Файл: ІСЦ МКР залік .docx

1 питання

Неолітична революція, передумови виникнення цивілізації. Назвіть ранні цивілізації Сходу.

Неолітична революція — (10-12 тис. р. тому) історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано із кліматичними змінами і виникненням скотарства, тваринництва,землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності. У Х-ІХ тис. до н.е. почався перехід до якісно нового етапу в розвитку кам'яного віку, що дістав назву неоліту — нового кам'яного віку. Неоліт характеризується, насамперед, значним удосконаленням техніки обробки каменю. Завдяки цій обставині було створено нові спеціалізовані й високопродуктивні види кам'яних знарядь, а також знаряддя з дерева й кісток. Було винайдено технології виробництва тканин і глиняного посуду. З'явилися й удосконалювалися первісні транспортні засоби (сани, лижі, човни). Значно зросла продуктивність праці. У той же час полювання й збиральництво поступово вичерпували свої можливості — їм на зміну прийшли ранньоземлеробські культури. Усі ці та інші пов'язані з ними зміни, включаючи і такий важливий чинник, як нагромадження досвіду й знань, привели до кардинального перевороту в системі матеріального виробництва, що дістав назву неолітичної революції.

Передумови винекнення цивілізації.

• Формування ранньоземлеробської общини, що спеціалізувалися на зернових культурах і веде осілий спосіб життя з м’яким кліматом (біля води) і м’яким ґрунтом.

• Регулярне виробництво надлишкового продукту, який стає фактично матеріальною основою для формування цивілізації.

• Розвиток технологій та зростання населення

Ранні цивілізації: Месопотамія (Давнє Дворіччя)4-3 тис. до н. е., Давньоєгипетська (Харапа) 3-2 тис. до н. е., Давньокитайська (Шан-інська) р. Хуанхе, поч. 2 тис. до н. е.

2 питання

Генеза соціальний відносин та умови становлення ранніх цивілізацій.

Дикунство→Варварство→Цивілізація

Генеза - процес започаткування і розвитку певного феномену. Людину від тварини відрізняє культура, як система норм правил.

• Сексуальна революція - заборона комунікативного інцесту (кровозмішування), формування шлюбних відносин.

Суровий егалітаризм – (рівні можливості) всі отримували їжу Була рангова нерівність – вік, стать. Споживання – колективне, видобування їжі – індивідуальне.

• Формується принцип колективобудування.

• Виникає сусідська община, таким чином виникає потреба в постійному лідері общини. Мерітократія – вид вибору влади.

• Виникає станова ієрархія замість рангової

• Піктографія – збереження ієрогліфів

• Корпоративна солідарність – причетність до влади

• Еліта утримується за рахунок надлишкового продукту

• Лідер керує надлишковим продуктом, розподіл серед еліти.

Генеза соц.. відносин сформувала умови виникнення перших цивілізацій:

1. Розвиток організаційно-управлінських організмів, які забезпечують максимальну ефективність економіки (зростання надлишкового продукту) , внутрішню стабільність, зовнішня безпека.

2. Формування ієрархічної соц.-політ системи,на основі розподілу праці, зосередження надлишкового продукту в руках можновладців, які зацікавлені в його зростанні.

3. Наявність у суспільній свідомості установки на легітимність права правлячої еліти, на престижно значущі цінності.

3 питання

Дайте визначення «цивілізації», охарактеризуйте «критерії цивілізації».

Цивілізація – самодостатня, автономна соціокультурна система, що здатна до саморозвитку. Демонструє єдність матеріальної і духовної культури, що склались за тривалий історичний час.

Критерії цивілізації (ознаки за якими відрізняють архаїчне суспільство від цивілізованого):

• Економічна сфера

  • Економічні відносини засновані на розподілі праці – професійному (воїни, жреці) і соціальному (верхи, низи)

  • Наявність централізованого виробництва та перерозподіл суспільного продукту, що вилучається правлячим прошарком через податки та організацію робочої сили для суспільних робіт.

  • Наявність обміну, що контролюється професійним купецтвом або державою

• Суспільно-політична сфера

  • В політичній структурі домінує прошарок, що зосереджує в своїх руках виконавчі або адміністративні функції і спирається на владу і таким чином формується держава, яка забезпечує систему соціально-класових відносин і єдність території. Цей прошарок застосовується примусово.

