ТЕМА 3. ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ЕКСКУРСІЇ

1. 
   Визначення мети і завдань екскурсії.
   
2. 
   Вибір теми.
   
3. 
   Відбір літератури і складання бібліографії.
   
4. 
   Визначення інших джерел екскурсійного матеріалу.
   
5. 
   Відбір і вивчення екскурсійних об’єктів. Поняття про картку об’єкта.
   
6. 
   Упорядкування маршруту екскурсії.
   
7. 
   Об’їзд або обхід маршруту.
   
8. 
   Підготовка контрольного тексту екскурсії.
   
9. 
   Комплектування «Портфеля екскурсовода».
   
10. 
    Визначення методичних прийомів проведення екскурсії.
    
11. 
    Визначення техніки ведення екскурсії.
    
12. 
    Складання методичної розробки екскурсії.
    
13. 
    Складання індивідуального тексту.
    
14. 
    Прийом (здача) екскурсії
    
15. 
    Затвердження екскурсії.
    

Екскурсія – це результат двох найважливіших процесів: її підготовки й проведення. Вони пов’язані між собою, взаємообумовлені.

Саме тому у роботі з підготовки нової екскурсії можна виділити два напрями:

• 
  розробка нової теми екскурсії (створення нового екскурсійного продукту в певній туристсько-екскурсійній організації);
  
• 
  підготовка екскурсовода до проведення нової для нього, але вже раніше розробленої в певному туристсько-екскурсійному підприємстві екскурсії.
  

Підготовка нової екскурсії доручається творчій групі в складі 3 – 7 осіб, а в окремих випадках і більше, залежно від складності теми. Обов’язково призначають керівника творчої групи. Зазвичай кожному з учасників творчої групи доручається розробка однієї з підтем екскурсії або одного чи декількох питань підтеми, враховуючи при цьому інтереси та рівень професійної майстерності виконавців.

Схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок, як це подано на рисунку 1.

Рис. 1. Схема складання екскурсії
Вступ, зазвичай, складається з двох частин:

• 
  організаційної (знайомство екскурсовода з групою, групи з водієм та інструктаж екскурсантів щодо правил безпеки й поведінки на маршруті);
  
• 
  інформаційної (коротке повідомлення про тему та основні об’єкти, довжину й тривалість маршруту, час відправлення й прибуття назад, санітарні зупинки й місце закінчення екскурсії, виходи екскурсантів до об’єктів).
  

---

Вступ повинен бути в інформаційній частині яскравим і таким, щоб відразу привернути увагу екскурсантів, викликати їх інтерес до теми та об’єктів екскурсії. Організаційна частина навпаки має бути лаконічною та корисною за змістом.

Основна частина (власне екскурсія) – будується на певних екскурсійних об’єктах, сполученні показу й розповіді. Її зміст складається з підтем (від 5 до 12).

Підтема – складова частина теми, яка висвітлює декілька пов’язаних між собою питань. Кожна підтема викладається на конкретних об’єктах (одному або декількох) і зі свого боку розподіляється на окремі питання. Їхня кількість зазвичай не перевищує трьох-п’яти.

Висновок – підсумок з усієї екскурсії, як і вступ складається з двох частин:

–підсумкова – подається підсумок основного змісту екскурсії, висновок за темою загалом – екскурсовод узагальнює побачене і почуте, нагадує екскурсантам основні об’єкти та події, подає рекомендації щодо подальшого вивчення теми, відповідає на запитання екскурсантів;

–рекламна – подаються відомості стосовно пропозиції інших екскурсій, які пропонуються туристсько-екскурсійним підприємством як пов’язані й такі, що можуть розширити й поглибити знання з теми екскурсії, так і не пов’язані з нею.

Висновок і вступна частина екскурсії не повинні бути занадто довгими й за часом орієнтовно становлять по 5–7 хвилин.

Під час проведення екскурсії слід використовувати паузи.

Паузи бувають двох видів:

- сутнісна – час перерви використовується екскурсантами для обмірковування екскурсійної інформації, самостійного ознайомлення з об’єктами, закріплення фактичного матеріалу в пам’яті, формулювання власних висновків і запам’ятовування;

• 
  відпочинкова – не несе смислового навантаження, а використовуються екскурсантами для відпочинку, купівлі сувенірів, прийому їжі, задоволення санітарних потреб.
  

