ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2221
Скачиваний: 1
Розділ
5.
Формування
ринкового
середовища
в
національній
економіці
України
податки
та інші обов'язкові платежі, досягнути
відповідного соціального
та економічного результату. Це ще раз
підтверджує те,
що розвиток малого підприємництва в
Україні за роки незалежності
відбувається у складних економічних
умовах.
Щодо галузевої структури малих підприємств, то за 1994-2006 pp. у ній не відбулося значних змін. Зокрема, найбільша кількість малих підприємств зосереджена у сфері оптової та роздрібної торгівлі, громадського харчування. Якщо у 1994 р. вони становили 40,1 % від усієї кількості офіційно зареєстрованих малих підприємств, у 2006 р. - вже 30,1 %. Це зумовлене тим, що в цій галузі економіки України найлегше розпочати підприємницьку діяльність, оскільки не вимагається значного обсягу початкового капіталу, відносно швидкий строк окупності вкладених коштів, нескладні умови започаткування та ведення власної справи. Другою за значимістю є діяльність пов'язана з операціями з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам, у 2006 р. на неї припадало 19,5 % від загальної кількості малих підприємств. Провідні позиції у секторі малих підприємств України належать промисловості, що частково зумовлене реструктуризацією існуючих в Україні великих підприємств і політикою демонополізації вітчизняної економіки. Якщо у 1994 р. згідно з даними
232
Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України
офіційної статистики на неї припадало 16,9 % від загальної кількості малих підприємств, то у 2006 р. відповідно 13,0 %.
Можна визначити регіональні особливості розвитку малих підприємств в Україні. Найбільша кількість малих підприємств у 2005 р. зареєстрована в м. Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Львівській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим, у 1995 р. відповідно у м. Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Львівській областях. Найбільша кількість малих підприємств у цих регіонах України зумовлена, насамперед, тим, що вони є великими промисловими центрами, мають вигідне геополітичне розташування, є прикордонними областями тощо. Найменша кількість малих підприємств у 1995-2005 pp. була в Чернівецькій, Тернопільській, Волинській, Чернігівській, Кіровоградській областях. Мале підприємництво в Україні розвивається у регіональному розрізі нерівномірно, що спричинене економічними, соціальними, соціокультурними, географічними, демографічними умовами на тій чи іншій території нашої країни.
Водночас з початком відродження підприємництва в Україні починає формуватися його інфраструктура, що представлена розгалуженою системою інститутів підтримки та розвитку підприємництва. За рюки незалежності в Україні створено передумови для появи таких важливих елементів інфраструктури підприємництва, як інформаційно-консультативні центри, інститути спільного інвестування, бізнес-центри, технопарки, центри підтримки жіночого та молодіжного підприємництва, громадські об'єднання підприємців, система підготовки та перепідготовки кадрів. Важливого значення надається залученню молоді до підприємницької діяльності. З цією метою у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації запроваджується цикл курсів, що знайомлять майбутніх фахівців з основами підприємництва, створюють передумови для оволодіння відповідними навичками. У навчальних закладах України читають курси з "Основ менеджменту", "Основ маркетингу", "Основ бізнес-планування", "Господарського законодавства" тощо. Проте ці позитивні тенденції у розвитку підприємницької інфраструктури у вітчизняній економіці
233
Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України
не позначилися на ефективності функціонування підприємницьких структур і не стали чинником покращення їх соціально-економічних результатів, особливо у сфері малого підприємництва.
Таким чином, зароки незалежності у розвитку підприємництва в Україні відбулися кардинальні зміни. З одного боку, підприємцями було створено недержавний сектор вітчизняної економіки, відбувся процес демонополізації господарської діяльності та сформовано конкурентне середовище, від 2000 р. активізувалась інвестиційна діяльність, вирішено проблему дефіциту і насичено національний ринок різними видами економічних благ, змінилася культура господарювання тощо. З іншого боку, в Україні спостерігаються регіональні диспропорції та існує нерівномірність розвитку підприємницької діяльності за галузями вітчизняної економіки, неоднозначними є результати державної підтримки підприємництва та запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Відповідно до діючих урядових програм і перспектив розвитку підприємництва в Україні пріоритетними напрямами підтримки цього виду діяльності є:
-створення умов для підвищення ролі малого підприємництва у здійсненні структурної перебудови вітчизняної економіки та забезпечення економічного зростання; - продовження реформ у сфері державного адміністрування та удосконалення роботи відповідних органів державного управління; -вдосконалення податкового законодавства та посилення
правового захисту підприємців; - підвищення фінансової стійкості та ефективності функціонування підприємницьких структур; - надання якомога повнішої інформації підприємцям щодо змісту нормативних актів загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів, що регламентують порядок і умови їх діяльності, повноваження та компетенцію органів державного управління відповідних рівнів тощо.
