Добавлен: 06.02.2019
Просмотров: 1295
Скачиваний: 3
Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі.
При письмовій формі трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмовій формі необхідно вважати, що трудовий договір укладено в усній формі.
Укладення трудового договору в будь-якій формі оформляється наказом чи розпорядженням власником або уповноваженим ним органом про зарахування працівника на роботу.
Частиною 3 ст. 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Але при цьому необхідно враховувати, що трудовий договір вважається укладеним за умови, що виконання роботи без видання наказу чи розпорядження доручено службовою особою, яка має право приймати на роботу або коли робота виконувалася з її відома.
В наказі про прийняття на роботу зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до роботи і розмір оплати за працю.
79. Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.
Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів необхідно для:
-
усунення суперечностей між нормативними актами;
-
підвищення якості та ефективності законодавства;
-
забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями.
Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів'.
— кодификацію;
— інкорпорацію;
— консолідацію.
80.Припиннення громадянства:
1.Внаслідок виходу з українського громадянства;
2.Внаслідок втрати громадянства:
-
Якщо громадянин України набуває іноземного громадянства
-
Іноземець набув українського громадянства і не надав до державних органів документ про припинення іноземного громадянства
-
Особа набула громадянства внаслідок свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
82.
Згідно із Статтею 106 Конституції України
Президент України:
1)
забезпечує державну незалежність,
національну безпеку і правонаступництво
держави;
2) звертається з посланнями
до народу та із щорічними і позачерговими
посланнями до Верховної Ради України
про внутрішнє і зовнішнє становище
України;
3) представляє державу в
міжнародних відносинах, здійснює
керівництво зовнішньополітичною
діяльністю держави, веде переговори та
укладає міжнародні договори України;
4)
приймає рішення про визнання іноземних
держав;
5) призначає та звільняє глав
дипломатичних представництв України
в інших державах і при міжнародних
організаціях; приймає вірчі і відкличні
грамоти дипломатичних представників
іноземних держав;
6) призначає
всеукраїнський референдум щодо змін
Конституції України відповідно до
статті 156 цієї Конституції, проголошує
всеукраїнський референдум за народною
ініціативою;
7) призначає позачергові
вибори до Верховної Ради України у
строки, встановлені цією Конституцією;
8)
припиняє повноваження Верховної Ради
України, якщо протягом тридцяти днів
однієї чергової сесії пленарні засідання
не можуть розпочатися;
9) призначає
за згодою Верховної Ради України
Прем'єр-міністра України; припиняє
повноваження Прем’єр-міністра України
та приймає рішення про його відставку;
10)
призначає за поданням Прем’єр-міністра
України членів Кабінету Міністрів
України, керівників інших центральних
органів виконавчої влади, а також голів
місцевих державних адміністрацій та
припиняє їхні повноваження на цих
посадах;
11) призначає за згодою
Верховної Ради України на посаду
Генерального прокурора України та
звільняє його з посади;
12) призначає
половину складу Ради Національного
банку України;
13) призначає половину
складу Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення;
14)
призначає на посади та звільняє з посад
за згодою Верховної Ради України Голову
Антимонопольного комітету України,
Голову Фонду державного майна України,
Голову Державного комітету телебачення
і радіомовлення України;
15) утворює,
реорганізовує та ліквідовує за поданням
Прем’єр-міністра України міністерства
та інші центральні органи виконавчої
влади, діючи в межах коштів, передбачених
на утримання органів виконавчої
влади;
16) скасовує акти Кабінету
Міністрів України та акти Ради міністрів
Автономної Республіки Крим;
17) є
Верховним Головнокомандувачем Збройних
Сил України; призначає на посади та
звільняє з посад вище командування
Збройних Сил України, інших військових
формувань; здійснює керівництво у сферах
національної безпеки та оборони держави;
18) очолює Раду національної безпеки
і оборони України;
19) вносить до
