ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.11.2019
Просмотров: 836
Скачиваний: 1
В після збиральний період у зі ставленні з фазою викидання волоті не значно зменшується вміст водотривких агрегатів розміром 1 – 3 мм (агрономічно цінні) в усіх чотирьох досліджених варіантах, тим самим йде зростання кількості водотривких окремостей більше 3 мм.
Таким чином, аналіз показав, що в орному шарі (0 – 20 см) органічної системи землеробства без добрив кількість водотривких агрегатів розміром більше 5 мм становить 25,4%.
З глибиною (20 – 40 см) їх вміст не варіює Слід звернути увагу, що аналогічна ситуація виникає з фракціє розміром 1 – 3 мм (агрономічно цінні). Дещо інша картина вимальовується із меншою фракцією розміром менше 1 – 0,25 мм. Так, в орному шарі ґрунту (0 – 20 см) їх вміст становить 22,1%. У більш глибоких шарах ґрунту (20 – 40 см) відсоток зменшується на 0,9%. При цьому, майже ідентична ситуація виникла і із дрібною фракцією розміром менше 0,25 мм.
У той же час, практично аналогічна картина вимальовується з перепорозділом водотривких агрегатів на варіанті органічної системи землеробства з інокулянтами у порівнянні з органічною системою без добрив.
Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 0 – 20 см інтенсивної системи землеробства без добрив кількість водотривких агрегатів розміром більше 3 мм становить 20,2%. З глибиною (20 – 40 см) їх вміст практично не змінюється. Слід звернути увагу, що з глибиною уміст водотривких окремостей розміром менше 1 - 3 мм майже не варіюється. Так у шарі ґрунту 0 – 20 см кількість агрегатів 1- 3 мм становить 21,2%. З глибиною їх кількість поступово зростає і у шарі 20 – 40 см складає 22,3%. . У той же час, спостерігається найбільша кількість водотривких агрегатів дрібної фракції розміром менше 0,25 мм. Так, в орному шарі інтенсивної системи землеробства без добрив становить 33,0%, у більш глибших шарах їх вміст зменшується – 31,2%.
«Мокре» просіювання чорноземів типових показує, що при інтенсивній системі землеробства з добривами в орному шарі ґрунту (0 – 20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 19,1%. З глибиною їх уміст практично не змінюється. У той же час, з діаграми витікає, аналогічна ситуація, щодо вмісту водотривких агрегатів фракцій розміром 1 – 3 мм (агромічно цінні) та з дрібними фракціями.
Треба звернути увагу на те, що наприкінці вегетації ми не відстежили особливої диференціації в кількості водотривких агрегатів різних фракцій в умовах всіх досліджуваних системах землеробства.
Разом із тим, результати розрахунку коефіцієнта водотривкості чорноземів типових показали, що він має приблизно однакові значення в умовах всіх досліджуваних систем. Так, в допосівній період в шарі ґрунту 0-20 см контрольного варіанту органічної системи землеробства коефіцієнт структурності становить 0,8, не значно нижче в ґрунті контрольного варіанту інтенсивної системою землеробства (0,7) . Однак , вже в середині і в кінці вегетації значення їх вирівнюються. Аналогічна ситуація спостерігається і по решті варіантів . Майже ідентична тенденція зберігається і в більш глибоких шарах ґрунту.
Розділ VI
ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬГО СЕРЕДОВИЩА
Представлена дипломна робота на тему: структурно-агрегатний стан чорноземів типових в природних та агроекосистемах. У процесі обробітку ґрунтів у зв'язку з механічним подрібненням руйнується структура і в результаті погіршуються водний, повітряний, поживний та інші режими, тобто спостерігається деградація агрофізичних властивостей. Найбільш вагомим фактором, який впливає на фізичні властивості чорноземів, є високий вміст гумусу.
