Файл: K_5.doc

Пиловиділення при зварювальних роботах в більшості випадків є визначальними для повітрообміну приміщення. Пил, який виділяється при зварюванні, містить фтористі сполуки, оксиди марганцю, заліза і алюмінію, мідь, марганець та інші речовини. В табл.5.38 вказані дані про кількісний і хімічний склад пилу, що виділяється при зварюванні деякими марками вітчизняних фтористокальцієвих рутилових електродів.

Таблиця 5.38

Питомі виділення і хімічний склад пилу при зварюванні електродами [30]

Марка електрода	Виділення пилу, г/кг	Відсотковий вміст забрудників, %
		фтору	фтору і розчинних фторидів	марганцю
K5A	24,1	20,6	18,5	4,6
УОНИ-13	18,6	19	14	5,2
АНО-11	22,4	16	11,7	3,9
АНО-15	19,5	13,9	11,8	5,1
АНО-9	16	10	7,7	5,6
АНО-5	7	-	-	1
АНО-4	4	-	-	0,7
АНО-3	17	-	-	2,2

Найбільш шкідливо впливають на організм людини марганцеві руднокислі електроди ЦМ-7, ЦМ-8, ОЗС-3 і ОММ-5, які вміщують в складі покриття до 30 % феромарганцю. Виділення пилу і вміст в ньому оксидів марганцю, на 1 кг витрачених електродів, подані в табл. 5.39.

Таблиця 5.39

Питомі виділення пилу і оксидів марганцю [30]

Марка електрода	Діаметр (серединник) електрода, мм	Сила зварювального струму, А	Виділення забрудників, г/кг
			пилу	оксидів марганцю
ЦМ-6	6	300	48,7	4,3
ЦМ-УПУ	8	400	18,5	1,5
ОММ-5	4	210	9	1,65
СМ-5	4	210	11,4	2,18

Для наближених розрахунків можна приймати, що при згорянні одного електрода діаметром 4 мм виділяється 0,5 г аерозолів, електрода діаметром 5 мм – 1 г аерозолів і електрода діаметром 6 мм – 1,5 г аерозолів.

Для розрахунку загального повітрообміну приміщень сумарні виділення в них забрудників зручно представляти в табличній формі (табл. 5.40).

Таблиця 5.40

Зведена таблиця виділень забрудників в приміщеннях

№ приміщення	Назва приміщення	Об’єм приміщення, м3	Розрахунковий період року	Надлишки теплоти				Волого- виді-лення, кг/год	Газо- виді-лення, г/год	Пило- виді-лення, г/год
				явної		прихова-ної	повної
				Вт	Вт/м3	Вт	Вт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
			Теплий (ТПР)
			Перехідний (ППР)
			Холодний (ХПР)

Заувага. Графа 6 – відношення надлишків явної теплоти до внутрішнього об’єму приміщення є характеристикою теплонапруги приміщення.

---

5.7. Вибухливість газових, парових і пилоподібних речовин в сумішах з повітрям

Концентрації газів і пари деяких речовин в повітрі є вибухонебезпечними. Підвищена вибухливість властива ацетилену, етилену, бензолу, метану, аміаку, водню тощо.

Під нижньою межею вибухливості розуміють той мінімальний вміст газової, парової чи пилоподібної речовини в повітрі, який при її запалюванні може спричинити вибух.

Під верхньою межею вибухливості розуміють той максимальний вміст газової, парової чи пилоподібної речовини в повітрі, який при її запалюванні ще може спричинити вибух.

Концентрації газової, парової чи пилоподібної речовини в повітрі виробничих приміщень менші від нижньої і більші від верхньої межі вибухливості є вибухобезпечними, оскільки вони не спричиняють активного горіння і вибуху – в першому випадку завдяки надлишку повітря, а в другому завдяки його недостачі.

Таблиця 5.41

Вибухонебезпечні концентрації С_виб газових і парових речовин в повітрі [1]

Газові і парові речовини	Нижня та верхня концентрації вибухливості
	за об’ємом, %	за масою, мг/м3
Аміак	16 та 27	111,2 та 187,65
Ацетон	3 та 11	71,1 та 260,7
Бензин	2,4 та 4,9	137 та 281
Бензол	1,4 та 7	44,66 та 223,3
Водень	4,1 та 74	3,362 та 60,68
Метан	5,3 та 14	34,45 та 91
Оксид вуглецю (СО)	12,5 та 74	142,5 та 843,6
Етилацетат	2,25 та 11	82,4 та 403
Етиловий спирт	4 та 19	75,2 та 357,2
Етиловий ефір	1,7 та 26	21,51 та 787,8

Для визначення межі вибухливості декількох газів в повітрі можна скористатись формулою Ле-Шательє

, (5.95)

де – концентрації окремих газів в їх спільній суміші з повітрям, % (за об’ємом); – вибухонебезпечні концентрації відповідних газів, % (по об’єму), див. табл. 5.41.

Приклад 5.18. Визначити нижню і верхню межі вибухливості для пароповітряної суміші, яка складається із 10% бензолу, 20% етилового спирту і 70% повітря (по об’єму).

Розв’язування.

За табл. 5.41 знаходимо нижні межі вибухливості: для бензолу 1,4%; для етилового спирту 4 %.

Нижню межу вибухливості суміші розраховуємо за формулою (5.95).

(по об’єму).

За табл. 5.41 знаходимо верхні межі вибухливості: для бензолу 7%; для етилового спирту 19%.

