ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 01.12.2020
Просмотров: 269
Скачиваний: 1
Порівняльний аналіз розбіжностей у самооцінці молодих осіб, які палять та які не палять, на основі кількісних показників виражених у відсотках [Додаток Е] показав, що для юнаків та підлітків, котрі палять більш характерною є завищена самооцінка, а самооцінка тих хто не палить має більш адекватний характер.
Якщо брати до уваги і вік досліджуваних і їх схильність до тютюнопаління, то про підлітків ми нічого нового сказати не можемо. Для них у будь-якому разі домінуючою є тенденція до завищення самооцінки у всіх відношеннях, незалежно від того палить підліток чи ні. Проте у юнацькому віці уже спостерігаються деякі відмінності у самооцінці юнаків, що палять і тих, що не палять. Можна зазначити, що юнаки котрі палять, менш чітко уявляють свій ідеальний образ, не диференціюють „Я-реальне” та „Я-ідеальне”, проявляють тенденцію до заниження своєї значимості, а для тих хто не палить характерне більш адекватне співвідношення та більш тісний зв’язок між уявленнями свого реального та ідеального „Я-образу”. Проте, як видно з таблиці 2.6, ці відмінності є також не суттєвими.
Аналіз самооцінки молодих людей за статевою ознакою засвідчив певні тендерні відмінності у оцінювані себе підлітками та юнаками. Результати багатьох наукових досліджень свідчать про те, що у дівчаток самооцінка вища, ніж у хлопчиків одного з ними віку і пояснюють це більш раннім фізичним і соціальним дозріванням дівчаток порівняно з хлопчиками. Такий висновок не узгоджується з іншими результатами, що вказують на відсутність чітко виражених статевих розходжень у самооцінці. Значна кількість наукових праць, присвячених дослідженню статевих відмітностей, свідчать про те, що в дівчаток самооцінка не нижча, ніж у хлопчиків [61, с.129]. Однак у деяких дослідженнях, в тому числі і в нашому, була виявлена більш низька самооцінка в дівчат порівняно з хлопцями. Для того, щоб визначити чи є ці відмінності суттєвими ми провели порівняльний аналіз обрахувавши значення ї-критерія Стьюдента, за допомогою способу, що був описаний вище. Результати подано в таблиці 2.7.
79
Таблиця 2.7
Результати порівняльного аналізу рівнів самооцінки молодих осіб чоловічої і жіночої статі, які палять та не палять
|
Категорії досліджуваних, що порівнюються |
Значення їемпіричного |
Значення ^критичного |
|||
|
СО+ |
СО~ |
г |
р > 0.05 |
^ > 0.01 |
|
|
Хлопці та дівчата |
1,8 |
0,3 |
А.- о |
2,01 |
2,66 |
|
Хлопці, які палять і які не палять |
ІД |
ОД |
0,9 |
2,09 |
2,84 |
|
Дівчата, які палять і які не палять |
|
0,4 |
ІД |
2,04 |
2,75 |
|
Хлопці і дівчата, які палять |
|
0,5 |
|
2,09 |
2,84 |
|
Хлопці і дівчата, які не палять |
0,1 |
0,25 |
1,5 |
2,04 |
2,75 |
Результати нашого дослідження показали, що для хлопців характерний більш тісний зв’язок між образами „Я-реального” та „Я-ідеального”, а величина коефіцієнта цього зв’язку свідчить про тенденцію до завищення самооцінки. Для дівчат же характерна, хоча й нижча ніж для хлопців, проте, більш адекватна самооцінка і вони більш критично ставляться до свого реального образу і вважають, що він не надто відповідає ідеалу. Статеві відмінності у мірі зв’язку між „Я-реальним” та „Я-ідеальним” у підлітковому та юнацькому віці підтверджені статистичними обрахунками і є значимими на 1% рівні, що дає змогу говорити про достовірність отриманих даних. Також суттєвими є відмінності у тому, як співвідносять свій реальний образ з ідеальним хлопці та дівчата, що палять.
На 1% рівні значимими є відмінності у оцінці своїх позитивних якостей досліджуваними чоловічої та жіночої статі, які палять, причому якщо дівчата адекватно оцінюють себе, то хлопцям властива тенденція до завищення самооцінки. Судячи з цього, можна припустити, що хлопці у підлітковому та юнацькому віці більш схильні надавати позитивного забарвлення своїм реальним рисам, властивостям та особливостям поведінки, в тому числі і схильності до тютюнопаління, не вважаючи це недоліком, а навпаки перевагою, яка робить їх більш важливими та значимими у своїх очах, та, на
їхню думку, в очах оточуючих людей. Це напевно можна пояснити особливостями цих вікових періодів, прагненням до дорослості. Підтвердженням цьому є й результати порівняльного аналізу, які свідчать про те, що у самооцінці хлопців, які палять і які не палять суттєвих відмінностей не виявлено і в середньому для них характерна тенденція до завищення самооцінки. Немає також суттєвих відмінностей у самооцінці дівчат та хлопців, які не палять.
