Файл: ___звіт___1.doc

Зміст

Розділ 1Технологія створення програм

1.1Кодування і документування програми

Робота кодувальника полягає в перекладі алгоритму в програму. Для створення повної, точної та зрозумілої програми необхідні відповідні методи запису програм. Наприклад, кулінарні рецепти зазвичай записуються на природних мовах, таких, як англійська, французька, російська або японська. Програми ж пишуться на мовах програмування. В даний час жоден з природних мов не можна використовувати в якості мови програмування, так як вони занадто складні, щоб їх могли «розуміти» машини. На відміну від природних, мови програмування створені спеціально для такого подання рішення завдання, яке може бути виконано комп'ютером.

Останньою складовою процесу програмування є документування. Воно включає широкий спектр описів, що полегшують процес програмування і збагачують результуючу програму. Постійне документування має становити невід'ємну частину кожного кроку програмування. Постановка завдання, проектні документи, алгоритми і програми - все це документи. Внутрішня документація, зазначена безпосередньо в програму, полегшує читання коду. Призначення навчального посібника (ще однієї форми документації) - навчити користувача застосовувати нову програму; довідкове керівництво дозволяє ознайомитися з описом команд програмного забезпечення.

1.2Структурний підхід до програмування

Структурне програмування - підхід, при якому для передачі управління у програмі використовуються тільки три конструкції, що допускають послідовну, умовну й ітеративну передачі управління. При цьому безумовна передача управління, наприклад, оператором goto забороняється.

У результаті кожна складна команда в програмі, яка є комбінацією послідовних, умовних і циклічних операторів, має тільки одну точку входу й одну точку виходу, що дає можливість розбиття програми на відносно самостійні фрагменти.

Структурне програмування є результатом застосування аплікативних методів до імперативних програм. Для цього використовуються процедурно-орієнтовані мови, в яких є можливість опису програми як сукупності процедур. Процедури можуть викликати одна одну, і кожна з них може бути викликана основною програмою, яку також можна розглядати як процедуру.

Структурний підхід до програмування являє собою методологію створення програм. Його впровадження забезпечує:

- підвищення продуктивності праці програмістів при написанні та контролі програм;

- отримання програм, які більш придатні для супроводу, оскільки складаються з окремих модулів;

- створення програм колективом розробників;

- закінчення створення програм у заданий термін.

У структурованих програмах зазвичай легко простежується основний алгоритм, вони зручніші в налагодженні й менш чутливі до помилок програмування. Ці властивості є наслідком важливої особливості підпрограм, кожна з яких є багато в чому самостійним фрагментом програми, пов'язаним з основною програмою лише за допомогою декількох параметрів. Така самостійність підпрограм дозволяє локалізувати в них усі деталі програмної реалізації тієї чи іншої алгоритмічної дії, і тому зміна цих деталей, наприклад, у процесі налагодження, зазвичай не призводить до змін основної програми.

1.3Етапи створення програм

Етап 1: Системний аналіз. У рамках цього етапу здійснюється аналізвимог, що пред'являються до програмної системи. Він проводиться на основі первинного дослідження всіх потоків інформації при традиційному проведенні робіт і здійснюється в наступній послідовності:

- уточнення видів і послідовності всіх робіт;

- визначення цілей, які повинні бути досягнуті програмою, що розробляється;

- виявлення аналогів, що забезпечують досягнення подібних цілей, їх переваг та недоліків.

Етап 2: Зовнішнє специфікування. Полягає у визначенні зовнішніх специфікацій, тобто описів вхідної та вихідної інформації, форм її подання і способів обробки інформації. Реалізується у такій послідовності:

- постановка завдання на розробку нової програми;

- оцінка цілей розроблюваного програмного продукту.

Далі, при необхідності, етапи 1-2 можуть бути повторені до досягнення задовільного вигляду програмної системи з описом виконуваних нею функцій і деякої ясністю реалізації її функціонування.

Етап 3:

- Проектування програми. На цьому етапі проводиться комплекс робіт із формування опису програми. Вихідними даними для цієї фази є вимоги, викладені у специфікації, розробленої на попередньому етапі. Приймаються рішення, що стосуються способів задоволення вимогам специфікації. Цю фазу розробки програми поділяють на два етапи:

- архітектурне проектування;

- робоче проектування.

- Кодування і тестування. Ці види діяльності здійснюються для окремих модулів і сукупності готових модулів до отримання готової програми.

- Комплексне тестування.

- Розробка експлуатаційної документації.

- Прийомо-здавальні та інші види випробувань.

- Коригування програм. Проводиться за результатами попередніх випробувань.

- Здавання замовнику. Здійснюється остаточна здача програмного продукту замовнику.

- Тиражування.

- Супровід програми. До поняття "супровід" входять усі технічні операції, необхідні для використання даної програми у робочому режимі. Сюди входить не тільки виправлення помилок. На цьому етапі також здійснюється модифікація програми, внесення виправлень у робочу документацію, вдосконалення програми та інше. Внаслідок широких масштабів подібних операцій супровід є ітеративним процесом, який бажано здійснювати не стільки після, скільки до випуску програмного продукту для широкого використання. Роботи із супроводу часто поглинають більше половини витрат, що припадають на весь життєвий цикл програмної системи у вартісному вираженні.

