ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.07.2019
Просмотров: 1464
Скачиваний: 1
Тема: СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА ТА ГАЛУЗЬ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Питання:
1. Предмет, мета, завдання соціальної педагогіки та її основні категорії.
2. Поняття соціально-педагогічної діяльності, її структура. Характеристика суб’єктів та об’єктів соціально-педагогічної діяльності.
3. Методи соціально-педагогічної діяльності.
4. Зв’язок соціальної педагогіки з іншими науками та галузями суспільної практики. Соціальна педагогіка та соціальна робота.
Теми рефератів:
1. Історія благодійництва на Русі як основа становлення соціально-педагогічної практики.
2. Історичні передумови виникнення інституту соціальної педагогіки в Росії (Україні).
3. Становлення і розвиток соціальної педагогіки і соціальної роботи в Росії (Україні, Німеччині, США, …).
Література [1, 3, 4, 4а, 7, 8, 9, 9а, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 38]
1. Предмет, мета, завдання соціальної педагогіки і соціальної роботи, їх основні категорії
Складне становище дітей у державі: 12 тис. підлітків кинуті батьками на призволяще; у 3 рази збільшилася кількість захворювань серед неповнолітніх; на 15% збільши-лася кількість дітей-інвалідів до 16 років; »67% дітей мають функціональні відхилення.
Становлення України як незалежної держави, виникнення нових політичних, економічних і соціальних основ її розвитку вимагає вирішення актуальної проблеми – побудови нових відносин між особистістю і суспільством. У державній програмі “Учитель” (28.03.2002) освіту проголошено “пріоритетною сферою в соціально-економічному, духовному і культурному розвитку Української держави” (1, с. 2). А ключова роль у системі освіти відведена вчителю, оскільки “саме через діяльність педагога реалізується державна політика, спрямована на зміщення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження і збільшення культурної спадщини” (1, с. 2). Тому виникає проблема становлення і розвитку нової дисципліни – соціальної педагогіки як галузі педагогічної науки, що досліджує шляхи, умови, засоби, етапи соціалізації людини в соціально-педагогічній системі.
Статус соціальної педагогіки визначений не остаточно (статус – від лат. status – положення, що існує в даний момент). Деякі дослідники вважають соціальну педагогіку галуззю педагогічної науки, інші – міждисциплінарною наукою. У залежності від цього визначається її предмет.
Так, 1) І.М. Андрєєва., А.В. Басов, Ю.В. Василькова, А.Й. Капська, Л.Т. Коваль., Звєрєва И.Д., Хлебік С.Р., Галагузова М.А., Міщик Л.И., Мудрик А.В., Семенов В.Д., Фицула М.М. – вважають соціальну педагогіку галуззю педагогіки, що вивчає питання соціального виховання і закономірності соціалізації особистості.
2) Галузинський В.М., Євтух Н.Б. визначають соціальну педагогіку як “окрему галузь теорії виховання, що охоплює виховну діяльність позашкільних організацій”.
3) Бочарова В.Г., Філонов Г.М. розглядають соціальну педагогіку як структурний компонент соціальної роботи.
4) Міщик Л.І., Бура Н.П., Малько А.О. – розглядають соціальну педагогіку як інтегровану науку.
Предметом соціальної педагогіки виступають соціально-педагогічні системи, у яких відбуваються процеси становлення і розвитку людини як особистості. Отже, соціальна педагогіка переборює обмеженість педагогіки школи, дошкільної педагогіки, професійної педагогіки і розглядає своїм предметом соціально-педагогічну систему, що є відкритою і до складу якої входять не тільки навчальні заклади, але й інші соціальні інститути, у яких мають місце процеси соціального навчання, соціального виховання і соціально-педагогічної діяльності.
Мета соціальної педагогіки як області педагогічної науки ми вбачаємо в посиленні соціальної функції загальної педагогіки, а через неї – установ освіти і виховання.
Завдання соціальної педагогіки: (Л.Т. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік):
1) вивчення дії об’єктивних і суб’єктивних факторів соціального середовища, характеру їх впливу на формування особистості;
2) дослідження закономірностей і перспектив соціально-педагогічної взаємодії особистості і середовища;
3) розробка механізмів регулювання і корекції відносин особистості і суспільства.
Перше завдання ґрунтується на факторному аналізі соціального середовища, визначенні протиріч, що виникають у процесі навчання, виховання і розвитку, і їх усуненні за допомогою організації впливу соціального середовища на особистість. Застосування взаємозалежної сукупності факторів (об’єктивного, суб’єктивного, особистісного, людського й ін.) дозволяє розглянути проблему з різних боків, визначити закономірності і перспективи організації взаємодії особистості і середовища (друге завдання). Розв’язання третього завдання здійснюється за допомогою системно-структурного і кібернетичного підходів, що дозволяють розглянути соціально-педагогічну систему і її компоненти як засоби управління діяльністю учня.
