не пізніше 5 робочих днів після видачі такого свідоцтва або не пізніше наступного робочого дня після одержання від інших нотаріусів відповідної заяви. В аналогічному порядку до реєстру вносяться реєстраційні записи про списання до архіву.
Нотаріуси, які не мають систем комп’ютерного доступу до реєстру, подають заяви встановленого зразка про реєстрацію протягом 5 робочих днів з часу посвідчення заповіту або отримання заповіту від осіб, що перераховані у ст. 40 Закону України «Про нотаріат», і не пізніше наступного робочого дня після заведення спадкової справи.
Реєстраційний запис про посвідчення заповіту має містити такі відомості: прізвище, ім’я, по батькові заповідача; дата, місце народження заповідача; серія, номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заповіту; дата, час і місце посвідчення заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким посвідчено заповіт; місце зберігання заповіту; відомості про особу, яка посвідчила заповіт; відомості про реєстратора.
Реєстраційний запис про посвідчення заповіту, що скасовує або змінює попередній заповіт, здійснюється за заявою заповідача аналогічним чином не пізніше наступного робочого дня після вчинення нотаріальних дій або не пізніше наступного робочого дня після одержання від інших нотаріусів відповідної заяви. Він має містити такі відомості: серія та номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заяви; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким засвідчується справжність підпису на заяві, якою змінюється або скасовується заповіт; дата зміни або скасування заповіту; відомості про заповідача (прізвище, ім’я та по батькові; дата народження; місце народження); відомості про заповіт, який змінюється або скасовується (серія та номер спеціального бланка нотаріального документа; дата посвідчення заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; місце посвідчення заповіту); відомості про нотаріуса, який засвідчив справжність підпису на заяві; відомості про реєстратора.
Реєстраційний запис про заведення спадкової справи містить такі відомості: номер спадкової справи; дата заведення спадкової справи; місце заведення спадкової справи; прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця; дата народження; дата смерті; відомості про нотаріуса, в провадженні якого знаходиться спадкова справа; місце зберігання спадкової справи; відомості про реєстратора.
Реєстраційний запис про видачу свідоцтва про право на спадщину має містити такі відомості: серія та номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст свідоцтва про право на спадщину; дата видачі свідоцтва; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; відомості про нотаріуса, який видав свідоцтво; відомості про реєстратора.
При надходженні заповіту або спадкової справи на зберігання до державної нотаріальної контори чи державного нотаріального архіву нотаріус безпосередньо вносить реєстраційний запис про зміну місця зберігання заповіту до реєстру або надсилає про це заяву реєстраторові.
Під час заведення спадкової справи нотаріус самостійно або шляхом подання письмового запиту реєстраторові зобов’язаний перевірити за даними реєстру наявність заведеної спадкової справи, а по закінченні 5 робочих днів після заведення спадкової справи — наявність або відсутність заповіту, складеного спадкодавцем. За результатами перевірки робиться відповідна службова позначка на заяві чи іншому документі, на підставі якого відкрита спадкова справа, і/або виготовляється витяг.
Для підтвердження факту внесення інформації до реєстру реєстратор виготовляє відповідну довідку або робить службову позначку (із зазначенням номера та дати видачі довідки) на копії заповіту, заяві про прийняття спадщини або іншому документі, що залишається у справах нотаріуса. Довідка приєднується до примірника документа, що залишається у справах нотаріуса і надається (надсилається поштою) особі, яка надала відомості на реєстрацію, протягом двох робочих днів з дати реєстрації. У разі виявлення помилок у довідці особа, яка надала відомості на реєстрацію, звертається до реєстратора із заявою про внесення змін до відповідного реєстраційного запису.
Реєстратор видає витяги про наявність або відсутність заповітів на письмовий запит нотаріусів; особи, яка є спадкоємцем за законом при пред’явленні документа, що свідчить про родинні зв’язки з спадкодавцем, та свідоцтва про смерть останнього; суду, прокуратури, органів дізнання і слідства — у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні при пред’явленні свідоцтва про смерть спадкодавця. У витягу про наявність заповіту зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові заповідача; дата, місце народження заповідача; відомості про посвідчення, зміну, скасування заповіту (дата посвідчення, зміни або скасування заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; серія та номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заповіту або заяви про зміну чи скасування заповіту; прізвище, ім’я та по батькові нотаріуса, який вчинив нотаріальні дії щодо посвідчення, зміни або скасування заповіту); відомості про місце зберігання заповіту; відомості про реєстратора.