ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 12.07.2020
Просмотров: 294
Скачиваний: 3
-
дієвість всіх механізмів; особлива увага надається перевірці співвісності осей вентиляторів і електродвигунів, змащуванню вентиляторів та інших приводів, а також автоматичних повітряних фільтрів;
-
електроустатковання; за вимкненого струму перевіряється готовність до експлуатації всіх щитів і приладів керування та захисту, чи вони правильно з’єднані електропроводами та мають топкі запобіжні вставки; чи встановлені обмежники навантаг (навантажень), а вимикачі заповнені оливою і чи пройшли вони електричні випробовування успішно. За вимкненого струму переконуються, що на всіх фазах є напруга, а потім, при увімкненому струмі, перевіряють кола керування і дію всіх контакторів, реле, блокувань тощо;
-
спеціальне устатковання; задіяння такого обладнання, як електростатичні фільтри, повинно проводитися тільки кваліфікованим досвідченим персоналом за чітко визначеними правилами.
Наступний етап – первинне задіяння системи та її регулювання. Перед увімкненням вентиляторів треба очистити вентиляційну систему від бруду, який може в неї попасти в часі виконання будівельно – монтажних робіт. Для цьогоу можуть бути виконані навіть деякі демонтажні роботи (від’єднані гнучкі вставки, зняті кінцеві фільтри). Деякі види устатковання (водоповітряні теплообмінники і водяні бані), які можуть розморозитися за холодної погоди, треба відповідно захистити або спорожнити.
Після увімкнення вентиляторів треба на малих навантагах (навантаженнях) перевірити напрямок обертання їх турбіни (робочого колеса) і переконатись у відсутності незвичного шуму, вібрації і перегрівання, наявності мастила. Лише тоді вентиляційна система вважається підготовленою до регулювання витрат повітряних потоків.
Процедура ув’язання витрат в окремих розгалуження СВ, в основному, полягає в переміщенні дослідників від віддалених віток системи до вентилятора, встановленні фактичних пропорційних витрат повітряних потоків в кожному вузлі по черзі (безвідносно до абсолютних (проєктних) витрат).
Останні забезпечуються простим настроюванням тільки одного регулятора витрати (поблизу вентилятора) 2,3.
14.1.2. Водорозподільні системи
З погляду щодо забезпечення успішного експлуатаційного задіяння СВ дуже важливими є системи постачання устатковання СВ охолодженою водою (первинні, які обслуговують повітроохолодники, і вторинні, які обслуговують ежекційні і вентиляторні кліматконвектори); охолодження конденсаторів холодильних машин; теплопостачання калориферів первинного і вторинного (повторного) нагрівання повітря; рециркуляційні, зрошувані теплообмінники і ті, які обслуговують камери зрошення.
В часі монтажу трубопроводи і устатковання захищають від забруднення і проводять часткові випробування окремих елементів СВ тисковим методом. По закінченні монтажу систему промивають. Перед цим її оглядають і переконуються в тому, що всі спускні крани закриті, а відповідна трубна арматура відкрита або закрита в залежності від того, що вимагається для заповнення системи водою. За від’ємних зовнішніх температур треба передбачати захист окремих частин систем від замерзання в них води. Системи належить заповнювати водою знизу, що забезпечує видалення повітря з верхніх їх точок.
Для видалення забруднень із систем водопостачання за допомогою регулювальних і запірних клапанів їх розділяють на окремі ділянки, які спорожнюють через спускні труби. Чутливе до засмічення устатковання (теплообмінники з трубками малих діаметрів, вентилі, насоси і тощо) відокремлюють від системи за допомогою запірних вентилів (кранів) або заглушок. Основний принцип промивання системи – це забезпечення організованого руху водних потоків від верхніх точок системи до нижніх. Промивальну воду пропускають в максимально можливих кількостях до тих пір, аж доки витікальний потік не стане прозорим. Хімічне очищення проводять за участю досвідченого фахівця.
Систему водопостачання задіюють аналогічно як і СВ, тобто проводять попередні статичні перевірки, після чого систему запускають і регулюють. При регулюванні особливо важливо враховувати проєктні пропозиції, які стосуються вирівнювання втрат тиску в циркуляційних кільцях.
Особливу увагу треба приділяти наступним аспектам:
а) точно визначити розрахункові витрати води в окремих циркуляційних кільцях та їх допускні відхилення;
б) передбачити точки заміру тисків і витрат води, а також засоби регулювання витрати (діафрагми, витратоміри, калібровані дроселювальні вентилі), точки приєднання переносного оснащення, приладів, тощо.
Для ув’язання витрат води використовують описаний вище пропорційний метод (правда, можливість застосування цього методу залежить від конструкційних особливостей системи). Застосовують і тепловий метод , при якому ув’язання витрат води в циркуляційних кільцях проводиться за величинами температурних перепадів.