Верховної Ради України подання про
оголошення стану війни та приймає
рішення про використання Збройних Сил
України у разі збройної агресії проти
України;
20) приймає відповідно до
закону рішення про загальну або часткову
мобілізацію та введення воєнного стану
в Україні або в окремих її місцевостях
у разі загрози нападу, небезпеки державній
незалежності України;
21) приймає у
разі необхідності рішення про введення
в Україні або в окремих її місцевостях
надзвичайного стану, а також оголошує
у разі необхідності окремі місцевості
України зонами надзвичайної екологічної
ситуації ѕ з наступним затвердженням
цих рішень Верховною Радою України;
22)
призначає третину складу Конституційного
Суду України;
23) утворює суди у
визначеному законом порядку;
24)
присвоює вищі військові звання, вищі
дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні
звання і класні чини;
25) нагороджує
державними нагородами; встановлює
президентські відзнаки та нагороджує
ними;
26) приймає рішення про прийняття
до громадянства України та припинення
громадянства України, про надання
притулку в Україні;
27) здійснює
помилування;
28) створює у межах коштів,
передбачених у Державному бюджеті
України, для здійснення своїх повноважень
консультативні, дорадчі та інші допоміжні
органи і служби;
29) підписує закони,
прийняті Верховною Радою України;
30)
має право вето щодо прийнятих Верховною
Радою України законів із наступним
поверненням їх на повторний розгляд
Верховної Ради України;
31) здійснює
інші повноваження, визначені Конституцією
України.
Президент України не може
передавати свої повноваження іншим
особам або органам.
Президент України
на основі та на виконання Конституції
і законів України видає укази і
розпорядження, які є обов'язковими до
виконання на території України.
(84. Договором оренди найму) визнається цивільно-правовий договір, в силу якого орендодавець передає або зобов’язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Договору оренди властиві характерні лише йому риси, що дозволяють розглядати його як самостійний тип цивільно-правових договорів. Так, Вітрянський В.В. виділяє такі характерні риси договору оренди:
По-перше, він належить до категорії цивільно-правових договорів про передачу майна у тимчасове володіння і користування, тобто передача майна, здійснювана орендодавцем, не супроводжується переходом права власності на це майно до орендаря; останній лише одержує його у володіння і (чи) користування.
По-друге, зазвичай у Цивільному кодексі відображається прагнення законодавця забезпечити детальне і безпосереднє регулювання договору оренди, принаймні з тих питань, що є загальними для договору оренди.
По-третє, виділення окремих видів договорів оренди (за винятком прокату, лізингу) зроблене в Цивільному кодексі залежно від виду майна, що здається в оренду. Йдеться про окремі види об’єктів, специфіка яких вимагає особливого правового регулювання (наприклад, передача в оренду земельної ділянки, будівлі чи іншої капітальної споруди, житла). ЦК проводить розмежування між видами договору оренди й орендою окремих видів майна. Види договорів оренди – це найбільш важливі соціально значимі випадки оренди.
Договір оренди прийнято вважати консенсуальним, оплатним, двостороннім, строковим.
Консенсуальним, позаяк момент вступу договору в силу не пов’язується з передачею орендованого майна орендарю.
Відплатним, оскільки орендодавець на виконання своїх обов’язків із передачі майна у володіння і користування орендарю, одержує від останнього зустрічну дію у вигляді внесення орендної плати.
Двостороннім та зобов`язуючим, позаяк кожна зі сторін несе обов’язок на користь іншої сторони і вважається боржником іншої сторони в тому, що вона має зробити на її користь, і одночасно її кредитором, у тому, що має право від неї вимагати.
Строковий характер договору оренди полягає у часовому обмеженні користування взятим у найм майном, що підлягає по закінченні строку оренди поверненню орендодавцю. У випадку викупу орендарем нерухомого об’єкта орендні відносини припиняються і переходять у сферу купівлі-продажу
Положення ЦК України про оренду передбачають під час здачі майна в оренду його передачу у користування. Користування – це вилучення з речі корисних властивостей шляхом її продуктивного чи особистого споживання.
