Файл: ___звіт___1.doc

У=

a=1.65, x, ∆х=0.2

Вхідні дані : змінна типу з плаваючою точкою –double xp, що означає початок діапазону х;

Зміна типу з плаваючою точкою - double xk, шо позначає кінець діапазону х;

Зміна типу з плаваючою точкою - double dx, що позначає крок зміни х ;

Вихідні дані : результат у вигляді змінної типу з плаваючою точкою – double у, що підраховує значення у ;

2. Схема алгоритму рішення задачі.

y=x*x*pi-(7/(x*x))

Рис. 19 Схема алгоритму задачі 3.3.3

3. Лістинг програми.

#include<math.h>

#include <iostream>

#include <iomanip>

#include<windows.h>

using namespace std;

const double pi=3.14;

void main ()

{

SetConsoleCP(1251);

SetConsoleOutputCP(1251);

double x,y,a=1.65,dx,xp,xk;

cout<<"Введите начальное значение х : ";

cin>>xp;

cout<<"Введите конечное значение х : ";

cin>>xk;

cout<<"Введите шаг изменения х : ";

cin>>dx;

for(x=xp;x<=xk+dx;x+=dx)

{

if(x<1.4) y=x*x*pi-(7/(x*x));

else if ( x==1.4) y=a*x*x*x+(8/sqrt(x));

else y= log (x+9*sqrt(abs(x+a)));

cout<<"Значение х "<<x<<'\t'<<"Результат "<<y<<endl;

}

system("pause");

}

4. Тестування програми.

Рис.20 Результат тестування задачі 3.3.3

Задача 3.3.4

1. Постановка задачі.

Підрахувати суму членів ряду, які обчислюються за формулою, з точністю до e=0.000001 (| |>e).

Визначити кількість доданків .

S= ≈1 + + + +… |x|<1

Вхідні дані :

значення х, яке вводиться з клавіатури - змінна типу з плаваючою точкою – double x, точність обчислення - змінна типу з плаваючою точкою – double e;

Вихідні дані :

Кінцевий результат суми членів ряду - змінна типу з плаваючою точкою – double s, кількість доданків - змінна цілого типу – int i;

2. Схема алгоритму рішення задачі.

s=1, k=1, i = 1, f=1

1 0

Рис. 21 Схема алгоритму задачі 3.3.4

3. Лістинг програми.

#include <iostream>#include<math.h>#include<windows.h>using namespace std;void main ()
{
SetConsoleCP(1251);
SetConsoleOutputCP(1251);
double s=1, e, x,k=1;
cout«"Введите точность e : ";
cin»e;cout«"Введите х : ";
cin»x;int i = 1, f=1;
do{k*=x;f*=i;s+=1./(f*k);i++;
} while ( 1./(f*k)>e);cout«"Сумма ряда = "«s«endl;cout«"количество слогаемых = "«i«endl;system("pause");
}

4. Тестування програми.

Рис.22 Результат тестування задачі 3.3.4

Задача 3.3.5.

1. Постановка задачі.

Відомі дані про масу (у кг ) ш об'єм (у см3) 30-ти тіл, виготовлених з різних матеріалів. Визначити максимальну щільність матеріалу.

Вхідні дані :

змінні типу з плаваючою точкою – double m - що позначає масу тіла,v- що позначає об'єм тіла ;

Вихідні дані :

змінні типу з плаваючою точкою – double max – максимальна щільність матеріалу;

2. Схема алгоритму рішення задачі.

ma x=m/v

Рис.23 Схема алгоритму задачі 3.3.5.

3. Лістинг програми

#include<math.h>

#include <iostream>

#include <iomanip>

#include<windows.h>

using namespace std;

void main ()

{

SetConsoleCP(1251);

SetConsoleOutputCP(1251);

double m,v,max;

cout<<"Ведите массу 1го тела: ";

cin>>m;

cout<<"Введите объём 1го тела: ";

cin>>v;

max=m/v;

for(int i=2;i<=30;i++)

{

cout<<"Ведите массу "<<i<<"го тела: ";

cin>>m;

cout<<"Введите объём "<<i<<"го тела: ";

cin>>v;

if(m/v>max) max=m/v;

}

cout<<"Максимальная плотность материала = "<<max<<endl;

system("pause");

}

4. Тестування програми.

Рис.24 Результат тестування задачі 3.3.5.

3.4Програмування вкладених циклів

Цикл — різновид керуючої конструкції у високорівневих мовах програмування, призначена для організації багаторазового виконання набору інструкцій (команд). Також циклом може називатися будь-яка багатократно виконувана послідовність команд, організована будь-яким чином. Цикли можуть бути вкладені один в одний. Приклад: Скласти програму для упорядкування елементів масиву (а 1, а 2,... а 100), розташувавши їх по зростанню в тому ж масиві. Алгоритм рішення: кожен i-й елемент масиву з першого по 99-й необхідно порівнювати з усіма j-ми елементами, що мають більш високий порядковий номер. Наприклад, перший елемент треба порівнювати з другим, третім, четвер-тим і т.д.

