Файл: Лекция_подсолнечник.doc

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 01.12.2019

Просмотров: 203

Скачиваний: 2

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОНЯШНИК


Клас – Дводольні (Dicotyledones)

Родина – Айстрові (Asteraceae L.)

Рід – Helianthus

За різними класифікаціями до цього роду відносять від 50 до 264 видів. За класифікацією К. Хейзера (США) рід Helianthus включає 68 багаторічних і однорічних видів. Багаторічних видів більше, але однорічні мають значно ширший ареал. У 1980 р. А.В. Анащенко (ВІР) на основі генетико-еволюційного вивчення соняшнику розробив класифікацію, згідно якої рід Helianthus включає 10 видів: один збірний диплоїдний однорічний вид – Н. annuus L., і дев’ять багаторічних (ди-, тетра- і гексаплоїдних). В польовій культурі використовують два види: однорічний диплоїдний Н. annuus L. (2n = 34) і багаторічний гексаплоїдний Н. tuberosus L. (2n =102).

Вид Н. annuus включає три підвиди: subsp. annuus, subsp. lenticularis, subsp. petiolaris. Весь культурний соняшник за класифікацією О.В. Анащенка належить до виду Н. annuus L. підвиду annuus. Підвид annuus ділиться на чотири різновиди, які раніше називали екотипами і розрізняли між собою за тривалістю вегетаційного періоду, висотою рослин, розгалуженістю стебла, кількістю міжвузлів, довжиною та панцирністю сім’янки:

Різновид – annuus (Північно-російський екотип), скоростиглі та середньостиглі форми (вегетаційний період 75-120 днів, висота рослин 65 – 125 см). Сильно розгалужені, рідко слабо розгалужені. 10-20 міжвузлів, довжина сім’янки 8-11 мм, сім’янки панцирні.

Форма – annuus;

Форма – ornamentalis – декоративний соняшник, в тому числі і селекційні сорти.

Різновид – australis, (Південно-російський екотип) пізньостиглі рослини (вегетаційний період 135-165 днів), високорослі (200-400 см заввишки). Стебла нерозгалужені, або з розгалуженою верхівкою. 30-40 міжвузлів. 10-14 мм – довжина сім’янки. Сім’янки переважно безпанцирні. Листя велике. Придатні як вихідний матеріал в селекції кормових і силосних форм.

Форма australis

Форма intermedius – рослини переважно гібридного походження між формами australis та annuus або формою primigenius

Різновид – armeniacus, (вірменський екотип), середньостиглі форми (110-135 днів), висотою 110-200 см, переважно стебло з розгалуженою верхівкою. 18-25 міжвузлів. Листя крупне. 18-25 мм – довжина сім’янки. Сім’янки переважно безпанцирні, в основному лузальні форми.

Форма – armeniacus;

Форма – hibridis, гібридні рослини між формами armeniacus і primigenius або pustovojtii.

Різновид – pustovojtii, (середньо-російський екотип), олійний соняшник. Середньостиглі та середньопізні форми (90-135 днів), висотою 120-190 см, стебло переважно нерозгалужене, 14-23 міжвузля. Довжина сім’янки – 8-14 см. Сім’янки панцерні.

Форма – ruralis, слабко культурні вихідні форми олійного соняшнику. Стебло з розгалуженою верхівкою, сім’янки невеликі, смугасті або різнокольорові, не осипаються.

Форма – primigenius, культурний олійний соняшник, нерозгалужений.До цієї форми належать місцеві сорти народної селекції, перші селекційні сорти СРСР, майже всі сорти закордонної селекції.

Форма – pustovojtii, висококультурні сорти з високим вмістом оліїв ядрі насіння (більше 58 %) і низьким відсотком лушпиння (менше 28 %).

Різновидності соняшнику розрізняються за забарвленням насінин та наявністю панцирного шару клітин.


Характеристика найпоширеніших різновидностей соняшнику (середньоросійський екотип)


Різновидність

Забарвлення сім’янок

Наявність забарвлення смужок

Панцерність

Сіра, Striatofumosis

Сіре

Білі

Безпанцерні

Біла

Albidus

Біле

Без смужок

Безпанцерні

Сіро-срібляста Incnus

Сіро-сріблясте

Без смужок

Панцерні

Сіро-смугаста

Striatoplumbus

Темно-сіре

Грифельне

Панцерні

Чорно-вугільна

Nigritus

Чорно-вугільне

Без смужок

Панцерні

Чорно-фіолетова

Violaceonigrus

Чорно-фіолетове

Без смужок

Панцерні

Буро-смугаста Striatobrunnescens

буре

Темно-сіре, буре

Панцерні і безпанцерні


За наявністю в оплодні насінини панцирного шару сорти та гібриди поділяють на панцерні та безпанцерні. Панцерні сорти та гібриди в складі оболонки мають речовину чорного кольору (фітомелан), що містить до 76% вуглецю. Такі сорти не уражуються соняшниковою міллю.