Розділ 2Робота в інтегрованому середовищі програмування (IDE)
MS Visual Studio C++

2.1Склад і характеристика проектів IDE MS Visual Studio C++

Інтегроване середовище проектування програм (IDE) є комплектом програмних інструментів - Tools. Цей комплект інструментів - хороший, інструментів — багато, але середовище не русифіковане (у ній використовується англійська мова). Проекти (Projects). Проекти IDE характеризуються наступними особливостями.

1. Одиницею роботи IDE є проект. Проект — це комплект файлів.

2. Види файлів у складі проекту: • вихідні файли, написані програмістом {*.срр — З Plus Plas — тексти на мові 0++ і *./; — Header — заголовні файли), IDE містить інструменти, які дозволяють автоматизувати складання вихідних файлів; • службові файли, які автоматично створюються IDE, але по інструкціях програміста.

3. Каталог проекту. Службові файли обов'язково розташовуються в цьому каталозі. Вихідні файли хоча і можуть розташовуватися де завгодно, але, щоб не заплутатися, їх теж слід помістити в каталог проекту.

4. Проекти IDE і проекти програмного забезпечення. Прості програми є просто одним проектом IDE. Складне програмне забезпечення реалізується у вигляді деякої безлічі проектів IDE.

2.2Створення програмного проекту

Для того, щоб створити нову програму, необхідно створити новий проект. Для нового проекту слід заздалегідь створити каталог. За допомогою вбудованого в IDE текстового редактора в каталозі проекту слід створити файли проекту з вихідним текстом з розширеннями *.срр, *.h або *.hpp. Після створення вихідних файлів треба створити файл проекту. Для цього треба вибрати в меню Project команду Open Project..., у вікні Open Project File, що з'явилося, ввести ім'я файлу проекту і натискувати кнопку [ОК].

Для включення в проект файлів з розширеннями *.с/?р (у окремому випадку в проекті такий файл може бути єдиним) слід на робочому столі активізувати вікно Project, вибрати в меню Project команду Add Item..., у вікні Add to Project List, що з'явилося, "кликнути" по кожному з файлів з розширенням *.ср/7 і натискувати кнопку [Done]. В результаті цього буде створений необхідний програмний проект. Після створення програмного проекту необхідно перевірити і, при необхідності, скоректувати інформацію про місце розташування каталогів стандартних файлів, що включаються. З цією метою досить в меню Options виконати команду Directories, у вікні Directories, що з'явилося, вказати розташування каталогів стандартних файлів, що включаються, і натискувати кнопку [ОК].

Після цього програмний проект готовий до роботи. Відкриття для роботи існуючого проекту dos-додатка. Для існуючого проекту необхідно з меню Project виконати команду Open Project..., у вікні Open Project File, що з'явилося, в каталозі проекту вибрати ім'я файлу проекту і натискувати кнопку [ОК]. В результаті проект завантажується в IDE для подальшої роботи.

2.3Методика відладки програми

Відладка програми  це діяльність, направлена на виявлення і виправлення помилок в програмі з використанням процесів виконання його програмних модулів. Тестування програми  це процес виконання програми на деякому наборі даних, для якого заздалегідь відомий результат застосування або відомі правила поведінки цієї програми. Вказаний набір даних називається тестовим або просто тестом. Таким чином, відладку можна представити у вигляді багатократного повторення трьох процесів: тестування, в результаті якого може бути констатована наявність в програмі помилки, пошуку місця помилки в програмах і документації і редагування програм і документації з метою усунення виявленої помилки. Іншими словами:

Відладка = Тестування + Пошук помилок + Редагування.

Успіх відладки програми в значній мірі зумовлює раціональна організація тестування. При відладці програми відшукуються і усуваються, в основному, ті помилки, наявність яких в програмі встановлюється при тестуванні. Як було вже відмічено, тестування не може довести правильність програми, в кращому разі воно може продемонструвати наявність в нім помилки. 

Відомий вислів про те, що після виявлення останньої помилки в програмі залишається ще хоча б одна, стало аксіомою. Тому налагодженню програми приділялася і приділяється велика увага.

Всі помилки, що виявляються в програмі, можна розділити на три великі категорії.

1. Синтаксичні помилки, які автоматично виявляються на етапі компіляції. З'ясувати сенс синтаксичних помилок і усунути їх досить легко, оскільки тут як достатньо хороший помічник виступає компілятор. Залежно від мови програмування, компілятор краще або гірше виявляє такі помилки. У ряді випадків синтаксична помилка в програмі спричиняє за собою неадекватну реакцію компілятора. Наприклад, відсутність дужки часто приводить до того, що компілятор виявляє помилку через десятки рядків коду. У останньому випадку можна рекомендувати одночасний набір відкриваючої і закриваючої дужок (наприклад { }) з подальшим введенням тексту між ними.

2. Логічні (часто їх також називають алгоритмічними) помилки. Їх буває найважче виявити і виправити. Частина з них виявляється на етапі відладки, частина на етапі супроводу, а деякі приводять до тяжких наслідків.

3. Інформаційні помилки. Зокрема, до Появи інформаційних помилок може привести відсутність обробки помилок введення-виводу, спроби ділення на нуль, переповнювання розрядної сітки комп'ютера і тому подібне. Для виключення і обробки інформаційних помилок у ряді випадків доводиться значну частину вихіднго коду програми відводити для всіляких перевірок.