Файл: otchet-3.docx

Проведені дослідження в цілому показали, що структурний стан чорнозему типового в цілому залежить від використовуваних систем основного обробітку ґрунту. Так, дані сухого просіювання показують, що

На глибині 0-10 см агрегатів розміром більше 10 мм спостерігається під час оранки - 13%,на 4,4% менше під час комбінованого обробітку та 4% менше при безполицевому. Грудочок, які пористі,механічні та міцні,тобто агрономічно цінні агрегати розміром 0,25-10мм найбільше спостерігається під час комбінованого обробітку – 85,9%. Не набагато менше при чизельному обробітку – 85,3% та на 4% менше під час оранки. Мікроагрегатів або пилу,порівнюючи з брилами та агрономічно цінними агрегатами,найменший відсоток.Наприклад під час безполицевого обробітку 5,7%,майже стільки ж під час контролю та 7,6% під час комбінованого обробітку.

В орному шарі глибиною 10 – 20см грунт менш оструктурений. Брилистої частини грунту найбільший відсоток – 14,7% виявлено під час оранки, на 4,8 менше при комбінованому та 9,3% під час чизельного обробітку.Що ж стосується грудкувато-зернистої структури то найбільший відсоток при комбінованому 82,7% та чизельному 82%,трохи меншн при оранці 78,9%.Пилуватої частини грунту,порівняно з брилами та агрономічно цінними агрегатами – найменша кількість,а саме – при оранці 6,5%,на 0,9% ільше під час комбінованого обробітку та 8,7%при безполицевому.

Варто відмітити,що у більш глибоких шарах грунту 20 -30см кількість структурних агрегатів розміром 10> мм максимальна при оранці 15,4%,в половину менше при безполицевому обробітку та 8,3% під час комбінованого.Слід відзначити,що процент грудкувато-зернистої структури найбільший при комбінованому обробітку.При оранці зміст варіює на 9% і при безполицевому обробітку на 4,6%.У той же час мікроструктурних елементів невелика кількість 6,4% при оранці,5,4% під час комбінованого обробітку та трохи бфльше під час безполицевого обробітку 9,6%.

Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 30-40 см кількість брилуватих агрегатів найбільша кількість при контролі 14,2%.При цьому при комбінованому та чизельному обробітку % майже на половину менший,а саме 7,3% і 6,7%.Слід звернути увагу,що вміст структурних окремостей розміром 0,25-10мм найменший під час оранки 77,2% і майже не варіюється при комбінованому та безполицевому 88,2% та 85,9%.У той же час з таблиці витікає що найбільший відсоток мікроагрегатів під час оранки 8,8%,найменший при комбінованому обробітк 4,5% та 7,4%під час безполицевого обробітку.

В той же час, ступінь оструктурення ґрунту виражається у вигляді коефіцієнта структурності ґрунту (К). Результати розрахунку даного коефіцієнта показали, що він, з деякими варіаціями , має приблизно однакові значення.

Таким чином, проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваної системи землеробства.

Розділ. V.

Вплив способів обробітку ґрунту на вміст водостійких агрегатів чорноземів типових

Відомо, що самоорганізуючий стан ґрунту найкраще проявляється під цілиною і перелогом, структурні агрегати набувають зернистого характеру, а великі грудки мають грудкувато-розсипчасту будову. Тривале розорювання ґрунту призводить до формування брилувато-грудкуватої та грудкувато-пилуватої структури ґрунту, отже до її погіршення та втрати агрономічної цінності за рахунок утворення брил, також відбувається зниження вмісту водотривких агрегатів. Ці зміни відбуваються, в основному, в орному шарі ґрунту.

Академік О.Н.Соколовський (1919) підкреслював необхідність знання факторів, що сприяють утворенню та збереженню агрономічно цінної зернистої структури. Він вказував, що основними факторами структури є цементуючі речовини ґрунту, ґрунтові колоїди - гумус та глина. Але їх зв'язуюча здатність проявляється лише в тому випадку, якщо вони в достатній мірі насичені іоном кальцію. Заміщення іону Са²⁺ на Na⁺, К⁺, Н⁺, NH₄⁺ веде не тільки до пептизації ґрунтових колоїдів (цементуючих речовин), але і до переміщення їх в більш глибокі шари ґрунту та формування ущільнених горизонтів.

