ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.08.2020
Просмотров: 2119
Скачиваний: 4
Але в Україні кредити за спеціальним позичковим рахунком, що забезпечені заставою векселів, ще не набули належного поширення. Комерційні банки переважно надають одноразові позички під заставу векселів і здійснюють це шляхом простих позичкових рахунків. Об'єктом застави за цих умов стає окремо взятий вексель, який найскрупульознішим чином аналізується.
Встановивши високу надійність платежу, банк надає позичку під нього розміром 60 — 90 % номінальної суми і терміном погашення у день надходження вексельного платежу. Звичайно, така форма кредитування застосовується у випадках епізодичного використання векселів або тоді, коли векселями оформлюються угоди на великі суми.
Враховуючи практику здійснення вексельного кредитування, можна пропонувати банкам розробити дієвий механізм зниження ризиків операції. До заходів, які реально можуть знизити ризики вексельного кредитування, слід віднести: облік векселів здійснювати лише при умові повної інформованості банку про платоспроможність позичальника та кредитне походження векселя, а також наявності додаткових гарантій повернення кредиту або ж високоліквідної застави. Доцільним з цього приводу є облікування виключно комерційних векселів, які видані під реальне постачання товарів або наданих послуг.
У якості важливого напряму розвитку нових форм банківського кредитування підприємницьких структур можна було б запропонувати так звану “ комбіновану ” форму кредитування, яка б поєднувала різні методи надання позичок клієнтам, полегшуючи останнім доступ до кредитних ресурсів банку та спрощуючи загальну процедуру організації кредитних відносин, передбачену нами у такому внутрішньобанківському документі як Регламент кредитного забезпечення підприємницької діяльності.
Які ж базові методи кредитування можна було б використати у якості формоутворюючих для “ комбінованого ” кредитування підприємницької діяльності? Насамперед мова може йти про поєднання в рамках одного кредитного договору у взаєминах із конкретним позичальником наступних форм кредитування: вексельного кредиту і кредиту за кредитною лінією або ж поєднання вексельного кредиту із револьверним способом надання позичок. “ Комбінована ” форма кредитування полягає у тому, що позичальнику, котрий регулярно користується вексельними кредитами банку, може бути автоматично відкрита кредитна лінія, величина ліміту за якою може визначатися як обсяг середньомісячного, середньоквартального або середньорічного (залежно від конкретних обставин) обороту даного підприємства за вексельними операціями. При цьому величина плати за користування кредитною лінією може бути встановлено на рівні, аналогічному до процентної ставки за вексельним кредитом або нижчому за неї, що суттєво спрощує процес організації кредитного забезпечення підприємств.
Ще більш простим способом організації “ комбінованого ” кредитування можна вважати поєднання вексельного і револьверного методів надання позичок. За таких умов сума вексельного кредиту слугує основою для визначення початкового ліміту видачі позичок, котрими клієнт може користуватися певний період часу відповідно до попередньої домовленості із банком про револьверний кредит (або взагалі без обмежень часу при збереженні певних умов надійності позичальника). Підприємство може вільно користуватися кредитом в межах ліміту без додаткових переговорів та оформлень, а періодичне погашення позичок автоматично відновлює вільний ліміт кредитування.
Таким чином, основними перевагами “ комбінованої ” форми кредитування слід вважати:
1) скорочення часу на тривалі переговори та оформлення документів;
2) надання суб’єктам підприємницької діяльності широких можливостей із маневрування залученими ресурсами з метою оперативних розрахунків за господарськими операціями;
3) створення умов для розвитку довготривалих партнерських стосунків між банком і підприємствами.
Загалом, проаналізовані вище, кредитні продукти банківських установ для суб’єктів підприємницької діяльності свідчать про необхідність посилення діяльності банків в частині адаптації світового досвіду до діючої практики – з одного боку, а з іншого - потребують подальшого удосконалення вже освоєних вітчизняними банками методів провадження кредитування.
Нині, в умовах функціонування в Україні банків з іноземним капіталом з більш професійними менеджерами, складнішими продуктами та послугами, саме такі підходи до розширення асортименту та покращення якостей кредитних продуктів, набувають особливої актуальності, оскільки дозволять посилити конкурентні переваги вітчизняних банків. Іншим, не менш важливим, моментом, на який слід наголосити, є активізація комерційних банків у напрямку кредитного забезпечення підприємницької діяльності, що, в цілому, призведе до розвитку приватної ініціативи, і як наслідок, сприятиме економічному зростанню в Україні.
