Паризька мирна конференція

План:

1. Наміри головних держав переможниць на конференції.

2. Версальський договір з Німеччиною. Створення Ліги Націй.

3. Мирні договори з Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною.

Навчально-методичний комплекс:

1. Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 10 клас. Підручник. К., «Видавництво А.С.К.» 2003 р. стор. 41 – 63.

2. П.Б.Полянський. Всесвітня історія 10 кл. 1914-1939. Підручник. Київ «Генеза» 2003. стор. 35-54.

1. Паризька мирна конференція (18 січня 1919 р. – 21 січня 1920 р.)

18 січня 1919 р. почала свою роботу конференція в Парижі, яка була скликана для узгодження умов мирних договорів. В роботі конференції взяли участь представники 32 держав.

На конференцію не були запрошені:

• представники переможених країн;

• радянська Росія, бо країни Антанти не визнавали її існування і хотіли поділити на сфери впливу.

Усі питання узгодження текстів мирних договорів вирішувалися в:

«Раді десятьох» - входили глави держав і міністри закордонних справ США, Франції, Великої Британії, Японії, Італії.

«Раді чотирьох» (почала діяти з 3 березня 1919 р.) :

1. Велика Британія – прем’єр-міністр Д. Ллойд-Джордж

2. США – президент В. Вілсон

3. Франція – прем’єр Ж. Клемансо

4. іноді радилися з прем’єром Італії - В. Орландо.

Відкрив Паризьку мирну конференцію президент Франції Р.Пуанкаре.

Головою Паризької конференції був французький прем’єр Ж. Клемансо.

Наміри головних держав-переможниць на конференції.

США. 1. Претендували на роль лідера повоєнного світу.

2. Були зацікавлені в реалізації принципу вільної торгівлі і мореплавства.

3. Прагнули встановити свій політичний влив у Європі.

Велика Британія.

1. Намагалася закріпити досягнуте:

- першість на морях;

- контроль над більшістю німецьких колоній.

2. Хотіла перешкодити Франції стати лідером у Європі.

3. Була зацікавлена у збереженні Німецької держави для забезпечення

рівноваги сил у Європі.

Франція. 1. Прагнула ослабити Німеччину, розчленувати її на малі держави.

2. Приєднати Саарський вугільний басейн.

3. Повернути Ельзас і Лотарингію.

4. Захопити значну частину турецьких і німецьких колоній.

5. Встановити своє панівне становище у Європі.

Італія. Домагалася територій на Балканах, що входили до складу Австро- Угорщини.

Японія. 1. Прагнула захопити німецькі колонії на Далекому Сході.(Тих.океан).

2. Вимагала передати їй Шаньдун.

«14 пунктів» В.Вільсона – американська

програма мирного врегулювання.

Те, якими повинні бути принципи міжнародних відносин, американський президент В.Вільсон висловив у «14 пунктах», які були оприлюднені ще 8 січня 1918 р.

«14 пунктів» В.Вільсона визначили хід Паризької конференції і були спрямовані на встановлення миру в Європі:

1. Відмова від таємної дипломатії.

2. Мир без анексій.

3. Свобода мореплавства і торгівлі.

4. Необхідність скорочення озброєнь і встановлення гарантій для забезпечення роззброєння.

5. Справедливе врегулювання колоніальних проблем.

6. Визнання прав людей на самовизначення.

7. Визволення і відновлення Бельгії.

8. Повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції.

9. Встановлення кордонів Італії.

10. Автономія народів Австро-Угорщини.

11. Визволення від Німецької окупації територій Румунії, Сербії, Чорногорії.

12. Автономія для народів, що входили до складу Османської імперії.

13. Створення незалежної Польщі.

14. Створення Ліги Націй.

---

Висновок: «14 пунктів» В.Вільсона були спрямовані на:

• запобігання світовій війні;

• створення вільного демократичного ладу.

2. Версальський договір з Німеччиною. Створення Ліги Націй

(28 червня 1919 року).

