ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2208
Скачиваний: 1
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
базується на положеннях Закону України "Про телекомунікації" і є продовженням попереднього нормативного акту. У вересні 2006 р. також схвалюється Концепція розвитку поштового зв'язку України на період до 2006 p., метою якої є розширення номенклатури послуг поштового зв'язку, наближення їх якості до рівня міжнародних стандартів, покращення показників діяльності підприємств поштового зв'язку та формування конкурентного середовища.
Однією з найважливіших проблем розвитку цієї галузі залишається те, що Україна одержала у спадок від колишнього СРСР фізично та морально застарілу систему зв'язку та телекомунікацій, побудовану з використанням переважно електромеханічного комутаційного обладнання, кабелів з мідними проводами та частково радіорелейних ліній, ущільнених аналоговими системами передачі, що призводить до зниження якості послуг, повільної передачі інформації, зростання затрат економічних ресурсів тощо. Проте у 1990-х pp. показники роботи підприємств зв'язку і телекомунікацій виявилися відносно стабільними, що створило умови для модернізації їх діяльності та впровадження нових технологій. У 1990-1995 pp. зросла забезпеченість населення телефонними апаратами загального користування. Якщо у 1990 р. на 100 сімей припадало 29 домашніх телефонних апаратів, то у 1995 р. - вже 41 телефонний апарат, або на 41,4 % більше. У 1996 р. у 24 обласних центрах України було завершене спорудження сучасних цифрових телефонних станцій, що сприяло задоволенню потреб споживачів у високоякісному міжміському та міжнародному телефонному зв'язку, та розпочате будівництво волоконно-оптичних ліній зв'язку.
У 1994 р. на основі об'єднання регіональних підприємств електрозв'язку з метою вдосконалення системи управління ними створюється "Укртелеком", який наприкінці 1999 р. згідно з "Програмою реструктуризації об 'єднань "Укртелеком " і "Укр-пошта" перетворюється у ВАТ "Укртелеком". У 1990-х pp. за участю "Укртелекому" було утворено підприємство з будівництва і технічного обслуговування мереж міжнародного та міжміського зв'язку загального користування, придбання та використання комутаційних систем ЗАТ "Утел", з будівництва і технічного
196
Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України
обслуговування мереж стільникового зв'язку "Український мобільний зв'язок", з будівництва і технічного обслуговування мереж передачі даних та документального зв'язку загального користування СП "Інфоком", з будівництва і технічного обслуговування місцевих мереж телефонного зв'язку загального користування високої якості з використанням радіочастот СП "Телесистеми України", з технічного обслуговування та експлуатації супутни-кових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування ЗАТ "Елсаком Україна", з будівництва та технічного обслуговування мереж місцевого телефонного зв'язку ВАТ "Теле-комінвест". Створення цих підприємств започаткувало перехід від монопольної структури надання послуг зв'язку до формування конкурентного середовища у цій сфері та недержавного сектора.
Проведена реорганізація діяльності галузі зв'язку та телеко-мунікацій та зростання обсягів виробництва в економіці України у XXI ст. спричинили збільшення обсягів інвестицій та прискорення впровадження найсучасніших технологій, що позначилося на якості надання послуг і їх обсягах. Якщо у 2000 р. надано міжміських телефонних переговорів 1375 млн., то у 2005 р. - вже 4503 млн., або у 3,3 разів більше. Найдинамічнішими темпами розвивається в Україні мобільний зв'язок. Якщо у 2004 р. в Україні кількість абонентів мобільного зв'язку на 1000 населення становила 293 особи; то через рік - вже на 1000 населення припадало 640 осіб [18, С 250].
Таким чином, пріоритетними напрямами розвитку галузі зв'язку та телекомунікацій в Україні є будівництво сучасних волоконно-оптичних ліній зв'язку, впровадження послуг високо швидкісного доступу та розгортання зон бездротового доступу до мережі Internet, вдосконалення державного регулювання та створення умов для розвитку конкуренції на ринку послуг зв'язку та телекомунікацій. У перспективі реалізація цих напрямів дозволить ліквідувати черги на встановлення телефонів, забезпечити населення у повному обсязі засобами фіксованого телефонного зв'язку, підвищити пропускну спроможність транспортних телекомунікаційних мереж, зменшити кількість застарілого обладнання та підвищити якість
197
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
роботи мереж, швидше інтегруватися Україні в європейську і світову систему зв'язку та телекомунікацій.
4.3.3. Будівельний комплекс України, його розвиток в роки незалежності
Будівельний комплекс України забезпечує матеріально-технічні умови функціонування вітчизняної економіки через створення та оновлення основного капіталу. До найважливіших напрямів діяльності будівельного комплексу України належить виробництво будівельних матеріалів і виробниче, культур но-побутове, житлове та інші види будівництва. До його складу входять багатопрофільні підприємства різних форм власності, що зумовлює потребу в координаціїїх діяльності, налагодженні між ними господарських зв'язків і здійсненні централізованого управління. Це створює передумови для посилення монопольного становища підприємств цієї сфери вітчизняної економіки при взаємовідносинах з іншими учасниками будівництва та зловживання ним. До особливостей функціонування будівельного комплексу України можна зарахувати значну юридичну та економічну самостійність структурних підрозділів будівельно-монтажних організацій, їх нерівномірне територіальне розміщення та значну технологічну залежність від діяльності базових підрозділів.
У будівельному комплексі України у 2005 р. нараховувалось 38027 підприємств, на яких працювало 721,5 тис. осіб. З них великі і середні підприємства складали 9306 одиниць, у тому числі 6944 -це підрядні будівельні підприємства, 2362 - це організації і підприємства, що надають послуги у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов'язаної з будівництвом; малі підприємства - 28721 одиниця. На великих і середніх підприємствах працює 506,8 тис.осіб, у тому числі 451,2 тис.осіб- у будівництві, 55,6 тис.осіб - надають послуги у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов'язаної з будівництвом; на малих підприємствах працює 214,7 тис.осіб [8].
Формування ринкової системи господарювання в Україні та проведення структурної перебудови вітчизняної економіки впли-
198
Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України
нули на розвиток будівельного комплексу в роки незалежності. У 1990-х pp. зниження інвестиційної активності держави, відсутність нових замовлень по каналах традиційних господарських зв'язків у межах колишнього СРСР, неадаптованість підприємств будівельного комплекс}' до роботи в нових умовах господарювання спричинили падіння обсягів виробництва в цій сфері та погіршення фінансових показників діяльності. Якщо у 1990 р. частка будівельного комплексу у випусісу товарів становила 6,8 %, то у 1996-1999 pp. знизилася до 4,0 % [12]. У XXI ст. у зв'язку із стабілізацією економіки України та збільшенням реальних обсягів виробництва валового внутрішнього продукту покращилися показники діяльності підприємств будівельного комплексу. У 2000-2005 pp. спостерігається зростання індексів фізичного обсягу випуску товарів у будівельному комплексі України. Якщо у 2000 р. індекс фізичного обсягу випуску товарів у вітчизняному будівництві становив 105,7 % рівня попереднього року, то у 2002 р. - 123,1 % рівня попереднього року, у 2005 р. - скоротився до 93,4 % рівня попереднього року, а у першій половині 2006 р. підвищився до 106,5 %. Така динаміка індексів фізичного обсягу випуску товарів у будівництві свідчить про чутливість цього сектора української економіки до змін економічної та політичної ситуації в країні.
Від часу проголошення незалежності України відбувається реформування системи державного управління будівельним комплексом. Початково в Україні було створене Міністерство інвестицій і будівництва України, правонаступником якого у лютому 1993 р. стало Міністерство у справах будівництва і архітектури України, у вересні 2004 р. реорганізоване у Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. До найважливіших завдань цього органу виконавчої влади можна зарахувати участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сферах будівництва, містобудування, архітектури, промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту, а також державної житлової політики; здійснення управління, міжгалузевої координації діяльності та функціо-
199
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
нального регулювання у зазначених сферах; збереження традиційного характеру середовища, історичних ареалів населених місць, пам'яток архітектури і містобудування; проведення реформи житлово-комунального господарства та перетворень у будівництві і промисловості будівельних матеріалів; технічне регулювання у сферах будівництва, містобудування, промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту; регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а також участь у регулюванні діяльності у сфері теплопостачання, крім діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії [19]. У 1990-х pp. в Україні була проведена реорганізація підприємств, що перебували у підпорядкуванні міністерств сфери будівництва, і утворено державні будівельні корпорації "Укрбуд", "Укрспецбуд", "Укрбудматеріали", "Укртрансбуд", "Укрметротонельбуд" і концерн "Укрцемент".
Одним з пріоритетів державної політики у сфері будівництва є роз'язання житлової проблеми, оскільки рівень забезпеченості житлом населення України є недостатнім. Це обумовлене тим, що у 1990-х pp. в Україні уповільнилися темпи житлового будівництва, новозбудоване житло через свою високу ціну недоступне для переважної більшості населення, залишилися нерозвиненими механізми іпотечного кредитування та несформовано житлового фонду соціального призначення (рис. 4.3.1).
У липні 1992 р. з метою поліпшення соціально-побутового та економічного становища молодих сімей, прискорення розв'язання житлової проблеми створюється Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву Асоціації молодіжних житлових комплексів (МЖК), правонаступником якого є Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву. Головною метою діяльності цього фонду є надання довгострокових пільгових кредитів молодим сім'ям та одиноким громадянам на будівництво
200