Добавлен: 08.02.2019
Просмотров: 1249
Скачиваний: 3
Підвищення дипломатичної культури, опанування працівниками ОВС мистецтвом полеміки, виховання у собі почуття власної гідності й навички поваги такого самого почуття в інших, професійно грамотні дії у стосунках з масами дають гарантію успіху під час виконання безпосередніх обов’язків працівників міліції.
Таким чином, саме моральне усвідомлення та глибоке розуміння своєї ролі, місця і значення в розбудові правової держави має стати твердою основою професійних та моральних якостей кожного працівника ОВС.
9. Мораль і право як головні регулятори професійної діяльності правоохоронців, їх єдність та свідомість (Закон України «Про захист суспільної моралі»).
Коли стоїть завдання показати відмінності моралі і права як суспільних явищ, то звичайно наголошують на такому:
1. Мораль насамперед розглядається як найбільш давній спосіб соціальної регуляції і саморегуляції поведінки людини, що виникає і розвивається ще у доцивілізаційний період, а право, як і держава, — продукт цивілізації.
2. Право регулює тільки такі відносини між людьми та соціальними спільнотами, які виходять за межі міжособистісних і тому підлягають зовнішньому контролю; натомість мораль передусім є внутрішнім регулятором поведінки людини.
3. Мораль — універсальний регулятор поведінки людей, регулює різноманітні її види, тобто сферу впливу моральних норм на суспільні стосунки не завжди можна вкласти в певні береги; право ж регулює лише найбільш важливі і актуальні з точки зору суспільства та держави відносини, які зрештою отримують загальнообов'язкове визнання.
4. Джерелом моралі є повсякденна практична діяльність людей, і тому вона відображає належне з точки зору окремих спільнот, соціальних груп та об'єднань, суспільних інтересів, а право формулюється законодавцем і виражає загальнодержавну волю.
5. Норми моралі створюються у стихійній творчості людей, містяться в їх свідомості і не мають писемного вираження; натомість правові норми формул. і встановл., як правило, у писемній формі, яка надає їм певного змісту та вказує на їх загальнообов'язковість.
6. Правові норми вводяться у дію офіційно і набувають сили у точно встановлений термін, тоді як моральні норми поширюються поступово, у міру їх сприйняття й засвоєння громадс. думкою окремих спільнот, соц.. груп та об'єднань, соц.. інститутів, суспільством.
7. Правовим нормам властива детальна регламентація поведінки суб'єктів сусп.. життя, моральні ж приписи виступають найчастіше як загальні,абстрактні,а не конкретні правила.
8. Норми права завжди складають єдину за своєю сутністю, змістом та соціальним призначенням систему. Щодо моралі, то у суспільстві може існувати декілька систем моральних норм.
9. Виконання приписів правових норм забезпечується шляхом офіційного закріплення прав і обов'язків учасників соціальних відносин та підтримки спеціально створеними державною владою інститутами, які при необхідності можуть вдаватись до примусу; що стосується вимог моральних норм, то їх виконання забезпечується впливом громадської думки, переконаннями людей.
10. Мораль є більш гнучкою та динамічною системою соціальних норм, а право внаслідок набуття формального визначення змісту виступає як більш стабільне явище, яке може за певних умов бути
Отже, мораль і право відрізняються за багатьма параметрами, але у них багато спільного. І мораль, і право виконують загальну соціальну функцію — регулюють поведінку людей, виражають загальнолюдські уявлення про належне і справедливе.
10. Моральна сутність служіння суспільству і державі.
У всі часи вчені по-різному тлумачили сутність моралі:
-
як досвід житейської мудрості;
-
як школу виховання людини, навчання її доброчесності;
-
як виконання божественних заповітів, що забезпечують безсмертя особистості;
-
як вищу насолоду, вдоволеність індивіда своєю поведінкою;
-
як найкоротший шлях до щастя;
-
як самоцінне служіння честі;
-
як виконання незаперечного обов’язку;
-
як інструмент збереження порядку в суспільстві;
-
як забезпечення чесності у взаєминах людей;
-
як вимогу суспільної користі;
-
як викриття банальної, несправедливої дійсності, «суд над життям» і собою;
-
як служіння ідеалу;
-
як засіб взаєморозуміння і згуртування людей;
-
як особливий засіб пізнання;
-
як визначення вищого сенсу людського життя тощо.
Мораль як одна з форм суспільної та особистісної свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка. Вона охоплює всі сфери суспільного буття: ті, що регулюються державою (політика, виробництво, соціальна сфера, сім’я тощо), і ті, які держава чи громадські організації не регулюють (дружба, любов, товаришування, побут.