  • Домінування верхів над низами

  • Формування норм законодавства

  • Одноманітне уявлення про надприродній світ і єдність світогляду.

  • Урбанізація

  • Моральний порядок – система норм і правил поведінки, який ґрунтується на ідеях, що розробляється елітою

  • Виникнення писемності і чисел

  • Створення точних (математика, геометрія) і прогностичних наук (астрономія)

  • Фіксування міри часу, ваги та простору – є проектом творчості звільнених груп

  • Розширення уявлень про час

  • Другорядна ознака – диференціація мистецтва

    • Народне мистецтво

    • Елітарне мистецтво

4 питання

Феномен «влади-власності», його роль у формуванні структури цивілізації східного типу.

Феномен влади-власності - це структура основа неєвропейського типу суспільства, де первинною є влада, а власність – її наслідком. Функції власника обумовлені причинністю до влади (тобто до посади, а не до особистості)

Під терміном “Схід” в історичній науці прийнято розуміти суспільства не лише Азії, а й Африки та Океанії. У цьому розділі ви ознайомитеся з найтиповішими цивілізаціями Сходу, які фактично визначали, та й далі визначають, його імідж. У розгляданому періоді вчені вирізняють три основні цивілізації Сходу:близькосхідно-мусульманську, індійсько-південноазійську та китайсько-далекосхідну (вживаються й інші назви). Вони багато в чому різняться, але мають і спільні риси, що дає змогу стверджувати, що вони причетні до східної моделі розвитку суспільства. Усім їм притаманний феномен влади державної бюрократії як над безпосередньо підпорядкованими їй селянськими громадами, так і над приватними власниками (торгівці, лихварі, ремісники). Державну структуру очолює правитель, влада якого дана йому від Бога та освячена релігією. Цей феномен визначав майже всі особливості цивілізацій Сходу. Така держава не мала внутрішнього протиріччя, що зумовлювало її стабільність. Єдиною противагою держави-власника могла стати лише приватна власність, але вона цілковито корилася державі.

Проникнення європейців на Схід після великих географічних відкриттів і початок формування колоніальних імперій стали зовнішнім вторгненням приватної власності, яка руйнувала відносини, що традиційно склалися. Але в той час, що ми розглядаємо, європейці ще тільки шукали підходів до проникнення на Схід, до його багатств. За високоцінні й жадані для європейців прянощі та інші товари (посуд, шовк та ін.) Європа змушена була платити золотом і сріблом, що викачувалось із Латинської Америки, а не власними товарами,  яких Схід не потребував. Злам у цій торгівлі настав лише в ХІХ ст. Тим часом Схід жив самодостатнім життям, а за доходами на душу населення випереджав Захід. Так, 1800 р. дохід на душу населення в Китаї в цінах 1960 р. дорівнював $228, тоді, як у Західній Європі — $213.

У всіх державах Сходу система господарювання була організована за такою схемою. Кожен, хто обробляв землю, мав гарантоване право та обов'язок обробляти її та використовувати для ведення господарства всі необхідні ресурси: воду, пасовища, ліс і т. ін. Водночас право володіти й розпоряджатися землею та її ресурсами знаходилося в руках відірваного від виробництва апарату влади. Визнаючи владу державного апарату, виробники (громада селян) сплачувала в різній формі (відробіток, частина врожаю) надлишковий продукт. Цей своєрідний податок потім розподілявся для утримання владних структур. Отже, той, хто володів владою в державі, мав доступ до розподілу вироблених продуктів. Отримавши, він ставав їх власником. Тому ми кажемо, що особливістю східної цивілізації була наявність влади власника.

