ОСТАП ВИШНЯ

(1889—1956)

Справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко. Інший псевдонім: Павло Грунський.

Остап Вишня народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля с. Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській родині. Навчався в початковій школі, у 1903р. закінчив Зіньківську двокласну школу, отримав свідоцтво поштово-телеграфного чиновника. У 1907 р. закінчив військово-фельдшерську школу в Києві, працював фельдшером у армії, а пізніше — в хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Склавши екстерном екзамени за гімназію, у 1917р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, однак залишив навчання й зайнявся журналістською та літературною діяльністю.
У квітні 1921 року П. Губенко став працівником республіканської газети "Вісті ВУЦВК" (редагував її В. Блакитний), а кількома місяцями пізніше — відповідальним секретарем "Селянської правди" (редагував С. Пилипенко), на сторінках якої 22 липня 1921 р. під фейлетоном "Чудака, їй-богу!" вперше з'явився підпис Остап Вишня.

Слово гумориста користувалося дедалі більшою популярністю. Виходили одна за одною збірки усмішок: "Діли небесні" (1923), "Кому веселе, а кому й сумне" (1924), "Реп'яшки", "Вишневі усмішки (сільські)" (1924), "Вишневі усмішки кримські" (1925), "Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився", "Лицем до села", "Українізуємось" (1926), "Вишневі усмішки кооперативні", "Вишневі усмішки театральні" (1927), "Ну, й народ", "Вишневі усмішки закордонні" (1930); двома виданнями (1928 і 1930) побачило світ зібрання "Усмішок" у чотирьох томах тощо.

У 1930—1931 pp. Письменник створив повноцінний драматургічний твір комедію "Вячеслав", де порушив проблеми виховання. Твір був опублікований лише після смерті письменника в 1957р. у книзі "Привіт! Привіт!". 26 грудня 1933р.

Політичні фейлетони та памфлети "Самостійна дірка" (1945), збірки гумору "Зенітка" (1947), "Весна-красна" (1949), "Мудрість колгоспна" (1952), "А народ воювати не хоче" (1953), "Великі ростіть!" (1955), "Нещасне кохання" (1956) та ін. Він працював над перекладами творів російських та світових класиків — М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухо-во-Кобиліна, Марка Твена, О.Генрі, Я— Гашека, Я— Неруди. Проводив велику громадську роботу (був членом редколегії журналу "Перець" і одним із найактивніших його співробітників, членом правління Спілки письменників України).

---

У 1955р. Остап Вишня був реабілітований судовими органами, а 28 вересня 1956р. письменник помер.

Остап Вишня — письменник, який у 20-х pp. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був "королем українського тиражу". За життя гумориста побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово перевидавалися.

З добрим усміхом, не уникаючи й іронічних клинів над недоліками Остап Вишня відтворює окремі епізоди з літпроцесу ("Плуг", "Понеділок", "Вісті"); друкує добірку шаржів на М. Хвильового ("Синя трясовина"), Г. Косинку ("Однокутний бій"), М. Зерова "Воскресла") та ін. У театральних усмішках, мистецьких силуетах, усмішках літературних, дружніх шаржах (в останніх використовуються засоби пародійного жанру) влучно відтворюються індивідуальні особливості митців, атмосфера тогочасного літературно-мистецького життя.

Але найбільшу увагу серед творів Остапа Вишні привертають, безперечно, "Мисливські усмішки", які він складав протягом тривалого часу, а найповніше видання було здійснене вже після його смерті — в 1958 році.

"Мисливські усмішки" Остапа Вишні в українській літературі — явище унікальне. У них спостерігаємо оригінальний синтез народного анекдоту й пейзажної лірики. Пейзажі ці досить лаконічні. Одна-дві деталі, схоплені усміхненим поглядом, так доречно вкраплюються в текст оповіді, що без них не можна уявити ні загального тла полювання, ні відповідного настрою.

Усмішки "Заєць", "Лисиця", "Лось", "Ведмідь", "Ружжо", "Дикий кабан, або вепр", "Як засмажити коропа", "Дика гуска", "Екіпіровка мисливця" перейняті по-справжньому щирим, життєствердним настроєм.
Твори

• 
  Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може, 1919)
  
• 
  Чухраїнці (1926)
  
• 
  Моя автобіографія (1927)^[10]
  
• 
  Зенітка(1944)
  
• 
  Вишня О. Зенітка ; Вишневі усмішки / Остап Вишня. — Київ: Радян. письменник, 1947. — 116 с.
  
• 
  Бекас (1945)
  
• 
  Як варити і їсти суп із дикої качки (1945)
  
• 
  Вальдшнеп (1945)
  
• 
  Ведмідь (1945)
  
• 
  Лисиця (1945)
  
• 
  Вовк (1945)
  
• 
  Заєць (1945)
  
• 
  Ленінград і ленінградці (1945)
  
• 
  Дика гуска (1946)
  
• 
  Дика коза (1946)
  
• 
  Перепілка (1946)
  
• 
  Лось (1946)
  
• 
  Дикий кабан, або вепр (1946)
  
• 
  Дрохва (1946)
  
• 
  Екіпіровка мисливця (1947)
  
• 
  Дилда (1948)
  
• 
  З крякухою на озері (1948)
  
• 
  У ніч під Новий Рік (1950)
  
• 
  Короп (1951)
  
• 
  Лебідь (1951)
  
• 
  Фазани (1952)
  
• 
  Сом (1953)
  
• 
  Отак і пишу (1954)
  
• 
  Перший диктант (1955)
  
• 
  Щука (1956)
  
• 
  «Мисливські усмішки» (збірка, 1956)
  

---

---

Смотрите также файлы

• 3D принтер технология будущего.docx

• Получение биологически активных веществ с помощью культуры клеток растений.doc

• Конкурс это. Выберите один правильный ответ.docx

• 20 " " 5 сыныпа арналан трбие жоспары.docx

• Бизнес в законе 1 2007 154 правовое обеспечение.pdf