Файл: Тема технологія створення екскурсії.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 26.10.2023

Просмотров: 43

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


У практиці екскурсійних установ існують три варіанти побудови маршрутів:

  • хронологічний (наприклад екскурсії, присвячені життю та діяльності видатних людей);

  • тематичний (екскурсії, пов’язані з розкриттям певної теми в житті міста);

  • комплексний або тематико-хронологічний (всі оглядові міські екскурсії).

Вимоги до екскурсійного маршруту

  1. Організація показу об’єктів у логічній послідовності й забезпечення зорової основи для розкриття теми.

  2. Виключення «екскурсійних петель» – повторний проїзд тою самою ділянкою маршруту.

  3. Забезпечення доступності екскурсійних об’єктів (зручний під’їзд/підхід, наявність упоряджених зупинок і місць паркування транспортних засобів, площадок для огляду).

  4. Наявність санітарних зупинок і місць для відпочинку, прийому їжі;

  5. Переїзд або перехід між об’єктами не повинен перевищувати в міській екскурсії більше 10–15 хвилин, щоб не було занадто тривалих пауз у показі й розповіді (для позаміських екскурсій ця вимога може не виконуватися). У позаміських тривалих екскурсіях, коли автобус проходить 400–500 км необхідно прокласти маршрут у такий спосіб, щоб забезпечити виходи через кожні 100–150 км не менш ніж на 10 хвилин.

  6. Розробка принаймні двох варіантів маршруту – перший – основний, другий – додатковий на випадок непередбачуваних ситуацій – перекриття дороги, аварії, затори, ремонтні роботи, псування дорожнього покриття тощо.

  7. Розробка автобусного маршруту завершується узгодженням і затвердженням паспорта й схеми маршруту, розрахунку кілометражу й часу використання автотранспорту.

Маршрут екскурсії зображується у вигляді схеми (з тлумаченням умовних позначень), затверджується керівником туристсько-екскурсійного підприємства і зберігається разом з усією необхідною документацією на туристсько-екскурсійному підприємстві. Також схема маршруту повинна бути включена до матеріалів «портфеля екскурсовода» і для наочності демонструватися під час проведення екскурсії.

Етап 7 Об’їзд (обхід) маршруту

Об’їзд (для транспортної екскурсії)/обхід (для пішохідної екскурсії) маршруту є одним із важливих технологічних етапів розробки нової екскурсії.

На цьому етапі творчій групі необхідно вирішити наступні завдання:

  1. Ознайомитися із плануванням траси, вулицями, площами, по яких прокладений маршрут, дорожніми знаками й відповідними правилами проїзду/проходу;

  2. Уточнити місця, де розташовані об’єкти, визначити місця зупинок транспорту для висадки групи, місць паркування;

  3. Освоїти під’їзд на транспорті до об’єктів та місць паркування;

  4. Провести хронометраж часу, необхідного для показу об’єктів, їхньої словесної характеристики й пересування транспорту (пішохідної групи), а також уточнити тривалість екскурсії загалом;

  5. Вивчити об’єкти безпосередньо в місці розташування, в натурі, з огляду на об’єкти оточуючого середовища та перевірити доцільність їхнього включення в екскурсію;

  6. Обрати найкращі точки для показу об’єктів і варіанти розташування екскурсійної групи. Потрібно обрати декілька варіантів залежно від різних вимог. По-перше, необхідно брати до уваги найкращі ракурси для показу. Таких варіантів потрібно декілька, на випадок, якщо заплановане основне місце буде зайняте іншою екскурсійної групою. По-друге, при розташуванні групи необхідно зважати на погодні умови. Так, на випадок дощової погоди або навпаки занадто сліпучих сонячних променів, потрібно знайти місця для показу які б захистили екскурсантів, наприклад, навіс, піддашшя будинку, крона розлогого дерева.

  7. Обрати методичні прийоми для ознайомлення з об’єктами.

  8. З метою забезпечення безпеки пересування екскурсантів по маршруту виявити потенційно небезпечні місця й вжити необхідних заходів.


В об’їзді (обході) маршруту обов’язково приймають участь усі члени творчої групи, методисти та по можливості консультанти.

