ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2212
Скачиваний: 1
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
України. Основу експорту складають чорні метали, металопро-дукція, машини та устаткування (частка чорних металів становить 27% експорту). За останні роки через високу собівартість значно зменшився експорт вугілля.
Західна Україна виділяється за кількістю учасників зовнішньо економічної діяльності та спільних підприємств (СП). В регіоні зосереджено 5 % СП країни. При створенні сприятливих економічних умов слід очікувати збільшення об'ємів експорту продукції, що є важливим фактором розвитку промисловості. Нині на Західну Україну припадає 28 % експорту товарів. Необхідна подальша лібералізація зовнішньоекономічної діяльності регіону, прискорення ринкової трансформації господарства, створення преференційного режиму в західних прикордонних областях. На Південну Україну припадає половина експорту та імпорту послуг в т. ч. 70 % експорту транспортних послуг і 90 % експорту послуг морського транспорту. За об'ємами експорту товарів виділяється Миколаївська та Одеська області за рахунок, відповідно, поставок суден і хімічної сировини. Стратегічним завданням розвитку відкритої економіки Причорномор'я є встановлення преференційного режиму вільної торгівлі, а також спільного підприємництва на перетині основних комунікаційних напрямків Північ-Південь і Захід-Схід.
Для розширення експортного потенціалу регіонів належить створити регіональні центри маркетингових досліджень кон'юнктури на світових ринках, проводити цінову експертизу експортних контрактів; запровадити надання державних гарантій щодо кредитів на участь регіонів у міжнародних тендерах: розробити і запровадити гнучкий механізм державного регулювання реекспорту продукції.
Для України характерний постачальницько-збутовий та посередницько-торговий тип зовнішньоекономічних зв'язків. Необхідно сприяти розвитку науково-технологічній, інвестиційній, виробничій співпраці, що дозволить перейти до виробничо-інвестиційної моделі зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим необхідна розробка концепції такої регіональної політики, яка б сприяла адаптації не тільки країни в цілому, але й її регіонів
206
Тема 4.4. Регіональна політика в системі національної економіки України
до загальних вимог світової економічної системи, які визначаються процесами глобалізації.
Поряд із загальнодержавними, для кожного регіону необхідно розробити зовнішньоекономічну модель розвитку, а також стратегію регіонального розвитку; концепцію державної регіональної політики; програші регіонального розвитку (наприклад, "Програма допомоги депресивним регіонам").
Вдосконалення структури зовнішньої торгівлі регіонів, вихід їх на нові світові ринки, підвищення їх конкурентоспроможності необхідно розглядати як перший крок входження регіонів України до широкомасштабного міжнародного співробітництва.
Відкриття ринків України необхідно проводити з врахуванням регіонального підходу. В регіонах, які є привабливими для зарубіжних інвесторів, треба створити особливий економіко-правовии режим. Це можуть бути вільні економічні зони, технополіси, вільні економічні зони банківських і страхових послуг, офшорні зони, курортополіси тощо.
Саме такий підхід сприяє мобілізації локальних ресурсів для продуктивного використання, а з іншої, визначенню місця регіону в загальних процесах економічного розвитку країни, регіонів світу і світу в цілому.
Вирівнювання рівнів регіонального розвитку з погляду зрілості ринкових відносин і ринкових механізмів - об'єктивна вимога у контексті глобальної стратегії подолання економічних, соціальних, етнічних збурень і конфліктів, які створюють вакууми, що стоять на шляху загального поступу. Зняття конфліктів засобами демократизації, передусім активізації економічного життя на базі прискореного проведення реформ. Таким виглядає важливе завдання регіональної політики у світлі глобальних процесів.
У цьому відношенні постає проблема нового соціально-економічного районування нашої держави, як засобу ефективного використання можливостей спеціалізації, кооперування і комбінуванні виробничо-технологічних циклів [208д; 239д].
Районоутворення - це об'єктивний процес формування і розвитку районів як інтегральних виробничо-територіальних
907
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
систем (економічнірайоноутворення), суспільно-територіальних систем (соціально-економічне районоутворення), еколого-економічних територіальних систем (еколого-економічне районоутворення).
Районування - це процес членування території на відносно цілісні частини, які обумовлюють можливості спільних підходів до визначення шляхів і напрямків соціально-економічного розвитку, пошуку місця районів у рагіональному, європейському і світовому розвитку.
Ця проблема визріває вже ряд років, її нарешті слід вирішити. У наш час є кілька десятків районувань, розроблених різними школами економістів-регіоналістів і економіко-соціогеографів (Київською, Харківською, Одеською, Львівською) та опублікованих у навчальних посібниках, періодичних видгіннях тощо. Ці районування мають вигляд п'ятичленної до дев'ятичленної мережі соціально-економічних районів, кожне з них має свої переваги і свої недоліки. Річ у тім, що умови перехідного періоду, тобто періоду реформування економіки вимагають точних і конкретних рішень в регіональній політиці. А це означає, що потрібне одне, єдине, загальновизнане соціально-економічне районування України.
