Множину задають двома способами: простим пере­рахуванням 'її елементів або вказівкою на ознаку цих елементів. Наприклад: А = {ґ, к, х, ґ\ к\ х'} або А є мно­жина задньоязикових приголосних української мови.

Множина може складатися не тільки з багатьох, а й з одного елемента (наприклад, множина середньоязи­кових складається з одного звука [і]), може бути й порожньою (наприклад, множини довгих і коротких голосних в українській мові). Елементом множини мо­же бути інша множина (дзвінкі приголосні — підмно-жина множини приголосних, а приголосні — під мно­жина множини звуків). Належність елемента множині записується так: х є А, що читається: «елемент х нале­жить до множини А», а належність під множини мно­жині записується, як А с М (множина А є підмножи-ною множини М). Дві і більше множин можуть мати спільні елементи. У такому разі говорять, що ці мно­жини перетинаються (наприклад, множини губних приголосних і дзвінких приголосних). Поділ множин на підмножини, які не перетинаються, є класифікаці­єю елементів.

Розглянемо фонеми як множину. В мові кожна фо­нема протиставлена всім іншим. Для опису системи фо­нем будь-якої мови достатньо 12 ознак, причому кож­на з цих ознак може бути наявною або відсутньою. Таким чином, множина буде складатися з 2^і5, тобто 4096 елементів. Кожен елемент — це певне поєднання однієї ознаки з декількома іншими з дванадцяти. Отже, 12 членів однієї множини можуть поєднуватися 4096 різними способами і утворювати таку кількість підмножин. Скільки є можливих підмножин, стільки може бути і фонем, оскільки кожна підмножина — це певне поєднання ознак фонем.

Аспект мови, до якого застосовують теорію множин, називають теоретико-множинним.

Методи дослідження мови

403

Отже, сучасне мовознавство характеризується праг­ненням поєднати і розумно комбінувати різні загаль-нонаукові та спеціальні лінгвістичні методи. Це пози­тивно впливає на розвиток лінгвістики, оскільки різні методи доповнюють один одного і разом ефективніше допомагають вивчити такий складний феномен, як мова.

Запитання. Завдання

1. Що таке метод, методика і прийом у мовознавчих дослідженнях?

2. Які вихідні прийоми застосовують у мовознавчих дослідженнях?

3. Охарактеризуйте описовий метод і його прийоми.

4. У чому суть порівняльно-історичного методу? На чому він ґрунту­ється?

5. Де застосовують метод лінгвістичної географії?

6. У чому полягає специфіка зіставного методу? Що таке мовна типологія і мовні універсалі!?

7. У яких методиках реалізується структурний метод? Розкрийте суть кожної з них.

8. Які методи використовують у соціолінгвістичних і психолінг­вістичних дослідженнях?

9. Розкажіть про застосування математичних методів у мовознавстві.

Література

Основна

Кодухов В. И. Общее язьїкознание. — М., 1974. — С. 202—281.

Березин Ф. М., Головин Б. Н. Общее язьїкознание. — М., 1979. — С. 279—292. 296—307, 330—365.

---

Общее язьїкознание: Методьі лингвистических исследований / Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1973. — 318 с.

Засорина Л. Н. Введение в структурную лингвистику. — М., 1974. — С. 157—310.

Додаткова

Білецький А. О. Основні методи дослідження в сучасному мовознав­стві // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

О принципах и методах лингвистического исследования. — М., 1966.

Степанов Ю. С. Методьі и принципу современной лингвистики. — М., 1975.

Иванова Л. П. Методьі лингвистических исследований. — К., 1995.

Єрмоленко С. Я. Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. — 1981. — № 4.

Широков О. С. Современньїе проблеми сравнительно-исторического язьїковедения. — М., 1961.

Мельничук А. С. О всеобщем родствеязьїков мира // Вопр. язьїкозна-ния. — 1991. — № 2.

404

Методологія мовознавства

Жирмунский В. М. 0 некоторьіх проблемах лингвистической геогра-фии // Вопр. язьїкознания. — 1954. — № 4.

Чагишева В. И. Лингвистическая география как метод исследования язьїка // Вопр. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

Методьі сопоставительного исследования язьїков. — М., 1988.

