ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.07.2019
Просмотров: 2151
Скачиваний: 2
УКРАЇНА
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКІЙ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЯКОСТІ
БІОРЕСУРСІВ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЯ
ФАКУЛЬТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
ПРОДУКЦІЇ АПК
КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА БІОТЕХНОЛОГІЇ
ПРАКТИКУМ
З БІОТЕХНОЛОГІЇ
У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ
ЧАСТИНА І
для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах
ІІІ-ІV рівнів акредитації за напрямом підготовки 6.110101 -
«Ветеринарна медицина»
КИЇВ –2014
2
УДК 636.082.612.6.089
Вміщено лабораторні роботи, у яких висвітлено різні питання
практичних
аспектів
розробки,
створення
та
виготовлення
імунобіологічних
ветеринарних
препаратів:
правила
роботи
у
біотехнологічних лабораторіях, основи культивування, тривалого
зберігання, очищення, концентрування та контроль якості готових
препаратів.
Для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ-
ІV рівнів акредитації напряму «Ветеринарна медицина».
Рекомендовано вченою радою УННІ якості біоресурсів та безпеки життя
Національного університету біоресурсів і природокористування України
(протокол № 2 від 03.12.14).
Укладач к. вет. наук О.В. Новіцька
Рецензенти: д вет. н., професор О.В. Яблонська
к.вет.н., доцент В.В. Поліщук
Навчальне видання
ПРАКТИКУМ
З БІОТЕХНОЛОГІЇ
У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ
Частина І
для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV
рівнів акредитації за напрямом підготовки 6.110101 - «Ветеринарна
медицина»
Підписано до друку 12.12.14.
Формат 60х84 1/16
Ум. друк. арк.5,8.
Наклад 50 пр.
Віддруковано на різографі в видавничому центрі «Принт-центр»
Вул.. Політехнічна, 35, м.Київ
Тел.:(044)277-40-16
3
ПЕРЕДМОВА
До основних завдань ветеринарної медицини в галузі наукових знань та
практичної діяльності відносять ті, що спрямовані на попередження хвороб тварин, їх
лікування, отримання повноцінних та безпечних продуктів тваринництва, захист
населення від спільних хвороб. Вирішення цих завдань досягається застосуванням
комплексу методів різних дисциплін, зокрема, біотехнологією.
Згідно визначенню Європейської біотехнологічної федерації (заснована у
1978р.) біотехнологія - це наука, яка застосовує знання у галузі мікробіології, біохімії,
генетиці, генної інженерії, імунології, хім. технології, приладо - та машинобудуванні та
використовує біологічні об‘єкти (мікроорганізми, клітини тканин та рослин) або
молекули (нуклеїнові кислоти, білки, ферменти, вуглеводи) для промислового
виробництва корисних для людей та тварин речовин та продуктів.
Біотехнологія є однією з найбільш перспективних і прогресуючих галузей
науково-технічної і промислової діяльності людини. З її розвитком пов
язано
вирішення ряду важливих соціальних, сировинних, продовольчих і екологічних
проблем. Використання наукових досягнень у біотехнології відбувається на самому
високому рівні сучасної науки. Використання різноманітних біологічних об‘єктів (від
макроорганізмів – донорів до бактерій та вірусів), що у процесі своєї життєдіяльності
синтезують природнім шляхом цінні метаболіти, дозволяє отримувати вітаміни,
ферменти, амінокислоти, органічні кислоти, спирти, антибіотики та ін. біологічні
сполуки з дешевих, доступних та відтворюваних матеріалів. Біотехнологічна переробка
відходів сільськогосподарських виробництв спрямована на забезпечення екологічної
рівноваги та максимального зниження негативної антропогенної дії на навколишнє
середовище.
Серед пріоритетних напрямків розвитку ветеринарної медицини є створення
умов раннього діагностування та попередження хвороб, отримання безпечної
тваринницької продукції та захист населення від спільних хвороб. На сьогодні левова
частка вирішення проблем інфекційної патології належить розробці та виробництву
засобів діагностики, лікування та специфічної профілактики останніх. Це насамперед
пов‘язано з належно організованою роботою науково-дослідних закладів та
підприємств з виробництва біологічних імунологічних препаратів. Виробництво
імунобіологічних препаратів є особливою галуззю біотехнології, яка відрізняється
високими вимогами до забезпечення якості продукції та безпеки роботи з патогенними
біологічними агентами. Сучасна імунобіотехнологія використовує досягнення
мікробіології, молекулярної біології та генетичної інженерії для створення нових
вакцин та різноманітні фізико-хімічні методи виділення та очищення активних фракцій,
що забезпечує високу специфічність, ефективність та безпечність імунопрепаратів.