3.3 Стан кредитних взаємин об’єкта дослідження з банками.
В питанні 2.3. ми визначили, що дослуджуване підприємство має незадовільні фінансові показники, тому спочатку, на нашу думку, доцільно буде розглянути в загальному короткострокове кредитування оборотних автивів, так як це один із способів покращити фінансовий стан об’єкта дослідження, платоспроможність та ліквідність.
Розуміння фінансового та економічного змісту організації короткострокового кредитування має високе значення для вирішення задач фінансового менеджменту підприємства, оскільки дозволяє не тільки забезпечувати передбачений рівень оборотних активів, а й миттєво реагувати на коливання потреби в них. Умови по більшості короткострокових кредитів визначаються у процесі особистих переговорів між кредитором і позичальником. Процентні ставки, відповідно, коливаються у залежності від кредитоспроможності позичальника. Разом із станом ринку змінюється базисна ставка (prime rate) – ціна, яку встановлює банк для найбільш кредитоспроможних клієнтів. Хоча у зв’язку із сильною конкуренцією у банківській сфері добре відомі крупні компанії беруть кредити і за ставкою нижче базисної. Базисна ставка встановлюється на рівні мінімально можливої вартості грошових коштів банку. Всі інші клієнти отримують кредити на рівні, вищому, ніж базисна ставка [25].
А тепер розглянемо, за допомогою яких методів підприємства сплачують проценти банкам за надані кредитні послуги.
Існують чотири основні підходи до сплати процентів по кредиту:
1. На інкасаційній основі, коли процент сплачується у момент погашення векселя, тобто після завершення кредитної угоди. Якщо кредит 10 тис. грн. на рік під 26%, то ефективна ставка процента складає 2,6/10=26%.
2. На основі дисконту, коли процент по кредиту відраховується від суми запозичення. За попередніх умов ставка процента становить 2,6/(10-2,6)=35,14%.
3. На основі накопичення, коли сума процента визначається до надання кредиту і розбивається на рівні частини відповідно до графіка повернення кредиту. Фактичне користування кредитними грошима тут не враховується, і це може значно підвищити вартість користування грошима.
4. Коли процент враховується у складі платежів по кредитах, що амортизуються.
Крім того, слід нагадати й деякі форми кредитування та спеціальні його умови, що, однак, не вичерпують все можливе коло кредитних інструментів. До них відносяться:
Забезпечений кредит. Для забезпечення кредиту банк може вимагати заставу. Головною вимогою щодо застави є ліквідність майна. Чим вище ліквідність, тим більше заставна вартість. Як правило, у заставу приймаються активи, вартість яких більша, ніж сума запозичення. Наприклад, верстати приймалися банком з 30% перекриттям.
Кредити, що видаються під векселі (цесія). Типовою є запозичення під цесію на дебіторську заборгованість. Головним, що визначає суму кредиту під даного розміру цесію, є якість дебіторської заборгованості. Процедура отримання кредиту така: фірма, виходячи з попередньої угоди, надсилає кредитору реєстр рахунків, що містить найменування дебіторів, дати виписки рахунків, суми коштів. Іноді кредитор може вимагати свідоцтво про відвантаження. Потім банк надає фірмі позику у визначеному розмірі, наприклад 75% цесії.
Лізинговий кредит. Важливою складовою кредитних відносин є лізинг (від англ.— наймати, брати в оренду). У світі лізингова діяльність досить поширена: діє Оттавська конвенція 1988 р. про міжнародний фінансовий лізинг, створена Європейська асоціація лізингових компаній, в яку входить 23 національні асоціації.
Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного кредиту. Його специфіка полягає у тісному взаємозв'язку і переплетенні кредитних, фінансових та орендних відносин. Правові та економічні засади здійснення лізингової діяльності визначені в Законі України "Про лізинг" (від 16 грудня 1997 р.).
Лізинг — це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційного призначення, куплених орендодавцем для орендаря для їх виробничого використання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору оренди.
З точки зору змісту кредитних відносин, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається позичальником у розстрочку.
