Файл: хірургія т 3.docx

Накладання шини Дітеріхса

Стандартна шина Дітеріхса складається з двох дерев’яних рійок, які містять упори, дві надставки до них, які об’єднані торцевою планкою, підступник з дротяною скобою і палички-закрутки. На закруглених кінцях пластин насаджені дерев’яні штирі для з’єднання і закріплення пластин з надставками на задньому рівні в залежності від росту хворого. Надставки мають на верхніх кінцях металеві скоби, з допомогою яких вони з’єднуються з пластинами. На обох надставках є отвори під штирі до рійок. Надставки на нижньому кінці з’єднуються між собою поперечною планкою, яка закріплена шарніром до внутрішньої надставки. В центрі поперечної планки є отвір діаметром 2,5 см, а збоку – виріз. Підступник, до якого прибинтовують стопу потерпілого, на задній поверхні ближче до п’яти має дротяну рамку-скобу, яка виступає по обидва боки у вигляді “вушок”, в які вдягають надставки з обох сторін. Від підступника, який прибинтований до підошви, в отвір поперечної планки протягують подвійний шнур, який закручують з допомогою палички-закрутки, щоб створити необхідне витягання кінцівки. В зовнішній рейці є 2 пари прорізей, одна на верхньому кінці під упором, інша дещо нижче. У внутрішній пластині зроблена одна пара прорізей під упором.

Шина Дітеріхса звичайно накладається зверху одягу і взуття. Її збирають таким чином. Нижні кінці рійок вводять в скоби надставок і з допомогою штирів, які є на кінцях пластин, скріпляють з надставками у відповідності з ростом потерпілого так, щоб упор зовнішньої милиці впирався у пахву, а внутрішньої у промежину і щоб нижні кінці надставок виступали за підошву на 10-15 см. Поверхню обох упорів необхідно обернути ватою і закріпити її бинтом. Через прорізі у верхніх частинах обох рійок продівають широкий бинт довжиною 1,5 м (чи ремінь), а через металеві скоби підстопника – подвійний шнур чи стрічки бинта довжиною біля 1 м.

Зібравши шину, її накладають таким чином. Помічник утримує стопу пошкодженої кінцівки однією рукою зверху за тил, а іншою - знизу, за п’яту. Фіксують дерев’яний підступник до підошви ступні (поверх взуття) марлевим бинтом 8-подібною пов’язкою, особливо міцно укріплюючи задній відділ підступника, так як на цю частину приходиться основна сила тяги. Потім вздовж тулуба прилагоджують зовнішню рейку і надставку від пахвової ділянки до щиколоток, виводячи нижній кінець надставки через бокове “вушко” металевої скоби підступника. Упор милиці фіксують під пахвою марлевою стрічкою, яка попередньо проведена через верхню пару щілин, і зав’язують на протилежному надпліччі, тобто на здоровому боці. Упор внутрішньої милиці фіксують на промежині марлевою стрічкою, яка проведена через прорізі рейки, кінці якої перекидають на стегно (один спереду, а інший позаду), протягають через прорізі зовнішньої рейки і туго зав’язують. Наклавши обидві рейки з надставками і скріпивши їх між собою прибинтовують зовнішню рейку до тулуба. Шину поки що не фіксують, а приступають до витягання. Встановивши обидва нижніх кінці шини (надставки), виведені через “вушка” підступника на 10-15 см від останнього, перекидають поперечну планку з нижнього кінця внутрішньої підставки на виступаючий кінець зовнішньої надставки. Витягання проводять ручним способом після ін’єкції знеболюючого (1 мл наркотичного анальгетика). Обережно потягнувши руками стопу по вісі кінцівки на себе, поки упори не упруться під пахву і промежину, а довжина пошкодженої кінцівки буде дорівнювати довжині здорової. Подальше витягання досягається закручуванням шнура, який прикріплений до підступника паличкою, яку потім закріпляють на нижній перекладині шини. Витягання не повинно спричиняти болі потерпілому. Для уникнення провисання ноги назад і придання положення легкого згинання в колінному суглобі в підколінну ямку необхідно вкласти грудку вати. Між рейками і щиколотками, мищелками стегна і великим вертелом підкладають ватно-марлеві подушечки, після чого шину міцно фіксують з допомогою бинта, накладаючи спіральну пов’язку від щиколоток до пахвової ділянки. Можна фіксувати шину в окремих місцях (вище щиколоток, навколо гомілки, вище місця перелому, нижче місця перелому, навколо тазу). При одночасному переломі щиколоток і кісток стопи накладення шини Дітеріхса протипоказано.