Найбільший вміст гумусу спостерігається в цілинних грунтах. Освоєння цілинних земель та тривале їх використання зумовлює дегуміфікацію — змешнення вмісту гумусу в орному горизонті. Основною причиною цього явища є зменшення: кількості органічних речовин, які надходять у ґрунт. Мікроорганізми, які пристосовані до розкладання певної кількості органічних решток, використовують частину гумусу для свого живлення. Це призводить до порушення природної рівноваги між синтезом і розкладанням гумусних речовин.
Зменшення вмісту гумусних речовин у ґрунті зумовлює погіршення їх фізичних властивостей і насамперед структурного стану їх і водопроникності. Погано оструктурені ґрунти легше піддаються водній і вітровій ерозії. Внаслідок ерозії посилюється процес дегуміфікації. Для регулювання деградаційних процесів розроблена низка законів та положень «Про охорону земель»
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ.
В Україні вже створено певне правове поле законодавчого забезпечення охорони земельних ресурсів, а саме:
– Конституція України;
– Земельний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс, водний кодекс, Лісовий кодекс;
– система законів України (ЗУ) щодо управління земельними ресурсами та земельними відносинами;
– закони України „Про охорону земель ” і „Про державний контроль за використанням та охороною земель ”
– Розробляється низка проектів законів, що передбачені прикінцевими статтями означених кодексів як рамкових законів України; уточнюються самі кодекси, наприклад, останні зміни до КУАП внесені 15 квітня 2008 р. ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства» N 271-VI.
Отже, в Україні існують певні юридичні підстави для ефективної боротьби з прогресуючою деградацією земельних ресурсів що прогресує, та робляться активні кроки щодо покращання законодавчого забезпечення охорони земель, зокрема, прийнятий перелік законопроектів, що мають бути розглянуті в першочерговому порядку Кабінетом Міністрів України (Указ Президента України № 1643/2005 від 21.11. 2005 р). Однак треба відмітити, що земельне законодавство України лишається ще досить недосконалим, крім того, недостатня увага приділяється правовому забезпеченню соціальних та економічних аспектів боротьби з деградацією земель і ґрунтів.
На теперішній час законодавство в частині захисту земель від деградації фактично не працює. Це пов’язано із рядом причин:
– низький рівень передбачених законом штрафних санкцій, які фактично не можуть стимулювати землекористувача застосовувати витратні ґрунтозахисні технології;
– недостатня розробленість і низький рівень стандартизації методик оцінки деградації земель;
– складність процедури встановлення порушення законодавства в частині, що стосується погіршення властивостей ґрунтів, спричиненого недбалим землекористуванням;
– не відпрацьований механізм економічного стимулювання сталого землекористування, зокрема стимулювання застосування ґрунтозахисних технологій;
– соціально-економічні проблеми сільськогосподарської галузі взагалі, низький рівень прибутковості сільськогосподарського виробництва та слабка платоспроможність значної частини землекористувачів;
не відпрацьований механізм екологічного обмеження використання земель, запобігання їх деградації.
Основним юридичним документом, що регулює використання земель в Україні є Земельний кодекс (чинний з 2002 р.). Основні положення Земельного кодексу України в сфері охорони земель такі.
Закон «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни
Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення…
Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель
Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:
забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;
пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;
нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;
поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;
публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.
Розділ. VII.
Охорона праці
Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні (Закон України про охорону праці вiд 14.10.1992 № 2694-XII)
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [ДСТУ 2293-99].
Правила безпеки при відбиранні проб ґрунту.
Будь-яка організація, яка бере участь у дослідженні ділянки і відбиранні проб, повинна мати правила безпеки, що установлюють вимоги для безпеки роботи. Дотримання правил має бути частиною умов прийому на роботу всього персоналу . Правила повинні:
– наполягати на суворому дотриманні відповідного законодавства й інструкцій;
– підкреслити необхідність обережності і пильності з боку персоналу ділянки, щоб захистити себе від небезпек під час досліджування і відбирання проб;
– підкреслити вимоги дотримуватись стандартних методів роботи, якщо вони існують;
– описати обов'язки кожного члена команди досліджування, охоплюючи обов'язки стосовно будь-якого підзаконтрактованого персоналу і широкого загалу; (ДНАОП 0.00-4.12-99.).
