ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.06.2020
Просмотров: 110
Скачиваний: 5
МАСИ
Першими значеннями слова “масовий” є: “...такий, у якому беруть участь широкі маси, велика кількість людей”, “призначений для широких мас, загальнодоступний”
Маса — це ситуативно виникла, ймовірнісна за своєю природою, неоднорідна за складом, неструктурована, неорганізована та ірраціональна за формами функціонування психологічна єдність людей, яка формується щоразу як новий соціальний суб’єкт під упливом масового настрою, що виникає в результаті конфлікту між прагненнями й досягненнями людей, та певним чином поводить себе в рамках своєї, масової свідомості.
2.1.2 Види мас.
Д. В. Ольшанський виділяє такі види мас:
1) великі і малі,
2) стійкі (постійно функціонують) і нестійкі (імпульсні),
3) згруповані і незгруповані, упорядковані і неупорядковані в просторі,
4) контактні і неконтактні (дисперсні, розсіяні),
5) спонтанні (стихійно виниклі) і спеціально організовані,
6) соціально однорідні і неоднорідні.
Але в цілому, з наукової точки зору, зауважує Д митро. В. Ольшанський, можна виділити три основні різновиди мас:
1) натовп, (тимчасове і неорганізоване зібрання людей, які перебувають у безпосередній фізичній близькості і мають спільний об'єкт зацікавлення.
2) зібрана публіка, публіка становить групу людей зі спільними інтересами, які не взаємодіють між собою. (від глядачів у театрі до учасників мітингів, що мають спільні установки, орієнтації під впливом одного й того самого предмета сприймання в один і той самий момент, готові до дії),
3) незібрана публіка (електоральні маси, аудиторія ЗМІ, прихильники кумирів культури, являє собою поляризовану масу, тобто більшість людей, що мають спільне у мисленні, інтереси яких викликані однаковими стимулами, живуть не одне з одним, а одне біля одного).
Принциповим для розуміння явища “маси” є поділ їх на стихійні і штучні.
2.1.3. Стихійні і штучні маси.
Існує дві форми маси: (1) маса природна, стихійна, неорганізована, яка виникає сама собою, і (2) маса штучна, організована, керована. В теорії мас поняття про першу форму маси розвивали Ш. Сигеле, Г. Ле Бон, Г. Тард, Б. Поршнев; поняття про другу форму — У. Макдауголл, З. Фрейд.
Стихійні маси виникають у результаті дії факторів “пасивного” роду (згода, готовність віддатися відповідним прагненням тощо). Як зауважує російський фахівець із психології мас Д. В. Ольшанський, “масовий стан — це, історично, найбільш природний стан людей, який диктувався їм необхідністю виживати і протистояти природі. Праоснова формування мас така, що вона передбачає дію спільних для людей, що потенційно об’єднуються в масу, потреб, бажань, зацікавлень, поглядів, принципів. Людей об’єднує це, їм не потрібен “зовнішній керівник”, вони самі народжують свого лідера, який природно відповідає їхнім потребам, уявленням, емоціям. Він — один із них, У стихійній масі людей об’єднує не якийсь керівник; вони самі знаходять свою жертву — уособлюють персонально в комусь свій негативізм, оскільки їх єднає швидше ідея боротьби з кимось проти чогось, ніж ідея боротьби за когось і щось. Здебільшого це емоційна основа психології будь-якої маси — спільноти МИ.
Для стихійних мас обов’язкове внутрішнє, міжперсональне спілкування, в середовищі якого вони й формуються; масове спілкування відбувається у вигляді комунікаційної поведінки висунутих самою ж масою лідерів або зовнішніх “вождів”, які хочуть впливати на стихійні маси.
Штучна маса — це продукт організованої праці кількох людей чи однієї особи, соціальних інститутів, які керують людьми, “заганяючи” їх у масу і використовуючи для цього знання про психологію природних, стихійних мас. Керівник маси — це лідер, вожак, авторитет, “гіпнотизер”. Але лідер маси — то не просто особа, то міфологізована постать, “ідеальний батько, друг, керівник”. Члени штучної маси часто самонавіюють собі уявлення про зразкову людину, приписуючи їй те, що вони хочуть бачити в лідерові. Для створення штучної маси використовуються активні чинники (чиєсь бажання запалювати, навіювати, переконувати).
2.1.4. Ознаки маси.