14.1.3. Системи холодопостачання
Головну увагу приділяють заповненню систем холодоагентами, виявленню місць їх протікань, осушенню устатковання і його змащуванню. Зазвичай ці холодоагенти вибухобезпечні, не горять, практично без запаху, нетоксичні, не подразнювальні (за винятком великих концентрацій або розкладу за наявності відкритого полум΄я, при якому виділяються токсичні речовини, що легко виявляються за інтенсивним запахом).
Холодоагент поставляється хімічно чистим і сухим в герметичних контейнерах. Щоби уникнути попадання забрудників в систему, а також із поглядів безпеки, слід дотримуватись певних правил: заповнювати систему тільки холодоагентом, який передбачений проєктом; користуватись тільки відповідним інструментом; забирати контейнер з холодоагентом, якщо він в даний момент непотрібний або порожній; зберігати контейнери згідно встановлених правил.
Забороняється: відбирати із контейнерів більше холодоагента, ніж допускається згідно міток на них (маса нетто); користуватись ними поблизу відкритого полум’я; перекачувати холодоагент із одного контейнера в другий без відповідного оснащення; кидати, пошкоджувати або інакше неправильно користуватись контейнерами; уможливлювати парі холодоагента попадати в зону відкритого полум’я, оскільки при цьому можуть утворюватись токсичні речовини. Комплектні холодильні машини збираються на місці монтажу, а їх комплектність перевіряють на заводі – виробнику.
Перед первинним задіянням системи холодопостачання повинні бути чистими від забрудників і сухими. Попадання в них забрудників, наприклад вологи і повітря, флюсів, які використовують при паянні, пари розчинників, металевих частинок або пилу приводить до незадовільної роботи системи або навіть до повного виходу з ладу окремих її складових частин. Якщо не передбачені запобіжні заходи, то виникає корозія і окиснення мідних деталей, система може замерзнути і забруднитись.
Для післямонтажних методів випробувань переважно застосовують тискові методи:
-
метод плюсового надлишкового тиску, за якого систему заповнюють холодоагентом або його сумішшю з інертним газом, створюють надлишковий тиск і щільність системи визначають за падінням тиску;
-
вакууметричний метод, при якому в системі створюють розрідження (вакуум) і щільність визначають за підвищенням тиску.
По успішному завершенні випробувань система осушується. Для цього застосовують такі методи:
а) метод розчинення домішків, які не конденсуються, і вологи парою холодоагента, яку потім випускають із системи; цю процедуру повторюють до того часу, аж доки система не вивільниться від забруднень;
б) метод глибокого вакууму, за якого волога випаровується і видаляється із системи; залишкова кількість газів, які не конденсуються, дуже мала.
Наступний крок – заповнення системи холодоагентом в потрібній кількості. Зменшення маси холодоагента щодо проєктного рівня спричиняє зниження холодопродуктивності системи, а її перевищенння - підвищення тиску і температур, що може спричинити аварію. Рідким холодоагентом заповнюють систему безпосередньо із контейнера на стороні високого тиску; заповнення парою холодоагента (зазвичай в невеликих системах) є дуже сповільненим процесом, але забезпечує точний контроль її витрати, причому затікання холодоагента , як правило, передбачається на стороні високого тиску системи. Застосовують такі методи визначення витратного об’єму пари холодоагента при заповненні системи: за масою; за рівнем, який зазначений на оглядовому склі; за співвідношенням тиску і температури; за рівнем рідини біля контрольних кранів; за спеціальними номограмами.
Рівень заповнення компресора мастилом і його гатунок повинні відповідати вимогам заводу – виробника.
Задіяння холодильних систем треба проводити, дотримуючись таких правил:
- трубо, - повітропроводи і устатковання повинні бути чистими від забрудників;
- пов’язані з холодильними машинами системи водо – і повітропостачання потрібно підготувати до задіяння;
- холодильні машини треба перевіряти в статичному стані, випробувати тисковим методом на щільність та заповнити холодоагентом, а компресор заповнити відповідним мастилом;
- все електроустатковання, електропроводи і засоби безпеки повинні перевірятись в статичному стані.
Наступний крок – це первинне задіяння системи і її налагодження, включаючи задіяння засобів автоматичного регулювання. Потім система діє деякий час у випробному режимі і виконується її огляд.
14.1.4. Системи автоматичного регулювання
Задіювати треба кожну систему автоматичного регулювання (САР): електричну, пневматичну, електронну, гідравлічну, прямої дії або комбіновану, наприклад пневмоелектричну. Попередні перевірки САР не менш важливі, ніж їх проєктування і монтаж. Перед первинним задіянням САР проводяться їх налагодження і регулювання, приведення до дієздатного стану.
Електропроводи випробовують і визначають їх придатність до задіяння; витрати потоків повітря, води і інших контрольованих середовищ повинні бути відрегульовані, а тиски і температури тепло – і холодоносіїв повинні відповідати проєктним значенням.
Первинне задіяння САР може бути спрощеним, якщо воно заплановане належним чином. Інколи корисне розділення системи на окремі блоки, якщо це допускає її конструкційне виконання.