Другий елемент треба порівнювати з третім, четвертим, п'ятим і т. д. Якщо значення j-го елемента виявиться менше, ніж i-го, ці елементи треба поміняти місцями в масиві. Для цього вводиться проміжна змінна amin. Спочатку змінної amin присвоюється значення j-го елемента, потім j-му еле-менту присвоюється значення i-го елемента, і потім i-му елементу присвоюється-ється значення змінної amin.

У внутрішньому циклі відбувається порівнювання та обмін значень елементів, у зовнішньому циклі змінюється номер i-го елемента. При вирішенні ряду задач необхідно повторювати одні й ті ж дії при різних значеннях параметрів у різних частинах програми. Для цього використо- вують підпрограми - процедури та функції.

Задача 3.4.1

1. Постановка задачі.

Надрукувати числа у вигляді наступної таблиці:

1

2 2

3 3 3

4 4 4 4

5 5 5 5 5

2. Схема алгоритму рішення задачі.

int i=1; i<=5; i++

return 0

Рис. 25 Схема алгоритму задачі 3.4.1

3. Лістинг програми.

#include <iostream>

#include <iomanip>

using namespace std;

int main ( )

{

for (int i=1; i<=5; i++)

{

for (int j=1; j<=i; j++)

cout << i << " ";

cout << endl;

}

cout << endl;

system("pause");

return 0;

}

4. Тестування програми.

Рис.26 Результат тестування задачі 3.4.1

3.5Програмна реалізація функцій користувача

Функція користувача - група команд, що має унікальне ім'я, оголошена в заголовку файлів або в основній програмі, а так само описана в модулі або в основній програмі.

Перед викликом функції її потрібно оголосити, для цього:

<Тип функції> <назва функції> (<список формальних параметрів>);

Тип функції - тип значення, якщо функція не вертає результат, то вона оголошується типом void.

У списку формальних параметрів для кожної змінної потрібно окремо вказувати тип. Вказувати імена змінних не обов'язково (наприклад, (float, float, int) ;). Змінним при їх перерахуванні можна відразу присвоювати початкові значення.

Опис функції користувача

<Тип функції> <назва функції> (<список формальних параметрів>)

{

<Тіло функції>;

Return (<назва змінної, значення якої потрібно повернути>):

}

Функцію можна описати і до основної функції, тоді оголошувати її не обов'язково

Виклик функції

<Назва функції> (<список фактичних параметрів>);

Типи фактичних змінних повинні збігатися з типами формальних змінних.

Прототипи функції

Так само можна використовувати прототип функції, це оголошення функції без їх визначення. Тобто перед головною функцією йде оголошення функції, в головній функції її використання, а після головної функції сам опис.

Задача 3.5.1

1. Постановка задачі.

Дані сторони двох трикутників. Знайти суму їх периметрів і суму їх площ.(Визначити функцію для розрахунку периметра і площі трикутника по його сторонах.)

Вхідні дані.

Цілого типу

Вихідні дані.

Цілого типу

2. Лістинг програми.

#include <iostream>

#include <iomanip>

using namespace std;

int fact(int);

int main()

{

cout << (2*fact(5)+3*fact(8))/(fact(6)+fact(4)) << endl;

return 0;

}

int fact(int n)

{

int f=1;

for (int i=1; i<=n; i++)

f=f*i;

return f;

}

3. Тестування програми

Рис.27 Результат тестування задачі 3.5.1

Задача 3.5.2

1. Постановка задачі.

Розрахувати значення y, визначивши і використавши необхідну функцію

Вхідні дані.

Цілого типу

Вихідні дані.

Цілого типу

2. Лістинг програми.

#include <iostream>

#include <iomanip>

#include <math.h>

using namespace std;

double a(int, int);

int main()

{

cout << a(1, 4)+ a(7, 5) + a(3, 2) << endl;

return 0;

}

double a(int n1, int n2)

{

return ((n1+sin(n2))/(n2+sin(n1)));

}

3. Тестування програми

Рис.28 Результат тестування задачі 3.5.2

3.6Програмна обробка одновимірних масивів

Одновимірний масив — це послідовність однотипних даних.
Уважно проаналізувавши це означення, можна зробити висновок, що масив фактично поєднує в собі дві структури: множину елементів і заданий на цій множині порядок.