Після запальних дискусій 28 червня 1919 р. політики виїхали до розташованого за 16-18 км. від Парижа Версалю, де й підписали договір, що увійшов в історію як Версальський. Цим документом, обсягом 200 сторінок, вирішувалася доля не лише Німеччини, а й майбутнє світу.

Договір набув чинності 10 січня 1920 р. після ратифікації його Німеччиною й чотирма союзними державами – Великою Британією, Францією, Італією, Японією.

Складався з 440 статей і одного протоколу.

В договорі узгоджувалися такі питання.

Територіальні обмеження Німеччини.

• Німеччина поступалася територіями на користь п’яти сусідніх країн, до того ж її було розчленовано на дві частини. Три міста з територією навколо них (Данциг, Саар, Мемель) підлягали управлінню Ліги Націй, у майбутньому населення цих регіонів мало право висловити шляхом плебісциту своє бажання щодо приєднання до Німеччини або навпаки. Вугільні шахти Саару передавалися Франції на 15 років. Східна Пруссія відокремлювалася від Німеччини «польським коридором».

• Усі заморські німецькі колонії відходили під мандат Ліги Націй (в основному цим мандатом скористалася Велика Британія)

• Німеччина втратила всі землі, захоплені на Сході внаслідок поразки Росії. Деякі з них (Україна, Білорусія) Росія повернула собі, а інші постали як незалежні держави – Польща, Естонія, Латвія, Литва.

Військові та політичні обмеження.

• Версальський договір забороняв загальну військову повинність у Німеччині, не дозволяв їй тримати підводний флот, військову та морську авіацію, танки. Чисельність армії, що скликалася на добровільних засадах, не повинна була перевищувати 100 тис. вояків.

• Німецькі землі на Лівому березі Рейну і смуга завширшки 50 км. на правому березі увійшли в Рейнську демілітаризовану зону (вільну від зброї).

• Заборонялося об’єднання Німеччини з Австрією.

Фінансово-економічні обмеження.

• Німеччина повинна була передати союзникам золото і коштовності, які вона отримала в ході війни від інших держав (у тому числі від Росії).

• Державам-переможцям Німеччина повинна була виплачувати значну суму репарацій. Не вдалося встановити суму репарацій. Лише у 1921 р. на Лондонській конференції була встановлена сума репарацій у 132 млрд золотих марок. Франція мала отримати 52%, Велика Британія – 22%, Італія 10% загальної суми.

Репарації – вид матеріальної відповідальності держави-агресора, що полягав у відшкодуванні за мирним договором збитків, завданих державам, що зазнали нападу.

Було вирішено створити Лігу Націй і Міжнародне бюро праці.

Підсумки:

• Версальський договір не ратифікував сенат США, щоб не зв’язувати себе участю в Лізі Націй;

• У серпні 1921 р. США уклали з Німеччиною особливий договір, без статей про Лігу Націй;

• Китай не підписав Версальський договір, бо він передбачав передання Японії провінції Шаньдун.

---

Висновки:

1. Версальський мир юридично закріпив закінчення Першої світової війни.

2. Створені Паризькою конференцією положення стали основою Версальської системи післявоєнних міжнародних відносин.

3. Договір зафіксував зміну кордонів Німеччини з Францією, Бельгією, Люксембургом, Швейцарією, Австрією, Чехо-Словаччиною за рахунок німецьких земель.

4. Договір закріпив післявоєнний порядок сил у світі, став головним документом післявоєнного мирного врегулювання проблем Західної Європи, а також інтересів провідних держав в Африці й на Близькому Сході.

5. Версальський мир не зміг запобігти новим конфліктам на міжнародній арені.

6. Умови Версальського договору принижували національну гідність німців.

7. Німеччина була поставлена у складне становище, а тому Версальський договір не міг стати основою міцного і тривалого миру.

Версальський мирний договір містив в собі статті про Лігу Націй – міжнародну, міжурядову організацію, створення якої В.Вільсон вважав ключовою проблемою конференції.

10 січня 1920 р. вважається днем створення Ліги Націй, коли набрав чинності Версальський договір.