Незалежно від групи, до якої належить соняшник, в залежності від ступеня виповненості насінин розрізняють соняшник олійний, лузальний і межеумок.


Ознаки груп соняшнику за будовою сім’янок


Ознаки

Олійний

Лузальний

Межиумок

Довжина сімянки, мм

8-14

15-22

7-18

Ширина сімянки, мм

4-8

6-13

5-12

Товщина сімянки, мм

3-6

5-7

4-6

Виповненість сім’янки

Добре виповнені, ядро заповнює порожнину, утворену оплоднем

Ядро заповнює 2/3 порожнини сім’янки

Ядро заповнює більше 2/3 порожнини сімянки, але не повністю

Ребристість оплодня

слабка

виражена

слабка

Товщина оплодня

тонкий

товстий

Середній або товстий

Лузжистість, %

20-30

46-56

30-45

Вміст олії, %

24-56

26-30

25-43

Маса 1000 насінин

58-84

70-120

60-75

Стебло

  • Висота, см

  • товщина

  • розгалудженість


75-120

Тонке

немає


150-400

Товсте

має


100-150

Середнє

немає

Діаметр кошика, см

8-20

20-50

10-25

Стійкість до вовчка та соняшникової молі

стійкі

нестійкі

нестійкі


Сортові ознаки соняшнику

(основні)


  1. Природна висота при стиглості(см):

      1. Дуже низька < 60

      2. Низька 60-100

      3. Середня 101-140

      4. Висока 141-180

      5. Дуже висока >180

      1. Стебло (положення у просторі): прямостояче, напівпоникле і поникле

      2. Розгалуженість стебла:

      нерозгалужене, слаборозгалужене, середньорозгалужене

      1. Форма кошика: увігнута, плеската, випукла, безформна

      2. Розмір кошику (діаметр, см):

      • Малий <15

      • Середній 15-25

      • Великий >25

      1. Розмір сім’янок (довжина, мм): Дуже коротка < 4,1

        1. Коротка 4,1-8,0

        2. Середня 8,1-12,0

        3. Довга 12,1-16,0

        4. Дуже довга >16

        1. Панцирність: 93-100 % у більшості сучасних сортів

        2. Лузжистість: 18 – 32 %.

        3. Олійність: до 56 %. Існує пряма залежність з тривалістю вегетаційного періоду. У пізньостиглих форм олійність вища, у скоростиглих – менша. У скоростиглих – до 33%. У деяких пізньостиглих може сягати 70 %. Олійність залежить від живлення (азот – знижує, Р і К – підвищують).

        4. М1000= 56-96 г

        5. Тривалість вегетаційного періоду: скоростиглі, середньоранні, середньостиглі та середньопізні

        6. Стійкість до вовчка: сорти, стійкі до раси В, називаються стійкими, а стійкі до раси А, але не стійкі до раси В – нестійкими до вовчка

        7. Посухостійкість: середня, висока



        Методика експертизи сортів на відмітність, однорідність та стабільність передбачає також визначення таких ознак:


        1. Гіпокотиль. Антоціанове забарвлення: відсутнє, слабке, середнє, сильне, дуже сильне.

        2. Сім’ядолі: а) форма: еліптична, видовжена, лопатоподібна, яйцеподібна

        б)розмір: маленькі, середні, великі.

        1. Листкова пластинка

          • Розмір(площа листкової пластинки, мм2)

          • Дуже маленький <150

          • Маленький 150-300

          • Середній 301-450

          • Великий 451-600

          • Дуже великий >600

            • Форма: видовжена, ланцетоподібна, трикутна, серцеподібна, округла

            • Колір

            • Світло-зелений

            • Зелений

            • Темно-зелений

              • Кут розходження бічних жилок

              • Гострий менше 800

              • Прямий або майже прямий 81-1000

              • Тупий більше1000

                • Блиск: відсутній, наявний

                • Пухирчастість: відсутня або дуже слабка, слабка, середня, сильна, дуже сильна

                • Розмір зубчика: малий, середній, великий

                • Регулярність зубчиків: регулярні та нерегулярні

                • Форма поперечного розміру: увігнута, плеската, опукла

                • Вушка: відсутні, наявні

                • Кут відхилення черешка від стебла (визначаються листки на 2/3 висоти стебла від ґрунту):

