Чернігівський Інститут Інформації Бізнесу і Права

Реферат

На тему: Місцеве самоврядування в системі народовладдя

Предмет: Муніципальне право

Виконав:

Студент групи П-091

Тєлєгін О.О.

Викладач:

Мозговий В.І.

Чернігів 2013

---

План

Вступ

1. Поняття, природа та ознаки місцевого самоврядування.

2. Система місцевого самоврядування.

3. Конституційні гарантії місцевого самоврядування

Висновки

Використана література

---

Вступ

Актуальність розгляду даного питання пояснюється тим, що побудова в Україні громадянського суспільства, де­мократичної правової держави з верховенством права, пріоритетом прав людини, поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову супроводжується становленням і розвитком місцевого самоврядування. Україна, як і інші країни СНД, пройшла складний шлях переходу від "радянської" моделі місцевого самоврядування до створення власної законодавчої бази з цього питання. "В Україні ви­знається і гарантується місцеве самоврядування", — за­значено у Конституції України (ст. 7).

У більшості демократичних країн світу організацію влади на місцях, тобто управління місцевими справами, здійснюють:

- через відповідні місцеві органи виконавчої влади (дер­жавні адміністрації), які призначаються Президентом та ви­щими центральними органами виконавчої влади;

- через представницькі та виконавчі органи, які обира­ються населенням відповідних адміністративно-територіаль­них одиниць. Зокрема, представ­ницькі органи звичайно мають назву органів місцевого самоврядування або муніци­пального управління.

Місцеве самоврядування — це право населення адмі­ністративно-територіальних одиниць безпосередньо або че­рез обрані ними органи місцевого самоврядування вирішува­ти в межах Конституції і законів значну частину державних і громадських справ.

Стаття 5 Конституції України стверджує, що влада в Ук­раїні здійснюється через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, тобто вони визнаються рівно­правними.

1. Поняття, природа та ознаки місцевого самоврядування

Державницька теорія виходить з того, що місцеве само­врядування є однією з форм (поряд з територіальною авто­номією) децентралізації державної влади на рівні територі­альних колективів, а правоздатність останніх на самостійне вирішення питань місцевого значення трактується її при­хильниками як така, що походить виключно від держави. Звідси джерелом місцевого самоврядування визнається не територіальний колектив, а держава.

Місцеве державне управління — це владний вплив дер­жави на різноманітні суспільні процеси в межах адміністра­тивно-територіальних одиниць, який здійснюється державни­ми органами виконавчої влади та посадовими особами, що призначаються центральною владою і підзвітні їй.

Місцеве самоврядування — це право населення адмі­ністративно-територіальних одиниць безпосередньо або че­рез обрані ними органи місцевого самоврядування вирішува­ти в межах Конституції і законів значну частину державних і громадських справ.

Яка ж з вище перелічених теорій місцевого самовряду­вання стала основою для створення законодавства про міс­цеве самоврядування в Україні?

Україна, як і інші країни СНД, пройшла складний шлях переходу від "радянської" моделі місцевого самоврядування до створення власної законодавчої бази з цього питання. Отже, місцеве самоврядування - багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різнобічно. Аналіз Конституції України (1996 р.) дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:

---

по-перше, відповідної засади конституційного ладу Ук­раїни,

по-друге, специфічної форми народовладдя;

по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішен­ня питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування виступає одним із найважливіших принципів органі­зації і функціонування влади в суспільстві й державі та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування про­голошується: «Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у Законодавстві країни і, по можливості, у Конституції країни».

Вперше в Україні принцип визнання місцевого само­врядування на конституційному рівні було закріплено ще в Конституції гетьмана П. Орлика - 1710 р., а пізніше в Кон­ституції УНР 1918 р., положення яких так і не були реалі­зовані. За радянських часів цей принцип рішуче заперечу­вався, він суперечив централізованому характеру радянсь­кої держави.