234
Тема 5.1. Інституцій ні перетворення в національній економіці України
5.1.3. Антимонопольна політика і розвиток конкуренції в Україні
Створення єдиного народногосподарського комплексу в колишньому СРСР, важливою частиною якого була Україна, та централізоване управління економікою вимагало побудови системи великих підприємств, на яких було сконцентровано значні обсяги виробництва окремих видів економічних благ. Це поступово призводило до монополізації виробництва та збуту економічних благ, та появи різних видів монопольних утворень таких, як міжгалузеві, науково-виробничі, агропромислові об'єднання, трести побутового обслуговування населення, комбінати тощо. Фактично в адміністративно-командній системі господарювання, що існувала в Україні на момент проголошення незалежності, були монополізовані виробництво, управління, система збуту, ціноутворення, оплати праці тощо.
На початку 1990-х pp. в Україні, яка обрала ринкову модель господарювання, потрібно було сформувати конкурентне середовище та демонополізувати економіку. З цією метою в Україні почала формуватися та знаходити практичну реалізацію антимонопольно політика.
Антимонопольна політика - це система заходів уряду, спрямована на досягнення успішного функціонування ринку та регулювання конкуренції між суб 'єктами господарювання з метою підвищення ефективності національної економіки, забезпечення національних інтересів і підвищення добробуту населення.
На рівні окремих ринків суть антимонопольно!" політики виявляється у здійсненні ефективної протидії намаганню будь-якого підприємства (або групи підприємств) підпорядкувати або контролювати певні сегменти ринку, що призводить до обмеження конкуренції.
Одними з перших заходів антимонопольно! політики були створення законодавства із захисту конкуренції та обмеження монополізму у підприємницькій діяльності та відповідних державних інституцій. Упродовж 1992-1993 pp. Верховною Радою
235
Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України
України були прийняті такі головні законодавчі акти, як Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльностГ, Закон України "Про Антимонопольний комітет України", ухвалено Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції. Згідно з Державною програмою демонополізації економіки і розвитку конкуренції найважливішими завданнями при формуванні конкурентного середовища в Україні стали зниження рівня монополізації та розвиток конкуренції на ринку, захист інтересів підприємств та споживачів від монопольної діяльності, запобігання монопольній діяльності та обмеження її, створення структури горизонтальних ринкових зв'язків між господарюючими суб'єктами для забезпечення саморегулятивних механізмів у розвитку економіки, зменшення залежності від державних управлінських структур, адаптація управлінських кадрів державних підприємств та об'єднань в нових умовах [5]. В Україні також було створено дві важливі державні інституції, що координували питання демонополізації вітчизняної економіки та розвитку конкуренції на різних ринках такі, як Антимонопольний комітет України та Міжвідомча комісія з питань демонополізації економіки (діяла у 1995-2001 pp.).
Процес демонополізації та формування конкурентного середовища в Україні відбувався через створення умов для рівноправного функціонування різних форм власності та великої кількості малих приватних підприємств, проведення комерціалізації торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, зниження або зняття перешкод, що обмежують вступ суб'єктів господарювання на існуючі ринки, та деконцентрації виробництва, що здійснювалася шляхом розукрупнення більшості об'єднань і великих підприємств у всіх галузях вітчизняної економіки. Ці заходи оцінюються неоднозначно. З одного боку, замість монопольних структур загальнодержавного і місцевого рівнів у торгівлі, громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні населення з'явилось декілька тисяч нових самостійних суб'єкгів господарювання [34, С 226]. З іншого боку, до розукруп-236