Сучасний фахівець ветеринарної медицини повинен мати певний світогляд щодо
можливостей прикладної біотехнології. Досвід розвинутих країн переконливо
доводить, що лише наявність критичної маси таких фахівців дозволяє виходити на
сучасний рівень вирішення ветеринарних проблем.
Засвоєння основних біотехнологічних прийомів у тісному поєднанні з
вивченням теоретичного курсу дисципліни забезпечить оптимальне співвідношення
абстрактного й раціонального пізнання біотехнології для потреб ветеринарної
медицини і дозволить належно опанувати матеріал з дисципліни.
4
РОЗДІЛ 1.
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ БІОТЕХНОЛОГІЇ
Лабораторна робота №1
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ РОБОТИ У
БІОТЕХНОЛОГІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ
Мета роботи: ознайомити студентів з організацією роботи у
біотехнологічних лабораторіях, акцентувати на вимогах до персоналу
згідно належної виробничої практики.
Організація роботи у біотехнологічній лабораторії. Забезпечення
потреб сільського господарства, гуманітарної та ветеринарної медицини
лікарськими,
профілактичними
та
діагностичними
біологічними
препаратами
відбувається
в
умовах
підприємств
біологічної
промисловості. В Україні лікарські засоби для ветеринарії виготовляються
в умовах біологічних фабрик (Сумська біологічна фабрика, Галещинська,
Дніпропетровська, Херсонська), науково дослідних інститутів та
комерційних науково-виробничих підприємствах. Структурною одиницею
таких підприємств є біотехнологічна лабораторія, яка є місцем
виготовлення різних (проміжних та кінцевих) продуктів біотехнології.
Організація роботи біотехнологічних лабораторій має здійснюватися
за вимогами GMP та GLP і відповідати сучасним державним та
міжнародним стандартам.
Приміщення і обладнання біотехнологічної лабораторії повинні бути
розміщені, спроектовані, побудовані або пристосовані та повинні
обслуговуватися таким чином, щоб забезпечити виконання усіх необхідних
операцій. Їх розміщення і конструкція повинні мінімізувати ризик
виникнення помилок і дозволити проводити ефективне прибирання і
обслуговування з метою попередження перехресного забруднення, появи
пороху та бруду, або, в загальному випадку, будь-якого шкідливого впливу
на якість продукції. Приміщення повинні бути спроектовані й обладнані
так, щоб забезпечити максимальний захист від проникнення комах і
5
тварин. Повинні бути прийняті всі необхідні заходи по недопущенню
проникнення в приміщення сторонніх осіб. Виробничі, складські
приміщення і зони контролю якості не повинні використовуватися для
наскрізного проходу незайнятого в них персоналу. Планування приміщень
повинне відповідати логічній послідовності виробничих операцій і
вимогам по чистоті.
Приміщення слід проектувати таким чином, щоб тримати під контролем
ризик забруднення як для продукції, так і для навколишнього середовища.
Це може бути досягнуто за рахунок використання методів ізоляції,
створення чистих або контрольованих зон.
Однією з основних вимог GMP є організація виробництва стерильних
імунологічних препаратів за принципом зонування та створення
приміщень різного ступеню чистоти.
Чисті приміщення - це приміщення у яких відбуваються виробничі
процеси, пов‘язані з виробництвом стерильної продукції, з нормованими
показниками чистоти повітря за вмістом механічних часток та
мікроорганізмів, з регулюванням температури, вологості та тиску повітря.
Чиста зона - обмежений робочий простір, якій розміщується у чистих
приміщеннях та якій має більш високий клас чистоти за рахунок окремого
надходження фільтрованого направленого у один бік потоку повітря. Клас
чистоти повітря визначається вмістом механічних часток певного розміру
у 1 л повітря і мікробних часток у 1 м
3
повітря. Серед основних джерел
забруднення біологічних виробництв слід виділити:повітря, яке надходить
у повітря ( 20%), обладнання та власне технологічний процес (30%),
сировина та допоміжні матеріали (20%), персонал (30%). Тому, планування
та проектування чистих приміщень повинно враховувати:
послідовність виготовлення та складування готової продукції;
рух матеріалів (первісної сировини);
рух людей;
виключення перехресної контамінації;
виключення змішування готових препаратів та їх компонентів.
У чистих зонах всі відкриті поверхні повинні бути гладенькими,
непроникними і неушкодженими, щоб звести до мінімуму утворення і
накопичення часток або мікроорганізмів, а також дозволити
багаторазово застосовувати очищаючі, і при необхідності, дезінфікуючі
засоби.