Верхню межу вибухливості суміші розраховуємо за формулою (5.95)

(по об’єму).

---

Література до розділу 5

1. Отопление и вентиляция. Учебник для вузов. Ч.2. Вентиляция. /Под ред. В.Н.Богословского. – М.: Стройиздат, 1976. – 439 с.

2. Богословский В.Н. Строительная теплофизика. – М.: Высш.шк., 1982. – 415 с.

3. Жуковський С.С., Лабай В.Й. Системи енергопостачання і забезпечення мікроклімату будинків та споруд: Навчальний посібник для ВЗО. – Львів: Астрономо-геодезичне товариство, 2000. – 259 с.

4. Волков О.Д. Проектирование вентиляции промышленного здания: [Учебное пособие]. – Харьков: Вища шк. Изд-во при ХГУ, 1989. – 240 с.

5. Bodmann H.W.: Kältetechnik 1970, s/142-149.

6. Steck B.: Haustechnische Rundschau (HR) 1972, s.55-60.

7. Schöder G.: Klima-Kälte-Heizung (KKH) nr 7/73, s.33-34.

8. Hentschel H., G.Klein. Technik am Bau (TaВ) nr 4/81, s.11-16.

9. Tauschenbuch für Heizung und Klimatechnik 92/93. R.Oldenbourg Verlag GmbH. – München.

10. Проектирование промышленной вентиляции: Cправочник / Торговников Б.М., Табачник В.Е., Ефанов Е.М. – К.: Будівельник, 1983. – 256 с.

11. Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-технические устройства. – Ч.2. Вентиляция и кондиционирование воздуха. / Под ред. И.Г.Староверова. – М.: Стройиздат, 1978. – 510 с.

12. Heindl W., H.A.Koch: Gesundheits-Ingenieur nr 12/76, s.9.

13. Aydinli S., J.Krochmann: Forschung Bericht VDI – ZR.6, nr. 79 (1981).

14. Krochmann E., J.Krochmann: TaB nr 8/87, s.645-647.

15. DIN 4108 Bl2 (08.81). Izolacja cieplna i akumulacja ciepła.

16. DIN 67507 (06.80). Współczynniki przepuszczania światła, współczynniki przenoszenia promieniowania i współczynniki przepuszczania energii całkowitej (różnych rodzajów) oszkleń.

17. Hauser G.: Bauphysik 1, Bl nr.1, 1979, s.12-17, und Heizung-Lüftung-Haustechnik (HLH) 34 (1983) nr.4, 5, 6.

18. Steinbach W.: Forschungsvereinigung für Lüft- und Trock (FLT) – Bericht 3/1/70/86.

19. Schröder H.: HLH, 1968, s.37-41.

20. Caemmerer C.: Gesundheits-Ingenieur 1962, s.349-357.

21. VDI 2078 (08.77). Визначення холодильної потужності, 1977.

22. DIN 4710 (11.82). Meteorologische Daten.

23. СНиП 2.04.05-86. Отопление, вентиляция и кондиционирование. – М.: Госстрой СССР, 1987. – 59 с.

24. Дроздов В.Ф. Отопление и вентиляция: Учеб.пособие для строит.вузов и фак. по спец. “Теплогазоснабжение и вентиляция”. В 2-х ч. Ч.2. Вентиляция. – М.: Высш.шк., 1984. – 263 с.

25. DIN 5035 Bl 1-7 (06.90...12.90). Oświetlenie wnetrz pomieszczeń światłem sztucznym.

26. Нестеренко А.В. Основы термодинамических расчетов вентиляции и кондиционирования воздуха. – М.: Высш.шк., 1971. – 459 с.

27. Жуковський С.С., Жуковська З.С. Розрахунок неорганізованого природного повітрообміну у житлових будинках. //Ринок інсталяційний 12/2000, с.22.

28. Рысин С.А. Вентиляционные установки машиностроительных заводов. Справочник. – М.: Машгиз, 1961. – 704 с.

29. Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-технические устройства. Ч.1. Под ред. И.Г.Староверова. – М.: Стройиздат, 1976. – 430 с.

30. Курсовое и дипломное проектирование по вентиляции гражданских и промышленных зданий /В.П.Титов и др. – М.: Стройиздат, 1985. – 208 с.

31. Долин Л.С. Справочник по вентиляции, кондиционированию и теплоснабжению предприятий пищевой промышленности. – М.: Пищепром., 1969.

32. Писаренко В.Л., Рогинский М.Л. Вентиляция рабочих мест в сварочном производстве. – М.: Машиностроение, 1981.

33. Жуковський С.С., Жуковська З.С. Теплова потужність та енергоощадність систем опалення приміщень з переривчастим обігріванням //Ресурсоекономні матеріяли, конструкції, будівлі та споруди. (Випуск 4). – Рівне: РДТУ, 2000, с.181-187.

---

34. Жуковська З.С. Особливості енергоощадного обігрівання приміщень пристельовими газовими випромінювачами. // Ринок інсталяційний 11/2000, с.22-23.

35. ГОСТ 12.1.005-76. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования. Введен 01.01.77.

36. СНиП ІІ-3-79**. Строительная теплотехника. Нормы проектирования. – М.: Стройиздат, 1986.

37. СниП ІІ-93-74. Предприятия по обслуживанию автомобилей. М.: Госстрой СССР, 1975. – 17с.

---