До допоміжного устатковання пневматичних САР відносяться повітряні компресори, пневмоприводи із мідних або пластмасових труб малого діаметра, реле (пневмоелектричні ПЕ, електропневматичні ЕП, електронно–пневматичні, пневматичні, вимикальні, перемикальні, позиційні, пропорційні, випускальні повітря із системи).

12.9. Об’єкти регулювання

а) Регулювання головних джерел тепло- і холодопостачання. Мається на увазі регулювання продуктивності котлів, теплообмінників, холодильних устав (установок).

б) Регулювання кінцевого кімнатного обладнання. Сюди входить регулювання кліматконвекторів.

в) Регулювання розподільної системи. Стосовно СВ (СК) – це регулювання полягає, переважно в: регулюванні систем з центральними повітроготувальниками, і пов’язаних з ними систем паро – і водопостачання; регулюванні мереж вторинної води, яка подається до кімнатних агрегатів.

12.10 Регулювання систем притікальної вентиляції

Схема простого регулювання системи притікальної вентиляції, яка зображена на рис. 12.5, передбачає засмоктування фіксованої кількості зовнішнього повітря. З запусканням вентилятора двопозиційний двигун М1 нормально закритого клапана відкриває його і пропускає задану витрату зовнішнього повітряного потоку. При зупинці вентилятора клапан закривається.

Рис. 12.5. Принципова схема регулювання системи притікальної вентиляції

при засмоктуванні фіксованої кількості зовнішнього повітря:

1 - вентилятор; 2- електродвигун вентилятора 1; М1- виконавчий механізм повітряного клапана; АU, UM і ZU – відповідно потоки зовнішнього, рециркуляційного

і притікального повітря

Система, в якій передбачене ручне настроювання витрати зовнішнього повітряного потоку зображена на рис. 12.6. В системі є рециркуляційно-відсмоктувальний вентилятор і клапан в каналі викиду частини витікального з приміщення повітря в атмосферу з приводом М2. Рециркуляційний клапан зв’язаний важільною передачею з клапаном зовнішнього повітряного потоку так, що вони працюють у взаємно протилежних скеруваннях. Після запускання вентилятора 1 одночасно відкриваються клапани зовнішнього і викидного повітряних потоків, а клапан потоку рециркуляційного повітря закривається до положення, яке визначене ручним настроюванням вимикача S1. Після зупинки вентилятора 1 всі клапани повертаються в нормальні положення.

В трубопроводі (каналі), по якому транспортується суміш потоків зовнішнього і рециркуляційного повітря, може бути встановлений нижньограничний захисний термостат Т1. При падінні температури суміші нижче встановленої границі він переключає клапан рециркуляційного повітряного потоку на пропускання більшої, ніж передбачено ручним настроюванням за допомогою вимикача S1, витрати цього потоку. Ця ж система може бути використана і в ХПР у притікально-рециркуляційних уставах (установках). Правда, в цьому випадку функції термостата Т1 дещо змінюються: він керує клапанами зовнішнього і рециркуляційного повітряних потоків, підтримуючи необхідну температуру суміші. При цьому витрата зовнішнього повітряного потоку ні за яких умов не буває меншою від визначеної вимикачем ручного настроювання S1. Якщо температура зовнішнього повітря низька або велика його витрата, то потрібний підігрів.

---

Рис.12.6. Принципова схема регулювання системи притікально-витікальної

вентиляції приміщення за ручного настроювання витрати

засмоктуваного зовнішнього повітряного потоку:

1 – вентилятор; 2 – електродвигун вентилятора 1; 3 – вентилятор системи витікальної вентиляції з електродвигуном; НЗ – нормально закритий клапан; НВ – нормально відкритий клапан; T1 – термостат в потоці змішаного повітря; АU, FO, UM, MI, ZU – відповідно потоки зовнішнього, викидного, рециркуляційного, змішаного і притікального повітря

Існує варіант системи, згідно рис. 12.6, при якому в трубопроводі потоку зовнішнього повітря передбачений додатковий контролер температури. За рівності зовнішньої і внутрішньої температур він переключає систему на притікання в приміщення тільки зовнішнього повітря (100% витрати); термостат в трубопроводі суміші зовнішнього і рециркуляційного повітря працює як нижньограничний захисний.