Мораль (лат. moralis – моральний) – система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості.
Мораль є свідченням певного рівня розвитку, духовної зрілості людини, характеру її відносин з іншими людьми і світом.
12. Загальнолюдське й професійне у моралі працівника міліції.
Правоохоронці, насамперед працівники органів внутрішніх справ, перебувають на передньому рубежі боротьби за закон, порядок, справедливість, виконуючи при цьому й профілактичну функцію.
Передумовою ефективного виконання ними своїх функцій є взаєморозуміння міліції і громадян. Цій меті служить система професійної освіти й виховання працівників органів внутрішніх справ. Важливу роль при цьому відіграє моральне їх виховання, а також пізнання ними теорії моралі (етики) та міліцейської (поліцейської) деонтології— розділу етики, що розглядає проблему обов'язку працівників органів внутрішніх справ, сферу моральних вимог до них.
Досконале знання етики не може автоматично змінити моральних поглядів, почуття людини: егоїст не стане враз альтруїстом, фанатик — толерантною людиною тощо. Проте ці знання можуть допомогти, людині вберегтися від численних життєвих спокус.
Професійна діяльність працівників ОВС передбачає їх спілкування як зі своїми колегами та право послушними громадянами, так і з правопорушниками, злочинцями. Спілкування міліціонера з колегами нагадує взаємини військових, що вимагає відповідних фахових знань, умінь, навичок і таких моральних властивостей, як вірність (насамперед закону), мужність, відвага, стійкість. Для цього необхідні належна фізична та бойова підготовка. Спілкування з правопорушниками та злочинцями, крім перелічених, передбачає і специфічні моральні якості, знання, уміння і навички.
Від працівника міліції часто залежить доля людини, її рідних і близьких, що накладає на нього особливу відповідальність, додаткові обов'язки. Тому етика для працівників правоохоронних органів не менш значуща, ніж комплекс юридичних дисциплін. Адже право зацікавлюється людиною тоді, коли вона здійснила чи не здійснила певний вчинок, внаслідок чого було завдано шкоди суспільству або іншій людині. Етику цікавить не тільки результат, а й мотив вчинку.
Працівнику правоохоронних органів неправильна оцінка людини іноді може коштувати життя.
Міліція України покликана захищати інтереси суспільства. Однак стереотип упереджено негативного ставлення до неї громадян ще залишається незмінним. Цей негативізм породжений традиційною опозиційністю владі та її інститутам, укоріненими уявленнями, що міліція виконує здебільшого каральні функції, і нездоровими проявами у середовищі її працівників.
На суттєві зміни у діяльності ОВС і сприйнятті її громадськістю можна розраховувати у зв'язку з формуванням в Україні правової держави. Здобути прихильність, визнання, авторитет у громадян міліція зможе лише високопрофесійною діяльністю, яка відповідатиме принципам моралі.
13. Внутрішня структура професійної етики працівника міліції, специфічність моральних норм. «Кодекс честі працівника ОВС України»: основні положення.
Сутність професійної діяльності правоохоронних органів України безпосередньо виявляється в їх назві: це забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, охорона і забезпечення громадського порядку (ЗУ "Про міліцію”, ст.2). А всі інші функції – виявлення і розкриття злочинів, захист власності, участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам та інші, є елементами цього важливого обов'язку. Правоохоронні органи -- це елемент владних структур держави – який повинний бути гарантією права і законності як системи соц норм і відношень, що забезп нормальну життєдіяльність нашого суспільс.
Основними методами професійної діяльності правоохоронних органів України як визначають нормативні документи, є переконання, профілактика правопорушень, роз'яснювальна робота і, як виняток, примусові санкції, застосування спеціальних засобів і вогнепальної зброї, затримання, які можуть також приймати форму прямого насилля.
Людина живе не тільки хлібом, а насамперед прагне правди, свободи, совісті, честі і моральності.
Ті якості, які традиційно вважаються моральними і невід'ємною стороною службової діяльності співробітника правоохоронних органів, показником його професійної майстерності, рівня морального і культурного розвитку.
Як зазначається в Кодексі честі працівника ОВС України, діючому з 1991 року, «Народ України, надавши широкі повноваження співробітникам ОВС у сфері охорони правопорядку, вправі вимагати від них чесного і сумлінного виконання посадових обов'язків на основі високого професіоналізму, чуйного ставлення до конституційних прав і свобод громадян незалежної України».