Міць і могутність держави залежали від сили влади та ефективності роботи механізму держави (чиновників), а в кінцевому підсумку — від регулярності обсягу податків. Своєю чергою, обсяг податків залежав від ефективності сільського господарства і продуктивності праці ремісників. Тут починав діяти зворотний механізм: держава була зацікавлена у сприянні розвиткові сільського господарства та ремесла. Тому праця індійського чи китайського селянина була продуктивнішою, ніж праця селянина європейського. Будь-яке послаблення влади призводило до розпаду великих держав і порушення традиційного життя, чого люди найбільше не хочуть. Такий негативний вплив на описану систему справляло перевищення межі реально можливої сплати податків. Таке траплялось або коли правителі ставили перед собою нереальні цілі, підриваючи ресурси держави (завойовницькі походи, грандіозне будівництво), або в разі послаблення владних структур, що призводило до зловживань з боку збирачів податків, великих власників. Тоді селяни піднімалися на боротьбу, яка іноді виливалась у тривалі селянські війни (особливо в Китаї), з метою відновити традиційну систему.

5 питання

Формування та структурна основа цивілізацій західного типу

домінування влади , громадянське суспільство , основи демократії , суспільство домінує над державою , свобода , можливість пізнати світ , держава дбає про народ.

6 питання

Періодизація світової історії

1. Передісторія

   1. 150-200 до 10 тис. років до н. е. – час існування архаїчних форм, межа – неолітична революція.

   2. 10 тис. рр.. до 4-3 тис. рр.. до н. е. – етап формування передумов ранніх цивілізацій.

2. Історія окремих цивілізацій

   1. 3-1 тис. до н. е. – межа – осьовий час

   2. 1 тис. – 16 ст. до н. е. – етап існування осьового часу

3. Макроцивілізації

   1. 16 ст. до н. е. – до наших часів – людство живе в умовах єдиного цивілізаційного простору. Точка відліку – зародження капіталістичних відносин.

7 питання

Поняття «осьового часу».

Осьовий час – це період виникнення нових (світових) релігійних і філософських систем, у центрі яких стає проблема сенсу людського існування і Бога, людини і людини, людини і світу. Це час формування людини сучасного типу.

Середина 1 тис. до н. е. – 7 тис. н. е.

Релігії:

• Індійські

  • Буддизм

  • Індуїзм

• Китайські

  • Конфуціанство

  • Даосизм

• Західно-азійські

  • Іудаїзм

  • Зороастризм

  • Іслам

  • Християнство

8 питання

Поясніть значення терміну «колонізація» та «колоніалізм». Причини і умови початку європейської колонізації Сходу.

Колонізація — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їх заселенням. Форми – 1) Господарське захоплення порожніх або слабозаселенних земель 2) Міграція до земель інших цивілізацій з повним знищенням їх культури і традицій.

Колоніалізм — підкорення народів і держав могутнішими державами з наступним поширенням на них дії свого суверенітету. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією)

(Від грец. «колонія» - поселення) Контролюють метрополію («метрополія» - материнське місто)

У 16 ст. – народний колоніалізм, що набув всесвітньо-історичного характеру – це метод , що виник в результаті експансій (розширення сфери панування) Європейських держав, і пов’язаних з пануванням групи промисловості розвинених європейських країн … світу, яка була … військового, політичного та економічного примусу з метою експлуатації і поневолення іноземних країн і народів, та прискорення свого власного розвитку за їх рахунок.

Колонізаторами виступали тільки Європейські країни, єдине виключення – Японія.

Основні причини «колоніалізму»:

1. Розвиток капіталізму в Європі, що був спрямований на розширення виробництва; бажання Європейських країн охопити своєю економічною діяльністю весь світ.

2. Великі географічні відкриття, які зробили весь світ доступним для європейської колонізаційної діяльності і надлишкові гроші для її здійснення.

3. Затвердження в Європейському менталітеті протестантської етики, яка стимулювала накопичення капіталів та їх застосування у виробництві

Форми колонізації світу європейцями (умови)

1. Господарське засвоєння терен, або слабо заселених територій (Пн. Америка, Австралія). Створення структури європейського зразка.

2. Міграція європейців у райони, де існують власні цивілізації з розвиненими державними культурними традиціями, але ці традиції виявилися слабкими і були зруйновані європейською експансією (центр. і пд. Америка). Створення гібридних структур.

3. Колонізація районів з несприятливими для європейців умовами; відбувається пригнічення місцевого населення.

4. Сх. Варіант, коли діяльність європейців здійснюється у країнах з розвиненою багатою культурою.

9 питання

Поясніть значення терміну «колонізація» та «колоніалізм». Охарактеризуйте наслідки колонізації для Сходу та її всесвітньо-історично значення.