Виділимо такі загальні найважливіші ознаки маси, що зустрічаються в науковій літературі та випливають із досвіду:
1) аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, системного, організованого (на відміну від соціальних груп) утворення у порівнянні з організованістю кожного, хто складає масу, коли він існує окремо. Це створює враження, що маса є статична, нерухлива і вичікує зовнішнього впливу для підтримки існування з боку вожаків, ЗМК тощо;
2) стохастичність, ймовірнісність, а значить, відкритість, розмитість меж, невизначеність щодо складу та якісних характеристик;
3) ситуативність, тимчасовість;
4) гетерогенність, неоднорідність;
5) нестабільність через внутрішню рухливість і динамічність під упливом зовнішніх чинників;
6) бездіяльність, із позицій теорії діяльності, де соціальні суб’єкти розглядаються як діяльні, цілеспрямовані істоти, що планують свою активність. Маса існує на рівні поведінкових актів, що є малоусвідомлюваною, або й несвідомою, активністю соціального суб’єкта;
7) приреченість, конкретна маса недовговічна й часто розпадається, якщо нею не керують чи змінюються умови існування.
Тобто маса завжди є керований кимось соціальний суб’єкт. Ознаки свідомого й цілеспрямованого в масі — то лише знак вмілого керівництва ними з боку учасників масовокомунікаційного процесу. Таким чином, якщо по відношенню до маси буде відсутня “цільова ін’єкція”,— маса зникне Маса прийме будь-яку корекцію, якщо тільки привнесена аргументація не буде очевидним глупством.
2.1.5. Фази існування маси.
Маса не є спільнотою, яка раптом з’являється й раптом зникає. Вона має свій онтогенез, тобто природу народження і смерті. З цієї точки зору виділимо три фази існування маси:
1) фаза зародження, пов’язана з виникненням масового настрою серед людей;
2) фаза гуртування масових індивідів, заражених масовим настроєм, і формування суспільної думки, масової свідомості;
3) активна фаза, фаза масової поведінки, що регулюється масовою свідомістю.
Смерть, розпад, зникнення маси можливі на другій фазі, якщо гуртування в результаті не може завершитися успішно й маса руйнується сама собою або під упливом зовнішніх чинників. Звернення від третьої до другої фази відбувається постійно, маса завжди має загрозу розпаду, якщо її вчасно не підтримувати або вона сама вже не має внутрішньої енергії та внутрішнього потенціалу для самоіснування.
2.1.6. Масифікація.
Людина в масі починає чинити за її законами і на основі дії механізмів творення маси стає її частинкою, втрачаючи своє я. Для нас це важливо хоч би з тої точки зору, що сучасні ЗМІ “працюють” не стільки з масами, як конкретною людиною, яка найчастіше сама сидить перед радіоприймачем, телевізором або читає газету. Поки вона це робить, вона не є частинкою маси; зі свідомістю людини мають відбутися певні трансформації на основі тієї “масової людини”, яка продовжує жити в кожному з нас, щоб стати повноправним членом маси. Таким чином, ЗМІ працюють безпосередньо з масовою людиною, яка має потенційні характеристики, властиві масі, і масифікують людину. Отже, певна потреба штовхає людину в масу. Згодом потреба бути в масі зникає і людина виходить з неї, але вже з тими чи іншими, навіть хронічними змінами в психіці, що сформувалися під упливом масової психіки, яка веде до втрати особистості, руйнування соціальних ролей, які виконувала людина, ретроградної амнезії (втрати пам’яті на певні події, що були під час існування маси). Почуття, настрої, емоції в масі мають надіндивідуальний характер. Спрямована на втілення високих ідей, маса більш моральна, колективістська, ніж егоїстична особистість. Перебування в такій масі залишає позитивний відбиток на особистості.
2.1.8. Масова аудиторія.
Незібрану публіку, яка формується мас-медіа, є її постійним споживачем, називають ще масовою аудиторією або просто аудиторією. Але на відміну від класичного розуміння аудиторії як сукупності конкретних індивідів, що сприймають разом один і той же предмет, інформацію (аудиторія фільму в кінотеатрі, вистави в театрі, лекції), масова аудиторія — це прояв незібраної публіки як сукупності “масових людей”, схильних до масифікації і піддатливих сугестії збоку ЗМК та здатних перетворитися в активну масу (натовп, зібрану публіку).
2.2. Настрої, думки, свідомість і поведінка мас.