У ЦК України поняття договору оренди вживається одночасно з поняттям договором найма; це підтверджує те, що юридична природа оренди і найма є однаковою. Вживання терміна “найм” є традиційним для цивільних правовідносин, хоча термін “оренда” є більш вдалим з економічного погляду. Загалом вживання поняття “оренда” є новелою ЦК України, позаяк раніше ЦК цього поняття не давав і договір оренди розглядався як різновид договору майнового найму, що мав свій специфічний, конкретно визначений предмет – майно, яке перебуває у державній чи комунальній власності, житлові приміщення та земельні ділянки, письмову форму і в якому було визначено всі його умови, зокрема строк оренди.
85. Градація дієздатності за віком:
1.Часткова (до 14 років) – малолітні
2.Неповна (14-18 років) – неповнолітні
3.Повна (з 18 років) – повнолітні
86. Вибори Президента України можуть бути черговими й позачерговими. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється Законом України «Про вибори Президента України». У ньому закріплюються основні засади і принципи виборів Президента України, а саме: а) загальне виборче право; б) рівне виборче право; в) пряме виборче право; г) таємне голосування; Д) гласність і відкритість виборів Президента України. Закон закріплює певний порядок проведення виборів Президента України.
Порядок і строки призначення та проведення виборів
1.Організація виборів: а) загальнодержавного і територіальних виборчих округів; б) утворення виборчих дільниць; в) системи виборчих комісій; г) утворення виборчих комісій; д) повноважень виборчих комісій; е) правового статусу особового складу виборчих комісій; є) оплати праці членів виборчих комісій; ж) роботи виборчих комісій; з) оскарження рішень, дій та бездіяльності виборчих комісій; й) порядку складання та уточнення списків виборців; і) фінансування та матеріально-технічного забезпечення виборів.
2.Висування і реєстрація кандидатів у Президенти України передбачає: а) висування претендентів на кандидатів у Президенти України партіями, виборчими блоками партій; б) вимоги до зборів виборців та висування претендента на кандидата у Президенти України зборами виборців; в) реєстрацію претендента на кандидата у Президенти України; г) підписні листи на підтримку претендентів та порядок їх збирання; д) реєстрацію кандидата у Президенти України; е) декларацію про доходи кандидата; є) вибуття кандидата у Президенти України з балотування.
3. Передвиборна агітація передбачає організацію: а) проведення передвиборної агітації; б) використання засобів масової агітації; в) обмеження проведення передвиборної агітації (органи державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовим і службовим особам, членам виборчих комісій та іноземцям і особам без громадянства); г) фінансування передвиборної агітації; д) особистого виборчого фонду кандидата у Президенти України.
4. Гарантії діяльності кандидата у Президенти України та інших учасників виборів включає: а) права кандидата у Президенти України при проведенні виборчої кампанії; б) довірених осіб кандидата; в) офіційних спостерігачів на виборах; г) участь довірених осіб та інших учасників виборів у роботі виборчих комісій.
5. Проведення голосування, визначення результатів виборів Президента України включає: а) виборчий бюлетень; б) порядок видачі виборчих бюлетенів; в) організацію і порядок голосування; г) порядок підрахування голосів на виборчій дільниці; д) встановлення підсумків голосування по територіальному виборчому округу; е) встановлення результатів виборів; є) повторне голосування; ж) повторні вибори; з) особливості проведення позачергових виборів; й) набуття повноважень Президентом України.
6. Закон закріплює юридичну відповідальність за порушення виборчого законодавства та порядок зберігання виборчої документації.
16.Підстави і порядок спадкування.
Нормами спадкового права України передбачено дві підстави спадкування:
спадкування за законом і спадкування за заповітом.
20.спадкування за законом
Якщо спадкоємців немає або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або
всі спадкоємці позбавлені спадкодавцем спадщини, майно померлого за
правом спадкоємства переходить до держави.
Спадкоємство за законом має місце в таких випадках:
• заповіту немає;
• заповіт визнано недійсним;
• спадкоємці, призначені в заповіті, відмовилися прийняти спадщину або
померли до її прийняття.