                • Дуже малий <300

                • Малий 31-400

                • Середній 41-500

                • Великий 51-600

                • Дуже великий >600

                  • Відстань (прямовисна) між кінцем листкової пластинки і основою черешка (визначають на листку, який знаходиться на 2/3 висоти стебла від ґрунту): низько, посередині, дуже високо

                  1. Стебло та черешок листка, антоціанове забарвлення: відсутнє, наявне

                  2. Стебло, опушення верхівки: слабке, сильне

                  3. Язичкові квітки:

                    1. Кількість: мало, середня кількість, багато, дуже багато

                    2. Форма: видовжена, овальна, округла, дзвоникоподібна, зросла у трубочку з прапорцем

                    3. Колір: слонової кості, світло-жовтий, жовтий

                    1. Трубчасті квітки:

                      1. колір: жовтий, пурпуровий

                      2. антоціанове забарвлення приймочки: відсутнє або дуже слабке, середнє, дуже сильне

                    1. Листки обгортки

                    1. Кількість тильних листків обгортки: мало, багато

                    2. Форма: видовжена, округла

                    3. Антоціанове забарвлення: відсутнє, наявне

                    1. Кошик

                    1. Прикріплення до стебла: вузьке, середнє, широке

                    2. Форма з боку сім'янок (при стиглості): увігнута, плеската, випукла, безформна

                    3. Положення у просторі (кут у градусах при достиганні):

                      • Горизонтальне (00)

                      • Вертикальне (900)

                      • Напівповернене вниз (1350)

                      • Повернене вниз (1800)

                    1. Рослина:

                    а. Ступінь нахилу стебла (положення у просторі): прямостоячий, напівпохилий, похилий

                    б. Розгалуженість: відсутня, наявна

                    в. Природне розташування найближчих бокових кошиків по відношенню до центрального кошика (у кінці цвітіння): нижнє, верхнє

                    г. Тип розгалуженості при стиглості: нижня, верхня, по всій висоті з центральним кошиком

                    1. Сім’янка:

                    1. Розмір: малий, середній, великий

                    2. Форма: видовжена, видовжено-яйцеподібна, широко-яйцеподібна, округла

                    3. Товщина: тонка, середня, товста

                    4. Основний колір: білий, коричневий, сірий, темно-сірий, чорний

                    5. Мармуровість: відсутня, наявна

                    6. Смугастість: відсутня, наявна

                    7. Колір смуг: білий, сірий, фіолетово-сірий

                    8. Розташування смужок: по краях, бічне, по краях і бічне одночасно

                    9. Ширина (мм):

                    • Дуже вузька < 2,1

                    • Вузька 2,1-4,0

                    • Середня 4,1-6,0

                    • Широка 6,1-8,0

                    • Дуже широка >8,0

                    1. Ступінь заповнення ядром: слабка, середня, повна


                    Методи визначення панцирності соняшнику

                    В насінні соняшнику верхні клітини склеренхіми виділяють чорну речовину – фіто мелан, яка містить 76 % вуглецю й утворює панцирний шар між пробковою тканиною та склеренхімою. На сьогодні використовують три методи визначення панцирності насіння соняшнику:

                    1. – Механічний. Використовується для білих і сіро-сріблястих форм. Здійснюється шляхом механічного зчищення верхнього шару оплодня. У панцирних форм під ним знаходиться темний шар з фіто меланом.

                    2. – Фізичний. У сіро-смугастих сортів і гібридів панцирність визначають запарюванням насіння окропом протягом 10 хв. Після охолодження води до кімнатної температури панцирні сім’янки стають темнішими, а безпанцирні – світло-сірими.

                    3. – Хімічний. У сортів та гібридів з чорним забарвленням насіння панцирність визначають шляхом обробки насіння двохромовосірчаною сумішшю. Готують її з 85 частин (за об’ємом) двохромовокислого калію і 15 частин концентрованої сірчаної кислоти. Сім’янки занурюють в суміш на 30 хв. при кімнатній температурі. Після такої обробки не панцирні сім’янки стають жовтувато-сірими, а панцирні залишаються чорними.

                    Відсоток панцирності визначається відношенням панцирних насінин до загальної кількості насіння.