Таблиця 1
Здоров'я і заходи для убезпечнення, які можуть знадобитися під час досліджування ділянки (ДНАОП 0.00-4.26-96.)
|
Захисний одяг і устатковання |
Контролююче устатковання |
Заходи безпеки |
|
Комбінезони, черевики, рукавички і шоломи |
Переносні прилади для визначання вмісту газів Автоматичні газові давачі |
Навчання Системи “дозвольте працювати” |
|
Захист очей |
Персональні монітори |
Повідомлення аварійним службам |
|
Захист вух |
Контроль навколишнього середовища |
Доступ до телефонного контакту |
|
Маски для обличчя і фільтри |
|
Знезаражувальні засоби для заводу |
|
Дихальний апарат |
|
Знезаражувальні засоби для персоналу |
|
Спорядження і ремені безпеки |
|
Безпечні методи відбирання проб |
|
Ліхтарі безпеки |
|
Безпечні методи обробляння проб |
|
Вогнегасники |
|
Доступ до аварійних транспортних засобів |
|
Устатковання першої допомоги |
|
|
Загальні положення
Кожну ділянку потрібно вивчити до відвідування й у світлі виявлених специфічних особливостей розглянути заходи безпеки. У випадку сільськогосподарських досліджень, ймовірно, буде потрібна лише невелика їхня зміна від однієї ділянки до іншої. У випадку досліджень забрудненої ділянки, хоча загальні вимоги будуть ті самі, є ймовірність, що знадобляться специфічні перестороги або більш суворе дотримання заходів безпеки через специфічні особливості ділянки.
У більшості випадків на ділянці має бути як мінімум дві людини з засобами зовнішнього зв'язку. Якщо на ділянці перебуває тільки одна людина, наприклад, для сільськогосподарських цілей, потрібно встановити якусь систему повідомлення, щоб убезпечити робітника на ділянці.
Після завершення відбирання проб будь-який захисний одяг потрібно акуратно зняти і загорнути, щоб запобігти поширення забруднення. Якщо одяг потрібно очистити, його потрібно послати відповідному фахівцю з чищення разом із записами про будь-яке особливо небезпечне забруднення, яке могло відбутися. Одяг і інше захисне устатковання ні за яких обставин не можна брати ні в які житлові приміщення для миття або чищення.
Руки й обличчя перед від'їздом з ділянки потрібно вимити.
Устатковання для відбирання проб потрібно очищати від будь-яких забруднювальних речовин, які на них є, щоб запобігти їхньому поширенню. Проби потрібно підготовлювати до відправлення з відповідними ярликами, які засвідчують, що на зовнішній стороні контейнера немає забрудненого матеріалу. На ярлику має бути спеціальна примітка, яка повідомляє лабораторію, або інших осіб, які одержують зразок, якщо є будь-яке відоме чи передбачуване забруднення, що становить особливу небезпеку. Метод відправлення має забезпечувати цілісність проб до досягнення місця призначення і запобігати поширення забруднення.
Техніка безпеки при роботі в хімічній лабораторії
При користуванні електроприладами ніколи не слід забувати,що напруга 220 і 127 В може бути смертельним для людини. У різних електроприладах, що живляться від мережі як нагрівальних (муфелі, сушильні шафи, електроплитки і т.д.) так і силових (компресори, насоси) металевий корпус може виявитися під напругою, внаслідок підгоряння ізоляції проводів або недостатньо акуратного монтажу (ГОСТ Р 50571.3-94.).
Тому всі прилади, що живляться від мережі, повинні бути заземлені. Перед їхнім включенням і вимиканням необхідно переконатися в справності заземлення за допомогою спеціального пробника.
Усі працюючі в лабораторії повинні знати, де знаходиться рубильник, чи вимикач запобіжні пробки, за допомогою яких електропроводка лабораторії відключається від мережі споживання. Якщо в лабораторії виникла пожежа від електропроводки, необхідно відключити її від мережі. Після відключення пожежу можна згасити різними засобами: облямівкою, піском, водою (ГОСТ Р 50571.3-94).