Недоліком шини Дітеріхса є відсутність деталі, що іммобілізує і йде по задній поверхні стегна, внаслідок чого може виникнути провисання уламків назад

Для іммобілізації кисті, передпліччя, гомілки, стопи, колінного суглоба використовують також пневматичні шини.

Підготовка гіпсових бинтів, лонгет, накладання і зняття

Найбільш розповсюдженою формою пов’язок, що тверднуть, є гіпсова пов’язка, яка дозволяє добре зафіксувати уламки кісток при переломах внаслідок швидкого затвердіння.

Гіпс СаSo₄ x 2H₂O - розповсюджений у природі мінерал. Для гіпсових пов’язок використовують прокалений гіпс (при прокалюванні він втрачає частину кристалізаційної води). Після змочування він вступає з водою в хімічну сполуку і протягом декількох хвилин перетворюється в тверду масу. Медичний гіпс повинен мати вигляд білого порошку, без грудочок, м’який при ощупуванні. Якщо у ньому попадаються грудочки, його потрібно просіяти через решето. Зберігати гіпс необхідно в сухому місці, так як він легко втягує вологу. Якщо гіпс відсирів, то його слід просушити - висипати його на залізний листок нетовстим шаром і поставити в протоплену шафу на кілька хвилин при температурі +120С.

Показання до застосування гіпсових пов’язок

1. Іммобілізація переломів.

2. Іммобілізація патологічно змінених кісток і суглобів.

3. Корекція деформацій.

4. Профілактика деформацій.

5. Невідкладне гіпсування.

6. Виготовлення форм і відливок окремих частин тіла з метою протезування.

7. Іммобілізація, як метод лікування опіків і розміщення м’яких тканин при відсутності переломів.

Перед накладанням гіпсової пов’язки необхідно перевірити якість гіпсу.

Проби на якість гіпсу

1. Гіпс і воду у співвідношенні 1:1 змішують і виготовляють кульку; через 7-10 хвилин вона повинна затвердіти і не розбиватися при падінні з висоти 1м.

2. Готується гіпсова кашка із суміші гіпсу з водою консистенції рідкої сметани, яку розмазують тонким шаром на блюдечку, при цьому доброякісний гіпс твердіє через 5-6 хвилин; при притисненні пальцем гіпс не повинен роздавлюватися і на його поверхні не повинна виступати волога.

3. Накладають на кисть чи передпліччя виготовлену з 2-3 шарів нагіпсованого і змоченого водою бинта лонгету: доброякісний гіпс твердіє через 5-7 хвилин, і при знятті з руки така шина не кришиться, зберігаючи надану їй форму.

4. Гіпс насипають у металевий посуд і підігрівають на електричній плитці. Над гіпсом тримають дзеркальце. Якщо дзеркальце запітніло – з гіпсу виділяється водяна пара. Такий гіпс для використання непридатний, бо містить вологу.

5. Невелику частину гіпсу змішати з водою і визначити запах гіпсу. Якщо гіпс має запах тухлих яєць – він виділяє сірководень і не придатний до використання.

6. При стисканні гіпсового порошку у кулаку він повинен вільно проходити між пальцями і при розтискуванні кулака на долоні повинна залишатися незначна кількість гіпсу. При такій пробі він вважається придатним для використання.