Ярцева В. Н.Теория и практика сопоставительного исследования язьї­ков // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1986. — Т. 45. — № 6.

Универсалии и типологические исследования. — М., 1974.

Новое в лингвистике. Язьїковьіе универсалии. — М., 1970. — Вьіп. 5.

Методи структурного дослідження мови. — К., 1968.

Структурно-математичні дослідження української мови. — К., 1964.

Апресян Ю. Д. Идеи и методьі современной структурной лингвисти-ки. — М., 1966.

Проблеми та методи структурної лінгвістики. — К., 1965.

Плотников Б. А. Дистрибугивно-статистический анализ лексических значений. — Минск, 1979.

Харрис 3. Совместная встречаемость и трансформация в язьїковой структуре // Новое в лингвистике. — 1962. — Вьіп. 2.

Трансформационньїй метод в структурной лингвистике. — М., 1964.

Гульїга Е. В., Шендельс Е. И. О компонентном анализе значимьіх еди-ниц язьїка // Принципьі и методьі семантических исследований. — М., 1976.

Кузнецов А. М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. — М., 1986.

Перебийніс В. С. Статистичні методи для лінгвістів. — К., 2002.

Головин Б. Н. Язьік и статистика. — М., 1970.

Лесохин М. М., Лукьяненков К. Ф., Пиотровский Р. Г. Введение в ма-тематическуюлингвистику. — Минск, 1982.

Носенко И. А. Начала статистики для лингвистов. — М., 1981.

Література

Аветян 3. Г. Природа лингвистического знака. — Ереван, 1968.

Аврорин В. А. Проблему изучения функциональной стороньї язьїка. — Л., 1975.

АдамарЖ. Исследования психологии процесса изобретения в облас-ти математики. — М., 1970.

АдамецП.Квопросуосинтаксическойпарадигматике//Сезко$^еп5-ка шзізііка. — 1966. — XI. — № 2.

Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987.

Алпатов В. М. История лингвистических учений. — М., 1998.

Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В. Очерки по ис-тории лингвистики. —- М., 1975.

---

Андреев Н. Д., Зиндер Л. Р. О понятиях речевого акта, речи, речевой вероятности и язьїка // Вопр. язьїкознания. — 1963. — № 3.

Античньїетеории язьїка и стиля. — М.—Л., 1936.

Апресян Ю. Д. Идеи и методьі современной структурной лингвистики. — М., 1966.

Апресян Ю. Д. Лексическая семантика: Синонимические средства язьї­ка. — М., 1974.

Ардентов Б. П. Общее язьїкознание. — Кишинев, 1971.

Арутюнов С. А. Зтнические процессьі и язьік // Расьі и народьі. — М., 1985.

Арутюнова Н. Д. Предложение и его смьісл. — М., 1976.

Арутюнян Ю. В. Социально-культурное развитие и национальное са-мосознание // Социс. — 1990. — № 7.

Ахманова О. С. Фонология, морфонология, морфология. — М., 1966.

Ахунзянов 3. М. Общее язьїкознание. — Казань, 1981.

Білецький А. О. Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

Білецький А. О. Про мову і мовознавство. — К., 1996.

Базьілев В. Н. Синергетика язьїка: Овнешнение в гадательньїх практи­ках. — М., 1998.

Балли Ш. Общая лингвистика и вопросьі французского язьїка. — М., 1955.

Баран Я. А. Фразеологія в системі мови. — Івано-Франківськ, 1997.

Баранов А. Н. Категории искусственного интеллекта в лингвистичес-кой семантике. Фреймьі и сценарии //Актуальньїе проблемьі прикладного язьїкознания. — М., 1987.

Барт Р. Избранньїе работьі: Семиотика. Позтика. — М., 1989.

Басин Е. А., Краснов В. М. Социальньїй символизм // Вопр. филосо-фии. — 1971. — № 10.

Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики. — Львів, 2003.

Бацевич Ф. С. Основи комунікативноїдевіатологіі'. —Львів, 2000.

Бацевич Ф. С, Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексиколо-гии. — Львов,1997.

Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. — К., 1991.

Беликов В. И., Крьісин Л. П. Социолингвистика. — М., 2001.

Белл Р. Т. Социолингвистика: Цели, методьі и проблемьі. — М., 1980.