Цікавим є також той факт, що дівчата, які палять оцінюють себе більш адекватно, ніж дівчата, які не палять і яким властива тенденція до завищення оцінок своїх позитивних якостей. Отримане нами емпіричне значення і- критерія значно більше критичного значення для 5% рівня значимості, а отже ці відмінності є суттєвими.
Загальним є те, що для юнаків і підлітків, і хлопців і дівчат, які палять, незалежно від віку та статі, як і для решти представників цих вікових категорій, характерними є тенденція до завищення самооцінки в процесі оцінювання своїх негативних якостей. А тому, на наш}7 думку, можна зробити висновок, що молоді люди, які палять не вважають тютюнопаління своїм недоліком чи негативною рисою свого „Я-образу”, ще не здатні критично оцінити шкоду та наслідки цього явища, а тому тютюнопаління (чи інші шкідливі звички) у цьому віці не є тим фактором, що суттєво впливає на рівень самооцінки особистості, а, очевидно, визначальними є інші чинники. Відомо, що важливу роль у формуванні самооцінки особистості відіграє думка оточуючих людей. У підлітковому віці цей фактор має також велике значення, особливо значний вплив має думка та оцінки однолітків. А якщо в більшості однолітки, та й суспільство в цілому, байдуже (про що свідчать і результати проведеного анкетування), а то й позитивно ставляться до тютюнопаління, не кажучи вже про значну поширеність цього явища серед представників усіх вікових категорій, то очевидно, що підліток чи юнак для якого ще не властиві достатньо стійкі переконання та погляди на світ, у якого ще остаточно не сформований власний світогляд, прислуховуючись до
думок оточуючих людей, інтериоризовує значну частину з них, роблячи їх своїми власними думками та поглядами. Таким чином у свідомості молодих людей фіксується думка про те, що у тютюнопалінні немає нічого поганого, що це така ж звичка як, наприклад, обідати перед ввімкненим телевізором, а тому чому молода людина, котра палить має вважати себе гіршою ніж багато інших людей, що також мають якісь „дивні” звички? Чому має оцінювати себе нижче, ніж оцінила б якби не палила, якщо для більшості людей це не має майже ніякого значення і аж ніяк не є приводом вважати себе неповноцінним, нерівноправним членом суспільства. Тому ми вважаємо, що в підлітковому та юнацькому віці, поведінка та спосіб життя особистості, так само як і „певні звички” мало вливають на її думку про себе, на те як високо вона себе оцінить. А тому прагнення „бути таким як всі”, бути прийнятим та визнаним, особливо ровесниками - тобто, орієнтація на думку оточуючих, часто штовхають молоду людину на вчинки, які можуть і не відповідати її переконанням та поглядам на життя. Сюди ж можна віднести і тютюн опал іння. Це припущення підтверджується і результатами проведеного нами анкетування, за допомогою якого, як один із домінуючих мотивів тютюнопаління була визначена субмісивна мотивація.
Також ми, за допомогою комп’ютера, використавши електронні таблиці МІСТ080Й Ехсеї для \¥іпсіо\уз (ґ* - статистичні - корелл), провели кореляційний аналіз, результати якого показали, що між рівнем самооцінки особистості та її схильністю до тютюнової залежності немає кореляційної залежності. Кореляційна залежність - це зміни, які вносять значення однієї ознаки (в нашому випадку самооцінки) в ймовірність появи інших ознак (тютюнової залежності). Для цього було обраховано коефіцієнти кореляції між показниками отриманими за допомогою методик для визначення рівня самооцінки особистості та даними отриманими за допомогою анкети, які були вираженні у кількісних показниках. Коефіцієнти кореляції визначалися для всієї сукупності досліджуваних разом. Отримані дані були занесенні в кореляційну матрицю (Таблиця 2.8).