                    СУЧАСНІ ГІБРИДИ СОНЯШНИКУ


                    МАКСИМУС


                    Простий міжлінійний гібрид. Має підвищений рівень урожайності. Олія олеїнового типу з вмістом гліцеридів до 78 %.

                    Оригінатор – ІР ім.. В.Я. Юр’єва НААН.

                    В Реєстрі з 2011 року.

                    Зона вирощування: Лісостеп, Степ.

                    Апробаційні ознаки: висота рослин -165 см, кошик злегка випуклої форми діаметром до 20 см; лузжистість – 21 %; панцирність 99,8%, маса 1000 насінин до 63 г; вміст олії в зерні до 50,6%.

                    Біологічні ознаки: середньоранній (104 дні). Має високу стійкість до полягання, обсипання, ураження несправжньою борошнистою росою і вовчком. Досить стійкий до посухи та ураження кореневими гнилями.

                    Господарські ознаки: гібриду – 4,4 т/га, материнської форми – до 1,3 т/га.

                    Особливості: батьківські лінії на ділянках гібридизації висівають в один строк. Вихід конвенційного насіння до 65 %. Рекомендована густота – 55 тис/га.


                    РАУТ


                    Високоврожайний простий міжлінійний гібрид з підвищенною врожайністю материнської форми. Олія олеїнового типу з вмістом гліцеридів до 76 %.

                    Оригінатор – ІР ім.. В.Я. Юр’єва НААН.

                    В Реєстрі з 2011 року.

                    Зона вирощування: Лісостеп, Степ.

                    Апробаційні ознаки: висота рослин - 165 см, кошик злегка випуклої форми діаметром до 20 см; лузжистість – 22 %; панцирність 99,7%, маса 1000 насінин до 68 г; вміст олії в зерні до 50%.

                    Біологічні ознаки: ранньостиглий (103 дні). Має високу стійкість до полягання, обсипання, ураження несправжньою борошнистою росою і вовчком.

                    Господарські ознаки: гібриду – 4,4 т/га, материнської форми – до 2,5 т/га.

                    Особливості: батьківські лінії на ділянках гібридизації висівають в два строки: материнську форму висівають після появи сім’ядолей батьківської. Вихід конвенційного насіння – 75 %. Рекомендована густота – 55 тис/га.


                    КУРСОР


                    Простий міжлінійний скоростиглий гібрид. Має олію пальмітинового типу з вмістом гліцеридів до 18 %.

                    Оригінатор – ІР ім.. В.Я. Юр’єва НААН.

                    В Реєстрі з 2011 року.

                    Зона вирощування: Лісостеп, Степ.

                    Апробаційні ознаки: висота рослин – 140 см, кошик випуклої форми діаметром до 22 см; лузжистість – 20 %; панцирність 99,9%, маса 1000 насінин до 61 г; вміст олії в зерні до 51 %.

                    Біологічні ознаки: скоростиглий (98 днів). Має високу стійкість до полягання, обсипання, ураження несправжньою борошнистою росою і вовчком. Стійкий до посухи та ураження кореневими гнилями.

                    Господарські ознаки: гібриду – 3,8 т/га, материнської форми – до 1,9 т/га.

                    Особливості: батьківські лінії на ділянках гібридизації висівають в два строки: материнську форму висівають після появи сім’ядолей батьківської. Рекомендована густота – 50 тис/га.

                    ФОРВАРД


                    Високоврожайний простий міжлінійний гібрид з олією линолевого типу. Розповсюджений у виробництві.

                    Оригінатор – ІР ім.. В.Я. Юр’єва НААН.

                    В Реєстрі з 2008 року.

                    Зона вирощування: Лісостеп, Степ.

                    Апробаційні ознаки: висота рослин – 180 см, кошик злегка випуклої форми діаметром до 22 см; лузжистість – 22 %; панцирність 99,7%, маса 1000 насінин до 60 г; вміст олії в зерні до 49,8 %.

                    Біологічні ознаки: середньоранній (108 днів). Має високу стійкість до полягання, обсипання, ураження несправжньою борошнистою росою і вовчком. Достатньо стійкий до посухи та ураження кореневими гнилями.

                    Господарські ознаки: гібриду – 4,4 т/га, материнської форми – до 2,1 т/га.

                    Особливості: батьківські лінії на ділянках гібридизації висівають в один строк. Вихід конвенційного насіння – 65 %. Рекомендована густота – 50 тис/га.

                    5


                    Смотрите также файлы