Етап 8 Підготовка контрольного тексту екскурсії

Текст екскурсії становить матеріал, необхідний для повного розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію. Завдання тексту – забезпечити тематичну спрямованість розповіді екскурсовода на факти й події, яким присвячена екскурсія, в ньому дається об’єктивна оцінка екскурсійних об’єктів.

Згідно з вимогами технології створення нової екскурсії на різних її етапах готуються два різні тексти: контрольний (готується творчою групою) та індивідуальний (готується кожним екскурсоводом самостійно).

Вимоги до тексту екскурсії графічно наведені на рисунку 3.

Рис. 3. Вимоги до тексту екскурсії

Контрольний текст – ретельно підібраний і звірений відповідно до джерел матеріал, який є основою для всіх екскурсій за певною темою.

Контрольний текст містить хронологічний виклад матеріалу й не відбиває структури екскурсії, не будується в маршрутній послідовності з розподілом матеріалу, що викладається, по зупинках, де відбувається аналіз екскурсійних об’єктів.

Звичайний обсяг тексту для автобусної трьохгодинної екскурсії становить 40–50 сторінок (формат А 4, шрифт 14, інтервал 1,5), а для пішохідної – 25–30 сторінок.

Етап 9 Комплектування «портфеля екскурсовода»

«Портфель екскурсовода» – умовне найменування комплекту наочних матеріалів, використовуваних під час проведення екскурсії. Для зручності зазначені матеріали зазвичай містяться в папці або невеликому портфелі від чого й отримали таку назву.

У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції, копії справжніх документів, рукописів, літературних творів, макети, муляжі, гербарії, колекції мінералів тощо.

Завдання «портфеля екскурсовода»:

    • відновити відсутні ланки під час показу (об’єкт не зберігся до сьогодні, дати уявлення про первісний вигляд об’єкта, показати перспективу в майбутньому);

    • дати зорове уявлення про об’єкт (рослини, мінерали, механізми дії шляхом показу справжніх зразків, макетів), події (картини, фотографії карти), видатних особистостей (фотографії, портрети);

    • показати копії справжніх документів, рукописів, літературних творів.


Вимоги до підготовки матеріалів «портфеля екскурсовода»:

    • матеріали, які включаються в портфель по темі екскурсії не повинні бути одноманітними (не складатися виключно з фотографій);

    • матеріали мають бути зручні для використання (цупкі й такі, що не швидко псуються, наприклад заламіновані);

    • матеріали повинні бути достатніх розмірів (не занадто дрібними) для зручного й ефективного показу групі людей, останній з яких може знаходитися від екскурсовода на відстані 3–5 метрів;

    • до кожного експоната, включеного в «портфель», прикладається картка з поясненнями або довідковим матеріалом. Іноді пояснення прикріпляється зі зворотного боку експоната. Така анотація є вихідним матеріалом для екскурсовода при показі експоната екскурсантам;

    • усі матеріали портфеля екскурсовода нумеруються, складається їхній загальний перелік.

Після завершення формування «портфеля екскурсовода» інформації про його складові заноситься до технологічної карти екскурсії з рекомендаціями щодо місця і прийомів демонстрації (будуть розглянуті в наступному підрозділі цього видання).

Етап 10 Визначення методичних прийомів проведення екскурсії

Успіх проведення екскурсії залежить від використаних у ній методичних прийомів показу й розповіді. Вибір того або іншого методичного прийому визначається завданнями, поставленими перед екскурсією та інформаційною насиченістю певного об’єкта.

Рекомендації щодо використання зазначених методичних прийомів заносяться до технологічної карти екскурсії.

Етап 11 Визначення техніки ведення екскурсії

Техніка ведення екскурсії звіти методичних рекомендацій, які спрямовані на вирішення організаційних питань здійснення екскурсійного процесу. Ці рекомендації спрямовуються на всіх учасників екскурсії – екскурсовода, водія та екскурсантів.

В основному формулюються вказівки щодо:

  1. Перевірки екскурсоводом необхідної документації.

  2. Знайомства з групою.

  3. Розміщення групи біля об’єктів.

  4. Вихід і повернення екскурсантів у транспортний засіб.

  5. Пересування екскурсантів.