Бенвенист 3. Уровни лингвистического анализа // Новое в лингвис-тике. — М., 1965. — Вьіп. IV.

Березин Ф. М. История лингвистических учений. — М., 1984.

406

Література

Березин Ф. М. 0 парадигмах в истории язьїкознания XX в. // Лингвис-тические исследования в конце XX в. — М., 2000.

Березин Ф. М., Головин Б. М. Общее язьїкознание. — М., 1979.

Блакар Р. М. Язьік как инструмент социальной власти // Язьік и моде-лирование социального взаимодействия. — М., 1987.

Блзк М. Лингвистическая относительность (Теоретические воззрения Беджамена Л. Уорфа) // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

Бодузн де Куртенз И. А. Избранньїе трудьі по общему язьїкознанию. — М., 1963а. — Т. 1.

Бодузн де Куртенз И. А. Избранньїе трудьі по общему язьїкознанию. — М., 19636.— Т. 2.

Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика. — М., 1987.

Бондарко А. В. Теория морфологических категорий. — Л., 1976.

Бондарко А. В. Функциональная грамматика. — Л., 1984.

Будагов Р. А. Проблеми развития язьїка. — М., 1965.

Будагов Р. А. Система и антисистема в науке о язьіке // Вопр. язьїко­знания. — 1978. — № 4.

Будагов Р. А. Человек и его язьїк. — М., 1974.

---

Будагов Р. А. Что такое развитие и совершенствование язьїка? — М., 1977.

Булаховський Л. А. Вибрані праці в п'яти томах. — К., 1978. — Т. 3.

Бульїгина Т. В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1981. — № 4.

Бульїгина Т. В. Проблему теории и практики морфонологического опи­сання // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. — 1975. — Т. 34. — Вьіп. 4.

Вайнрайх У. Одноязьічие и многоязьічие // Новое в лингвистике. Язьі-ковьіе контактьі. — М., 1972. — Вьіп. 6.

Вайнрайх У. Язьїковьіе контакту. — К., 1979.

Васильєв Л. М. Современная лингвистическая семантика. — М., 1990.

Вежбицкая А. Язьїк. Культура. Познание. — М„ 1996.

Венцкович Р. М., Шайкевич А. Я. История язьїкознания. — М., 1974. — Вьіп. 1— 6.

Ветров А. А. Семиотика и ее основньїе проблеми. — М., 1968.

Виноградов В. А. Всегда ли система системна? // Система и уровни язьїка. — М., 1969.

Виноградов В. В. Избранньїе трудьі. Исследования по русской грам-матике. — М., 1975.

Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мо­ви. — К., 1992.

Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. — К., 1988.

Волков А. Г. Язьїк как система знаков. — М._г 1966.

Вьіготский Л. С. Мьішление и речь. — М. — Л., 1934.

Гак В. Г. Сопоставительная лексикология. — М., 1977.

Гардинер А. Различия между речью и язьїком // В. А. Звегинцев. Исто­рия язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. 2.

Георгиев В. К вопросу о балканском язьїковом союзе // Новое в лин­гвистике. — М., 1972. — Вьіп. 6.

Гируцкий А. А. Общее язьїкознание. — Минск, 2001.

Головин Б. Н. Язьїк и статистика. — М., 1970.

Горелов И. Н. Невербальньїе компонентьі коммуникации. — М., 1980.

Горнунг Б. В. Место лингвистики в системе наук и использование в ней методов других наук // Вопр. язьїкознания. — 1960. — № 4.

Література

407

Городенська К. П, Кравченко М. В. Словотвірна структура слова. — К., 1981.

Городецкий Б. Ю., Кобозева И. М., Сабурова И. Г. Ктипологии комму-никативньїх неудач // Диалоговое взаимодеиствие и представление зна­ний. — Новосибирск, 1985.

Грамматикасовременного русскоголитературного язьїка. — М., 1970.

Гримм Я. О происхождении язьїка // В. А. Звегинцев. История язьїко-знания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. 1.

Гульїга Е. В., Шендельс Е. И. О компонентном анализе значимьіх єди­ний язьїка // Принципи и методьі семантических исследований. — М., 1976.

Гумбольдт В. фон. О различии строения человеческих язьїков и его вли-янии на духовное развитие человеческого рода // В. А. Звегинцев. История язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. і.