Визнання місцевого самоврядування як засади консти­туційного ладу означає встановлення демократичної децен­тралізованої системи управління, яка базується на само­стійності територіальних громад, органів місцевого само­врядування при вирішенні всіх питань місцевого значення.

Згі­дно ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпо­середньо через органи державної влади та органи місцево­го самоврядування. З даного конституційного положення прямо випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму і, в силу цього, місцеве самоврядування можна розглядати як окрему фор­му реалізації народом належної йому влади.

2. Система місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування має свою систему, що складаєть­ся з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного та міського голови, виконавчих органів сіль­ської, селищної, міської ради, районних та обласних рад.

Система місцевого самоврядування в Україні будується, перш за все, відповідно до адміністративно-територіального поділу, яке належить до компетенції центральної влади. Як відомо, в Україні конституційно закріплено триланкову сис­тему поділу. Адміністративно-територіальні одиниці є прос­торовою основою самоврядування і створюються державою для поліпшення управління на місцях.

Отже, територіальною основою місцевого самоврядуван­ня в Україні є село, селище, місто. Області та райони пред­ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, се­лищ, міст.

На території сіл, селищ, міст будується власна система місцевого самоврядування, яка згідно зі ст. 141 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядуван­ня в Україні" включає: територіальну громаду, сільську, се­лищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи згаданих рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

---

У місті з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" можуть утворюва­тися районні в місті ради. Останні утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який водночас є головою її виконавчого комітету.

Первинним об'єктом місцевого самоврядування, основ­ним носієм його функцій і повноважень згідно зі ст. 6 цього Закону є територіальна громада села, селища, міста.

У містах з районним поділом територіальні громади райо­нів у містах діють як суб'єкти права власності.

Формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення є місце­вий референдум, предметом якого може бути будь-яке пи­тання, віднесене Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування, і рішення якого є обов'язкови­ми до виконання на відповідній території.

Іншою формою участі громади у вирішенні питань місце­вого значення є загальні збори громадян за місцем прожи­вання, рішення яких можуть враховуватися органами місце­вого самоврядування в їх діяльності.

Нарешті, члени територіальної громади мають право місцевої ініціативи, тобто право ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого само­врядування.

Важливою ланкою системи місцевого самоврядування в Україні є ради — представницькі органи місцевого самовря­дування. До них належать сільські, селищні, міські ради.

Складовою місцевого самоврядування є сільський, се­лищний, міський голова — головна посадова особа цих те­риторіальних одиниць. Він обирається громадою, здійснює свої повноваження на постійній основі, а також головує на засіданнях ради і очолює виконавчий комітет цих рад (ст. 12 Закону).

До системи місцевого самоврядування нале­жать органи самоорганізації населення, будинкові, квар­тальні та інші органи самоорганізації населення.

Створювати їх за ініціативою жителів можуть сільські, селищні, міські, районні у місті ради, причому їм надано пра­во наділяти органи самоорганізації населення частиною власної компетенції, фінансів і майна (ст. 14 Закону).

Місцеве самоврядування здійснюється його системою на підставі таких основних принципів: народне волевиявлення, законність, гласність, колегіальність, поєднання місцевого і державних інтересів; виборність; правова, організаційна та територіально-фінансова самостійність у межах повнова­жень, визначених законами; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримка та гарантії місцевого самовряду­вання; судовий захист прав місцевого самоврядування (ст. 4 Закону).

3. Конституційні гарантії місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні забезпечується низ­кою гарантій, які являють собою конституційно-правові засоби забезпечення організації і діяльності місцевого само­врядування. Гарантії — найважливіша умова повного й ефективного здійснення органами місцевого самоврядування визначених законом їх завдань, функцій і повноважень.

---

Смотрите также файлы

• Untitle888.docx

• real.docx

• Dokument_Microsoft_Office_Word_2 (2).docx

• Гр5.docx

• Oratorske_mistetstvo_sem_nar_zal_k.docx