У той же час не досить лише наявності структури, а необхідно, щоб структурні агрегати не руйнувались під дією води, що відбувається при змочувані та промиванні атмосферними опадами, які містять в собі СО₂, в результаті чого кальцій вилуговується з ґрунту. У цьому випадку в якості структуроутворюючого факторі виступає гумус, який під впливом періодичного висушування та віку частково втрачає здатність пептизуватись, навіть після видалення коагулятора - Са²⁺. Руйнування структури можливе тільки після руйнування гумусу внаслідок дії мікроорганізмів або хімічних реагентів.

За К.К.Гедройцем (1975), механізм утворення водотривкої структури в тучних чорноземах такий: ґрунти ці багаті гумусом, отже, і органічними колої­дними речовинами; кількість мінеральних колоїдних часточок буде залежати від ступеня глинистості материнської породи. Вбирний ґрунтовий комплекс насичений кальцієм і частково магнієм; навколо колоїдних часточок вбирно­го комплексу ґрунтова волога завжди багата сильним коагулятором - гідро­ксидом кальцію; тому такі ґрунти, незважаючи на багатство їх колоїдними фракціями, ніколи не мають вільних колоїдних часточок; часточки ці склеєні у мілкі агрегати, утворюючи мікроструктуру, яка не руйнується навіть при збовтуванні з водою. Внаслідок високої клеючої здатності, головним чином високодисперсної органічної частини вбирного комплексу, здатність ця збе­рігається і у тих первинних агрегатів, хоча і в меншій мірі, ніж у колоїдних часточок. Тому первинні агрегати дають у подальшому більш крупні струк­турні елементи, виконуючи, разом з тим, роль цементу для склеювання час­точок більш крупних механічних фракцій; утворюються макроструктурні елементи, які, в той же час, не можуть досягати більш-менш крупних розмі­рів, оскільки клеюча здатність колоїдних часточок у тій чи іншій своїй час­тині витрачена вже на утворення первинних агрегатів. Але ця мілка структу­ра (зерниста) має велику стійкість відносно розпиляючої дії води і подрібнюючої дії знарядь обробітку. Вчений Вершинін П.В. (1958) підкреслює, що не кожна органічна речови­на, що входить до складу ґрунтового гумусу, може надавати ґрунтовим агре­гатам водотривкості, а лише та, яка розчиняється в лугах і не розчиняється у кислотах, тобто гумінова кислота. Роботами Є.М. Мішустіна (1945), М.М. Лазарєва (1949) та інші вчені зазначають важливу роль ґрунтових мікроорганізмів у створенні водотривкої структури. Мікроорганізми сприяють накопиченню у ґрунті міцелію грибів та клеючих речовин (бактеріальний слиз), які є обов'язковою умовою формування структури. Але варто підкреслити, якщо орні ґрунти не поповнювати енергетичними і по­живними речовинами, то присутня в них мікробіологічна діяльність буде відбуватися за рахунок руйнування органічних речовин самого ґрунту, що в кінцевому рахунку призведе до погіршення водотривкості структурних агрегатів

Соколовський О.Н. (1956) висловлював, що глина і гумус повинні самі бути коагульовані кальцієм, для утворення структури. Він підтверджує тот факт, що гумус є фактором водостійкості структури. Отже стосовно вчення О.Н. Соколовського (1921) гумусові речовини зв'язуються з мінеральною частиною ґрунту двома шляхами: 1) через "місточки" з багатовалентних катіо­нів, і перш за все, кальцію; 2) внаслідок взаємної дегідратації (коагуляції) мі­неральних і органічних колоїдів. Вивчаючи механіз утворення водотривкої ґрунтової структури, І.В. Кузнєцова (1966) приходить висновку, що макроагрегати більшості досліджуваних ґрунтів утворюються за участю органічних речо­вин. При незначному вмісті органічних речовин (< 2% С) вони беруть участь у формуванні мілких фракцій ґрунтових агрегатів (0,25-3 мм), при більш ви­сокому їх вмісті вони беруть участь в утворенні і крупних фракцій агрегатів (>3 мм). Більша частина (понад 50%) макроагрегатів утворюється за участю вільних і рухомих форм органічних речовин. Менша (17-25%) і найбільш во­дотривка утворюється за участю міцнозв'язаних з мінеральною частиною ґрунту органічних речовин. Основна маса мікроагрегатів (40-60%) утворю­ється за участю органічних речовин, що міцнозв'язані з мінеральною части­ною ґрунту.