Можна визнати таким єдиним для всіх цілей районування, розроблене Інститутом регіональних досліджень НАН України і обгрунтованим у препринті наукової доповіді [208д]. Згідно з цим районуванням в Україні пропонується виділити 6 соціально-економічних районів (табл. 4.4.1).
Так, використання високопродуктивних чорноземів і сприятливого клімату дає основу для реформування сільського господарства країни, перетворення його в конкурентоспроможну сферу виробництва, врахування всіх регіональних чинників, які впливають на розвиток сільськогосподарського виробництва і його функціонально-компонентну структуру, її суть потягає в тому, що з допомогою економічних механізмів стимулюється виробництво тих видів продукції, які в даних природноекономічних умовах обходяться найдешевше. Використовуючи інвестиційні, цінові,
208
Тема 4.4. Регіональна політика в системі національної економіки України
фінансово-кредитні, рентні і страхові важелі держава має можливість стимулювати розвиток товарного виробництва різних видів продукції землеробства і тваринництва. Так, зона степу може стати крупним районом виробництва цінних сортів озимої пшениці, кукурудзи на зерно, ранніх плодів і ягід, молока, яловичини, м'ясосальної і сальної свинини, яєць і м'яса птиці та вовни.
Таблиця 4.4.1 Схема соціально-економічного районування України'
|
Назва району |
Центр району |
Області, то входять до складу району |
|
Центральний |
Київ |
Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька. Черкаська, Чернігівська |
|
Донеччина (Східний) |
Донецьк |
Донецька, Луганська |
|
Західний |
Львів |
Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька |
|
Придніпров'я (Центрально-східний) |
Дніпропетровськ |
Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська |
|
Причорномор'я (Південний) |
Одеса |
Миколаївська, Одеська, Херсонська, АР Крим |
|
Харківщина (Північно-східний) |
Харків |
Полтавська, Сумська, Харківська |
Структурна перебудова регіонального агропромислового комплексу зони степу повинна бути спрямована на формування структури завершеного, повністю збалансованого агропромислового формування, тому для промислової переробки сільськогосподарської сировини може бути побудовано багато нових заводів харчової, харчосмакової, переробної промисловості.
Південь України має дуже сприятливі умови для високоінтен-сивного будівництва і виноградарства. Тому в перспективі доцільно значно розширити площі садів і виноградників, перенести їх на високоінтенсивну індустріальну основу і розширити їх породний і сортовий склад.
"Долішній М, Паламарчук М., Паламарчук О., Шевчук Л. Соціально-економічне районування України. - Львів, 1997. - 50 с
209
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
Господарства зони Полісся мають найбільш сприятливі умови для високоінтенсивного картоплярства, льонарства, картоплярства, польового пасовищного кормовиробництва, м'яеомолочного і молочного скотарства, беконного і м'ясного свинарства. Наявність великої кількості природних кормових угідь, вт. ч. і осушених, можливості їх корінного поліпшення, структура польового кормовиробництва створюють сприятливі умови для високо-інтенсивного скотарства і поглиблення його спеціалізації на виробництві м'яса яловичини і молока. У поєднанні з ним має розвинутися і свинарство. М'ясо яловичини і беконна свинина можуть стати в перспективі основним предметом експорту. У майбутньому на Поліссі має бути відновлена спеціалізація господарств на виробництві жита, картоплі, льону-довгунця і хмелю. На базі природно-кормової бази лісо-озерно-болотних комплексів може розвиватися мисливство, рибальство і звірівництво.
Господарства Карпат мають всі умови для поглиблення своєї спеціалізації на виробництві м'яса яловичини, баранини і вовни; Закарпаття - плодів, ягід, винограду і городини; Прикарпаття -цукрових буряків, льону-довгунця, м'яса яловичини, беконної свинини і молока.
Створення регіональних і локальних інноваційних мереж. Основна рушійна сила цього розвитку - спільні економічні, фінансові, соціальні й екологічні інтереси регіонів і сусідніх держав. Відбувається також посилення ролі локальних науково-технічних кластерів (територіальних зон розвитку повних технологій), що формуються на основі наукових парків, інкубаторів малого бізнесу, технополісів і регіональних (створених у рамках національних держав) об'єднань.
Україні потрібно перенести частину відповідальності за регіональний науково-технічний розвиток у самі регіони. Посилення технологічного регіоналізму спричинить формування нових моделей науково-технічної політики, що враховуючь місцеву, регіональну і глобальну складові. Але без відповідних глобальних доходів технологічний розрив між економічно розвиненими і слабкими регіонами навряд чи буде усунутий.
210