Працівник органів внутрішніх справ повсякденно втручається в складні сфери людських взаємовідносин, виступає в ролі арбітра в конфліктних ситуаціях, що зачіпають долі багатьох людей. Як представник державної влади він не може бути необ'єктивним, грубим, недоброзичливим, безтактним. Обов'язкова якість працівника – тримати себе коректно, з гідністю, притаманною правоохоронцю. Його основний обов'язок полягає в «служінні суспільству, захисті життя і майна громадян, сприянні повазі до всіх законодавчих акті держави».
Специфікою роботи ОВС є постійні психологічні і фізичні навантаження. Але це суспільно необхідна і почесна справа, яка вимагає від кожного працівника високих загальнолюдських та професійних якостей.
Сторона діяльності ОВС знаходить відображення у відповідних документах. Зокрема у програмі "Міліція і народ – партнери ”, у «Концепції розвитку системи МВС України», схваленою урядом 24 квітня 1996 р.
Особливо посилилася увага керівництва МВС по морально-виховних аспектах правоохоронної діяльності в останні роки, що знайшло своє відображення в ряді наказів. Зокрема Наказі МВС №322 від 29 квітня 2001 р. "Про невідкладні заходи щодо підвищення рівня загальної та професійної культури поведінки працівників ОВС”. Про це свідчить і прийняття колегією МВС України 5 жовтня 2000 р. «Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України», який визначає моральні обов'язки і етичні норми поведінки, що стали основою загальних вимог до професійних якостей кожного співробітника.
15. Відображення принципів гуманізму, справедливості та законності в законах України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність».
Сутність професійної діяльності правоохоронних органів України безпосередньо виявляється в їх назві: це забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, охорона і забезпечення громадського порядку (ЗУ “Про міліцію”, ст.2). А всі інші функції – виявлення і розкриття злочинів, захист власності, участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам та інші, є елементами цього важливого обов’язку. Правоохоронні органи -- це елемент владних структур держави – який повинний бути гарантією права і законності як системи соціальних норм і відношень, що забезпечують нормальну життєдіяльність нашого суспільства.
Специфікою роботи ОВС є постійні психологічні і фізичні навантаження. Але це суспільно необхідна і почесна справа, яка вимагає від кожного працівника високих загальнолюдських та професійних якостей.
Працівник правоохоронних органів постійно перебуває в сфері морального впливу суспільства та своєї службової структури. З одного боку, він постійно відчуває виховний вплив суспільства, що формує його особистість у відповідності з принципами суспільної моралі, а з іншого, сам він своєю діяльністю здійснює виховний вплив на громадян – позитивний, якщо виконання ним вимог закону служить справі соціальної справедливості і усвідомлюється громадянами як суто моральне, негативний – якщо його діяльність сприймається громадянами як несправедлива і тим самим аморальна.
Особливо посилилася увага керівництва МВС по морально-виховних аспектах правоохоронної діяльності в останні роки, що знайшло своє відображення в ряді наказів. Зокрема Наказі МВС №322 від 29 квітня 2001 р. “Про невідкладні заходи щодо підвищення рівня загальної та професійної культури поведінки працівників ОВС”. Про це свідчить і прийняття колегією МВС України 5 жовтня 2000 р. “Етичного кодексу працівника ОВС України”, який визначає моральні обов’язки і етичні норми поведінки, що стали основою загальних вимог до професійних якостей кожного співробітника.
Моральна сутність служіння працівників міліції людині, суспільству і державі – один з найважливіших чинників виховання у громадян поважного ставлення до закону.
16. Справедливість як категорія та принцип професійної етики працівників міліції.
Професійна етика — це комплекс морально-професійних норм, що визначають ставлення людини до своїх професійних обов’язків, відповідний тип поведінки працівника і регулюють відносини у трудовій діяльності. Разом з тим, професійна етика як наукова дисципліна має на меті осмислення цих моральних вимог, цінностей, норм і аналіз практики втілення їх у життя у конкретних суспільних відносинах. Отже, професійна етика як наука дає обґрунтування ціннісним переконанням певної професії, професійним методам роботи та засобам їх практичного застосування.
Основні принципи моралі — справедливість, законність та гуманізм — є вихідними і для будь-якої професійної етики: медичної, педагогічної, юридичної, етики державного службовця, ділових відносин тощо. Професійна етика ставить за мету підготувати особу безпосередньо до професійної діяльності та специфічних проблем, пов’язаних із нею, і, насамперед, до адекватного сприйняття цієї діяльності як самою особою, так і суспільством загалом. У виконанні цього завдання, покладеного на неї, професійна етика апелює безпосередньо до основних принципів моралі, дотримання яких має забезпечувати повноцінність і значущість проф. діяльності у суспільному житті.