Давно вченими висвітлено, що структурний ґрунт здатний у сотні і навіть тисячі разів ефективніше всмоктувати вологу порівняно з безструктурним, розпиленим. При цьому, в просторі пор агрегатів, буде збережена волога і стане доступною для численних мешканців у ґрунті. . Чим структурніше ґрунт, тим краще в ньому умови для забезпечення мешканців ґрунту вологою, біоремедіації, збереження біорізноманіття, зменшення надмірної мінералізації органічної речовини і особливо для секвестрації вуглецю.

Слід зазначити, що однією з основних причин погіршення водотривкості агрегатів є антропогене навантаження. В кінцевому результаті призводить до погіршення щільності, яка за даними В.В.Медведєва (2008) досягає 1,3 г/см і більше. Кількість агрономічно цінних водостійких агрегатів в типових і звичайних чорноземах знизилась на 20-28 %.

Нашими дослідженнями встановлено, що на

Висновки

Отже, аналітичний огляд літературних джерел відображає, що використання органічної, сидеральної системи удобрення та багаторічних трав у системі біологічного землеробства є ефективним заходом стабілізації і підвищення родючості ґрунту та продуктивності як окремих культур, так і сівозмін у цілому.

Разом, із тим у літературі наводиться досить суперечливі дані щодо впливу різних обробітків на фізичний стан ґрунту. Ряд авторів посилається на погіршення фізичних властивостей ґрунту за безполицевих обробітків, а в роботах інших відзначається позитивний вплив обробітку без перевертання пласта.

Таким чином, вплив систем удобрення і способів основного обробітку на рівень родючості ґрунту та продуктивності сільськогосподарських рослин є актуальним предметом досліджень, але потребує додаткового вивчення результативності у конкретних ґрунтово-кліматичних і господарських умовах.

Список використаної літератури

1. Третяк A.M., Бабміндра Д.І. Земельні ресурси України та ї використання/ A.M. Третяк, Д.І. Бабміндра - К.: ТО В «ЦЗРУ», 2003. - 143 с.

2. Медведев В. В. Плотность сложения почв/ В.В. Медведев, Т. Е. Ландина, Т.Н. Лактионова -Харьков, 2004. -240 с.

3. Макаров И.П. Совершенствовать научные основы обработки почвы /И.П. Макаров// Земледелие, 1983. N 1.

4. Костычев П.А. К вопросу об обработке черноземных почв / П.А. Костычев // Сельское хозяйство и лесоводство. СПб , 1891.

5. Вильямс В.Р. Прочность и связность структуры почв / В.Р. Вильямс // Почвоведение. 1935, N 5,6.

6. Стебут И.А. Обработка почвы/ И.А. Стебут - М., 1871.

7. Овсинский И.Е. Новая система земледелия/ И.Е. Овсинский. - К: Урожай. 1989.

8. Новиков Ю.Ф., Истрати А.К. Эволюция техники земледелия и проблема эрозии // Ю.Ф. Новиков, А.К. Истрати. – Кишинев: Штиица, 1983. – 210с.

9. Фолкер Э. Безумие пахаря / Э. Фолкер. – М.: Сельхозгиз, 1959. – 227с.

10. Мальцев Т.С. Система безотвального земледелия. / Т.С. Мальцев// - М.: ВО Агропромиздат. – 1988. – 129 с

11. Францесон В.А. Избранные труды (Черноземные почвы СССР). М.: Сельхозиздат, 1963. - 378 с.

12. Чижевский М.Т. Теоретические основы и практические методы обработки почвы в различных природных зонах СССР. Докл. ТСХА/ Моск. с.-х. акад. игл. К.А.Тимирязева, i960, вып. 53, с. 5-24.