Зміст завдань соціальної педагогіки реалізується в соціально-педагогічній діяльності через:
· визначення педагогічних основ навчально-виховного процесу в умовах мікросередовища;
· розробку технологій навчання, виховання, розвитку, соціалізації особистості на основі інтеграції зусиль навчально-виховних установ, підприємств, установ культури;
· визначення впливу соціального середовища на рівень соціальної активності учнів і їхня готовність до майбутньої професійної діяльності;
· дослідження факторів, що негативно впливають на процеси навчання, виховання, розвитку, соціалізації учнів, підтримка і соціальна реабілітація учнів, що знаходяться в несприятливих умовах;
· виявлення і соціальна підтримка обдарованих учнів.
Щ
о
називають категоріями науки?
До основних категорій соціальної педагогіки і соціальної роботи відносять:
· соціальний педагог – фахівець, що організовує виховну роботу з дітьми, молоддю і дорослими в різних соціокультурних середовищах (сім’я, навчальна установа, дитячий будинок, трудовий колектив, притулок тощо);
· соціалізація – процес входження людини в суспільство, що супроводжується засвоєнням і відтворенням соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвитком і самореалізацією людини в суспільстві;
· фактори соціалізації – це умови, що впливають на розвиток людини (мега-, макро-, мезо-, мікро-фактори);
· соціум – оточення, у якому йде формування людини; сукупність різноманітних груп і об’єднань, організацій, установ, що складає це оточення; середовище, що впливає на людину в процесі її життєдіяльності;
· соціальний інститут – форма організації спільної діяльності людей, що склалася історично (родина, школа, д/с, культура і т.п.);
· інститут десоціалізації – криміногенні неформальні підліткові групи, угруповання злочинців, сім’ї аморального чи асоціального типів;
· соціальне виховання – процес виховання людини в суспільстві, що супроводжується формуванням визначених рис і якостей;
· соціальна адаптація – процес і результат активного пристосування індивіда, груп до умов нового соціального середовища;
· соціальна занедбаність – несформованість у дитини соціальних відчуттів, інтересів, звичок і умінь; невідповідність статево-віковим соціальним ролям;
· опікунство – правова форма захисту особистих і майнових інтересів громадян (види: опіка, піклування).
· девіації – відхилення від норм соціальної поведінки, встановленої у суспільстві (види: соціально-позитивні девіації – обдарованість, і соціально-негативні – дезадаптації).
2. Поняття соціально-педагогічної діяльності, її структура.
Одним з основних понять соціальної педагогіки як науки є соціально-педагогічна діяльність. В.А. Нікітін зазначає, що СПД «полягає в забезпеченні освітньо-виховними засобами спрямованої соціалізації особистості, у передачі індивіду соціального досвіду людства, надбанні або відновленні соціальної орієнтації та соціального функціонування» [Никитин, с. 35]. Основними характеристиками СПД автор виділяє такі:
– розвивається як суспільно-необхідний вид діяльності;
– ґрунтується на культурі розуміння;
– важливе значення мають потреби людини, вміння співчувати, рефлексія;
– вміння створювати (проектувати) «позитивний» проект майбутнього людини);
– має гуманістичний характер;
– ґрунтується на спадщині соціальних педагогів минулого;
– є тривалим процесом, тому має певні групи операцій (організаційно-педагогічні, технологічні), що поступово наближають її до результату;
Основними поняттями СПД є:
1) соціальне виховання (частина виховної діяльності, результатом якої є формування соціальності, як здатності людини до взаємодії із навколишнім соціальним світом);
2) соціальне навчання – процес, результатом якого є розвиток знань, вмінь та навичок розвитку соціальності за допомогою організації спілкування між учасниками соціально-педагогічного процесу;
3) соціальна освіта (СВ + СН = результат – рівень розвитку соціальності індивіда чи групи, тобто соціальне орієнтування і функціонування особистості).
Соціальний педагог – це рушійна сила соціально-педагогічної діяльності.
Соціальний педагог має вміти:
– виконувати основні соціально-педагогічні дії та операції;
– спостерігати, аналізувати й діагностувати стан учасників цілісного процесу;
– здійснювати вибір соціально-педагогічних технологій, необхідних методів, прийомів, засобів та форм роботи;
– організовувати умови для проведення необхідного етапу соціалізації та ре соціалізації;
– коректувати соціально-педагогічний процес на основі контролю за ходом його здійснення;
– аналізувати отримані результати й бути здатними до його творчого вдосконалення.
Структура СПД
3. Методи соціальної педагогіки
У перекладі з грецької, метод – шлях, спосіб досягнення мети.