Паузи варто планувати в періоди переходів та переїздів, в хвилини, вільні від показу і розповіді, між висвітленням різних питань однієї підтеми.

Розташування, позиційність, співвідношення підтем, основних питань, пауз, вступу і висновку разом становлять композицію екскурсії.

Технологічний процес підготовки нової екскурсії можливо розподілити на три окремі загальні етапи:

1. 
   Підготовчий етап – підбір матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань з певної теми, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно відбувається підбір об’єктів, на яких буде побудована екскурсія.
   
2. 
   Безпосередня розробка самої екскурсії.
   
3. 
   Заключний етап – доведення екскурсія до стану, готового до реалізації продукту – прийом (захист) екскурсії на маршруті, затвердження нової екскурсії керівником, допуск екскурсоводів до роботи на маршруті, обрахунок вартості.
   

---

Визначені етапи мають свої складові етапи (рис.2).

Етап 1 Визначення мети й завдань екскурсії

Робота над будь-якою новою екскурсією починається з чіткого визначення її мети та завдань екскурсії.

Мета екскурсії – це те, задля чого показуються екскурсантам екскурсійні об’єкти.

Завдання екскурсії – досягти цілей шляхом розкриття її теми.
Етап 2 Вибір теми

Вибір теми залежить від потенційного попиту, певного замовлення або цілеспрямованого створення певної тематики екскурсій. Слово «тема» в перекладі із грецької означає «те, що покладено в основу». Кожна екскурсія повинна мати свою чітко визначену тему. Тема в екскурсії – предмет показу й розповіді, короткий і концентрований виклад основного змісту екскурсії.

Особливістю кожної екскурсійної теми є те, що вона тісно пов’язана з об’єктами показу й з тим екскурсійним матеріалом, що насичує її зміст.
Кожна тема становить сукупність цілої низки підтем. У кожної підтеми повинна бути власна назва, повнота (розподіл на окремі питання) й логічна завершеність (висновки).

Назва екскурсії – це мовний вираз, який у прямій і непрямій (образній) формі позначає зміст екскурсії. Він має бути точним і не допускати двоякого або незрозумілого тлумачення.

1. 
   Визначення мети й завдань екскурсії.
   

2. 
   Вибір теми екскурсії.
   

3. 
   Відбір літератури і складання бібліографії.
   

4. 
   Визначення джерел екскурсійного матеріалу.
   

5. 
   Відбір і вивчення екскурсійних об’єктів.
   

6. 
   Складання маршруту екскурсії.
   

7. 
   Об’їзд або обхід маршруту.
   

8. 
   Підготовка контрольного тексту екскурсії.
   

9. 
   Комплектування «портфеля екскурсовода».
   

10. 
    Визначення методичних прийомів проведення екскурсії.
    

11. 
    Визначення техніки ведення екскурсії.
    

12. 
    Складання методичної розробки.
    

13. 
    Складання індивідуальних текстів.
    

---

Рис. 2 Етапи створення екскурсії

Етап 3 Відбір літератури й складання бібліографії

У процесі розробки нової екскурсії складається список книг, зокрема довідкової та особливо краєзнавчої літератури, брошур, статей, опублікованих у періодичному друці, що розкривають тему. Призначення списку – визначити межі майбутньої роботи з вивчення літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у використанні необхідного фактичного й теоретичного матеріалу під час підготовки тексту. У разі значного обсягу літературних джерел список може бути розділений на дві частини: «Основна література» і «Додаткова література».

Етап 4 Визначення інших джерел екскурсійного матеріалу

До інших джерел екскурсійного матеріалу належать: дані державних архівів, експозиції музеїв, хронікально-документальні й науково-популярні кінофільми, відеоматеріали телебачення, електронні й інтерактивні інформаційні ресурси, де містяться відомості за темою екскурсії.

Кожній галузі науки властива специфічна термінологія, в зв’язку з чим рекомендується під час ознайомлення з інформаційними джерелами складати словник найважливіших термінів за темою екскурсії.

Етап 5 Відбір і вивчення екскурсійних об’єктів

Екскурсійний об’єкт – це предмет або явище, яке дає уявлення про

особливості певного історичного періоду розвитку суспільства, науки, техніки, культури, природи, мистецтва, викликає інтерес екскурсантів і спонукає їх до пізнання оточуючої дійсності.