Колонізація — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їх заселенням. Форми – 1) Господарське захоплення порожніх або слабозаселенних земель 2) Міграція до земель інших цивілізацій з повним знищенням їх культури і традицій.

Колоніалізм — підкорення народів і держав могутнішими державами з наступним поширенням на них дії свого суверенітету. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією). Це виявляється в :

1)політичному пануванні метрополії і, відповідно, домінуванні одного етносу чи нації;

2)різному порядку формування і функціонування державних інституцій метрополії та колонії;

3)обмеження населення колонії в правах.

Колоніалізм, що набув всесвітньо-історичного характеру – це метод , що виник в результаті експансій (розширення сфери панування) Європейських держав, і пов’язаних з пануванням групи промисловості розвинених європейських країн … світу, яка була … військового, політичного та економічного примусу з метою експлуатації і поневолення іноземних країн і народів, та прискорення свого власного розвитку за їх рахунок.

Колонізаторами виступали тільки Європейські країни, єдине виключення – Японія.

Наслідки колонізації для Сходу:

• Колоніалізм приніс жорстоке і беззастережне пограбування Сходу і експлуатацію його населення.

• Підрив традиційних цивілізаційних основ .. , що супроводжується зубожінням і деградацією мас.

• Початок модернізації на Сході, свавілля влади, поширення знань, техніки обмеження.

• Поширення рад, рухів національних релігій, які мали антизахідне, антиколоніальне спрямування.

Історичне значення колоніалізму

Порушення глобальної цивілізаційної рівноправності на користь європейської цивілізації.

• Колоніалізм створює умови для успішного завершення на Зх промислову революцію, яка передумовою панування Західних країн у світі.

• Світовий ринок, економіка, розподіл праці, панівна роль країн Заходу.

• Оформлення дихотомічної структури світу (поділ на 2 роди, які не поєднуються але існують)

• Зовнішній імпульс, який сприяв прискоренню розвитку східного суспільства і розпочав їх всебічну трансформацію, яка була непотрібною.

Захід

Місце зосередження метрополій, які мають на Сході колонії, центр світового устрою, який демонструє випереджаючі темпи розвитку, користуючись панівним становищем;

Індустріальна модель господарства;розвиненість економічних систем;

Стратегія збереження позиції лідера, а також економічні дистанції між метро політичною колонією за рахунок свідомої політики гальмування розвитку колоній;

Наукові (технічні ) починання,

Домінує у суспільстві і націленість на отримання мож. кредиту.

Схід

Колонії
периферійна частина світу ;

Відставання у теренах розвитку;

Аграрна сировинна модель господарства;

Слабо розвиненість економічної системи;
Подолання відставання промислового розвитку від провідних економік світу;

Домінує філософський початок і збереження існуючої системи суспільних цінностей

10 питання

Періодизація та форми колонізації Сходу європейцями.

Періодизація епохи колоніалізму на Сході

• Період торгових експансій (16-18 ст.) – метою діяльності – активізація торгівлі (прянощі, раритети, чай, шовк – найбільш актуальні)

В середньому подорож від Зах Європи до Америки – 8 місяців

Відмінне те, що легке, але дороге.

Методи експансій: грубі вторгнення європейців, масові поневолення людей, акціонерні компанії

Риси: нееквівалентний характер торгівлі, відсутність зацікавленості торгівлі із Зх.

Результат:капітали було пущено в обіг у широких масштабах, формується світовий ринок,сприяв розвитку капіталістичних відносин, завершено промислову революцію, зацікавленість до країн Сходу не зменшилась, а зросла.

• Період промислової експансії (18 – поч. 19 ст.)

Мета: перетворення країн Сходу на ринок збуту продукції і джерела сировини для Європейської промисловості.

Методи:

• Експорт капіталу на схід

• Створення промислової інфраструктури

• Підготовка кінцевих кваліфікованих кадрів

Риси: занепадає державна влада на Сході, місцеве ремесло не витримує конкуренції (Єгипет – Мухамед Алі, Ірак – Дерсі)

Результат: завершення розподілу світу між Європейськими державами і утворення колоніальних імперій.

1990р. – декларація (2 пол. 19 ст.) – отримання незалежності колоній.

Форми колонізації світу європейцями

1. Господарське засвоєння терен, або слабо заселених територій (Пн. Америка, Австралія). Створення структури європейського зразка.

2. Міграція європейців у райони, де існують власні цивілізації з розвиненими державними культурними традиціями, але ці традиції виявилися слабкими і були зруйновані європейською експансією (центр. і пд. Америка). Створення гібридних структур.

3. Колонізація районів з несприятливими для європейців умовами; відбувається пригнічення місцевого населення.

4. Сх. Варіант, коли діяльність європейців здійснюється у країнах з розвиненою багатою культурою.

11 питання

Основні риси світових відносин в колоніальний період.

Історичне значення колоніалізму

Порушення глобальної цивілізаційної рівноправності на користь європейської цивілізації.

• Колоніалізм створює умови для успішного завершення на Зх промислову революцію, яка передумовою панування Західних країн у світі.

• Світовий ринок, економіка, розподіл праці, панівна роль країн Заходу.

• Оформлення дихотомічної структури світу (поділ на 2 роди, які не поєднуються але існують)

• Зовнішній імпульс, який сприяв прискоренню розвитку східного суспільства і розпочав їх всебічну трансформацію, яка була непотрібною.

12 питання

Поняття модернізації, її зміст та форми.

Модернізація — процес трансформації традиційного суспільства в сучасне, перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й індустріального.

Основна передумова: епоха колонізації

Відбулося зіткнення двох суспільств: сильніше – Європи, слабше – Сходу.

Особливості:

• Схід познайомився з результативним розвитком капіталізму через колонізаторів, які були оснащені їх зброєю.

• Колонізатори почали покидати на Сході буржуазні ідеї (свободи, рівності, людської гідності). Вони захопили тонкий прошарок еліти.

• Екзогенні (зовнішні) фактори – відіграють основну роль у поширенні капіталізму і модернізму.

Модернізація – процес трансформації традиційного суспільства у сучасне.

Спільні риси сучасного суспільства: постійне і прискорене зростання знань і орієнтація на їх використання у досягненні найбільшої ефективності виробництва товарів і послуг.

Модернізація була викликана колонізацією.

Секуляризація – (поширення знань) і раціонально-організаційні діяльності утилітарних принципів і цінностей, які витискують ритуали і традиційні механізми.

Головний зміст модернізації – реформи, які здійснює влада.

Зразком є передові країни Заходу.

Форми модернізації на Сході:

• Економічна сфера – набуває функцій індустріалізації + технологічний розвиток, заснований на використанні наук, знань; ускладнені економічні інфраструктури (сфера послуг) поряд з аграрним сектором; сектор торгівлі і сектор послуг, поглиблення розподілу праці суспільного і технічного; з’являється буржуазія, робітники;суспільство відрізняється за ступенем фахової підготовки.

Ознака модернізації - стійкі економічні зростання.

• Політична сфера –

  • (найбільш важлива) утворення централізованих держав (влада стає більш міцною);

  • Розподіл гілок влади (це проявилося прийняттям конституції);

  • Зростання політичної активності мас (це не означає, що маси стають більш свідомими, але ж вони стають більш активними);

  • Формування сучасних політичних структур

• Соціальна сфера –

  • Відбувається розподіл сфер приватного і громадського життя;

  • Послаблюються родинні зв’язки;

  • Зростання рівня освіти, секуляризація цієї освіти і професійна спеціалізація населення(зростає якість життя);

  • Збільшення кількості населення. Залучення до досягнень культури, поширюється рівень писемності;

Наступна ознака – розвиток засобів масової інформації, поширення плюралізму у філософії, науці.

• Модернізація призводить до зменшення рівня народжуваності, зростання тривалості життя і пришвидшення роботи урбанізації роботи урбанізації.

Основний імпульс модернізації на Сході – процес запозичення

13 питання

Поняття модернізації, зміст вестернізації.

Модернізація — процес трансформації традиційного суспільства в сучасне, перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського й індустріального.

Вестернізація – процес проникнення у незахідне суспільство західних ідей, ідеалів, цінностей, культури і способу життя за рахунок витискування власних традиційних цінностей, норм та ідеалів.