Методи соціальної педагогіки |
||||||||||||||||||||
|
Дослідницькі |
Виховання (педагогічні) |
Соціально-психологічної допомоги |
||||||||||||||||||
|
· спостереження: безпосереднє опосередковане відкрите сховане безупинне дискретне монографічне вузькоспеціальне
· педагогічний експеримент природний лабораторний констатуючий формуючий
· опитувальні методи – бесіда; – інтерв’ювання; – анкетування; – тестування;
· збору інформації: – аналіз документів; – інтерв’ювання; біографічний метод (вивчення особистісних документів окремої людини)
|
· методи формування свідомості (формування понять, оцінок, світогляду особистості): – приклад; – бесіда; – диспут; – розповідь; – лекція; – переконання; – навіювання
· методи організації діяльності (способи закріплення, формування позитивного досвіду поведінки, відносин, вчинків): – педагогічні вимоги; – громадська думка; – вправи; – методи організації суспільно-корисної праці; – методи використання творчої гри; – доручення; – соціальне навчання; – закріплення досвіду
· методи стимулювання діяльності (спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни власної поведінки, розвитку мотивації на соціально-схвалені способи та види діяльності): – заохочення (позитивне підкріплення); – покарання (негативне підкріплення); – “вибух”; – змагання
· методи самовиховання (сприяють свідомій зміні людиною власної особистості відповідно до суспільних вимог та особистісного плану самовдосконалення): – самооцінка; – самоорганізація; – самоконтроль; – самокорекція |
· методи соціально-психологічної допомоги – психологічне консультування; – аутотренінг; – соціально-психологічний тренінг: а) тренінги набуття спеціальних навичок, 2) тренінги поглиблення досвіду розв’язання ситуацій; – психодрама (соціограма); – ігрова терапія (методи корекції емоційних та поведінкових розладів у дітей); – сімейна психотерапія (корекція міжособистісних стосунків між членами родини); – арттерапія (метод впливу на психоемоційний та фізичний стан людини за допомогою різних видів художнього та ужиткового мистецтва); – епістолярна терапія (метод реставрації міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом порушено чи він взагалі не існує (листування до...)); – казкотерапія
· нові методи соціально-педагогічної роботи: – соціальна вулична робота (мета – покращення становища та здоров’я дітей та молоді шляхом привнесення та додавання до середовища, де вони змушені жити, того, в чому вони мають потребу; спонукання дітей та підлітків до встановлення відносин із людьми, які піклуються про них, а також із тими, хто може допомогти в організації змістовного дозвілля);; – аналіз соціуму – збір інформації, що характеризує життєву ситуацію населення в певному соціумі; – метод «рівний – рівному» – спосіб надання та поширення інформації шляхом довірливого спілкування ровесників у межах організованої (акції, тренінги) та неформальної (спонтанне спілкування) соціальної роботи, яку проводять спеціально підготовлені молоді люди |
||||||||||||||||||
Завдання:
Знайдіть інформацію та висвітліть сутність за методами соціальної роботи:
а) індивідуальна соціальна робота (М. Річмонд);
б) групова соціальна робота (70-ті роки ХХ століття);
в) робота у громаді.
4. Зв’язок соціальної педагогіки і соціальної роботи з іншими науками
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І З метою: оцінки проблем клієнта та розробки конструктивного плану діяльності, щодо їх розв’язання
ІІ Пр. надає можливість відстоювати інтереси клієнтів на основі державних і міждержавних правових документів
ІІІ Іс – подає свічення про особливості становлення і розвитку Сп і Ср як науки та сфери практичної діяльності
IV Ет – визначає основні морально-етичні вимоги до професійної діяльності СП
V М – знання необхідні в організації соціального обслуговування людей з особливими потребами, окремих вікових та соціальних груп
П – теоретична основа СП
С – теоретична основа СР
Ф – методологічна основа СП і СР
Д1 – демографія – підґрунтя для формування основ соціальної політики
Д2 – демографія – основи для організації обслуговування людей з обмеженими функціональними можливостями
Лекція № 2
Тема: Професійний портрет соціального педагога
Питання:
1. Посадові обов’язки соціального педагога.
2. Професійні знання та вміння соціального педагога.
3. Функції і соціально-педагогічної діяльності, їх характеристика.
4. Морально-етичні, психологічні та педагогічні якості соціального педагога. Сфери діяльності соціального педагога.
Теми рефератів:
1. Професія «соціальний педагог» у XXI столітті.
2. Соціально-педагогічна діяльність у прислів’ях і приказках.
3. Роль творчості в соціально-педагогічній діяльності.
4. Спеціалізації в підготовці соціальних педагогів.
5. Специфіка умов праці і діяльності соціального педагога.
6. Діяльність соціальних служб на Україні.
Література [1, 3, 4, 8, 8а, 12, 15, 17, 20, 21, 23, 24, 25, 27а, 28, 30, 31, 35, 37]
1. Посадові обов’язки соціального педагога
Професію «Соціальний педагог» введено у 2002 році до кваліфікаційного переліку спеціальностей, що зумовило появу посади соціального педагога в освітніх установах України (у Росії у 1990 р).
Посадові обов’язки затверджено у „Кваліфікаційній характеристиці соціального педагога, що є документом, який складається, з трьох частин: