ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.07.2020
Просмотров: 929
Скачиваний: 4
32. Організаційно-правові засади управління юстицією
Органи управління юстицією. Реєстрація актів громадянського стану. Організація нотаріальної служби. Взаємовідносини органів юстиції із судовими органами. Державна судова адміністрація України, та її правовий статус. Органи юстиції і адвокатура. Правовий статус та повноваження Вищої ради юстиції.
33. Управління освітою і наукою
Організаційно-правові засади освітньої діяльності в Україні. Система органів управління освітою. Види органів управління освітою. Повноваження Міністерства освіти і науки України. Повноваження Вищої атестаційної комісії України. Компетенція місцевих органів виконавчої влади в галузі освіти. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі освіти. Органи управління навчальними закладами. Повноваження керівника навчального закладу.
Правові засади державного управління наукою. Основні принципи державного управління науковою діяльністю. Система органів управління наукою. Завдання Національної академії наук України. Галузеві академії наук. Статус і завдання Академії правових наук України.
34. Управління охороною здоров’я населення
Право громадян України на охорону здоров’я та його зміст. Система органів, що здійснюють управління охороною здоров’я, їх компетенція. Роль органів місцевого самоврядування в забезпеченні охорони здоров’я населення. Правовий статус установ охорони здоров’я. Державне регулювання фармацевтичної діяльності.
Державний контроль у сфері охорони здоров’я. Санітарний контроль. Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров’я України. Компетенція органів санітарно-епідеміологічної служби.
Список основної літератури
Адміністративне право України: Підруч. / За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 554 с.
Адміністративне право України в схемах. Загальна частина: Навч. посіб. / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, В.М. Гаращук та ін. – Х.: Одіссей, 2005. – 128 с.
Адміністративне право України. Академ. курс: Підруч. у 2 т. Т.1. Загальна частина / За ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрид. думка, 2004. – 584 с.
Адміністративне право України. Академ. курс: Підруч. у 2 т. Т.2. Особлива частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юрид. думка, 2005. – 624 с.
Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., випр. і доп. – Х.: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
Бандурка О.М., Тищенко М.М Адміністративний процес: Підруч. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Моногр. – Х.: Право, 2005. – 304 с.
Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Х.: Фоліо, 2002. – 176 с.
Константий О.В. Джерела адміністративного права України. – К.: Рада, 2005. –120 с.
Соловйова О.М. Організаційно-правові засади формування і діяльності відділів та управлінь місцевої державної адміністрації: Моногр. – Х.: Право, 2006. – 164 с.
4. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Т е м а 1. Державне управління і виконавча влада
(для самостійного вивчення)
П л а н
1. Управління як соціальне явище.
2. Поняття та особливості державного управління.
3. Сутність виконавчої влади.
4. Співвідношення виконавчої влади та державного управління.
С п и с о к л і т е р а т у р и
Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. – К.: Міленіум, 2003. – С. 5-24.
Макаренко О. Щодо співвідношення понять “орган виконавчої влади” та “орган державного управління” // Право України. – 2000. – № 6. – С. 23 - 26.
Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посіб. – Луцьк: Вежа, 2000. – 576 с.
Т е м а 2. Предмет, метод і система
адміністративного права України
(семінарське заняття)
П л а н
1. Адміністративне право України як галузь права, його предмет і метод. Зв’язки адміністративного права з іншими галузями українського права.
2. Система адміністративного права.
3. Роль адміністративного права у становленні й розвитку незалежної правової демократичної держави Україна.
С п и с о к л і т е р а т у р и
Авер’янов В. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11-17.
Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3-6.
Курінний Є. Державне управління: оновлений погляд на визначення категорії // Підприємництво, госп-во і право. – 2003. – № 12. – С. 81-85.
Фіночко Ф.Д. Предмет адміністративного права: дискусійна проблематика // Вісн. АПрН України. – 2005. – № 3. – С. 113-119.
Т е м а 3. Адміністративно-правові норми.
Т е м а 4. Адміністративно-правові відносини
(семінарське заняття)
П л а н
1. Адміністративно-правові норми, їх структура та особливості.
2. Класифікація адміністративно-правових норм.
3. Поняття і система джерел адміністративного права.
4. Проблеми систематизації адміністративного права.
5. Адміністративно-правові відносини, їх риси і види.
С п и с о к л і т е р а т у р и
Вовк Ю. Проблеми кодифікації адміністративного законодавства України: історичний досвід // Право України. – 2003. – № 12. – С. 120-122.
Константий О.В. Поняття “правового акту державного управління” та його співвідношення з поняттям “джерела адміністративного права” // Державне буд-во та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2002. – № 4. – С. 94 – 103.
Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії). – О.: Юрид. літ-ра, 2004. – 328 с.
Шаповал В. Конституція України як форма адміністративного права // Право України. – 2000. – № 1. – С. 13-15.
Т е м а 5. Громадяни як суб’єкти
адміністративного права України
П л а н
1. Поняття і складові адміністративно-правового статусу громадянина.
2. Особливості адміністративно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства.
З а в д а н н я
1. Громадянин Словаччини А., який одержав посвідку на постійне проживання в Україні, прибув 1 січня 2007 р. до м. Харкова. Постановою від 26 січня 2007 р. на нього було накладено штраф у розмірі чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян за проживання без реєстрації. А. оскаржив постанову начальника районного відділу внутрішніх справ, мотивуючи тим, що, перетинаючи кордон, він зареєструвався в пункті пропуску через державний кордон, і ця відмітка дійсна на всій території держави незалежно від місця проживання. Начальник райвідділу залишив скаргу без задоволення і того ж дня прийняв рішення про його видворення за межі України за грубе порушення законодавства про статус іноземців і осіб без громадянства. А. оскаржив рішення у суді.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Яке рішення може прийняти суд?
2. Журналіст Р. газети “Місцеві новини” звернувся до районної прокуратури Московського р-ну м. Харкова із запитом про ознайомлення з офіційними документами щодо розслідування справи відносно лікаря міської лікарні про несумлінне виконання ним своїх професійних обов’язків. Журналіст вимагав надати йому відомості щодо особи лікаря, місця його роботи та проживання, пацієнтів, а також оперативних і слідчих дій, які були проведені по справі. Прокурор району в 15-денний термін повідомив Р., що запит не підлягає задоволенню, оскільки забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Журналіст вважав, що такою відмовою порушені його права, передбачені Законом України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, й оскаржив відмову в суді.
Дайте юридичний аналіз ситуації.
3. До Міністерства юстиції України громадянин К. подав заяву про реєстрацію політичної партії, а також визначені законодавством документи. Співробітник міністерства, перевіряючи надані документи, з’ясував, що серед громадян, підписи яких зібрано для заснування і реєстрації партії, було 8 тис. жителів м. Харкова та 2 тис. – м. Києва. Міністерство відмовило у реєстрації політичної партії, мотивуючи це тим, що для реєстрації політичної партії необхідні підписи громадян України, які проживають в усіх областях країни.
Чи порушено чинне законодавство у даному випадку? Відповідь обгрунтуйте.
С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.94 р. // Відом. Верхов. Ради України – 1994. – № 23. – Ст. 161 (з наступ. змін. та доп.).
Бойко І.В. Громадянин як суб’єкт адміністративно-правових відносин // Вісн. АПрН України. – 2004. – № 1 (36). – С. 94-102.
Бойко І.В. Особливості взаємовідносин органів виконавчої влади і громадян // Держ. буд-во та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2003. – № 6. – С. 73-79.
Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян: до питання про склад елементів // Право України. – 2002. – № 8. – С. 21-25.
Т е м а 6. об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права України
(для самостійного вивчення)
П л а н
1. Поняття та види об’єднань громадян.
2. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.
3. Відповідальність за правопорушення законодавства про об’єднання громадян.
С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.91 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 283 (з наступ. змін. та доп.).
Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.92 р. // Там же. – 1992. – № 34. – Ст. 504 (з наступ. змін. та доп.).
Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. // Там же. – 2001. – № 23. – Ст. 118 (з наступ. змін. та доп.).
Романюк О.І. Громадяни та релігійні об’єднання як суб’єкти адміністративно-правових відносин у сфері свободи совісті // Экономика и право. – 2004. – № 1. – С. 107-111.
Т е м а 7. Органи виконавчої влади в Україні
П л а н
1. Поняття, ознаки та правове становище органів виконавчої влади.
2. Система та види органів виконавчої влади.
З а в д а н н я
1. На засіданні уряду розглядався проект акта, яким визначався порядок здійснення державними органами контролю за переміщенням транспортних засобів через митний кордон України. У процесі обговорення документа з’ясувалося, що для запровадження зазначеного порядку необхідно вирішити питання про кількість підрозділів митних органів, які здійснюватимуть контроль у даній сфері. У результаті Кабінетом Міністрів України було прийнято два документи: одним затверджено порядок здійснення контролю, а іншим – доручено Державній митній службі України забезпечити встановлення оптимальної кількості відповідних підрозділів митних органів.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Визначте форму актів, які були прийняті урядом у даному випадку.
2. Кабінет Міністрів України прийняв постанову, якою встановив граничну чисельність військовослужбовців та працівників центрального апарату Міністерства оборони України. Відповідно до зазначеного урядового акта у 2007 р. у центральному апараті Міністерства могли працювати не більше 1281 особи, з них 256 військовослужбовців, а у 2008 р. – не більше 1277 осіб, з них 241 військовослужбовець.
Чи належить до компетенції уряду вирішення подібних питань? Відповідь обґрунтуйте.
3. Державною податковою адміністрацією України спільно із Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ, за яким затверджено Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікації фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів. Порядком передбачено, що фізичні особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків, зобов’язані подати до органу державної податкової служби свій паспорт для внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Дайте юридичний аналіз ситуації. Чи вправі Державна податкова адміністрація України своїм рішенням зобов’язувати фізичних осіб вчиняти певні дії? Обґрунтуйте свою відповідь, посилаючись на нормативні положення.
4. Громадянин К. звернувся до голови районної державної адміністрації із скаргою на бездіяльність селищного голови. У скарзі К. відзначав, що він три місяці тому звернувся до селищного голови із заявою, в якій просив взяти його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Від селищного голови К. не отримав будь-якої відповіді чи повідомлення.
Проаналізуйте ситуацію та підготуйте юридично обґрунтовану відповідь на скаргу К.
С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21.12.2006 р. // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 6. – Ст. 207.
Дискреційні повноваження та адміністративний розсуд в діяльності органів виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 275-284.
Кафарський В. Кабінет Міністрів України: проблеми формування в нових політико-правових умовах // Право України. – 2006. – № 8. – С. 3-8.
Крупчан О. Компетенція центральних органів виконавчої влади // Вісн. АПрН України. – 2002. – № 2 (29) – С. 47-59.
Лагода О. Адміністративний розсуд та межі його застосування // Право України. – 2006. – № 12. – С. 109-112.
Т е м а 8. Місцеві органи виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування
(для самостійного вивчення)
П л а н
1. Система, завдання та функції місцевих органів виконавчої влади.
2. Повноваження та форми діяльності місцевих органів виконавчої влади.
3. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170. (з наступ. змін. та доп.).
Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 р. // Там же. – 1999. – № 20 – 21. – Ст. 190. (з наступ. змін. та доп.).
Борденюк В. Діалектика співвідношення самоврядування, місцевого самоврядування та державного управління // Право України. – 2002. – № 12 – С. 118 – 122.
Янюк Н., Бориславська О. Правове регулювання взаємодії місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій: проблеми делегування повноважень // Право України. – 2006. – № 6 – С. 19 – 24.
Т е м а 9. Державні службовці
П л а н
1. Державні службовці: поняття, види та правовий статус.
2. Проходження державної служби: поняття й стадії.
З а в д а н н я
1. Громадянин К. подав документи до конкурсної комісії на заняття посади заступника керівника Головної аналітичної служби Секретаріату Президента України. Конкурсна комісія зажадала від К. відомостей про його доходи і зобов’язання фінансового характеру та вклади в банках членів його сім’ї. Громадянин К. відмовився надати таку інформацію, посилаючись на недоторканність особистого життя і таємницю вкладів, тому конкурсна комісія відмовила йому в розгляді документів.