Основні шляхи: Західні товари, мода, засоби масової інформації, норми поведінки, європейська освіта, діяльність …

Роль традицій особливо велика у духовному розвитку суспільства.

Вестернізація всюди здійснюється добровільно.

14 питання

Періодизація процесу модернізації східних суспільств.

Періодизація:

1. (кін. 18 – сер. 19 ст.) Підготовчий період – розуміння технічного і військового відставання і початок реформ держапарату та військової сфери

2. (сер. 19 – сер. 20 ст.) Початковий етап – початок впровадження реформ та застосування механізмів , усвідомлення лідерами Сходу потреби модернізації в соціальній сфері.

3. (сер. 20 – до 1970-х рр.) період деколонізації; апогей модернізаційних процесів на Сході - цінності Заходу сприймаються як беззаперечні, підвищується динаміка ринків, економіка , зручності.. Країни звільнились; Спостерігається соціальний захист людей, збільшення добробуту за допомогою Заходу.

4. ( з 1980-х рр. – по наш час) цивілізаційний ренесанс - поширення анти-західних рухів , націоналізація

держава перетворилася на могутню державу.

15 питання

Охарактеризуйте цивілізаційну структуру сучасного світу.

Найбільш поширене сучасне цивілізаційний поділ світу сходить до досліджень Арнольда Тойнбі. На його думку, протягом всієї історії людства існувало 18 цивілізацій, а в даний час є в наявності 6: західна, китайська (далекосхідна), латиноамериканська, російська (східноєвропейська, православна), індійська і ісламська.

виділяють ще дві цивілізації, які знаходяться в стадії формування, це африканська і океанічна. Вони виникли в результаті інтенсивного впливу західної цивілізації на варварські суспільства Африки і тропічного поясу земної кулі.

Дослідники поділяють основні цивілізації на гілки. Західну цивілізацію зазвичай ділять на європейську та північноамериканську; китайську - на конфуціанську, японську і індокитаєнезійскую, або конфуціанскую і буддистська; ісламську - на арабську, турецьку і малайську ; латиноамериканську - на латиноамериканську и Карибо-Гвианську

Цивілізаційну структуру сучасного світу можна розглядати у двох вимірах. Перший припускає її аналіз у ракурсі концепції „світу-системи” І. Валлерстайна, який передбачає виділення: „світ-системного ядра” – групи найбільш розвинених і багатих країн; „напівпериферії” – країн середньорозвинених; „периферії” – бідних і відсталих аграрно-сировинних держав з низькими, а то і від’ємними показниками темпів розвитку.

Другий вимір виходить з того, що людство, як колись, так і тепер, являє собою складну динамічну систему окремих взаємодіючих цивілізаційних світів, регіональних цивілізацій, їхніх субцивілізаційних складових, філіацій (набуття громадянства при народженні) і анклавів (територія, або частина однієї держави, оточеної зі всіх сторін територією іншої держави або частина території однієї держави, яка не має спільних меж зі своєю материнською частиною і є оточеною територією іншої держави.) У глобалізованому світі вони структуруються в ієрархічну систему, у межах якої між різними групами людства останніми десятиліттями виразно збільшується розрив у технологічному й економічному розвитку, рівні та якості життя. Північна Америка, Західна Європа і Японія, які є лідерами в інформаційній, технологічній та економічній сферах, належать до світ-системного ядра, тоді як інші цивілізаційні спільноти – до світових напівпериферії та периферії. Останнє, як і відзначена нерівномірність в економічному і технологічному розвитку, у розподілі світового багатства, накладається на власне цивілізаційні відмінності, які відбиваються насамперед у різних ідейно-ціннісно-мотиваційних підставах окремих цивілізацій. Це визначає розбалансування, деструкцію (руйнування структури будь-чого) системи відносин на планеті..

