Файл: Загальне мовознавство.doc

Програма навчальної дисципліни

Загальне мовознавство

(за вимогами кредитно-модульної системи)

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

"ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО"

(за вимогами ЕСТS)

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Предмет: ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО

Курс: підготовка бакалаврів	Напрям, спеціальність, освітньо- кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів ЕСТS: 3 Модулів: 3 Змістових модулів: 3 Загальна кількість годин: 108 Тижневих годин: 4	0101 "Педагогічна освіта" 7.010100 Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література бакалавр	Обов’язковий Рік підготовки: 5 Семестр: 9 Лекції (теоретична підготовка): 28 год. Практичні: 20 год. Самостійна робота: 60 год.

Мета викладання дисципліни забезпечити студентів підсумковими знаннями з курсу «Загальне мовознавство», узагальнивши матеріали попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін із обов'язковим теоретичним обгрунтуванням, а також поглибити теоретичний і професійний рівень філолога; ознайомити з історією мовознавства, основними напрямами, ідеями та проблемами сучасного мовознавства; оволодіти сучасними методами наукового дослідження мови; згідно з програмою для студентів 5 курсу розширити загальнолінгвістичну підготовку філолога.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

знати: - термінологію загального мовознавства,

- головні методи лінгвістичного дослідження,

- основні віхи історії розвитку мовознавства,

- основні етапи історії розвитку світової лінгвістичної думки, усвідомлювати їх як результат тривалого розвитку науки про мову,

- розуміти історію мовознавства як поглиблення і розширення лінгвістичної теорії, вдосконалення прийомів і методики лінгвістичного аналізу від античних часів до наших днів, - досягнення вітчизняного мовознавства.

в м і т и : - вільно користуватися термінологією мовознавства,

- використовувати сучасні методи дослідження мови,

- орієнтуватися в різних лінгвістичних напрямах,

- студенти повинні написати і захистити реферат з однієї з запропонованих лінгвістичних тем, щоб закріпити свої навички наукового викладення лінгвістичних питань.

ПЕРЕДМОВА

Серед мовознавчих дисциплін, що вивчаються на філологічних факультетах педагогічних вузів України і забезпечують всебічну спеціальну підготовку вчителів для середніх загальноосвітніх шкіл, особливо важливе науково-дидактичне значення має курс “Загальне мовознавство”, в якому поєднані історію лінгвістичних учень із методологією і теорією та методами мовознавства.

---

Курс “Загальне мовознавство” має безпосередній зв’язок з курсом “Вступ до мовознавства”, що вивчається студентами філологічних факультетів на 1 курсі, але разом з тим вони істотно відрізняються один від одного як своїми завданнями, так і змістом та проблематикою. Якщо курс “Вступ до мовознавства” лише вводить студентів у науку про мову, її систему понять і термінів, створює ту теоретичну лінгвістичну основу, завдяки якій вони можуть вивчати спеціальні лінгвістичні дисципліни, то курс “Загальне мовознавство” спирається на всі попередні прослухані студентами мовознавчі курси і дає їм теоретичне узагальнення, ознайомлює студентів з основними етапами історичного розвитку світової лінгвістичної думки, з розвитком теоретичних лінгвістичних ідей і принципів та методів аналізу людської мови від античного світу до кінця ХІХ ст. На практичних заняттях з цієї дисципліни необхідно звернути увагу на освоєння і осмислення студентами понятійно-термінологічної системи на різних мовних рівнях, сприяти виробленню умінь і навичок різних видів мовного аналізу та оцінки мовних явищ, рівнів у їх структурно-системних зв’язках. Сучасне мовознавство є результатом багатовікового історичного невпинного розвитку і постійного вдосконалювання наукової лінгвістичної думки.

Курс “Загальне мовознавство” систематизує знання студентів з лінгвістичної історіографії, розширює і поглиблює загальнотеоретичну підготовку студентів, озброює ідеями і проблемами сучасного мовознавства та методикою досліджування мови. Крім цього, цей курс дає ґрунтовне знайомство з системою лінгвістичної термінології, яка фактично є інструментом пояснення та осмислення мовних явищ, логічним фундаментом мовної і мовленнєвої системи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ТЕОРІЯ ТА РОЗВИТОК МОВИ. СИСТЕМНИЙ УСТРІЙ МОВИ. МЕТОДОЛОГІЯ МОВОЗНАВСТВА

Тема 1. Мовознавство як наука. Знакова природа мови. Методи дослідження мови.

Предмет мовознавства. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна. Зміст і основні завдання загального мовознавства. Місце мовознавства в си­стемі наук. Прикладне мовознавство.

Поняття про знак і знакову систему мови. Сутність і суспільна функція знака. Типи мовних знаків, їхня характеристика. Специфіка мовного знака. Своєрідність мови як знакової системи. Знаковість і одиниці мови. Сутність білатеральної та унілатеральної теорії. Мова і несловесні форми спілкування. Лінгвосеміотика.

Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу. Описовий метод. Порівняльно-історичний метод. Метод лінгвістичної географії. Зіставний метод. Структурний метод: а) дистрибутивний аналіз; б) методика безпосередніх складників; в) трансформаційний аналіз; г) компонентний аналіз. Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи. Застосування математичних методів у мовознавстві. Методи і прийоми вивчення і опису мов Філософський метод пізнання і методи часткових наук. Загальнонаукові методи лінгвістичних досліджень: спостереження , експеримент, моделювання. Лінгвістичні методи: описовий, порівняльно-історичний, порівняльний, зіставний, типологічний та ін. Метод як методика дослідження і метод як спосіб опису. Формалізовані і неформалізовані способи опису та методики опису. Метамова як спосіб опису мови. Порівняльний метод. Порівняльно-генетичний метод. Методи встановлення генетичної тотожності. Зіставний метод. Типологічний метод. Типологічна характеристика мови і типологічна класифікація мов – еталона; проблема мовних універсали. Методи структурної лінгвістики. Методи компонентного дистрибутивного і трансформаційного аналізу.

---

Тема 2. Мова і мислення. Мова і мовлення. Мова і суспільство.

Проблема співвідношення мови і мислення. Провідна роль суспільної діяльності у виникненні людської мови і свідомості. Проблема домовного мислення. Внутрішнє мовлення і мислення. Психофізичні основи зв’язку мови і мислення. Поняття про внутрішнє мовлення. Взаємозв’язок мови і мислення в системі мовних значень. Типи мовних значень. Теорія мовної відносності та її критика як ідеалістичного тлумачення взаємних стосунків мови і мислення.

Мова, мовлення і мовна діяльність. З історії вивчення проблеми мови і мовлення. Лінгвістична концепція Ф. де Соссюра щодо дихотомії мови і мовлення. Критерії розмежування лінгвальної діяльності, мови і мовлення. Гносеологічний, онтологічний і прагматичний підходи пояснення співвідношення мови і мовлення. Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення. Дихотомія мови і мовлення та практика викладання рідної (іноземної) мови. Проблема внутрішнього мовлення у сучасній психолінгвістиці.

Функції мови. Мовна норма. Суспільна природа мови. Суспільні функції мови. Соціальна зумовленість мовних явиш. Суспільний характер мовної норми. Залежність стану мови від стану суспільства.

Мова. Нація. Держава. Мова і культура. Соціолінгвістика, її предмет, завдання і проблеми. Методи соціолінгвістичного аналізу мови. Соціолінгвістика в СРСР. Інтерлінгвістика.

Тема 3. Структура і система мови.

З історії розробки проблеми. Мовна система і мовна структура як об’єкт науки про мову. Структура і система в процесі людського пізнання, диференціація цих понять. Системний характер мови. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відно­шення в мові. Структура мови. Рівні мови. Теорія ізоморфізму та ієрархії рівнів мови. Парадигматика і синтагматика як спосіб організації й функціонування мови та її величин. Критика ідеалістичного розуміння структури мови лише як сітки відношень. Своєрідність системності мови. Системні і несистемні явища в мові. Система і норма.

Фонологічна система мови. Передумови фонології. Поняття фонеми. Фонеми в парадигматиці й синтагматиці. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.

Граматична система мови. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії. Морфологічний рівень мови. Морфема. Частини мови.

Лексико-семантична система мови. Поняття лексико-семантичної системи. Парадигматичні відношення. Синтагматичні відношення слова. Епідигматичні відношення.

Проміжні рівні мови. Морфонологічний проміжний рівень мови. Словотвірний проміжний рівень мови. Фразеологічний проміжний рівень мови

Тема 4. Мова як конкретно-історична категорія. Розвиток мови .

Функціонування і розвиток мови. Синхронія і діахронія як аспекти лінгвістичного дослідження. Зміни в мовній системі та розвиток мовної системи. Прогресивний характер мовної еволюції. Чинники розвитку мови, зовнішні причини мовних змін. Внутрішні причини мовних змін. Темпи мовних змін. Мовні контакти і взаємодія мов. Двомовність та її типологія. Наслідки взаємодії мов. Поняття мовного союзу.

---

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЛІНГВІСТИКИ

Тема 5. Початкові уявлення про мову. Основні лінії розвитку мовознавства в доісторичний період. Стародавнє індійське, китайське, античне, арабське і давньоруське мовознавство.

Завдання історії мовознавства. Періодизація мовознавства. Сучасне мовознавство як результат тривалого розвитку науки про мову. Історія мовознавства як поглиблення і розширення лінгвістичної теорії, вдосконалення прийомів і методики лінгвістичного аналізу. Зачатки мовознавчих понять на Стародавньому Сході. Стародавній Єгипет. Мовознавча проблематика в Біблії та Євангелії.

Розвиток мовознавства в стародавній Індії. Питання мовознавства у філології класичної старожитності. Мовознавство в стародавній Індії. Граматика Паніні. Давньокитайське мовознавство, основні праці. Старогрецьке мовознавство про природу назв. Мовознавчі питання у спадщині Аристотеля. Логіцистична граматика Аристотеля. Платон. Вчення про мотивованість слова. Олександрійська граматична школа. Вчення олександрійців про частини мови і морфологію. Мовознавство в стародавньому Римі. Значення античної філології. Давнє арабське мовознавство. Праця Махмуда аль-Кашгарі “Диван тюркських мов”, її особливості. Давньоруське мовознавство. Перші лексикографічні роботи.