Правильний відбір об’єктів, їхня кількість, послідовність показу визначають якість екскурсії.

Екскурсійними об’єктам можуть бути:

• 
  ппам’ятні місця – місцевості, пов’язані з історичними подіями;
  
• 
  будівлі й споруди, меморіальні пам’ятники, пов’язані з життям і діяльністю видатних особистостей, пам’ятки архітектури й містобудування, житлові й суспільні будівлі, промислових підприємств, інженерні споруди, будівлі культурного, культового призначення, фортифікаційні споруди та інші будівлі;
  
• 
  природні об’єкти – ліси, гаї, парки, ріки, озера, ставки, об’єкти природно-заповідного фонду (заповідники, заказники, національні природні парки, парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва, а також пам’ятки природи – окремі дерева, реліктові рослини, зоопарки) акваріуми, дельфінарії тощо;
  
• 
  експозиції музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок;
  
• 
  пам’ятки археології – городища, стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дороги, святилища тощо;
  
• 
  пам’ятки мистецтва – витвори образотворчого, декоративно- прикладного мистецтва, скульптури й твори інших видів мистецтва, які здебільшого зберігаються й експонуються в музейних умовах.
  

---

Екскурсійні об’єкти класифікуються:

• 
  за змістом – однопланові (шедеври живопису, ріка, рослина, тварина, будинок) і багатопланові (архітектурний ансамбль, ліс, поле, вулиця, площа міста);
  
• 
  за функціональним призначенням – основні, які є основою для розкриття підтем, і додаткові, які показуються під час переїздів (переходів) між основними об’єктами, в дорозі по маршруту слідування до основного об’єкта, в ході логічних переходів у розповіді;
  
• 
  за ступенем збереженості – повністю збережені, такі, що дійшли до наших днів зі значними змінами, частково збережені, втрачені.
  
• 
  залежно від значення в екскурсії розподіляються на основні й додаткові. Основні об’єкти піддаються глибокому аналізу, на них розкриваються підтеми екскурсії. Показ додаткових об’єктів, зазвичай, здійснюється під час переїздів (переходів) екскурсійної групи.
  

У практиці підготовки екскурсій вироблена певна методика оцінки екскурсійних об’єктів, яка містить такі критерії:

1. 
   Пізнавальна цінність.
   
2. 
   Популярність об’єкта.
   
3. 
   Незвичайність (екзотичність) об’єкта.
   
4. 
   Зовнішня виразність об’єкта.
   
5. 
   Збереженість об’єкта.
   
6. 
   Місце розташування об’єкта.
   
7. 
   Тимчасове обмеження показу об’єкта (за часом доби, за днями, місяцями та сезонами) – це коли відвідування й огляд об’єкта неможливі через погану видимість, сезонність, графік роботи.
   

Екскурсія не повинна бути перевантажена великою кількістю об’єктів, оскільки це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага й інтерес у цьому разі слабшають. Оптимальна тривалість міської оглядової екскурсії становить 2–4 академічних години, до того ж екскурсанти з інтересом сприймають не більше 15–20 екскурсійних об’єктів.

Відбір об’єктів закінчується складанням картки на кожний з них.

Картки об’єктів утворюють загальний каталог. На сьогодні, доцільно вести електронний каталог карток екскурсійних об’єктів, до якого рекомендується вносити такі відомості:



Етап 6 Складання маршруту екскурсії

Маршрут екскурсії – це найзручніший шлях проходження екскурсійної групи, що сприяє розкриттю теми. Одне із завдань маршруту – сприяти найповнішому розкриттю теми.

Розробка маршруту – складна багатоступінчаста процедура, що потребує досить високої кваліфікації та є одним із головних елементів технології створення нової екскурсії. Під час розробки автобусного маршруту варто керуватися «Правилами дорожнього руху», «Правилами перевезення пасажирів» тощо.

---

Смотрите также файлы

• Задание 6.docx

• Земельная рента сущность формы и механизмы образования.docx

• Консультация для родителей Закаливание детей летом.pdf

• Махкамов С. Э.docx

• Госпошлина за получение или замену водительскогоудостоверенияуип10445254440000001906202323677691.pdf