Ця ж система може бути застосована для цілорічного задіяння. Термостат в трубопроводі суміші потоків зовнішнього і рециркуляційного повітря частково відкриває клапани потоків зовнішнього і викидного повітря при підвищенні температури суміші до тієї границі, доки вони повністю не відкриються, а клапан рециркуляційного повітряного потоку зовсім не закриється. Коли зовнішня температура досягає настроєного для ТПР значення, клапани встановлюються в такому положенні, що засмоктується мінімальна кількість зовнішнього повітря, яка передбачена ручним настроюванням за допомогою вимикача S1. Настроюванням цього ж вимикача визначається мінімальна витрата зовнішнього повітря, яка засмоктується в ХПР. В трубопроводі зовнішнього повітряного потоку додатково розміщують літній термостат. В більш складній системі притікальної вентиляції застосовують кімнатний або дистанційний термостат, який встановлюється в трубопроводі рециркуляційного повітряного потоку, і повітропідігрівник.

На рис. 12.7 зображена схема СВ з регулюванням температури суміші потоків зовнішнього і рециркуляційного повітря, яка забезпечує деяку економію енергії. Коли температура в приміщенні нижча від температури настроювання кімнатного (або рециркуляційного) термостата Т1, через клапан потоку зовнішнього повітря, у відповідності з ручним настроюванням за допомогою вимикача S1, протікає мінімальна витрата потоку. Якщо температура в приміщенні підвищується, то Т1 приводить в регулювання виконавчими механізмами змішувальних клапанів М1 і М2 літній термостат Т3 і зимовий термостат суміші (зовнішнього і рециркуляційного повітряних потоків) Т2, які встановлені відповідно в трубопроводах потоків зовнішнього і суміші зовнішнього та рециркуляційного повітря. Термостат Т2 керує змішувальними клапанами, підтримуючи температуру суміші настільки тривало, наскільки температура зовнішнього повітря залишається нижчою від діапазону настроювання термостату ТЗ. Коли температура зовнішнього повітря досягає значення, на яке настроєний термостат ТЗ, клапани повертаються в положення, яке відповідає мінімальній витраті засмоктуваного зовнішнього повітря, що встановлена за допомогою ручного вимикача S1. Коли вентилятор 1 подачі притікального повітря зупиняється, регулювальний клапан потоку зовнішнього повітря повністю закривається.

---

Аналогічна система може бути використана для економічного регулювання по засмоктуваному зовнішньому повітряному потоці (рисунок не зображений). В цьому випадку Т2 працює як нижньограничний (його розміщують в трубопроводі змішаного повітря перед повітронагрівником або повітрозволожником). В трубопроводі зовнішнього повітря встановлюється додатковий зимовий термостат Т4. За температури в приміщенні нижчої, ніж настроєне значення термостата Т1, клапани переводяться в положення мінімальної витрати зовнішнього повітря згідно ручного настроювання вимикачем S1, а за температури вищої настроєного значення клапанами керують літній Т3 і зимовий Т4 термостати. При цьому, якщо температура зовнішнього повітря зростає в діапазоні настроювання Т4, то клапани зовнішнього і викидного провітря дещо відкриваються, а рециркуляційного повітря прикривається до тих пір, доки перші не відкриються повністю за вищого значення діапазону настроювання Т4. Коли зовнішня температура стає рівною настроєному значенню термостата Т3, клапани закриваються до мінімального положення , яке визначається вимикачем S1.

Рис 12.7 Схема цілорічного економного регулювання системи притікально-витікальної вентиляції приміщення по температурі суміші потоків зовнішнього і рециркуляційного повітря:

1 – вентилятор подачі притікального повітряного потоку; 2 – імпульсна лінія до клапана регулювання системи обігрівання (СО); 3 –повітропідігрівник; 4 – вентилятор системи витікальної вентиляції з електродвигуном; Т1 – кімнатний термостат (пунктиром показане можливе його розміщення в трубопроводі потоку витікального повітря); АU, FO, UM, MI i ZU – відповідно, потоки зовнішнього, викидного, рециркуляційного змішаного і притікального повітря.