Усі елементи масиву мають один і той самий тип, що називається базовим. З іншого боку, порядок теж визначається набором значень одного й того самого типу, що називається індексним, а самі ці значення називаються індексами. Кожному елементу масиву відповідає певний індекс. Індексний тип має бути простим порядковим типом даних. Кількість елементів в одновимір-ному масиві називається його розмірністю, або довжиною.З точки зору математики одновимірний масив — це вектор. Наприклад, масив або вектор А, що має п'ять елементів, які записують у математиці у вигляді індексованих змінних а1 и а2, а3, а4, а5, можна зобразити значеннями цих змінних у сусідніх ділянках оперативної пам'яті.

Задача 3.6.1

1. Постановка задачі.

Зріст кожного з 22 учнів класу представлений у вигляді масиву. Визначити кількість учнів,зріст яких не перевищує значення s .

Вхідні дані :

значення s – змінна цілого типу - int s, одновимірний масив цілого типу - int A[N];

Вихідні дані :

кількість учнів,зріст яких не перевищує значення s – змінна цілого типу – int k;

2. Схема алгоритму рішення задачі.

А[i]

1 0

Рис. 29 Схема алгоритму задачі 3.6.1

4. Лістинг програми.

#include <iostream>

#include <iomanip>

#include<windows.h>

using namespace std;

const int N=22;

void main ()

{

SetConsoleCP(1251);

SetConsoleOutputCP(1251);

int A[N],s,k=0;

cout<<"Введите значение s :";

cin>>s;

for(int i=1;i<=N;i++)

{

cout<<"Введите рост ученика "<<i<<" :";

cin>>A[i];

}

for(int i=0;i<N;i++)

if(A[i]>s)k++;

cout<<"Количество учеников,рост которых не превышает значение s : "<<k<<endl;

system("pause");

}

5. Тестування програми.

Рис.30. Результат тестування задачі 3.6.1

3.7 Програмна обробка двовимірних масивів

Двовимірний масив - це масив, де кожному елементу ставиться у відповідність два індекси. Для початку роботи з масивом готуємо місце в пам'яті у вигляді прямокутника, що має задану кількість рядків і стовпчиків. Для цього описуємо його в розділі оголошень, використовуючи зарезервоване слово Аrray, після якого в квадратних дужках вказуємо розмірність масиву, причому враховуємо, що на першому місці вказуються індекси рядків, а на другому - стовпчиків, і обов'язково тип елементів.).

Задача 3.7.1

1. Постановка задачі.

Нехай 6 населених пунктів позначені номерами від 1 до 6 (величина k), а 5 кандидатів – номерами від1 до 5 (величина n). Кількість голосів,набраних кандидатами у кожному пункті визначити за допомогою генератора випадкових чисел. Вивести на екран таблицю результатів голосування, де у рядках є дані з населених пунктів, а у стовпцях – дані щодо конкретних кандидатів. Хто з кандидатів набрав максимальну. А хто – мінімальну кількість голосів у четвертому населеному пункті?

Вхідні дані :

двовимірний масив цілого типу - int A[k][n];

Вихідні дані :

мінімальна кількість голосів у четвертому населеному пункті – змінна цілого типу – int min, максимальна кількість голосів у четвертому населеному пункті – змінна цілого типу – int mах;

2. Схема алгоритму рішення задачі.

A[i;j]

min=A[3][j]; max=A[3][j]

Рис. 31 Схема алгоритму задачі 3.7.1

3. Лістинг програми.

#include <iostream>

#include <iomanip>

#include<windows.h>

#include <math.h>

using namespace std;

const int n=5,k=6;

void main()

{

SetConsoleCP(1251);

SetConsoleOutputCP(1251);

int A[k][n],max,min;

for(int i=0;i<k;i++)

for(int j=0;j<n;j++)

A[i][j]=rand()%10;

for(int i=0;i<k;i++)

{

cout<<endl<<"Номер населённого пункта "<<i+1<<":";

for(int j=0;j<n;j++)

{

cout<<'\t';

cout<<A[i][j];

}

}

min=max=A[3][0];

for(int j=0;j<n;j++)

{

if(A[3][j]<min)min=A[3][j];

}

cout<<endl<<"Минимальное количество голосов в четвёртом населённом пункте:"<<min;

for(int j=0;j<n;j++)

{

if(A[3][j]>max)max=A[3][j];

}

cout<<endl<<"Максимальное количество голосов в четвёртом населённом пункте:"<<max;

cout<<endl;

system("pause");

}

4. Тестування програми.

Рис.32 Результат тестування задачі 3.7.1

Список використаної літератури

1. Давыдов В.Г./Программирование и основы алгоритмизации: Учеб. пособие/— М.: Высш. шк., 2003. — 447 е.: ил.

2. Павловская Т.А./C/C++. Программирование на языке высокого уровня / — СПб. : Питер, 2003. —461 с: ил.

3. Семакин И. Г., Шестаков А. П./С12 Основы программирования: Учебник. — М.: Мастерство,2002. - 432 с.