Мета Ліги Націй – розвиток співробітництва між народами і гарантування миру і безпеки.

Статут Ліги Націй – передбачав колективні заходи – санкції – за порушення миру і безпеки.

Ліга, штаб-квартира якої розташовувалась у Женеві (Швейцарія), формально проіснувала до квітня 1946 р, хоча фактично припинила діяльність 1939 р. напередодні Другої світової війни.

Конгрес США, де перебували республіканці (прихильники ізоляціонізму) відмовився ратифікувати Версальський договір і країна не стала членом Ліги Націй. Лідерство в Лізі Націй потрапило до рук Великої Британії та Франції.

Лігу Націй було використано для розподілу німецьких колоній та володінь Туреччини, які передавалися під опіку «передовим націям».

Мандати отримали:

Велика Британія – на Ірак, Палестину, Німецьку Східну Африку, частину Того і Камеруну;

Франція – на Сирію, Ліван, частину Того і Камеруну;

Японія – на Каролінські, Марсіанські, Маршаллові острови в Тихому океані та

права на Шаньдун в Китаї.

Висновки:

1. Ліга Націй була першою міжнародною організацією, яка вела боротьбу за збереження миру.

2. Вона намагалася налагодити міжнародне співробітництво:

• в галузі охорони здоров’я;

• в організації боротьби проти наркоманії;

• у вирішенні проблем біженців;

• в розробці міжнародного робітничого законодавства.

3. Мандатна система несла в собі нові суперечності з народами колоніальних і залежних країн.

4. Проте Ліга Націй не спромоглася стати гарантом миру у світі, зупинити агресію окремих держав у 30-х рр. і захоплення ними низки держав:

• Японією Маньчжурії в 1931 р.;

• Італією Ефіопії в 1935-1936 рр.;

• Німеччино Австрії в 1938 р.;

• Німеччиною Чехо-Словаччини в 1938-1939 рр.

---

5. Ліга Націй не змогла перешкодити підготовці і розв’язанню Другої світової війни.

3. Мирні договори з Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною.

10.09. 1919 р. Сен-Жерменський договір з Австрією.

Сен-Жермен – передмістя Парижа.

За яким Австро-Угорська монархія припинила існування. Частина Південного Тіролю переходила до Італії. Чехія та Моравія стали частинами нової держави – Чехо-Словаччини; Буковина передавалася Румунії.

Австрії дозволялося мати 30-тисячну армію, її флот переходив до союзників. Заборонялося об’єднання Австрії та Німеччини.

27.11. 1919 р. Договір у Неї з Болгарією.

Частина її території відійшла до Греції, Югославії та Румунії. Армія – 20 тис. вояків. Зобов’язувалась сплачувати репарації.

4.06. 1920 р. Тріанонський договір з Угорщиною.

Договір було укладено у Тріанонському палаці у Версалі.

Дві третини угорської території передавалися Чехословаччині, Югославії та Румунії. Чисельність угорської армії обмежувалася 35 тис. вояків.

10.08.1920 р. Севрський договір з Туреччиною.

Укладено у м. Севр у Франції.

Оформлював розподіл Турецької імперії, яка втрачала близько 80% своїх володінь (Палестину, Трансіорданію, Ірак, Сирію, Ліван та інші території).

За чорноморськими протоками було встановлено міжнародний контроль країнами Антанти. Збройні сили – 50 тис. вояків.

Лозанна: перегляд мирного договору.

Багато турків були обурені Севрським договором. Ці настрої поділяв і лідер турецької революції генерал Ататюрк, який у 1921 р. повалив Османську династію. Як тільки він прийшов до влади, його війська були готові до рішучих дій щодо перегляду договору. У результаті у Лозанні (Швейцарія) у 1923 р. було підписано новий договір.

Туреччина одержала назад значні території, передані у Севрі Греції.

Країна звільнялася від виплати репарацій.

---

Смотрите также файлы

• Sigma_Comments.doc

• Біологія посібник з практичними (Зілінська).doc

• магнитное склонение.doc

• 9КТ.doc

• 8КТ.doc