Таблиця 2.8
Кореляційна матриця
Дослідження взаємозв’язку рівня самооцінки молодих осіб з їх схильністю до тютюнопаління
|
|
г |
СО+ |
СО~ |
Схильність до тютюнопаління |
|
г |
|
|
|
-0,02 |
|
СО+ |
|
|
|
-од |
|
СО~ |
|
|
|
-0,04 |
|
Схипьність до тютюнопаління |
|
|
|
. |
Як бачимо з кореляційної матриці, отримані коефіцієнти кореляції між самооцінкою та схильністю до тютюнопаління близькі до 0, а отже значно менші критичного значення коефіцієнта кореляції, навіть на 5% рівні значимості. А тому немає підстав говорити про будь-які кореляційні зв’язки між рівнем самооцінки досліджуваних та їх схильністю до тютюнопаління, тобто, говорити про те, що зміна, корекція, самооцінки особистості може призвести до зниження або посилення тютюнової залежності, або, навпаки, - формування залежності вплинути на рівень самооцінки особистості.
Також, дивлячись на таблицю 2.8, можна сказати, що зроблені нами висновки про адекватність та рівень самооцінки досліджуваних є надійними та достовірними, оскільки, як показав кореляційний аналіз, результати дослідження самооцінки збігаються за обома варіантами методик для дослідження самооцінки (гем>гкр„ ^=0,27 (р=0,05)).
Оскільки не було виявлено безпосереднього зв’язку між самооцінкою молодих людей та їх схильністю до тютюнопаління, то очевидним є, що значна поширеність цієї шкідливої звички серед молоді та домінування тенденції до завищення самооцінки спричинені та пояснюються якимись іншими факторами та особливостями. На нашу думку, не останню роль у
цьому відіграють індивідуально-психологічні особливості особистості, а саме особливості характеру та темпераменту. Тому у нашому експериментальному дослідження ми використали опитувальник М. Шмішека з метою виявити особливості характеру та темпераменту досліджуваних, а також визначити які особистісні риси сприяють формуванню схильності до тютюнопаління та як ці особистісні властивості пов’язані з рівнем самооцінки особистості.
Обробка результатів за методикою М. Шмішека розпочиналась з визначення величин показників по кожній шкалі. Ця процедура відбувалася відповідно до поданого ключа і отримані дані були занесені у протоколи дослідження [Додаток Є і Додаток Ж], а також було обраховано середнє арифметичне значення по кожній шкалі. На основі отриманих даних було побудовано гістограми (Рис. 2.5, Рис. 2.6), що наочно відображають отримані за допомогою опитувальника результати.
&
зє
х
0)
т
ге
х
20
©
£
У
2
Ь
©
5
€=
ж о,
X
П © а ф О
25
20,1
лах
17,8
15
12,7
10
0
Типи акцентуйованих рис особистості
14,2 12,2 г—'12;8
18,2
10,3
8
-
-
Емотивний
-
Цикл отим ний
-
Дистимічний
-
-
Педантичний □ Тривожний
-
Демонстративний □ Збудливий
-
Екзальтований
Рис. 2.5 Представлення результатів дослідження акцентуйованих рис
особистості учнів 9-10 класу Дивлячись на побудовані гістограми та враховуючи дані таблиці 2.4, можна сказати, що в середньому для підліткового та юнацького віку
характерні приблизно однакові типи та діапазони акцентуйованих рис особистості. До діапазону акцентуйованих рис особистості, і у учнів і в студентів потрапляє екзальтований тип особистості. Проте у студентів також акцентуйованою рисою є циклотимність, хоча й у школярів показники по цій шкалі досить високі - у них проявляється тенденція до акцентуації.
25
21
20,3
18,9
І
20 2
17,6
17,1
©
-8* 1
ж ©
а ?
43,8-
15
11
11
10,7
10
-8,2
х
Е£
®
О.
©
О
Типи акцентуйованих рис особистості
|
[□ Гіпертимний |
□ Застряглий |
□ Емотивний |
|
|
□ Педантичний |
□ Тривожний |
□ Циклотимний |
|
|
□ Демонстративний □ Збудливий |
□ Дистимічний |
|
|
|
□ Екзальтований І |
|
|
|
Рис .2.6 Представлення результатів дослідження акцентуйованих рис
особистості студентів Для обох цих вікових груп характерна тенденція до акцентуації! по гіпертимному та збудливому типу, а для студентів ще й по емотивному; низькі показники по демонстративності, дистимічності, застряглому типові. Студенти в порівняні з учнями є дещо більш тривожні, а учні більш схильні до педантизму.
Далі на основі протоколів дослідження та також користуючись даними таблиці 2.4, було побудовано таблиці [Додаток 3 і Додаток К], що відображають на якому рівні та у якої кількості досліджуваних проявляється та чи інша риса особистості. Дивлячись на ці таблиці, можна зробити наступні висновки, які також можна представити у вигляді таблиці 2.9.