Тема 6. Європейське мовознавство епохи середньовіччя, Відродження та ХVІІ-ХVІІІ століть.

Стан мовознавства в Європі епохи середньовіччя. Багатомовні словники-каталоги: словник П. Палласа. Лінгвістичні погляди Ф.Бекона, Р.Декарта, Г.Лейбніца, Ж.Руссо, Г.Гердера, Дж.Віко. Філософські і нормативні граматики. Європейське мовознавство епохи Відродження. Європейське мовознавство ХVП-ХVІІІ століть. Лінгвістичні погляди Ж.Ж.Руссо, И.Г.Гердера, Дж. Віко та ін. Граматика Пор-Рояля. Українське мовознавство XI-XVIII ст. Вітчизняне мовознавство ХVІ-ХVІІІ століть. “Російська граматика” М.В.Ломоносова.

Тема 7. Виникнення історичного мовознавства і порівняльно-історичного методу дослідження мов.

Передвісники порівняльно-історичного мовознавства.

Погляди Братів Фрідріха і Августа Шлегелей, А.Ф.Бернарді та ін. Погляди основоположників порівняльно-історичного мовознавства. Вчення і основні праці Франца Боппа. Расмус Раск і його поняття компаративістики. Праці Якоба Грімма та сутність “закону Раска-Грімма”. Олександр Востоков як один з фундаторів порівняльно-історичного методу.

Дальший розвиток порівняльно-історичного мовознавства у першій половині ХІХ століття. Порівняльно-історичний метод у германській філології. Порівняльно-історичний метод у класичній філології. Порівняльно-історичний метод у романській філології. Порівняльно-історичне мовознавство у слов’ян (західних і південних). Генеалогічна класифікація мов на сучасному етапі розвитку мовознавства.

---

Тема 8. Лінгвістична система Вільгельма фон Гумбольдта.

Філософія мови Вільгельма Гумбольдта. Методологічна основа філософії мови В.Гумбольдта. Погляди В.Гумбольдта на мову як діяльність і як національну свідомість, на форму і зміст мови. Концепція В.Гумбольдта щодо слова як внутрішньої форми звука і поняття, як корелята предметності. Морфологічна класифікація мов В.Гумбольдта. Значення лінгвістичної діяльності В.Гумбольдта у подальшому розвитку компаративістики.

Тема 9. Натуралізм і психологізм у мовознавстві другої половини ХІХ ст. Лінгвістично-філософські погляди О.О.Потебні

Слов’янські мови як об’єкт порівняльно-історичного мовознавства. Діяльність І.І.Срезневського, М.О.Максимовича, Ф.І.Буслаєва. Біологічний напрям у мовознавстві. Формування методологічних поглядів Августа Шлейхера. Генеалогічна класифікація Августа Шлейхера. Загальна оцінка натуралізму. Макс Мюллер про відношення мови до природи та історії. Психологічний напрям у мовознавстві. Лінгвістично-психологічна теорія Геймана Штейнталя. В.Вундт як засновник етнічної психології. Погляди В.Вундта на походження мови. Методологічно-лінгвістичні основи поглядів О.О.Потебні. Погляди О.О.Потебні на походження мови, структурні компоненти слова і його внутрішню форму. Вчення О.О.Потебні про відношення між почуттям, думкою, поняттям і словом, естетичну функцію слова. О.О.Потебня про „дух” і „народний дух”. Значення праць О.О.Потебні для історії лінгвістичних учень. Філософія мови В.Вундта.

Тема 10. Третя генерація представників порівняльно-історичного мовознавства.

Формування молодограматичного (неограматичного) напряму. Теоретичні засади молодограматизму. Історизм, емпіризм. Погляди Германа Пауля. Погляди Карла Бругмана та Бертольда Дельбрюка як представників молодограматизму. Здобутки молодограматиків. Фонетичні закони. Критика універсальності звукових законів молодограматиків. Г.Шухардт та школа “Слів і речей”. Проблема схрещування мов. Територіальне варіювання мови. Креольські мови. Погляди О.О.Шахматова на розвиток східнослов’янських мов і діалектів, на закономірності розвитку граматичних форм російської мови.

Тема 11. Лінгвістичні концепції Ф. де Соссюра та їх розвиток у працях зарубіжних мовознавців.

Лінгвістичні концепції Ф. де Соссюра: вчення про мову і мовлення, мову як систему знаків, синхронію і діахронію. Розвиток лінгвістичних концепцій Ф. де Соссюра у працях зарубіжних мовознавців (напрямки досліджень Женевської школи, структуральної лінгвістики, соціологічної школи). Формування мовознавчих поглядів Ф. де Соссюра (на мову і мовлення, на мову як систему знаків, на синхронію і діахронію в лінгвістиці). Оцінка Ф. де Соссюром молодограматизму.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

ЛІНГВІСТИКА ХХ-ХХІ СТ.

---