13. Кибасов, П.Т. Влияние различных способов обработки почвы на ее физические свойства, пищевой режим и урожай возделываемых культур

14. Сдобников С.С., Мощенко Ю.Б. Безотвальная обработкапочвы и условия питания яровой пшеницы. Сб. науч. работ/ Сиб.НИИ сел. хоз-ва, 1968, № 14, с. 19-27.

15. Иванов П.К., Коробова Л.И., Балабашин Н. Пути минимализации обработки почвы/ П.К. Иванов, Л.И. Коробова, Н.И. Балабашин //Земледелие, I97X, № I, с. 28-31.

16. Зубенко, В.Ф. Разумно сочетать различные способы борьбы с сорняками / В.Ф.Зубенко // Земледелие. 1988. - № 4. - С.59

17. Акентьева Л.И.,Чижова М.С. Почвозащитная обработка и использование влаги на черноземах // Земледелие, 1989, N 12, с.38.

18. Яценко В.Г. О количестве и месте углубления пахотного слоя в ceei ловичном севообороте / В.Г. Яценко // Тр. Всесоюзн. научн.-исслед. ин-т сах.свеклы. Воронеж, 1975. - Вып.З.- Т.5. - С.15-20.

19. Менделеев Д.И. Об углублении пахотного слоя подзолистых и черноземных почв./ Д.И. Менделеев// Тр.Вольного экономического общества. Т.7. Вьш.3, 1986

20. Медведєв В.В. Наукові передумови мінімілізації основного обробітку ґрунту і перспективи його впровадження в Україні / В.В. Медведєв, Т.Є. Линдіна //Вісник аграрної науки, 2001, №7, С. 5-8.

21. Моисеев К.Г., Романов И.А. Влияние длительной распашки на прочность почвенных агрегатов. Почвоведение. 2004, №6, С. 697-701.

22. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України. За ред.: М.В. Зубця і ін. Київ. «Лотос», 2004, 775 с.

23. Методические рекомендации по бесплужной системе земледелия в Полтавской области. Коллектив авторов. Полтава: «Полтава», 1979. – 26 с.

24. Методические рекомендации по применению почвозащитных технологий возделывания сельскохозяйственных культур в Полтавской области. Коллектив авторов. Полтава: «Полтава», 1980. – 20 с

25. Методические рекомендации по применению почвозащитных технологий возделывания сельскохозяйственных культур в Полтавской области. Коллектив авторов. Полтава: «Полтава», 1981. – 22 с

26. Методические рекомендации по внедрению почвозащитной бесплужной системы в Полтавской области. Коллектив авторов. Полтава: «Полтава», 1983. – 48 с

27. Моргун Ф.Т. Почвозащитное бесплужное земледелие / Ф.Т. Моргун, Н.К. Шикула. -   М.: «Колос», 1984. – 290 с.

28. Моргун Ф.Т. Поле без плуга/ Ф.Т. Моргун. - М.: Известия, 1984. – 512 с.

29. Шикула Н.К. Обработка почвы без оборота пласта - к расширенному воспроизводству почвенного плодородия/ Н.К. Шикула // Тез. докл. II съезда почвоведов и агрохимиков УССР. Харьков, 1986. с. 163-164.

30. Шикула Н.К. Обоснование и эффективность почвозащитной системы земледелия/ Н.К. Шикула, Ф.Т. Моргун //. Вест. с.-хдауки. 1982, N 7, с. 84-91.

31. Шикула Н.К. К вопросу периодичности минимальной обработки черноземов типичных/Н.К. Шикула, Т.В. Назаренко // Вестник с.-х. науки, 1986, №7, с. 10-17.

32. Шикула Н.К. Минимальная обработка черноземов и воспроизводство их плодородияю/ Н.К.Шикула, Т.В. Назаренко. - М: Агропромиздат, 1990, 320с.

33. Бараев А.И. Теоретические основы почвозащитного земледелия. /А.И Бараев.// В кн.: Проблемы земледелия. М., 1978, с. 22-36.

