ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.03.2024
Просмотров: 101
Скачиваний: 0
5. Державна кримінально-виконавча служба України
Одним із важливих напрямків діяльності держави в сфері здійснення боротьби зі злочинністю є забезпечення виконання кримінальних покарань, призначених за вироком суду. Ця діяльність належить до виключної юрисдикції держави і здійснюється спеціально на те уповноваженим державним органом – Державною кримінально-виконавчою службою України (далі – ДКВС), на яку і покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики в сфері виконання кримінальних покарань.
Діяльність ДКВС України базується на неухильному дотриманні принципів: законності; поваги та дотримання прав і свобод людини і громадянина; гуманізму; позапартійності; єдиноначальності; колегіальності при розробці важливих рішень; взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями; відкритості для демократичного цивільного контролю.
Правовою основою діяльності ДКВС України є Конституція України, Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” (далі – Закон), Кримінально-виконавчий кодекс України (далі – КВК), інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Система ДКВС України включає в себе: центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальні органи управління, кримінально-виконавчу інспекцію, установи виконання покарань, слідчі ізолятори (далі – СІЗО), воєнізовані формування, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, підприємства установ виконання покарань, а також інші підприємства, установи і організації, що створюються для забезпечення виконання завдань, поставлених перед ДКВС України.
Центральним органом виконавчої влади, на який покладено забезпечення реалізації державної політики в сфері виконання кримінальних покарань є Державна пенітенціарна служба України (далі – ДПтС). Діяльність ДПтС спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції. ДПтС в свою чергу, спрямовує, координує та контролює всю діяльність ДКВС України.
Правовою основоюдіяльності Департаменту як центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань є Конституція України, КВК України, Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, Положення про Державну пенітенціарну службу України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011р № 394/2011, а також інші закони та підзаконні нормативно-правові акти.
Основними завданнями ДПтС є:
1) реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; рекомендацій щодо організації тримання осіб, узятих під варту;
2) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
3) забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, взятих під варту;
4) контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань,реалізацією законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту.
У межах своїх повноважень Департамент на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Очолює ДПтС України Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр – міністра України відповідно до пропозиції Міністра юстиції. Голова Департаменту є одночасно й керівником ДКВС України і несе персональну відповідальність за виконання завдань ДКВС України. Голова Департаменту має першого заступника та заступника, яких призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.
Центральний апарат ДПтС України структурно складається з департаментів, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, які утворюються відповідно до основних напрямків діяльності ДПтС.
Територіальними органами управління ДПтС України є управління (відділи) ДПтС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які утворюються для забезпечення виконання завдань ДКВС України. Територіальні управління (відділи) ДПтС здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, які передбачені положеннями про територіальні органи управління. Положення про територіальні органи управління затверджуються ДПтС.
Кримінально-виконавча інспекція – це орган ДКВС України, який закону виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, а також здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням і звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Безпосередній контроль за виконанням вказаних вище кримінальних покарань та поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (на протязі іспитового строку) здійснюють міськрайонні та міжрайонні кримінально-виконавчі інспекції. В управліннях (відділах) ДПтС в АРК, областях, містах Києві та Севастополі створюються і функціонують відділи (сектори) кримінально-виконавчої інспекці.
Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії).
Арештні доми виконують покарання у виді арешту.
Кримінально-виконавчі установи в свою чергу поділяються на:
1) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри)– виконують покарання у виді обмеження волі;
2) кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії)– виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
Виправні колонії в залежності від рівня безпеки (категорії засуджених та тяжкості вчинених ними злочинів) поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки.
Виховні колонії (або спеціальні виховні установи) виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх і на види за рівнями безпеки не поділяються.
Необхідно також зазначити, що крім органів і установ ДПтС, виконання окремих видів кримінальних покарань у межах своїх повноважень здійснюють також: Державна виконавча служба (штраф, конфіскація майна), військові частини, гауптвахти (арешт та службове обмеження для військовослужбовців) і дисциплінарний батальйон (тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби)
Контроль за діяльністю ДКВС України здійснюють уповноважені на те органи держави – Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Кабінет Міністрів України. Здійснення відомчого контролю за органами і установами ДКВС покладається на Департамент. Одним із видів контролю за діяльністю ДКВС є також громадський контроль, який здійснюється спостережними комісіями та громадськими організаціями. Нагляд за діяльністю ДКВС України здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
6. Адвокатура в Україні
В сучасних демократичних та правових державах важливу роль у системі правового захисту прав та свобод людини і громадянина, законних прав і інтересів фізичних осіб виконує адвокатура.
Адвокатура в Україні – це добровільне професійне громадське об’єднання, яке сприяє захисту прав і свобод та представляє законні інтереси громадян України, осіб без громадянства, юридичних осіб, надає їм іншу юридичну допомогу.
Правовою основою діяльності адвокатури в Україні є Конституція України, Закон України “Про адвокатуру” від 19.12.1992 року, Кримінально-процесуальний, Цивільний процесуальний, Господарський процесуальний кодекси, Кодекс адміністративного судочинства, інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти.
Конституційною основою функціонування адвокатури в Україні є норми, закріплені у ст. 59 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на правову допомогу і є вільним у виборі захисника своїх прав, а у випадках, передбачених законом, така допомога надається державою безоплатно. У цій же статті закріплене і положення, що саме для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при віриш енні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Крім того, у ст. 129 Конституції України положення про забезпечення обвинуваченому права на захист закріплено як основна засада (принцип) здійснення судочинства в Україні.
Адвокатура здійснює свою діяльність на принципах: верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності.
Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Адвокатом не може бути особа, яка має судимість. Адвокат також не може працювати у суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління.
Основні організаційні форми діяльності адвокатури закріплені у ч.2 ст.4 Закону України ”Про адвокатуру”, відповідно до вимог якої адвокат має право практикувати індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, або об’єднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори, чи інші адвокатські об’єднання.