ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2331
Скачиваний: 1
Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України
заційних сертифікатів. У 1992-1994 pp. депозитні приватизаційні рахунки відкрили лише 8,1 млн. громадян України [18, С. 44], а до початку 1995 р. населенням було отримано 15,6 % приватизаційних майнових сертифікатів [20, С. 18]. Така невизначеність із запровадженням і використанням приватизаційних сертифікатів загальмувала формування фондового ринку України.
Третій етап (1995-1999 pp.) - це етап масової сертифікатної приватизації (рис. 5.1.2). Населення отримало 45722181 приватизаційних майнових сертифікатів, що становить 87,98 % від загальної кількості випущених, основна маса сертифікатів була інвестована юридичними особами, а 36,1 % - фізичними особами [20, С. 18-19]. Проте "трансформація власності в Україні здійснювалася з порушенням чинних законів, причому їх недосконалість дозволяла створити механізми для швидкого збагачення окремих груп людей, які або створювали "правила гри", або впливали на їх створення завдяки тому, що мали певну політичну вагу чи фінансові ресурси. Такі механізми привласнення державного майна слугували своєрідною компенсацією за підтримку владних структур і високих посадових осіб" [29, С. 24].
Загалом, результати масової сертифікатної приватизації оцінюються неоднозначно, можна визначити як позитивні, так і негативні її аспекти (табл. 5.1.1). Водночас у цей період створювалося підґрунтя для переходу на наступний етап приватизації - продаж державного майна за гроші.
Четвертий етап (від 2000 р.) приватизації в Україні - це індивідуальна грошова приватизація або "велика" приватизація. В основі її проведення є положення, закріплені у "Державній програмі приватизації на 2000-2002 рік", які є чинними і дотепер. Згідно з цією програмою можна визначити такі особливості четвертого етапу приватизації державного майна в Україні: v державнапрограмаприватизаціїрозраховананатривалийстрок; v виставляються на продаж за гроші контрольні пакети акцій
стратегічних підприємств; v враховуються індивідуальні характеристики кожного підприємства, що виставляється на продаж (фінансовий стан, ринкова
227
Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України
Таблиця 5.1.1
Оцінка результатів масової сертифікатної приватизації в Україні
|
Позитивні наслідки |
Негативні наслідки |
|
Підготувала передумови для лібералізації роботи підприємств, звільнення їх від тиску держави. |
Сертифікатна приватизація не вирішила проблеми інвестицій, фактично не вплинула на реструктуризацію виробництва. |
|
Створено корпоративний сектор економіки України та критичну масу приватних суб'єктів господарювання, необхідну для повноцінного функціонування ринкової економіки. |
Участь мільйонів громадян у приватизації привела до розпорошення акцій, утворення маси дрібних акціонерів і до концентрації корпоративного управління в руках директорату. |
|
Сертифікатна приватизація виступила як засіб для того, щоб розпочати трансформацію системи господарювання в Україні. |
Жодною мірою не забезпечила "соціальну справедливість" та рівний доступ до об'єктів приватизації. |
|
Широкі верстви населення отримали перші уроки економічної грамоти і ринкової економіки. |
Розвиток спекуляції цінними паперами та швидка концентрації власності при мінімальних затратах фінансових ресурсів. |
|
Сертифікатна приватизація виступила стимулюючим фактором створення ринкового законодавства в Україні. |
Зроблено значний внесок у формування "тіньової економіки" через неефективний контроль за перетворенням власності. |
|
Було створено первинний ринок цінних паперів та велику кількість компаній фінансових посередників. |
Не з'явився ефективний власник. |
|
Створення позитивного іміджу України як держави, що рішуче взяла курс на відмову від колишніх суспільних цінностей. |
Перерозподіл державного майна в інтересах вузького кола осіб. |
Складено на основі: [І, С 35-43]; [З, С 222]; [21, С. 22-28]; [29, С. 20-26].
цінність, значення для національної безпеки тощо);
Ч> забезпечується публічність і прозорість продажу підприємств групи Г у розмірі 25 % або 50 % плюс 1 акція;
^> у конкурсі може брати участь лише „промисловий інвестор", до якого висувається ряд вимог. Зокрема, промисловими інвесторами не можуть бути компанії, зареєстровані в офшорній зоні,
228
Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України
він зацікавлений у збереженні частки підприємства на ринку відповідного продукту, повинен не менш як три роки виробляти продукцію аналогічну основній продукції підприємства, що приватизується, або використовувати в основному виробництві як основну сировину продукцію, як це робило підприємство, що приватизується тощо; Ч> здійснюється передприватизаційна підготовка підприємств, що приватизуються.
Проте в окремих випадках під час приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або займають монопольне становище на ринку, зміна власника відбувалася з врахуванням внутрішніх та зовнішніх обставин, особистих інтересів, що не завжди забезпечувало прозорість цього процесу. Нагальним для України є прийняття Закону України "Про повернення приватизованого майна у державну та комунальну власність", проект якого є у Верховній Раді України від лютого 2003 p., з метою забезпечення правових, економічних, організаційних засад реприватизації майна та визначення механізму повернення приватизованого майна.
В Україні цілі, пріоритети та завдання приватизації на наступний середньостроковий період визначено у проекті Державної програми приватизації на 2007-2009 pp. Згідно з цим проектом стрижнем процесу приватизації в Україні має стати підвищення ефективності державного сектора економіки через оптимізацію структури його активів і забезпечення надходження грошових коштів до державного бюджету від приватизації згідно із завданнями, встановленими Законом України "Про Державний бюджет " на відповідний рік.
Таким чином, приватизаційні процеси в Україні призвели не лише до зміни економічних відносин, але дозволили створити вітчизняну модель приватизації. Свою мету приватизація вирішила частково, бо сформувався прошарок недержавних власників, але ефективного господаря не з'явилося. З одного боку, приватизація в Україні здійснювалась не прозоро, здебільшого в обхід існуючого
229
Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України
законодавства, участь мільйонів громадян у цьому процесі мала формальний характер. З іншого боку, проблему подолання державного монополізму у виробництві, розподілі та споживанні економічних благ в економіці України здебільшого вирішено та за шіснадцять років створено потужний недержавний сектор. Формування недержавного сектора української економіки на основі передачі частини державного майна у приватні руки триватиме і надалі. Проте важливим питанням стане визначення глибини приватизації та забезпечення ефективного управління державною власністю. Вплив результатів приватизації на розвиток економіки України має значний часовий лаг, що зумовлює потребу у визначенні її наслідків і в перспективі.
5.1.2. Підприємництво та його становлення в Україні
Командно-адміністративна система господарювання, що сформувалася в Україні в період її перебування у складі колишнього СРСР, практично знищила інститут підприємництва, замінивши його на негнучку систему планування виробництва благ та соціалістичного змагання. Хоча мотив підприємництва настільки потужний, що в Україні навіть у часи тоталітарного одержавлення симптоми підприємництва виявлялися за будь-якої хоч трохи сприятливої нагоди [11, С. 24]. Відродження інституту підприємниці^ є досить складним завданням, оскільки необхідно відновити конкуренцію, лібералізувати відносини власності, змінити систему господарських зв'язків і ділову культуру суб'єктів господарювання.
Згідно з Господарським кодексом України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємницька діяльність є надзвичайно різноманітною та передбачає існування та ефективну взаємодію великих, середніх і малих підприємств різних форм власності, що створює передумови для гармонійного розвитку різних галузей національної економіки.
230
Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України
В Україні необхідно створити сприятливі умови для розвитку підприємництва, оскільки воно доволі чутливо реагує на такі чинники, як нестабільність правового поля, наявність різних адміністративних перешкод, не виважена економічна політика уряду тощо. Дня того, щоб проаналізувати зміни, що відбулися у підприємницькій діяльності в Україні у 1990-2006 pp., розглянемо їх на прикладі малих підприємств.
У 2006 р. в Україні налічувалося понад 307398 малих підприємств, на яких працювало близько 2 млн. осіб (рис. 5.1.3). Якщо у 1998 р. загалом по Україні на 10000 осіб припадало 35 малих підприємств, у 2006 р. - 66 малих підприємств, тобто за цей період цей показник збільшився у 1,9 рази. У порівнянні з 1991 р. кількість малих підприємств в Україні збільшилася у понад 6,5 разів, що є найнадійнішою гарантією демонтажу підвалин адміністративно-командної системи господарювання та подальшого розвитку ринкових відносин. Проте зростання кількості малих підприємств в Україні відбувалося на фоні їх подрібнення, що опосередковано свідчить про слабкі позиції цього сектора вітчизняної економіки, про економію на масштабах та тінізацію діяльності. Якщо у 1991 р. на одному малому підприємстві в середньому працювало 25 осіб, у 1998 р. частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції в Україні становила 11,3 %, то у 2006 р. -вже 7-8 осіб, у 2006 р. частка продукції малих підприємств - 4,8 %. [22, С 318; 27, С. 329,333,38].
У 2005 p. кількість малих підприємств, що мали обсяги виробництва, становила 72 % від офіційно зареєстрованих, відповідно 28 % малих підприємств формально не здійснювали виробничі операції, що опосередковано вказує на тіньову діяльність підприємців, які не відчувають необхідності в легалізації їхньої роботи. Незадовільним є і фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, який одержали малі підприємства України у 2005 р. Цей показник має від'ємне значення, що є свідченням збиткової Діяльності вітчизняних малих підприємств, їх неспроможності у повному обсязі заплатити визначені чинним законодавством
231