7. При намочуванні гарячою водою гіпс твердіє швидше, холодною – повільніше. Звичайно для змочування гіпсових бинтів використовують воду температури +30-35С.

Устаткування та інструментарій

1. Гіпсовий порошок (або фабричний гіпсовий бинт).

2. Марлеві бинти.

3. Ємність для бинтів.

4. Ємність для води (миска).

5. Плоский лоток.

6. Вода.

7. Спеціальний стіл для накладання гіпсу.

8. Вата

9. Інструменти для роботи з гіпсом (ніж, ножиці, пила для розрізання гіпсових пов’язок, щипці для відгинання країв гіпсової пов’язки та ін.).

10. Захисний одяг (клейончасті фартухи і нарукавники, гумові рукавички).

Основні вимоги до гіпсових пов’язок

1. Гіпсова пов’язка повинна накладатися так, щоб захвачувати два суглоба, які пов’язані із зламаною кісткою.

2. Матеріал для гіпсової пов’язки, опущений у воду, повинен знаходитися в ній до того часу, поки з нього виділяються бульбашки.

3. Однотипні витки гіпсового бинта необхідно накладати так, щоб кожний наступний виток перекривав половину попереднього.

4. Накладання гіпсової пов’язки не повинно займати більше 10-15 хвилин.

5. Після закінчення формування гіпсової пов’язки необхідно прямо на пов’язці написати дату травми, дату накладання гіпсової пов’язки і передбачуваний день зняття пов’язки, схему характеру перелому.

Пов’язка повністю висихає за 36-72 години.

Виготовлення гіпсового бинта

На стіл насипають гіпс, кінець бинта беруть однією рукою, а другою розгортають бинт на 30-40 см. На розгорнуту частину бинта рівномірно насипають гіпс, який розгладжують і втирають у бинт ребром долоні лівої руки. Просочену гіпсом частину бинта обома руками нещільно скручують у валик і зсувають, розкручуючи ще на 30-40 см бинт, куди ще не втирали гіпс. Знову втирають гіпс і скочують цю частину бинта. Таким чином продовжують доти, поки не закінчать втирання гіпсу у бинт до кінця. Виготовлений гіпсовий бинт вкладають у суху ємність.

Накладання гіпсової лонгети

Якщо пов’язка накладається з підкладкою, кінцівку на всьому протязі обкладають тонким рівномірним шаром вати. Якщо пов’язка накладається без підкладки, на місця кісткових виступів накладають ватні подушечки, а волосисту частину змащують вазеліном.

По здоровій кінцівці за допомогою марлевої смужки (з бинта) відміряють довжину ділянки, на яку буде накладатися гіпсовий лонгет і залишають її на робочій поверхні. На поверхні столу розгортають фабричний гіпсовий бинт (або саморобний пухко скатаний гіпсовий бинт) на довжину виміряної стрічки бинта. Роблять 6-8 шарів, регулюючи ширину гіпсової смужки. Скочують гіпсову смужку нещільно з кінців до середини. Тримаючи гіпсову смужку з двох боків двома руками, занурюють її у таз з водою і тримають доти, поки не припиниться виділення пухирців повітря. Після того, як бинт повністю просочився водою, його двома руками за кінці виймають з води і легким натисканням до середини віджимають. Віджатий гіпсовий бинт кладуть на робочу поверхню столу, розвертають головки і кілька разів розгладжують правою рукою, щоб утворилася гладка, однакової товщини поверхня. Підготовлену гіпсову лонгету беруть за кінці, прикладають до іммобілізованої частини, надають кінцівці фізіологічного положення і розгладжують зовнішню поверхню гіпсової пов’язки. Краї загладжують, загинають назовні і роблять їх округлими. Гіпсову пов’язку після висихання прибинтовують марлевим бинтом.