Застава, що змінюється (floating lien) – загальна застава групи активів, таких як дебітори і запаси. У заставу надаються усі запаси позичальника без специфікації. Така форма слугує тільки додатковою формою забезпечення кредиту. Оскільки сума запасів постійно коливається, застава приймається із значним перекриттям.
Застава під рухоме майно (chattel mortgage) – передача у заставу власності (наприклад обладнання). За умов даної форми запаси ідентифікуються відповідно до серійного номера тощо. Запаси не можуть бути проданими без погодження з кредитором.
Тому для вирішення задач фінансового менеджменту підприємства, оскільки це дозволяє не тільки забезпечувати передбачений рівень оборотних активів, а й миттєво реагувати на коливання потреби в них, підприємство ВАТ “ Комбінат будіндустрії ”, для отримання позикових коштів у вигляді короткострокового кредитування, співпрацює з ПАТ “ Комерційний банк “ Хрещатик ”. Дані кредитні взаємини розпочалися з 2008 року, існують дотепер та є налагодженими як в самому кредитному процесі, так і у безпосередньому цільовому використанні кредитних коштів.
На даному підприємстві управління залученням і ефективним використанням позикових засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності. Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань.
У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в притягненні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Тому на підприємстві організовується управління залученням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємстві, які використовують значний обсяг позикового капіталу.
Політика залучення позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.
Отже, підприємство ВАТ “ Комбінат будіндустрії ”, розпочинаючи з 2008 року, почало співпрацювати з ПАТ “ Комерційний банк “ Хрещатик ”. Дотепер дані юридичні особи мають добре налагоджені кредитні відносини, а для забезпечення їх діяльності ВАТ “ Комбінат будіндустрії ” має дотримуватися політики залучення позикових коштів, яка полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу, що є вигідним для обох сторін кредитних відносин.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Таким чином, розглянувши в даній бакалаврській роботі такі моменти, як теоретичні аспекти організації кредитних відносин підприємств з банками; аналіз ефективності взаємодії підприємства ВАТ “ Комбінат будіндустрії ” з банком для забезпечення відтворювального процесу; дослідження кредитного забезпечення підприємницької діяльності банками та перспективи оптимізації їх роботи, можемо зробити наступні висновки.
Кредит – це капітал, який береться під позику у грошовій формі, надається в тимчасове користування господарським органам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати і цільового використання. Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Через брак власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.
Аналіз ефективності взаємодії підприємства ВАТ “ Комбінат будіндустрії ” з банком для забезпечення відтворювального процесу показує нам, що об’єкт дослідження користується послугами короткострокового кредитування ПАТ “ Комерційний банк “ Хрещатик ”. За розрахунками, поданими у питаннях 2.2 та 2.3, бачимо, що досліджуване підприємство має незадовільні фінансові показники. Акцентуючи увагу на таких, як коефіцієнти ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, стає зрозумілим, що об’єкт дослідження є некредтоспроможним. На нашу думку, для покращення фінансового стану підприємства ВАТ “ Комбінат будіндустрії ”, необхідно вжити таких заходів:
-
Оскільки досліджуване підприємство належить до підприємств будівельної галузі, їх операційний цикл є довгостроковим, тому, на нашу думку, для отримання прибутку та подальшого розвитку підприємства необхідно скористатися довгостроковими видами кредиту.
-
Залучити до своєї діяльності лізинговий кредит. Це дасть можливість виконувати “ правило золотого фінансування ”, тобто активи фінансуються відповідно до років їх експлуатації.
Що стосується третього розділу даної бакалаврської роботи, то тут можна зробити висновки, що з метою удосконалення кредитних взаємин суб’єктів підприємницької діяльності комерційних банків із суб’єктами підприємницької діяльності в Україні, становлення якісно нових партнерських відносин, з нашої точки зору, за необхідне видається вжити такі заходи:
По-перше, сучасна стратегія банків у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності потребує суттєвого коригування з метою спрямування кредитних ресурсів на потреби реального сектора економіки (і, насамперед, на задоволення інвестиційних потреб підприємницьких структур). Задля цього необхідно переглянути зміст кредитної політики комерційних банків та вжити відповідних заходів НБУ в плані розширення обсягів рефінансування. По суті йдеться про необхідність сприяння на державному рівні визначенню у якості стратегічних пріоритетів кредитної політики комерційних банків саме завдань щодо кредитування підприємницьких структур.