34. Бараев А.И. Научные основы земледелия северных областей Казахстана и степных районов Сибири. Науч. тр./ВНИИ зерн.хоз-ва, 1971, т. 4, с. 5-21

35. Доспехов Б.А., Васильев И.П., Тулимов А.М. Практикум по земледелию. М: Колос, 1977. 202 с.

36. Бонона В.П. Минимализация обработки почвы не снижает продуктивность севооборота / В.П Бонона., Т.Е. Будкалик., Т.М Чекалюк // Земледелие. – 1991. - №11. – С. 52-53

37. Вильямс В.Р Почвоведение. Земледелие с основами почвоведения / В.Р.Вильямс  // 4-ое изд. пересмотр. и дополн. М. Сельхозгиз. 1940. 448 с

38. Качинский Н.А. Структура почвы. Итоги и перспективы изучения вопроса/ Н.А. Качинский. - Москва. Изд. МГУ. 1963. 100 с.

39. Гедройц К.К. К вопросу о почвенной структуре и сельскохозяйственном ее значении. Изв. Гос. ин-та опытной агрохимии, т. 4, №3, 1926. – С. 117-127.

40. Фрагин А.Г. Зависимость структурно-функциональных свойств почвы от способа ее обработки Текст. / А.Г.Фрагин, С.А. Шульга // Науч.-техн. бюл./ ВНИИЗиЗПЭ. Курск, 1985. - Вып. 2 (45). - С. 46-50.

41. Шульга, С.А. Изменение агрофизических свойств черноземов под воздействием сельскохозяйственного использования Текст. / С.А. Шульга, Е.П. Сопина, А.А.Проценко // Современное состояние и перспективы развития заповедного дела, -М., 1985. С. 72-73.

42. Казаков В.Е. Земледелие Северного Казахстана и Западной Сибири/ В.Е. Казаков. - М.: Колос, 1967. - 450 с.

43. Чудаков В.А Прогрессивные системы обработки почвы/В.А Чудаков, Ю.В. Щербаков// Куйбышевское книжное издательство. 1988. с. 3-47.

44. Каштанов А.Н. Научные основы современных систем земледелия/ А.Н. Каштанов. - М: Агропромиздат, 1988, 256 с.

45. Коптев Н.Ф. Важная роль стерни/Н.Ф. Коптев//Кукуруза и сорго. 1990, N 5, с. 25.

46. Казюта Н.А. Влияние бесплужной обработки на агрофизические и агрохимические показатели чернозема типичного, урожайность и качество зерна ячменя/ Н.А. Казюта, Слиман Салаше// Сб. научн. тр. Харьк. с.-х. институт им. В.ВДокучаева. Харьков, 1989. с. 91-98.

47. Йодко Л.И. Чизельная – эффективная/ Л.И. Йодко, Г.Е. Йодко // Земледелие, 1989, с. 28.

48. Медведев В. В. Влияние уплотнения МТА на свойства, режимы черноземов восточно- левобережной Лесостепи Украины / В. В.Медведев, П.И. Слободюк, В.Г. Цыбулько // В кн.: Переуплотнение пахотных почв /Под ред. В.А.Ковды. М.:Наука, 1987. -С. 98-105.

49. Измальский А.А. Как высохла наша степь / А.А. Измальский // Избр.соч. М., 1949. 336с.

50. Соколовский А.Н. сельскохозяйственное почвоведение/ А.Н. Соколовский // – М: гос. изд-во с.-х. литер., 1956. – 335с.

51. Антонец С.С. Новое в бесплужной обработке почвы /С.С. Антонец // Земледелие, 1989, N 1, с. 38-40.

52. Кибасов П.Т. Влияние отвальной вспашки на влажность и пищевой режим почвы / П.Т.Кибасов // Теоретические вопросы обработки почвы. Л.: Гидрометиздат, 1969. - С.389-395.

53. Бенедичук Н.Ф. Севооборот и обработка почвы против сорняков/ Н.Ф. Бенедичук, Ф.А. Леринед //Земледелие, 1991, N 8, с. 57-60.

54. Казаков B.C. Влияние глубокой обработки на температурный режим/ B.C. Казаков, T.Л. Беликова // Земледелие, 1987, N 7, с. 34.