В сучасній цивілізації домінують капіталістичні ринкові відносини, з відповідними економічними, політичними інституціональними та правовими структурами. Характерним є усвідомлення переважною більшістю індивідів своєї приналежності до цієї цивілізації (свідомо чи інтуїтивно), незважаючи на мовні, культурні, релігійні чи інші відмінності. Про це, зокрема, свідчать загальносвітові події, що втягують у свій вир представників практично усіх країн і континентів. Такими проявами були в XX ст. світові економічні і фінансові кризи (1929-1933 рр., 1997-1998 рр.), Перша та Друга світові війни (1914-1917 рр. та 1939-1945 рр.), інші загальнопланетарні події і процеси.
Інституціональна єдність світової цивілізації закріплена спочатку в створенні Ліги Націй, а потім Організації Об'єднаних Націй як всесвітнього форуму з розгалуженою мережею організацій і установ економічного, політичного, гуманітарного спрямування.
нині дедалі виразніше проявляються обриси постіндустріальної, ноосферо-космічної цивілізації. її головними ознаками є передусім широка інтелектуалізація виробництва, пріоритетний розвиток науки, складної розумової праці. Якісні особливості економіки періоду зародження і становлення постіндустріальної цивілізації полягають, з одного боку, у вирішальній ролі людського розуму в формуванні та відтворенні засадних умов життя суспільства, з другого - в поступовому освоєнні космічного простору та простору Світового океану. Розкріпачення інтелектуального потенціалу суспільства, прийдешня психологічна революція визначатимуть інтенсивні шляхи становлення та зміцнення нової цивілізації.
Однією з визначальних особливостей постіндустріальної цивілізації - поступовий перехід від енергетичних до інформаційних джерел життєдіяльності людини. Інформаційно-технологічний спосіб виробництва супроводжується широкою його інформатизацією, переважанням високих технологій і науково-технічних розробок у системі виробничих чинників. Електронізація виробництва й побуту, їх широка комп'ютеризація, роботизація, з одного боку, вивільняють людину безпосередньо з виробничого процесу, ставлять її поруч з ним. З другого, на цій основі підвищуються вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня зайнятих, зростає інтелектомісткість виробництва, праці й продукту. Йдеться про формування досить гнучких і динамічних економічних систем, що визначають ходу соціального часу у XX ст. і вирішують основне завдання виробництва та обігу - ефективне використання ресурсів, гармонізацію відносин „людина-природа” та „людина-людина” на всіх рівнях мікро- і макроекономічного розвитку.
Системотвірними чинниками локальних цивілізацій є насамперед релігійні (ідеологічні), економічні, культурні та національні. Важливе значення мають також географічне та навколишнє природне середовище, структура державно-політичних інституцій. Часто-густо за основу локальних цивілізацій береться культурна спадщина.
Американський політолог С. Хантінгтон розрізняє такі локальні цивілізації: західна, конфуціанська, японська, ісламська, індуїстська, правослвно-християнська, латиноамериканська, і, можливо, африканська. Найбільш важливі відмінності між ними лежать в сфері релігії (за С.Хантінгтоном). Хантінгтон вважає, що зіткнення цивілізацій стане домінуючим фактором світової політики. Лінії розлому між цивілізаціями - це і є лінії майбутніх фронтів. У ХVП-ХVПІ ст. в західному ареалі планети конфлікти розгорталися головним чином між государями, королями, імператорами, абсолютними і конституційними монархами, які прагнули приєднати нові землі до своїх володінь. Починаючи з Великої Французької революції (1733 р.), основні лінії конфліктів стали пролягати не стільки між правителями, скільки між націями. Дана модель зберігалася і протягом XIX ст., кінець їй поклала Перша світова війна. В результаті Російської жовтневої революції 1917 року конфлікт націй поступився конфлікту ідеологій. Сторонами цього конфлікту спочатку були комунізм, нацизм і ліберальна демократія, а потім - ліберальна демократія і комунізм. Поразка комунізму, на думку, Хантінгтона, стала кінцем конфлікту ідеологій. Істотні відмінності між цивілізаціями, взаємодія між представниками різних цивілізацій супроводжується поглибленням суперечностей, посиленням фундаменталістських рухів. Зіткнення Заходу з незахідними країнами вестимуть до конфлікту цивілізацій як на мікрорівні (етнічні групи, що проживають упродовж ліній розлому, ведуть боротьбу за землі і владу), так і на макрорівні (країни, що відносяться до різних цивілізацій, суперничають за вплив у військовій і економічній сферах, прагнуть нав'язати іншим народам власні політичні і релігійні цінності).