Маса не з’являється на голому місці й відразу. Вона визріває, підходить, як опара. Для утворення живої, контактної маси потрібне зібрання людей в одному часі й просторі, у тому зібранні мають бродити масові настрої як основа формування суспільної думки й масової свідомості. Потрібна іскра, щоб зібрання людей, об’єднаних масовими настроями та думкою, перетворилося в активну масу, змусило її діяти. Такою іскрою часто стає масове спілкування як природне явище. Інша річ — пасивна, неконтактна, незібрана маса у вигляді публіки. Вона виникає й формується тільки завдяки існуванню ЗМК й масової комунікації. Для формування такої маси потрібна вже масова комунікація як інститут, як індустрія, як сфера професійної діяльності, виробничим предметом якої найчастіше виступають люди — члени соціальних груп чи суспільства в цілому, з яких і формується маса. Таким чином, професійна масова комунікація існує ніби поза масою, її свідомістю, культурою і формує її. Ця модель особливо підходить для професійних журналістів, оскільки вони працюють у середовищі масової комунікації як соціального інституту і їхня діяльність найчастіше спрямована на формування мас, ніж на керування уже сформованими спільнотами.
2.2.1. Масові настрої.
Усе починається з настроїв, які оволодівають розумом людей і стають масовими. ЗМК відіграють чи не найважливішу роль у формуванні масових настроїв. Нормальні умови життя не викликають масових настроїв, бо це сприймається як належне, нульові настрої не бродять серед людей. Бродіння ж настроїв — це перший обов’язковий етап, етап їх зародження (але для того у суспільстві має бути або невдоволення, або захоплення; якщо його немає, то його слід зробити, інакше не виникнуть масові настрої і не сформується маса, а значить не буде об’єкта діяльності для масової комунікації). Річ у тім, що маса не може створюватися на основі простого гурту людей, не охопленого настроєм. Це має бути спільнота, заражена спільним настроєм, або цей настрій треба посіяти, щоб згуртувати людей. Тільки така спільнота може перетворюватися у масу. Після бродіння масові настрої кристалізуються (під упливом, зокрема, ЗМК), потім знаходять дієвий вихід і гаснуть. До речі, роль ЗМК у гасінні настроїв теж помітна. У цьому зв’язку варто пригадати думку М. Маклюена про те, що настане час, коли “ми зможемо запрограмувати на двадцять годин більше телевізійних передач для Південної Африки на наступному тижні, щоб знизити температуру настроїв племен, яка піднялася через радіопередачі на попередньому тижні. Усі культури могли б програмуватися так, щоб їхній емоційний клімат постійно залишався стабільним” (Перекладено за: Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер, 2001.— С. 151).
Сучасний світ має один ґандж, позбутися якого практично неможливо: якщо людство створило масову комунікацію як індустрію, виробництво, то воно саме стало заручником масифікації, воно прирекло себе на продукування масових настроїв інститутами масової комунікації і на “споживання” їх. Психологія виникнення масових настроїв така, що вони легко заквашуються і бродять. “Загальні висновки більшості дослідників процесів масовізації життя сучасного суспільства включає як найбільш значущі такі зміни масової психології.
По-перше, масове промислове виробництво на основі досягнень науково-технічної революції породило особливий динамізм життя, що виражається, між іншим, у стрімкому зростанні потреб людей…
По-друге, зросли не тільки потреби, а й можливості їх задоволення… легкого їх досягнення. Сучасний світ не тільки має значні багатства, породжуючи все нові потреби. Одночасно життя ніби навіює людям певну упевненість у тому, що завтра світ буде ще багатшим, а задоволення потреб — ще реальнішим… “Те, що раніше вважалося б особливою усмішкою долі і викликало безмежну вдячність, тепер розглядається як законне благо, за яке не дякують, яке вимагають… Тому відзначимо дві основні риси в психологічній діаграмі людини маси: нестримне зростання життєвих бажань, а значить і особистості, і принципову невдячність за все, що дозволило так добре жити” (Ортега-і-Гасет…).
По-третє, виросла масова готовність до активних дій. Підкреслимо провокуючий вплив засобів масової комунікації, реклами, політичної агітації, пропаганди і навіть моди… Діючи на масу, ці засоби не просто пробуджують ті чи інші потреби і демонструють способи їх досягнення. Вони прагнуть викликати безпосередню масову реакцію у вигляді конкретних дій та акцій.
На кінець, по-четверте, як наслідок названих змін, виникає головне: визначальними у поведінці мас все більше стають не зважені, усвідомлені позиції, а швидко втягувальні настроєві фактори, що зумовлені змінами умов виробництва і життя, характеру потреб і можливості їх задоволення, а також загального зростаючого динамізму життя” (Там само. — С. 151—152).
Як бачимо, сучасне життя дарує людям настроєву легкість і динаміку, і не треба прикладати багато зусиль, щоб викликати ті чи інші настрої у суспільстві.