12.11. РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМ обігрівальної вентиляції

Схема температурного регулювання притікального повітря в системі обігрівальної вентиляції показана на рис.12.8. Термостат Т1 в потоці притікального повітря впливає на клапан V1 трубопроводу подачі теплоносія до повітропідігрівника 1. Температура повітряного потоку перед повітропідігрівником повинна бути плюсовою (вищою від 0 ⁰С). Застосування в схемі кімнатного термостата Т2 дозволяє підтримувати бажану температуру в приміщенні; в цьому випадку термостат Т1 працює як нижньограничний, що захищає від пониження температури притікального повітря нижче визначеного небажаного рівня. Зовнішній компесаційний термостат Т3 дозволяє змінювати настроювання Т2 і забезпечити тим самим регулювання температури притікального повітря за наперед передбаченим графіком; температура притікального повітря буде зростати по мірі зниження температури зовнішнього повітря. Пряме регулювання повітророзподільника є добрим, якщо СВ обслуговує одне приміщення. При обслуговуванні СВ декількох приміщень зовнішній компенсаційний термостат дозволяє підтримувати в них деяку “середню” температуру.

---

Рис.12.8. Схема температурного регулювання системи обігрівальної вентиляції:

Т1 – термостат в трубопроводі притікального повітряного потоку; Т2 – кімнатний термостат; Т3 – зовнішній компенсаційний термостат (замість Т2);

МI, ZU – відповідно потоки змішаного і притікального повітря

12. Регулювання калорифера попереднього підігріву

повітроготувальника СИСТЕМИ ПРИТІКАЛЬНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ

Калорифер попереднього підігріву служить для захисту встановлених за ним в напрямку руху повітряного потоку, фільтрів і тепломасообмінного обладнання від замерзання і забезпечення процесів зволоження. Властиво калорифер попереднього підігрівання також повинен бути розрахований, підібраний і встановлений в повітроготувальнику так, щоб він не замерз за дії повітроготувальника і не спричиняв перегрівання вентильованого приміщення. Парові повітропідігрівники треба оснащувати конденсатовідвідниками, що забезпечують добре відведення конденсату і тим самим захист калориферів від замерзання.

Досвід експлуатації свідчить, що величину підігрівання в калориферах бажано обмежувати 17…20 ⁰С; наприклад, за розрахункової зовнішньої температури в (-1…-2) ⁰С температура повітряного потоку після калориферів переважно 16…18 ⁰С. Для більш глибокого підігрівання рекомендується встановлювати послідовно, по напрямку руху повітряного потоку, два або більше калориферів.

Схема регулювання калорифера попереднього (першого) підігріву показана на рис.12.9. Термостат Т1 з вузьким діапазоном настроювання керує клапаном, відкриваючи рух потоку теплоносія в повітропідігрівник при пониженні температури зовнішнього повітря нижче +2 ⁰С. Захист підігрівника від замерзання забезпечує повітряний клапан з виконавчим механізмом М1, що зблокований з електродвигуном вентилятора системи притікальної вентиляції. Клапан відкривається із задіянням вентилятора і закривається з його вимкненням.

Рис 12.9. Схема регулювання калорифера попереднього підігріву зовнішнього повітря повітроготувальника:

1 – електродвигун вентилятора; 2 – калорифер попереднього підігріву в потоці зовнішнього повітря; AU, UM, MI i ZU – відповідно, потоки зовнішнього, рециркуляційного, змішаного і притікального повітря

12.13. Регулювання вологості повітря

Застосовують зазвичай зволожувальні пристрої чотирьох типів: сковородкові і парові зволожники, форсунки тонкого розпорскування води і форсункові камери.

12.13.1. Зволоження повітря сковородковим зволожником

Бажана відносна вологість внутрішнього повітря в приміщенні підтримується кімнатним гумідостатом, який впливає на витрату пари в змійовику сковородки, що заповнена водою, через клапан V1 (рис. 12.10) пропорційного або двопозиційного регулювання. Клапан V1 закривається з вимкненням вентилятора, а також при аварії в мережі електроживлення (для цього клапан оснащений поворотною пружиною). Випаровування води з поверхні сковородки відбувається задовільно в тих випадках, коли не виникає потреба швидкої зміни вологості внутрішнього повітря і кількість випаруваної вологи невелика. Двопозиційне регулювання треба застосовувати тільки там, де допускаються дуже широкі межі (границі) зміни вологості внутрішнього повітря. Перед сковородкою, зазвичай, встановлюють калорифер попереднього підігріву. Одне із його призначень – підвищення вологопоглинальних властивостей зволожуваного повітряного потоку. При підігріванні води парою, її надлишковий тиск треба підтримувати сталим на рівні вищому за 30 кПа. Наближено можна приймати, що при зволоженні парою повітрю передається 1/3 явної і 2/3 прихованої теплоти.

---

Рис. 12.10. Схема регулювання вологості повітряного потоку при випаровуванні води

з відкритої поверхні сковородкового зволожника:

1 – електродвигун вентилятора; 2 – сковородка з водою; 3 – нагрівний змійовик з теплоносієм парою; V1 – паровий клапан; Н1 – кімнатний контролер вологості; АU, UM, MI, i ZU – відповідно, потоки зовнішнього, рециркуляційного, змішаного і притікального повітря

12.13.2. Зволоження повітря пароструминним зволожником

Двопозиційним або пропорційним клапаном V1 керує із приміщення контролер вологості Н1 (рис. 12.11). Клапан зблокований з електродвигуном вентилятора і закривається із вимкненням вентилятора. Паровий зволожник підтримує вологість точно і має малу інерційність. Надлишковий тиск пари 30 кПа. Зволожуваний повітряний потік повинен мати властивість насичуватись вологою. Оскільки процес зволоження парою приблизно ізотермічний, підвищення температури невелике. Зволоження повітря парою, яка відбирається від котельних устав (установок), може супроводжуватись неприємним запахом.

Рис. 12.11. Схема регулювання пароструминного зволожника повітряного потоку:

1 – електродвигун вентилятора; 2 – розподільник пари; АU, UM, MI i ZU – відповідно, потоки зовнішнього, рециркуляційного, змішаного і притікального повітря

12.13.3. Зволоження повітря тонким розприскуванням води

Схема регулювання аналогічна схемі, яка зображенана рис. 12.11, і відрізняється тільки тим, що клапан V1 двопозиційний. Система малоінерційна і дозволяє регулювати вологість з високою точністю. Процес зволоження дещо відхиляється від адіабатичного, що треба враховувати при точному регулюванні.

12.13.4. Зволоження повітря в камері зрошення

Згідно схеми, яка зображена на рис. 12.12, виконується компенсаційне регулювання точки роси. Кімнатний вологоконтролер Н1 перенастроює температуру точки роси, яка підтримується за командою термостата Т1, що розміщений в повітряному потоці за камерою зрошення. Перенастроювання відбувається за наперед наміченим графіком в тому випадку, коли знижується відносна вологість внутрішнього повітря, що вимірюється Н1. Термоконтролер Т1 керує приводом М1 змішувальних клапанів, а потім, коли зміною співвідношення суміші потоків зовнішнього і рециркуляційного повітря не вдається досягнути потрібної температури точки роси, відкривається паровий клапан і приводиться в дію пароводяний підігрівник; витрата потоку зовнішнього повітря залишається сталою і рівною мінімально потрібній згідно ручного настроювання за допомогою вимикача S1.

Рис. 12.12. Компенсаційне регулювання температури точки роси при зволоженні

повітряного потоку у камері зрошення:

1 – електродвигун вентилятора; 2 – насос; 3 – водопідігрівник; 4 – камера зрошення;

Н3 – нормально закритий клапан; НВ – нормально відкритий клапан; АU, UM, MI i ZU – відповідно, потоки зовнішнього, рециркуляційного, змішаного і притікального повітря.

---

Смотрите также файлы

• K_1-3.doc

• K_4.doc

• K_5.doc

• K_6.doc

• K_7.doc