18. Дисциплінарна відповідальність працівників
Підставою дисциплінарної відповідальності є трудове правопорушення — протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником трудових обов'язків.
Вирізняють два види трудового правопорушення — дисциплінарний проступок і трудове майнове правопорушення.
Загальним для цих правопорушень є невиконання працівником саме трудових обов'язків. Особливості кожного із зазначених видів правопорушення зумовлюють застосування у трудовому праві двох видів відповідальності — дисциплінарної і матеріальної.
Потрібно наголосити, що сфера дії норм матеріальної відповідальності працівників значно ширша від сфери дії дисциплінарної відповідальності, оскільки стягнення за порушення трудової дисципліни застосовуються лише за дисциплінарний проступок, а матеріальна відповідальність настає і за адміністративне правопорушення, і за вчинення злочину, якщо останні пов'язані із заподіянням шкоди роботодавцеві, з яким працівник перебуває у трудових відносинах.
21.Поняття і ознаки злочину .
Злочином є передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину
Ознаками
злочину є суспільна небезпека, кримінальна
протиправність, винність і караність
діяння.
Суспільна
небезпека - оцінна категорія, що
характеризується певними діями чи
бездіяльністю, завдає шкоди чи створює
загрозу спричинення такої шкоди об'єктам,
що охороняються кримінальним
законом.
Ступінь
суспільної небезпеки визначається
всією сукупністю ознак злочину:
а)
цінністю того блага, на яке посягає
злочин;
б)
шкідливістю наслідків, що настають
через учинення злочину;
в)
способом діяння;
г)
мотивами діяння, формою та ступенем
вини. Згідно з КК України (ст. 7) не є
злочином дія чи бездіяльність, що
формально має ознаки будь-якого злочину,
передбаченого кримінальним законом,
але не є суспільно небезпечною.
Друга
ознака злочину - кримінальна протиправність
- означає, що лише діяння, прямо передбачене
кримінальним законом як злочин, може
вважатися злочином.
Третя
ознака - винність - означає, що діяння
вважається злочинним, якщо воно здійснене
умисно чи з необережності. Там, де нема
вини, нема злочину. Діяння може бути
суспільне небезпечним, але якщо нема
вини - це не є злочин.
Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості за КК:
1) злочини невеликої тяжкості, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 2 років або інше, більш м'яке покарання; наприклад, погроза вбивством (ст. 129), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145). та ін.;
2) злочини середньої тяжкості, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років; наприклад, експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавство дозволяє працевлаштування, шляхом викорис-
3) тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі не більше 10 років; наприклад, створення злочинної організації (ст. 255), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило загибель людей (ст. 270), організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, опором представникам владі із застосуванням зброї (ст. 294) та ін.;
4) особливо тяжкі злочини. Ними визнаються злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічного позбавлення волі; наприклад, контрабанда наркотичних засобів (ст. 305), посягання на представника іноземної держави (ст. 443), легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194) та ін.
10. класифікація органів викон влади
За сутністю та змістом органи виконавчої влади України відрізняються від інших органів державної влади, передусім законодавчих і судових, саме своїм призначенням, змістом, суб'єктами, формами, способами і засобами здійснення своєї діяльності. Навіть етимологія назви цих органів - "виконавчі" - свідчить про їх основне призначення в суспільстві та державі - виконання Конституції України, законів України та нормативних актів Президента України та Верховної Ради України. Але ця функція не є єдиною для органів виконавчої влади.
Об'єктами діяльності, впливу органів державної виконавчої влади в Україні є, насамперед, політична, господарська, соціальна, культурна (духовна) та інші найбільш важливі сфери суспільного життя.
За суб'єктами діяльності органи виконавчої влади України представлені системою органів державної влади України у складі: 1) Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевими органами виконавчої влади (обласні, районні адміністрації. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Рада міністрів АРК, а також територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади).
За формою діяльності органи виконавчої влади України, як правило, є єдиноначальними. Тобто органи виконавчої влади очолюються керівником, який самостійно організовує та несе відповідальність за його діяльність.