Гухман М. М. Лингвистическая теория Л. Вайсгербера // Вопросьі тео-рии язьїка в современной зарубежной лингвистике. — М., 1961.

Гухман М. М. Понятие системьі язьїка в синхронии и диахронии // Вопр. язьїкознания. — 1962. — № 4.

Демський М. Т. Системні зв'язки в сфері фразеології // Мовознавст­во. — 1991. — № 2.

Демьянков В. 3. Когнитивная лингвистика как разновидность интер-претирующего подхода // Вопр. язьїкознания. — 1994. — № 4.

---

Денисова С. П. Типологія категорій лексичної семантики. — К., 1996.

Докулил М. К вопросу о морфологической категории // Вопр. язьїко­знания. — 1967. — № 6.

Ельмслев Л. Пролегомени ктеории язьїка // Новое в лингвистике. — М., 1960а. — Вьіп. 1.

Ельмслев Л. Язьік и речь // Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 19606. — Ч. 2.

Есперсен О. Философия грамматики. — М., 1958.

Єрмоленко С. Я. Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. —1981. — № 4.

Жинкин Н. И. Механизмьі речи. — М., 1958.

Жирмунский В. М. О некоторьіх проблемах лингвистической геогра-фии // Вопр. язьїкознания. —1954. — № 4.

Жлуктенко Ю. О. Мовні контакти. — К., 1966.

Жовтобрюх М. А. Нарис історії українського радянського мовознавст­ва (1918—1941). — К., 1991.

Журавлев В. К. Внешние и внутренние факторьі язьїковой зволюции. — М., 1982.

Журавлев В. К. Диахроническая фонология. — М., 1986.

Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. — Донецьк, 2001.

Засорина Л. Н. Введение в структурную лингвистику. — М., 1974.

Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из­влечениях. — М., 1964. — Ч. 1.; 1965. — Ч. 2.

Звегинцев В. А. Научно-техническая революция и лингвистика // Вопр. философии. — 1976. — № 10.

Звегинцев В. А. О научном наследии Вильгельма фон Гумбольдта // В. фон Гумбольдт. Избранньїетрудьі по язьїкознанию. — М., 1984.

Звегинцев В. А. Очерки по общему язьїкознанию. — М., 1962.

Звегинцев В. А. Предисловие // Н. Хомский. Аспектьі теории синтак-сиса. — М., 1972.

Звегинцев В. А. Теоретико-лингвистические предпосьілки гипотезьі Се-пира — Уорфа // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

408

Література

Зиндер Л. Р., Маслов Ю. С. Л. В. Щерба — лингвист-теоретик и пе­дагог. — Л., 1982.

Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского язьїка. — М., 1973.

Иванов В. В. Единство предмета науки о язьіке // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — М., 1973. — Т. 32. — Вьіп. 3.

Иванова Л. П. Методьі лингвистических исследований. — К., 1995.

Иллич-Свитьіч В. М. Сравнительная грамматика славянских язьїков // Советское язьїкознание за 50 лет. — М., 1967.

История лингвистических учений. Древний мир. — Л., 1980.

История лингвистических учений. Позднеесредневековье.— Л.Д991.

История лингвистическихучений.СредневековаяЕвропа. —Л.,1986.

История л ингвистических учений. Средневековьій Восток. —Л.,1981.

Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич, 1994.

Караулов Ю. Н. Частотний словарь семантических множителей русс­кого язьїка. — М., 1980.

Касевич В. Б. Морфонология. — Л., 1986.

Касевич В. Б. О когнитивной лингвистике // Общее язьїкознание и теория грамматики. — СПб., 1998.

Касевич В. Б. Проблема предмета язьїкознания // Вестник Ленин-град. ун-та. — 1974. — № 14. — Вьіп. 3.

Касевич В. Б. Семантика. Синтаксис. Морфология. — М., 1988.

Касевич В. Б. Фонологические проблеми общего и восточного язьїко­знания. — М., 1983.

Касевич В. Б. Злементьі общей лингвистики. — М., 1977.

---

Смотрите также файлы

• Історія України самостійна 2013.doc

• Історія України самостійна 2011.doc

• Загальне мовознавство, курс 5.doc

• Омонiми.Мовознавство.doc

• 18. Синонімія. Мовознавство.doc