ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.03.2024
Просмотров: 98
Скачиваний: 0
Діяльність адвокатських об’єднань базується на принципах добровільності, самоуправління, колегіальності і власності. Вони реєструються в Міністерстві юстиції України, після чого ставлять до відома місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати – про отримання свідоцтва на право займатись адвокатською діяльністю.
Адвокати та адвокатські об’єднання можуть здійснювати наступні види адвокатської діяльності:
- надавати консультації і роз’яснення по юридичним питанням, усні та письмові довідки по законодавству;
- складати заяви, скарги та інші документи правового змісту;
- засвідчувати копії документів по справам, які находяться у їх провадженні;
- здійснювати представництво в судах, інших державних органах, перед громадянами і юридичними особами;
- надавати правову допомогу підприємствам, організаціям і установам;
- здійснювати правове забезпечення підприємницької і зовнішньо- економічної діяльності громадян і юридичних осіб;
- виконувати свої обов’язки згідно з кримінально-процесуальним законодавством в ході дізнання і досудового слідства.
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право:
- представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях;
- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази по цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративне правопорушення;
- запитувати і отримувати документи чи їх копії від організацій, установ і організацій, а від громадян за згодою;
- знайомитись на підприємствах, в організаціях з необхідними для виконання доручень документами, за виключенням тих, таємниці яких охороняються законом;
- отримувати письмові висновки спеціалістів з питань, що потребують спеціальних знань;
- застосовувати науково-технічні засоби згідно з діючим законодавством;.
- доповідати про клопотання і заяви на прийомі у посадових осіб і згідно з законом отримувати на них письмові мотивовані відповіді;
- бути присутнім при розгляді своїх подань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення по суті подань і скарг.
Разом з тим, при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний:
- неухильно додержувати вимог чинного законодавства;
- використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.
Крім того, адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат також зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин бо юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.
Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту.
В залежності від форми судочинства, в якому адвокат захищає або представляє інтереси свого клієнта він може мати різний процесуальний статус.
Зокрема при здійсненні провадження у кримінальних справахадвокат може набувати процесуального статусу: 1)захисникапідозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого; 2)представникапотерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, свідка. Вцивільному, господарському та адміністративному судочинствіадвокат виконує процесуальну функціюпредставника прав та законних інтересів сторін.
Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю та вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі строком на 3 роки створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженим Указом Президента України № 155/93 від 5 травня 1993 року. Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій та організаційне забезпечення їх діяльності здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міська рада.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія діє в складі двох палат: атестаційної та дисциплінарної.
Атестаційна палата (складається з 11 членів): 1) розглядає заяви осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю; 2) допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційних іспитів; 3) приймає кваліфікаційні іспити; 4) ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Дисциплінарна палата (складається з 9 членів): 1) розглядає скарги громадян, окремі ухвали суддів , постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії або її членів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій на дії адвокатів; 2) вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні адвоката до дисциплінарної відповідальності; 3) узагальнює дисциплінарну практику палати та адвокатських об`єднань за рік.
Під час одержання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, особа, якій його вручено, приймає Присягу адвоката України.
За рішенням дисциплінарної палати до адвоката можуть бути застосовані наступні дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; 3) анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
В Україні утворюється також і Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, порядок діяльності якої Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, яке також затверджено Указом Президента України № 155/93 від 5 травня 1993 року. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів України і строк її повноважень становить три роки, починаючи э дня першого її засідання. Основним її завданням є розгляд скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.
Необхідною передумовою повноцінного функціонування адвокатури в демократичному суспільстві є вироблення та дотримання нею в ході здійснення своєї професійної діяльності особливих деонтологічних вимог. Тому, з метою уніфікованого закріплення традицій та досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві були розроблені і 1 жовтня 1999 року схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури Правила адвокатської етики (далі – Правила).
Правила покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних професійних правил і обов`язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України ”Про адвокатуру” та іншими законодавчими актами, а також закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката. Норми Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру, а доповнюють, конкретизують його та є обов`язковими для дотримання об`єднаннями адвокатів і поширюються також на членів органів адвокатури, помічників адвокатів у частині, яка стосується їх діяльності.
Основними принципами адвокатської етики відповідно до вимог ст.ст. 5 – 14 Правил визнаються: незалежність; дотримання законності; домінантність інтересів клієнтів; неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами; конфіденційність; компетентність та добросовісність; чесність і порядність; повага до адвокатської професії; культура поведінки; обмежене рекламування діяльності адвокатів.
7. Нотаріат в Україні
Нотаріат є однією з інституцій, що покликані забезпечувати реалізацію конституційного права громадян, а також юридичних осіб на отримання правової допомоги відповідно до вимог ст. 59 Конституції України.
Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України “Про нотаріат”, а також інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси), або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Треба зазначити, що документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу, як і їх повноваження щодо вчинення нотаріальних дій.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Нотаріусом не може бути особа, яка має судимість. Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, у відповідному головному управлінні юстиції в урочистій обстановці приносить присягу нотаріуса.
Крім нотаріусів, право здійснювати окремі нотаріальні дії у випадках та на підставах, передбачених законом надається: посадовим особам місцевого самоврядування; дипломатичним представництвам і консульським установам України; головним лікарям (їх заступникам з медичної частини) лікувальних закладів, санаторіїв, директорам і головними лікарям будинків для престарілих та інвалідів; капітанам морських та річкових суден; командирам (начальникам) військових частин, військових навчальних закладів; начальникам установ виконання покарань та слідчих ізоляторів та деяким іншим особам.
Законодавець наділяє нотаріуса певними правами для виконання покладених на нього функцій, а саме: