Тема №7 «Основи ведення наступу загальновійськовими підрозділами»

Заняття №1. Основи ведення наступу загальновійськовими підрозділами.

Навчальні питання:

1. Основи наступу механізованого батальйону (роти).

2. Підготовка та ведення наступу механізованим батальйоном (ротою).

3. Ведення наступу механізованим батальйоном (ротою) в особливих умовах.

1-е питання: Основи наступу механізованого батальйону (роти)

Наступ є видом бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника й оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.

Сутність наступу полягає в:

• ураженні противника усіма наявними засобами;

• рішучій атаці;

• стрімкому просуванні військ у глибину його бойового порядку;

• знищенні і полоненні живої сили;

• захопленні зброї, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Розгром противника й оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досягаються:

• умілим застосуванням усіх засобів ураження;

• швидким використанням результатів ударів авіації й вогню артилерії;

• своєчасним нарощуванням зусиль в глибину;

• широким застосуванням охватів, обходів і проведенням атак у фланг і тил противника.

Залежно від обстановки і завдань наступ можна вести на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить, ведеться шляхом його переслідування.

Залежно від умов перехід у наступ на противника, що обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу та звичайно починається проривом оборони, який полягає у зломі її ударами всіх видів зброї та рішучою атакою танкових і механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні та подальшому його розширенні у бік флангів та у глибину.

Наступ ведеться:

– з повним напруженням сил;

• у високому темпі, безупинно вдень і вночі, за будь-якої погоди;

• за тісної взаємодії підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ.

Рота (батальйон) самостійно не прориває оборону противника. Батальйон прориває оборону противника, як правило, у складі бригади.

Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним рота (батальйон) починає у заздалегідь створеному у відповідності до рішення командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається ротою (батальйоном) після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Суть цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи завчасно й потай займають вихідне положення і після потужної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

---

Для зайняття вихідного положення механізованій роті призна­чається вихідна позиція, яка складається з:

– траншей, прилеглих до неї ходів сполучення,

– вогневих позицій бронетранспортерів (бойових машин піхоти) і позицій вогневих засобів, які придані роті.

У випадку неможливості потайного зайняття бронетранспортерами (бойовими машинами піхоти) із своєю ротою вогневих позицій біля переднього краю вони можуть розміщуватись разом із взаємодіючим танковим підрозділом на вихідній або очікуваній позиції. З початком наступу ці бронетранспортери (бойові машини піхоти) висуваються до своїх рот слідом за танками.

Механізована рота першого ешелону звичайно розташовується у першій траншеї.

Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію у другій і третій траншеях.

Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися за наявності умов, що забезпечують потаємність від спостереження і підслуховування противника на відстані 2-4 км від переднього краю його оборони. Ці позиції звичайно обладнуються екіпажами танків і підрозділами інженерних військ. Від позицій розвідуються й намічаються віхами шляхи руху танків до рубежу переходу в атаку.

У вихідному районі для наступу батальйону створюються:

– вихідні позиції механізованих рот, а іноді й танкових підрозділів;

• вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу і вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою;

• обладнуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку;

• рубежі розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.

Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на відстані від них до 300 м, а протитанковий взвод – на відстані до 100 м. Протитанкове відділення роти вогневі позиції завчасно займає у траншеї на одному з флангів роти.

Вогневі позиції мінометної батареї розташо­вуються за ротами першого ешелону на відстані від них до 500 м.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції у бойових порядках рот.

Танковий батальйон під час висування з глибини займає вичікувальну позицію на відстані 5-7 км від переднього краю оборо­ни противника на місцевості, що забезпечує потайне розміщення й найменшу уразливість танків від усіх видів зброї противника.

Перегрупування роти (батальйону), яка займає оборону у безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайняття вихідного положення для наступу проводиться потай, як правило, вночі або за інших умов обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, що займають оборону у другому ешелоні в межах призначеної смуги наступу, звичайно переходять у наступ з висуванням із займаних районів. Механізована рота виходить на вихідну позицію, як правило, в ніч перед наступом.

---

Наступ на противника, що обороняється, з ходу може здійснюватися:

• з вихідного району;

• з району зосередження;

• з місць постійної дислокації;

• з навчальних центрів;

• з районів навчань;

• у ході розвинення бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації й вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий і бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.

Переваги наступу з ходу полягають у тому, що він найбільшою мірою забезпечує:

• потаємність підготовки та раптовість дій;

• максимальний захист військ від зброї масового ураження;

• виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт і проведення перегрупування, яке необхідне під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником.

Наступ роти (батальйону) на противника, що обороняється, з ходу, як правило, здійснюється з вихідного району, який указується старшим командиром. Вихідний район – це район місцевості, який має природні укриття й підготовлений в інженерному відношенні. Вихідний район призначається поза досяжністю наземних засобів радіолокаційної розвідки й ефективного вогню далекобійної артилерії противника з таким розрахунком, щоб на висування до його оборони витрачалося якомога менше часу. Він вибирається звичайно на відстані 20-40 км від переднього краю оборони противника. За своїми розмірами вихідний район має забезпечувати розосереджене розташування підрозділів з метою захисту від усіх видів зброї противника.

Вихідний район призначається батальйону за площею до 10 км² і займається поротно із засобами посилення. Рота розташовується в указаному районі вздовж маршруту висування, використовуючи підготовлені укриття, захисні й маскувальні властивості місцевості.

Для забезпечення своєчасного та організованого висування, розгортання і переходу в атаку роті (батальйону) призначаються:

• маршрути висування;

• вихідний пункт (рубіж);

• рубежі (пункти) розгортання у ротні, взводні колони;

• рубіж переходу в атаку, а підчас атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування;

• рубежі безпечного віддалення від розривів своїх снарядів (мін).

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Відстань вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону із засобами посилення і початок руху із заданою швидкістю.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону у ротні колони і висування їх на свої напрямки атаки, має бути поза досяжністю вогню ПТРК, гармат і танків противника, що ведуть стрільбу прямою наводкою, і може призначатися за 4-6 км від переднього краю оборони противника.

---

Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості за 2-3 км від переднього краю оборони противника та повинен виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат БМП та іншої зброї піхоти.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося потай, а віддаленість його забезпечувала ведення дійсного вогню з основних видів зброї й дозволяла підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника у зазначений час «Ч». Рубіж переходу в атаку може призначатися на відстані до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше.

Рубіж спішування призначається якомога ближче до переднього краю оборони противника, звичайно у місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Рубіж спішування має забезпечувати безпеку від розривів своїх снарядів і мін (гранат), досягнення високої швидкості атаки і найменше напруження сил особового складу механізованих підрозділів.

Виходячи з цих вимог, рубіж спішування може збігатися з рубежем переходу в атаку. Від переднього краю оборони противника механізовані підрозділи залежно від обстановки іноді можуть переходити в атаку на бронетранспортерах (бойових машинах піхоти), а потім спішуватися на рубежі, призначеному ближче до противника, ніж рубіж переходу в атаку.

Рубежі безпечного віддалення від розривів своїх снарядів (мін):

• при наступі в пішому порядку – 400 м;

• при наступі на БТР (БМП) – 300 м;

• при наступі танків – 200 м.

Місце роти (батальйону) у бойовому порядку батальйону (бригади) визначається старшим командиром у замислі бою.

Механізована й танкова роти можуть наступати:

• у першому ешелоні батальйону;

• становити його другий ешелон або резерв;

• діяти у головній похідній заставі;

• обхідному, спеціальному й розві­дувальному загонах.

Механізований і танковий батальйони можуть наступати:

• у першому ешелоні бригади;

• становити його другий ешелон або загальновійськовий резерв;

• діяти як авангард;

• передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний і розвідувальний) загін і морський десант.

Передовий загін висилається для захоплення важливих рубежів та об’єктів в глибині оборони противника, переправ через водні перешкоди і виконання інших завдань.

Рейдовий загін висилається для захоплення або виводу зі строю 1-2 важливих об’єктів в глибині оборони противника (батареї тактичних ракет, наземних елементів РУК, артилерійського підрозділу, майданчика базування вертольотів вогневої підтримки, баз, складів, мостових переправ та інших об’єктів).

Спеціальний загін висилається для знищення засобів ядерного і хімічного нападу та систем високоточної зброї противника.

Штурмовий загін висилається при наступі на укріплений район. Для знищення противника або блокування його в довгочасних вогневих та інших важливих спорудах в штурмовому загоні створюються штурмові групи од складу кожної з них входять до механізованої роти, танки, гармати, як правило самохідні, міномети, ПТРК, гранатомети, кулемети, вогнемети та підрозділи інженерних військ. Штурмові групи звичайно розподіляються на підгрупи: вогневу, розгородження (підриву) та захоплення.

---

Механізована рота (батальйон), крім того, може діяти як тактичний повітряний десант і становити основу штурмової групи (штурмового загону).

Механізована рота, що придана танковому батальйону, як правило, повзводно придається танковим ротам.

Танкова рота, яка придана механізованому батальйону, діє звичайно у повному складі, а під час наступу у місті, горах, лісі й на укріплений район може повзводно придаватися механізованим ротам.

Бойове завдання роти (батальйону) визначається старшим командиром. Зміст завдання полягає у знищенні противника у напрямку наступу та оволодінні до встановленого строку районом (рубежем) місцевості в глибині його оборони, залежить від складу й стану противника, що обороняється, побудови та інженерного обладнання його оборони, замислу бою, складу і бойових можливостей роти (батальйону), характеру місцевості та інших умов обстановки.

Роті указується:

• найближче завдання;

• напрямок продовження наступу.

Батальйону першого ешелону бригади указується:

• найближче завдання;

• подальше завдання;

• напрямок продовження наступу.

Батальйону (роті) другого ешелону:

• найближче завдання;

• напрямок продовження наступу.

Показниками бойового завдання є ширина фронту наступу та її глибина.

Механізований (танковий) взвод наступає на фронті до 300 м.

Механізована (танкова) рота здатна наступати на фронті до 1 км, а на ділянці прориву – на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) батальйон наступає звичайно на фронті до 2 км, а на ділянці прориву – на фронті до 1 км.

Глибина бойового завдання роти та батальйону перебуває у тісній залежності від його змісту.

Найближче завдання роти першого ешелону, у тому числі й танкової роти, яка придана механізованому батальйону, як правило, полягає у знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону й оволодіння ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахун­ком, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання роти другого ешелону підчас введення її у бій може полягати у завершенні знищення противника разом з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони й оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу й оволодінні ними.

Подальше завдання – у розвиненні наступу, розгромі противника у взаємодії з сусідніми батальйонами у глибині району оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахун­ком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади.

---

Смотрите также файлы

• УМК-история-России.doc

• Геология.doc

• интелектуальная собственность.doc

• Дрянь.docx

• statti.doc