Перед задіянням САР дуже важливою є перевірка автоматики безпеки і блокувань.
14.2. Випробування вентиляційних систем
Випробування – це визначення характеристик СВ, яка підготована до первинного задіяння і експлуатації. Воно часто потрібне для доказу того, що проєктні характеристики системи дійсно досяжні, що потрібні параметри притікального повітря в ЗО чи РЗ приміщення будуть підтримуватись в передбачених проєктом границях при різних рівнях навантагах (навантажень), наприклад максимальних літніх і мінімальних зимових. Випробування систем, які діють цілорічно, проводять і за часткових навантаг, особливо при зменшеній кількості явної теплоти в приміщенні (наприклад за сталої навантаги по прихованій теплоті і зменшеної - по явній теплоті). В часі випробувань вимірюють температуру по сухому і мокрому термометрах, відносну вологість, рухливість і чистість повітря, рівень шуму і інтенсивність вібрацій. Дані замірів порівнюють з проєктними значеннями. При випробуваннях деяких СВ (СК), може виникнути потреба імітації теплових навантаг, наприклад за допомогою електронагрівників.
У випробування входить визначення експлуатаційних характеристик окремих видів устатковання СВ (СК), наприклад тепло – і холодопродуктивності теплообмінників, камер зрошення, масовіддачі зволожників, пускових струмів і потужностей, які споживаються за різних експлуатаційних умов.
14.3. Обслуговування вентиляційних систем
СВ переважно оснащені САР, а тому потребою їх обслуговування часто нехтують, про що згадують лише після аварії. Пошкодження устатковання в багатьох випадках пояснюють низькою якістю проєкту або неправильним монтажем СВ. Головна ж причина криється в недоліках обслуговування. Кожна програма обслуговування повинна бути запланована із врахуванням особливостей відповідної вентиляційної системи.
14.3.1. Післяаварійне обслуговування
Під цим терміном розуміють ремонт, який виконують для приведення системи в дієздатний стан після аварії з причини екплуатаційного задіяння системи в режимі прогресувального погіршення її функціонування. Обслуговування від аварії до аварії може забезпечити економію витрат тільки в початковий період експлуатації системи. В кінцевому рахунку експлуатаційні витрати за такого обслуговування СВ зростають, а забезпення проєктних параметрів її роботи не досягається.
14.3.2. Планово -випереджувальне обслуговування
Програма планово-випереджувального обслуговування СВ відрізняється тим, що в ній враховується рівень зношуваності та монтажні зміни системи і безперервними корегувальними діями зводяться до мінімуму її пошкодження. Для успіху програми потрібні: грамотне керівництво персоналом; інвентаризація системи; робочі креслення з монтажними змінами; довідники з експлуатації та обслуговування; фонд запасних частин і матеріялів; кваліфікований персонал; доброї якості інструмент і устатковання; ведення журналів обслуговування.
Щоби обслуговування СВ було ефективним, його треба спланувати, а також повністю використати переваги стандартних операцій і процедур обслуговування. При складанні програми обслуговування необхідно враховувати:
-
характеристики устатковання (потужність, швидкість, тип підшипників (вальниць), робочі тиск і температуру тощо);
-
причини для огляду устатковання, наприклад щодо безпеки праці;
-
вузли і деталі устатковання, які підлягають огляду;
-
частість оглядів і обслуговування;
-
професії і кваліфікації персоналу, який потрібен для виконання операцій з обслуговування;
-
потрібність налагодження устатковання (наприклад натягу приводних пасів вентиляторів);
-
потреби в матеріялах і запасних частинах;
-
частість (частоту) капітальних ремонтів устатковання.
Частість (частота) оглядів, налагодження, обслуговування і капітальних ремонтів СВ визначається лише досвідом. Вона залежить від місцевих умов і багатьох інших чинників. Слід пам’ятати, що довідники заводів-виробників часто базуються на середньостатистичних величинах, в той час як на практиці зазвичай мають місце екстремальні умови.
Програма обслуговування конкретної СВ, або окремих видів її устатковання, може передбачати: огляд, щоденне налагодження окремих вузлів, або щонедільне, щомісячне, щоквартальне, щопіврічне або щорічне. Потрібна частість оглядів залежить:
-
від кількості годин задіяння системи (системи, які задіяні безперервно, потребують частіших перевірок, ніж системи, які задіяні 8 год протягом добиу);
-
від труднощів обслуговування. Частіші огляди потрібні для устатковання, на яке діють корозія, тертя, вібрація, перевантага, або яке використовується у важких умовах;
-
від вимог безпеки; якщо вони більш строгі, то потрібні частіші огляди. На певні види устатковання поширюються вимоги, які встановлені законом і урядовими постановами;
-
від тривалості задіяння і технічного стану устатковання (старіше устатковання треба оглядати частіше);
-
від надійності; якщо якість продукції або зберігання матеріялів залежать від дії СВ (СК) і її аварії недопускні, то огляди повинні проводитися частіше.