  6. Місце екскурсовода.

  7. Дотримання часу, відведеного на екскурсію загалом і розкриття окремих підтем.

  8. Техніка ведення розповіді при русі транспорту.

  9. Організації відповідей на запитання екскурсантів.

  10. Використання пауз в екскурсії.

  11. Техніки використання «портфеля екскурсовода».

  12. Дотримання елементів ритуалу.


Етап 12 Складання методичної розробки

Методичнарозробка– головний документ туристсько-екскурсійного підприємства, в якому в скороченій формі викладаються вимоги екскурсійної методики до певної екскурсії з огляду на особливості екскурсійних об’єктів, змісту матеріалу, що викладається та аудиторії, на яку вона орієнтована.

Стисло вимоги до методичної розробки можливо визначити як:

    • Актуальність – методична розробка повинна вдосконалюватися у процесі вивчення (накопичення практичного досвіду проведення) певної екскурсійної теми, появи нових об’єктів та виявлення нових фактичних та наукових відомостей;

    • Цілеспрямованість і тематичність – вибір об’єктів та підбір підтем, формулювання мети та завдань екскурсії з огляду на обрану тему;

    • Дотримання структурної схеми екскурсії: вступ, основна частина, висновок.

    • Логічність – послідовність розташування підтем в екскурсії, побудова екскурсійного маршруту, формулювання логічних переходів, раціональне співвідношення показу та розповіді, загального та локального матеріалу.


Методична розробка оформлюється в такий спосіб:

  1. На титульному аркуші розташовують такі дані: найменування туристсько-екскурсійного підприємства, назва екскурсії, вид екскурсії, довжина маршруту, тривалість в академічних годинах, прізвища й посади укладачів, дата затвердження методичної розробки керівником підприємства (печатка й підпис).

  2. На наступних сторінках викладають мету й завдання екскурсії, схему маршруту із вказівкою зупинок під час екскурсії. Перелік підтем.

  3. Текст вступу.

  4. Технологічна карта.

Технологічна карта екскурсії – технологічний документ, який визначає логічну послідовність огляду екскурсійних об’єктів на маршруті. Технологічна карта включає просторово-часові характеристики окремих етапів екскурсії та висвітлює творчі завдання екскурсовода на кожному з них.

Ефективність методичної розробки багато в чому залежить від правильного, точного та змістовного заповнення всіх граф технологічної карти екскурсії. Розмір технологічної карти – 6–12 сторінок тексту (обсяг документа залежить від кількості екскурсійних об’єктів, числа підтем, тривалості екскурсії за часом і довжиною маршруту). Технологічної карта екскурсії має форму таблиці, приклад якої показаний в таблиці 1.

Таблиця 1


Технологічна карта екскурсії

Ділянки (етапи) маршруту екскурсії


Місця зупинок


Об’єкти показу


Тривалість огляду

Найменування підтем і перелік основних питань


Організаційні вказівки


Методичні вказівки


































































  1. Текст висновків.

Етап 13 Складання індивідуального тексту

Основою розповіді екскурсовода є індивідуальний текст. Такий текст кожний екскурсовод складає самостійно, спираючись на контрольний текст

За своїм змістом обидва тексти (контрольний і індивідуальний) збігаються. Це означає, що за наявності правильно складеного контрольного тексту у всіх екскурсоводів, які освоїли певну тему, екскурсії бувають

«стандартні». Вони однакові за своїм змістом, збігаються в оцінках історичних подій і фактів, у висновках, які роблять за окремими підтемами й за темою загалом.

Головна відмінність індивідуального тексту від контрольного полягає в тому, що він відбиває структуру екскурсії й побудований відповідно до методичної розробки екскурсії.

Індивідуальний текст варто писати від першої особи.

Переходи в тексті екскурсії
Переходи бувають двох видів: логічні й формальні.

Логічний перехід – текстова частина екскурсії, метою якої є встановлення зв’язків між окремими підтемами й об’єктами на основі пізнавального матеріалу екскурсії. Добре складені логічні переходи надають екскурсії стрункість, цілісність, закінченість, забезпечують послідовність у викладі матеріалу, є гарантією того, що наступна підтема буде сприйматися з інтересом.